Ухвала суду № 73564536, 16.02.2018, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

У Х В А Л А

Справа № 183/310/18

№ 2-з/183/22/18

16 лютого 2018 року м.Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого: судді Парфьонова Д.О., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІГМА АВТОЛІЗИНГ»,

встановив:

в провадження Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшов цивільний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІГМА АВТОЛІЗИНГ» про визнання недійсним договору фінансового лізингу № 01974 від 23 грудня 2017 року між позивачем та відповідачем та стягнення з відповідача на користь позивача 36000,00 грн. сплачених позивачем відповідачу за договором фінансового лізингу.

15 лютого 2018 року позивачем подано заяву про забезпечення позову у справі, у відповідності до якої позивач просить накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «СІГМА АВТОЛІЗИНГ», ідентифікаційний код юридичної особи 41298109, місцезнаходження юридичної особи: 02121, м. Київ, вул. Харківське шосе, будинок 182, що знаходяться на рахунку № 26502016690601, відкритому у ПАТ «Альфа-Банк» у м. Києві, МФО 300346 в межах заявлених позовних вимог на суму 36 000 гривень 00 копійок.

В обґрунтування заяви позивач посилається на те, що згідно з даними реєстру судових рішень відносно відповідача 08.01.2018 року відкрито кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, існує декілька судових рішень про стягнення з відповідача коштів, також до відповідача пред’явлено декілька позовів про стягнення коштів, відкрито декілька виконавчих проваджень на примусове виконання судових рішень. Вище перелічені факти дають підстави вважати, що відповідач веде нечесну підприємницьку практику та може ухилитися від виконання рішення суду та перерахувати кошти на інший рахунок або розпорядитися коштами на власні потреби, отже невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, а також може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Заява, у відповідності до положень ч.1 ст.153 ЦПК України, розглянута без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали цивільного позову, заяви про забезпечення позову, суд доходить наступних висновків.

Відповідно до чч.1, 2 ст.149 чинного ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

За чч.1, 4, 5 ст.151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв’язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів. До заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

У відповідності до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Судом встановлено, що між сторонами дійсно існує спір з приводу визнання недійсним договору фінансового лізингу № 01974 від 23 грудня 2017 року між позивачем та відповідачем та стягнення з відповідача на користь позивача сплачених позивачем за договором фінансового лізингу. З поданих заявником доказів не вбачається, що заходи забезпечення позову, на застосуванні яких наполягає позивач призведуть до порушення прав третіх осіб, які не є стороною у справі та можуть бути перешкодою для господарської діяльності інших осіб. Обсяг позовних вимог відповідає обсягу вимог, вказаних в заяві про забезпечення.

Водночас, суду не надано доказів та не наведено аргументів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення. Посилання на те, що відповідач зможе перерахувати грошові кошти на інший рахунок має характер припущень, нічим об`єктивно не підтверджується, не вказує на наявність та створення реальної загрози можливості утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а тому - не може бути прийняте до уваги.

Крім того, вказуючи про необхідність вжиття заходів забезпечення позову у виді арешту, позивач не наводить підстав та аргументів на обґрунтування позиції щодо відповідності виду забезпечення позову у вигляді арешту позовним вимогам, оскільки застосування заходів забезпечення позову у вигляді арешту грошових коштів на розрахунковому рахунку фактично позбавить відповідача можливості здійснювати господарську діяльність до ухвалення рішення у справі.

Внаслідок викладеного, враховуючи відсутність обґрунтування належності виду забезпечення позову позовним вимогам, відсутність доказів на підтвердження необхідності застосування заходів забезпечення - в задоволенні заяви належить відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 150, 153, 260 ЦПК України, суд -

ухвалив:

в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Новомосковський міжрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п’ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Д.О. Парфьонов