Постанова № 73564871, 11.04.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/2303/17-а

Головуючий у 1-й інстанції: Дмитришена Руслана Миколаївна

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

11 квітня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Залімського І. Г. Смілянця Е. С.

за участю:

секретаря судового засідання: Томашук А.В.,

представника позивача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" (вул. Прорізна, 8, м. Київ, 01601) на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року (м. Вінниця, 13 лютого 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський", третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" в сумі 10000 (десять тисяч) гривень за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Відповідно до постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову.

Представник позивача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційних скарг у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а апеляційну скаргу відповідача необхідно задовольнити, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, 17.05.2016 між позивачем та ПАТ "Банк Михайлівський" був укладений договір №980-051-000002762 банківського рахунку "Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу". Відповідно до цього договору на імя позивача було відкрито поточний рахунок №26204533002701.

17 травня між позивачем та ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий Центр" було укладено строковий депозитний договір №980-051-000240941 під 30,43% річних з виплатою процентів щомісячно. Відповідно до умов договору позивач перерахувала зі свого рахунку відкритого у ПАТ "Банк Михайлівський" на рахунок ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" суму коштів в розмірі 10000,00 грн.

19 травня 2016 року ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" повернув кошти на рахунок позивача, відкритий у ПАТ "Банк Михайлівський" № 26204533002701 у сумі 10000, 00 грн.

Згідно платіжного доручення №3588085 від 17.05.2016 року, ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" із свого поточного рахунку перераховано на рахунок позивача кошти у сумі 10000 грн.

Згідно довідки Банку, станом на 19.05.2016 року залишок коштів по поточному рахунку №26204533002701 становить 10006,69 грн.

У подальшому на підставі рішення Правління НБУ від 23.05.2016 №14/БТ виконавча дирекція ФГВФО прийняла рішення від 23.05.2016 №812 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» та рішення від 13.06.2016 №991 "Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський".

Відповідно до рішення Правління НБУ від 12.07.2016 №124-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" виконавча дирекція цього Фонду прийняла рішення від 12.07.2016 №1213 про початок процедури ліквідації банку з 13.07.2016 до 12.07.2018 включно та делегування повноважень ліквідатора банку ОСОБА_4, якого замінено на ОСОБА_5 з 05.09.2016.

З 25.01.2017 у відповідності до положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" делеговані повноваження уповноваженої особи Фонду покладено на ОСОБА_6.

В подальшому позивач звернулась до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ "Банк Михайлівський" з заявою про включення її до переліку вкладників (клієнтів), які мають право на відшкодування коштів за вкладами (рахунками) за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та подати до Фонду додаткову інформацію.

Листом №3Г/22370 від 26.09.2016 року відповідачем повідомлено позивача про те, що переказ коштів, відбувся з поточного рахунку ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" на рахунок позивача, також вказаний договір укладено безпосередньо з ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" без участі ПАТ "Банк Михайлівський" як повіреного, а тому договір не відповідає вимогам чинного законодавства.

Суд першої інстанції при ухваленні оскарженої постанови виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, у відповідності до п.п.3 та 4 ч.1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 №4452-VI (далі - Закон № 4452-VI) вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах дбговору банківського вкладу ('депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти; вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Згідно Закону України «Про банки і банківську діяльність», вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору;

Тобто законодавець визначив, що саме залучені банком кошти є вкладом. Як вбачається з даного спору, кошти позивача були залучені фінансовою компанією як позика з подальшим поверненням їх на рахунок позикодавця.

Відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивач набув право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за рахунок коштів Фонду у межах граничного розміру відшкодування, відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону № 4452-VI.

В свою чергу, чинним законодавством встановлено випадок, коли фізичні особи набувають права на отримання гарантованої суми відшкодування коштів від Фонду у разі, коли їх кошти залучались не банками, а фінансовими установами як позика або вклад. Так, 19.11.2016 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» №1736-VIII 15.11.2016 (надалі - Закон №1736-VIII).

В силу п.15 Перехідних положень Закону № 4452-VI (зі змінами, внесеними Законом №1736-VIII) до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.

Таким чином, передумовою включення фізичної особи, яку прирівняно до вкладника і кошти якої прирівняні до вкладу до загального реєстру вкладників неплатоспроможного банку, є наявність укладеного договору з небанківської фінансовою установою через банк, що виступив повіреним за відповідним договором.

За змістом ч.1 ст. 26 Закону № 4452-VI, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Отже, станом на дату розгляду справи, в межах граничної суми відшкодування коштів за вкладами Фондом виплачуються як суми вкладів у розумінні ст.2 Закону № 4452VI, так і суми коштів, прирівняних до вкладів відповідно до п.15 Перехідних положень Закону № 4452-VI зі змінами, внесеними Законом №1736-VІІІ.

Як було зазначено, між позивачем та ТОВ «ІРЦ» було укладено договір позики, за умовами якого кошти позивача були передані у власність ТОВ «ІРЦ».

