Ухвала суду № 73567082, 24.04.2018, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/5752/17

Провадження № 2/211/640/18

У Х В А Л А

24 квітня 2018 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – Ніколенко Д.М.,

за участю секретаря судового засідання – Гулько А.С.,

позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін клопотання позивача ОСОБА_1 про посвідченні довіреності фізичної особи на ведення справи та приєднання її до матеріалів справи у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної та матеріальної шкоди,-

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним позовом та просила суд визнати недостовірною та такою, що принижує її честь і гідність, та ділову репутацію, інформацію, поширену ОСОБА_2; зобов’язати відповідача спростувати недостовірну інформацію про неї у такий же спосіб, у який вона була поширена, а саме шляхом спростування у письмовій формі заперечення та стягнути з нього кошти в сумі 42500,00 гривень в якості компенсації за завдану їй моральну шкоду та кошти в сумі 1365,69 грн. завданої їй матеріальної шкоди в якості витрат, понесених на лікування.

До суду через канцелярію надійшло клопотання позивача про посвідченні довіреності фізичної особи на ведення справи та приєднання її до матеріалів справи, в якій вона просить залучити до матеріалів справи копію довіреності на ведення справи та постановити ухвалу без виходу до нарадчої кімнати, якою посвідчити довіреність на ведення справи, оскільки представник мав оригінал довіреності на її представництво, засвідчений посадовою особою громадського об’єднання, що відповідає ст. 245 ЦК України, п.2,3 ст.62 ЦПК України, однак суддею безпідставно було припинено судове засідання, спираючись на ст. 62 ЦПК України, чим порушено її процесуальні права.

В судовому засіданні позивач підтримала своє клопотання та наполягала на його задоволенні, зазначила, що є членом ГО «Криворізька міськрайонна спілка учасників та інвалідів АТО» про що свідчить її заява.

Вислухавши позивача, дослідивши матеріали заяви, суд дійшов до таких висновків.

Згідно ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Стаття 62 ЦПК України зазначає, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: довіреністю фізичної або юридичної особи; свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.

Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.

У разі задоволення заявленого клопотання щодо посвідчення довіреності фізичної особи на ведення справи, що розглядається, суд без виходу до нарадчої кімнати постановляє ухвалу, яка заноситься секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, а сама довіреність або засвідчена підписом судді копія з неї приєднується до справи.

Відповідно до ст.ст. 244, 245 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі. Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

Довіреність є односторонньою угодою, а представництво двостороннім договором. Довіреність це документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами (підписується тільки з боку довірителя). Представництво це правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (підписується як з боку довірителя так і з боку представника).

Так, позивачем надано копію довіреності, виданої громадською організацією «Криворізька міськрайонна спілка учасників та інвалідів АТО» в особі керівника – ОСОБА_3 щодо уповноваження ОСОБА_4 на отримання та відправлення кореспонденції, представлення інтересів в ході досудового слідства та суду, ведення справ в усіх установах, одержання рішень, постанов, ухвал, тощо; та додано оригінал заяви ОСОБА_1 голові вказаної громадської організації щодо сприяння представлення її законних прав та інтересів у справах, які проводяться в Довгинцівському районному суді м. Кривого Рогу.

З вищезазначеного суд не може зробити висновок, що громадська організацію уповноважила ОСОБА_4 на представлення інтересів ОСОБА_1, оскільки в довіреності відсутнє таке застереження.

Зі змісту Закону України «Про громадські об'єднання» від 22.03.2012 № 4572-VI, громадська організація - це громадське об'єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи.

Відомості про мету (цілі) та напрями діяльності громадського об’єднання має містити його статут (стаття 11 Закону України «Про громадські об’єднання»), який суду не надано, як і свідоцтво про реєстрацію об'єднання громадян ОСОБА_5 організація «Криворізька міськрайонна спілка учасників та інвалідів АТО».

В матеріалах заяви відсутня виписка із протоколу зборів членів громадської організації «Криворізька міськрайонна спілка учасників та інвалідів АТО» з уповноваженням представляти інтереси ОСОБА_1 як члена організації; довіреність організації про уповноваження ОСОБА_1 як члена організації вести всі їх справи у всіх судових та інших закладах. Тобто організація не надала підтвердження, що громадянин, інтереси якого вона представляє, є членом організації та що правління громадської організації вирішило у відповідності зі статутом ГО за проханням члена організації виступити в захист її прав та інтересів і звернутися в адміністративні та правоохоронні органи по порушенню її конституційних прав, та уповноважити члена правління організації вести справи в суді та представляти її права та інтереси; що громадська організація чи її уповноважений орган розглядали таке звернення, прийняли, згідно встановленої процедури, відповідне рішення та надали повноваження конкретній особі для представництва інтересів позивачки в суді.

Також у Рішенні Конституційного Суду України від 28.11.2013 № 12-рп/2013 у справі за конституційним зверненням асоціації «Дім авторів музики в Україні» щодо офіційного тлумачення положень пункту 7 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» у взаємозв’язку із положеннями пункту “г” частини 1 статті 49 Закону України «Про авторське право і суміжні права» зазначено, що громадська організація може захищати в суді особисті немайнові та майнові права як своїх членів, так і права та охоронювані законом інтереси інших осіб, які звернулися до неї за таким захистом, лише у випадках, якщо таке повноваження передбачено у її статутних документах та якщо відповідний закон визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб.

Разом з тим, Закон України «Про громадські об’єднання» не передбачає право громадських об’єднань на звернення до суду за захистом інтересів інших осіб, у тому числі і засновників таких об’єднань, органів державної влади, органів місцевого самоврядування.

У рішенні ЄСПЛ у справі “ОСОБА_6С.Б.Л. проти Бельгії” (L’Erabliиre A.S.B.L. v. Belgium) від 24 лютого 2009 року, в якій екологічною організацією оскаржувалась відмова держави у перегляді дозволу на розширення сміттєвого полігону, Європейський суд прийшов до висновку щодо можливості громадської організації здійснювати захист суспільних інтересів в судовому порядку відповідно до статті 6 Конвенції, у випадку, якщо мета такого захисту обмежується просторовими та часовими межами, виходячи з обставин даної справи і особливої природи оспорюваного заходу, з урахуванням статусу організації-заявника та його членів; відповідно, питання, порушене організацією-заявником, має достатній зв’язок з правом, на підставі якого він може стверджувати, що володіє ним як юридична особа, для того щоб стаття 6 Конвенції була прийнятною.

Зазначене позивачем не доведено.

Відповідно до частини другої статті 62 ЦПК України довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.

За змістом наведеної норми права законодавець відніс суд до суб'єктів, що можуть посвідчити довіреність фізичної особи своїм рішенням. Судові рішення викладаються у двох формах: ухвали та рішення. Ухвала про посвідчення такої довіреності оскарженню не підлягає (ОСОБА_7 спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08.09.2011 року № 611-1104/0/4-11).

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає необхідним винести по справі ухвалу, якою відмовити позивачу в посвідченні довіреності фізичної особи на ведення справи та приєднання її до матеріалів справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. 257 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Відмовити ОСОБА_1 в посвідченні довіреності фізичної особи на ведення справи та приєднання її до матеріалів справи.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду відповідно до ч. 2 ст. 353 ЦПК України.

Повний текст ухвали складено 24 квітня 2018 року.

Суддя Д.М.Ніколенко