Укладений Договір позики №980-051-000240941 є двостороннім, укладеним позивачем безпосередньо з ТОВ "Інвестиційно-Розрахуноквий центр", без участі банку як повіреного, а кошти, що вносились/отримувались за таким договорами по своїй природі не є вкладом згідно Закону України "Про банки і банківську діяльність" та Закону № 4452-VI.

Тому, гарантії Закону № 4452-VI, зі змінами, внесеними Законом №1736-VІІІ, не поширюються на ситуацію з позивачем.

Крім того, ч 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа зобов’язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 цієї статті.

Уповноважена особа повідомляє сторони за договорами про нікчемність цих, договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів (п. 4 ч.2 ст. 37 Закону № 4452-V ).

Згідно Наказу № 27/1 від 24.05.2016 року було створено комісію по перевірці правочинів (договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними. Наказом № 2 від 13.07.2016 року уповноваженою особою строк проведення перевірки було продовжено.

Результати проведеної перевірки правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, фіксувались у відповідних актах комісії та затверджувались наказами Уповноваженої особи (у відповідності до вимог ст. 37 Закону № 4452-VI), по мірі проведення перевірки.

Висновки комісії, викладені в акті №2 від 01.06.2016 року, було затверджено уповноваженою особою Фонду наказом №42/2 від 01.06.2016 року.При цьому, у вказаному акті зазначені підстави нікчемності правочинів з виконання платіжних документів ТОВ «ІРЦ», передбачені ст.38 Закону № 4452-VI.

Водночас, з 22.12.2015 відносно банку діяла постанова № 917/БТ "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку", затверджена Правлінням НБУ 22.12.2015 року (далі - Постанова № 917), якою встановлено факт здійснення ПАТ "Банк Михайлівський" ризикової діяльності, та ПАТ "Банк Михайлівський" віднесено до категорії проблемних і встановлені обмеження в діяльності Банку, в тому числі встановлено обмеження в частині здійснення кредитних операцій з юридичними особами.

Постановою Правління НБУ від 27.04.2016 № 295/БТ " (далі - Постанова № 295) були внесені зміни до Постанови № 917 та встановлені для Банку обмеження в діяльності, в тому числі заборонено здійснювати кредитні операції з юридичними особами в обсязі, що перевищує обсяг таких операцій на дату прийняття постанови (у розрізі валют) без урахування нарахованих доходів за цими операціями та обсягу зобов'язань з кредитування, що надані банкам і клієнтам.

Згідно з Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.08.2012 за № 346: обмеження операцій - тимчасова, на визначений строк, заборона банку здійснювати окремі види операцій з урахуванням установлених обмежень за видом обсягом/сумою/колом клієнтів/регіоном; здійснювані банком операції - є діями або подіями під час надання банківських та інших фінансових послуг, здійснення іншої діяльності, унаслідок яких відбуваються зміни у фінансовому стані банку, що відображаються за балансовими або позабалансовими рахунками банку.

Під час перевірки уповноваженою особою Фонду було виявлено, що банк уклав з ТОВ «ІРЦ» договір відступлення прав вимоги №1805 від 18.05.2016 та договір відступлення прав вимоги №1 від 19.05.2016. Вказані договори стосуються переходу прав грошової вимоги, тобто є договорами факторингу.

На виконання зазначених договорів, Банком були здійснені внутрішні проводки в балансі шляхом збільшення залишку коштів за рахунком ТОВ «ІРЦ» на суму 870 000 000,00 гривень (як оплата за договором відступлення № 1805) та на суму 561 957 997,25 гривень (як оплата за договором відступлення № 1).

Відтак, 19 травня 2016 року банк здійснив кредитні операції на загальну суму 1431957 997,25 гривень шляхом укладення договорів відступлення прав вимоги №1805 від 18.05.2016 та №1 від 19.05.2016 з подальшим відображенням в балансі розрахунків за ними.

Разом з тим, станом на 19.05.2016 року, максимальна сума кредитних операцій з юридичними особами з урахуванням встановлених Національним банком України обмежень, надавав можливість банку проводити кредитні операції на суму 128 291 771,21 грн.

Натомість, Банком проведено кредитні операції тільки з ТОВ «ІРЦ» на суму 1 431 957 997,25 гривень, що значно перевищувало наявний вільний ліміт кредитування.

Слід зауважити, що 19.05.2017 банком здійснювались й інші аналогічні кредитні операції з юридичними особами, зокрема з ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» на суму 180 966 027,90 гривень.

Банком порушено обмеження, встановлені постановою №917 зі змінами внесеними постановою №295, в частині проведення кредитних операцій на суму 1 431 957 997,25 гривень на підставі укладених з ТОВ «ІРЦ» договорів відступлення прав вимоги, при відсутності права на укладення таких правочинів.

Укладання договору відступлення №1805, Договору відступлення прав вимоги №1 було здійснено з порушенням чинного законодавства України, вимог Національного банку України та внутрішніх процедур банку, а тому вказані правочини є нікчемними у відповідності до положень п.п. 2, 7, 8, 9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

В подальшому за рахунок коштів, відображених на рахунку ТОВ «ІРЦ» внаслідок проведення вказаних нікчемних правочинів (а також проведення банком аналогічних операцій з іншими юридичними особами), були проведені операції з перерахування коштів на поточні рахунки 14673 фізичних осіб (позикодавців ТОВ «ІРЦ», в тому числі позивача, та позикодавців іншої фінансової установи - ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр») відкриті в банку, на загальну суму 1642 млн. грн., як повернення коштів за раніше укладеними договорами позики.

Разом з тим, фактичного перерахування грошових коштів як на рахунки юридичних осіб, так і на рахунки фізичних осіб, не відбувалось - операції проводились шляхом здійснення відповідних проводок в балансі банку, за відсутності грошових коштів в такій кількості на рахунку ПАТ «Банк Михайлівський».

Саме за рахунок коштів, що були відображені внутрішніми проводками на рахунках ТОВ «ІРЦ» на підставі нікчемних правочинів (договорів): договору відступлення прав вимоги №1805, договору відступлення прав вимоги № 1, - 19.05.2016 року, тобто в день отримання коштів, ТОВ «ІРЦ» ініціювало повернення коштів за договорами позики, укладеними ним з фізичними особами.

Вірність висновків, викладених уповноваженою особою в акті №2 від 01.06.2016 року, та затверджених наказом уповноваженої особи №42/2 від 01.06.2016 року, рішеннями Господарського суду Хмельницької області від 27.11.2017 у справі № 924/621/17 та від 12.01.2018 у справі № 924/622/17.

Зазначені справи були порушені за позовами ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» до ТОВ «ІНВЕСТИЦІЙНО-РОЗРАХУНОВИЙ ЦЕНТР» про застосування наслідків нікчемності правочинів а саме Договору відступлення № 1805 (справа № 924/621/17) і договору відступлення №1 (№ 924/622/17) та стягнення з ТОВ «ІНВЕСТАЦІЙНО-РОЗРАХУНОВИЙ ЦЕНТР» коштів в сумі 870 000 000,00 гривень та 561 957 997,25 гривень відповідно. За результатами розгляду справ позови банку задоволено повністю.

Зокрема, розглядом матеріалів справи № 924/621/17 у рішенні Господарського суду Хмельницької області від 27.11.2017, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.02.2018, встановлено наступне: "внаслідок перерахунку відповідачу 870000000,00 грн. було зменшено зобов'язання банку перед ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" та збільшено зобов'язання перед фізичними особами. В свою чергу, за рахунок вказаних коштів та коштів, що обліковувалися на поточному рахунку ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр, відповідач здійснив повернення коштів на рахунки фізичних осіб". Зазначені обставини встановлені Київським апеляційним адміністративним судом в постанові від 07.08.2017 р. по справі №826/15961/16 та не потребують повторного доказування в силу ч. 3 ст. 35 ГПК України.

Тобто, у разі, коли б банк не взяв на себе зобов'язання за договором відступлення прав вимог №1805 від 18.05.2016 р., то відповідач не отримав би значних надходжень на рахунок та відповідно не міг провести розрахунки з фізичними особами, зменшуючи власні зобов'язання.

А отже, на підставі договору відступлення права вимог від 18.05.2016 р. №1805 банк взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним.

Положеннями ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Нікчемним правочином є правочин, вчинення якого не породжує передбачених законом правових наслідків у зв'язку із протиправністю або іншими недоліками юридичного характеру. Нікчемний правочин є недійсним незалежно від визнання його таким і від бажання сторін.

Статтею 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Правочин є нікчемним з моменту його вчинення незалежно від пред'явлення позову про визнання його недійсним і бажання сторін.

Беручи до уваги те, що кошти отримувались позивачем на підставі договорів позики, що не є вкладом або коштами, прирівняними до вкладу у розумінні чинного законодавства, а також те, що кошти, які обліковуються на рахунку позивача відображені на такому рахунку внаслідок вчинення нікчемного правочину, в уповноваженої особи відсутні підстави для включення позивача до переліку рахунків вкладників з огляду на положення ст. 27 Закону № 4452-VІ.

Наказом Уповноваженої особи від 01.06.2016 №42/2 затверджені результати проведеної перевірки правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому договорів), що є нікчемними, викладені в Акті №2 комісії, за яким встановлено нікчемність правочинів (транзакцій) з виконання 19.05.2016 року платіжних документів ТОВ «ІРЦ» по перерахуванню коштів на рахунки 12 160 фізичних осіб у сумі 1 298 015 973,74 гривень, у відповідності до положень п.п. 7-9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Враховуючи викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" (вул. Прорізна, 8, м. Київ, 01601) задовольнити повністю.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 18 квітня 2018 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_7 ОСОБА_8