Постанова № 73563799, 17.04.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 р. м. Харків Справа № 820/6693/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Сіренко О.І.

суддів: Спаскіна О.А. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.

позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2018, суддя Бадюков Ю.В., вул. Мар'їнська, 18-Б-3, м. Харків, 61004, повний текст складено 09.02.18 по справі № 820/6693/17

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області

про визнання нечинною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, в якому просив суд:

- визнати нечинною відмову ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землевідводу для отримання у власність орної земельної ділянки площею 2.0 га для особистого селянського господарства прийнятому Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області в вигляді листа "Про розгляд заяви" від 19.12.2017 №0-30967/0/6-25986/0/21-17;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області задовольнити клопотання від 21 листопада 2017р. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом прийняття рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність орної земельної ділянки за межами населеного пункту площею 2.0 га для ведення особистого селянського господарства на території Нововодолазької селищної ради Нововодолазького району Харківської області і відповідності до поданого графічного матеріалу.

09 лютого 2018 року рішенням Харківського окружного адміністративного суду задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання нечинною відмови та зобов'язання вчинити певні дії.

Визнано незаконною відмову Головного управління Держгеокадастру у Харківській області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1, згідно заяви від 21.11.2017р., що знаходиться біля південної частини села Новоселівка Нововодолазького району Харківської області орієнтованою площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, яку викладено в листі від 19.12.2017р. № 0-30967/0/6-25986/0/21-17 року.

Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої біля південної частини села Новоселівка Нововодолазького району Харківської області орієнтованою площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Харківській області сплачений судовий збір у розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень 00 копійок).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи. Заявник вказує на те, що відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою орієнтованою площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства в порядку безоплатної приватизації земельної ділянки, позивачу, в листі від 19.12.2017р. № 0-30967/0/6-25986/0/21-17 є правомірною, оскільки вказана земельна ділянка планується Головним управлінням для включення до переліку земельних ділянок, які виставлені на земельні торги, тому не може бути наданий дозвіл на розробку проекту земле відводу для отримання у власність позивачу.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач, ОСОБА_1, просить у задоволенні апеляційної скарги відповідача відмовити. Зазначає, що відповідно до ст.136 ЗК України заборона відчуження земельної ділянки поширюється лише до земель, які виставлені на земельні торги. В свою чергу, відповідачем доказів вказаного факту не надано, тому відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою орієнтованою площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в порядку безоплатної приватизації земельної ділянки є протиправною.

Колегія суддів вислухавши суддю доповідача, позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 21.11.2017р. позивач звернувся з повторною заявою до Головного управління Держгеокадастру в Харківській області про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться біля південної частини села Новоселівка, Нововодолазького району Харківської області за межами населеного пункту для подальшої передачі у власність (а.с. 8, 9). У заяві зазначено, що вказана земельна ділянка необхідна позивачу для ведення особистого селянського господарства. До заяви було додано необхідний пакет документів.

Головним управлінням Держгеокадастру в Харківській області повідомлено ОСОБА_1 листом 19.12.2017р. № 0-30967/0/6-25986/0/21-17 про те, що земельна ділянка, яка зазначена у доданих до заяви графічних матеріалах, на даний час планується Головним управлінням для включення до переліку земельних ділянок, які виставлені на земельні торги, тому, на думку відповідача, відповідно до частини 3 статті 136 Земельного кодексу України земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів (а.с. 10).

У листі також вказано, що у випадку надання дозволу може виникнути ситуація, коли після розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки через законодавчі обмеження позивач буде позбавлений можливості безпосередньо отримати у власність бажану земельну ділянку, та його очікування та затрати будуть невиправданими через що, до моменту вирішення питання щодо включення зазначеної земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги Головне управління відмовило у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Саме вищенаведені дії відповідача щодо відмови позивачу у надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність орної земельної ділянки за межами населеного пункту площею 2.0 га для ведення особистого селянського господарства на території Нововодолазької селищної ради Нововодолазького району Харківської області і обумовили звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом за захистом свого порушеного права.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що підстава для відмови, як планування включення до переліку земельних ділянок, які виставлені на земельні торги, вказана у листі відповідача № 0-30967/0/6-25986/0/21-17 від 19.12.2017р не передбачена Земельним кодексом України, тобто не ґрунтуються на вимогах закону. Тому у своєму рішенні суд першої інстанції визнав незаконною відмову Головного управління Держгеокадастру у Харківській області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 та зобов'язав Головне управління Держгеокадастру у Харківській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки.

Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст.3 Земельного кодексу України,( далі по тексту ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.1, 2 та п. "а" ч.3 ст. 22 ЗК України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства;

Згідно ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч.2 ст.116 ЗК України).

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом ( ч.3 ст.116 ЗК України).

Передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом (ч.1 ст. 117 ЗК України).

Згідно положень ч.ч. 6-7 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (ч. 10 ст. 118 ЗК України).

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 123 ЗК України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів зазначає, що громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства мають право звернутися з відповідним клопотанням, з наданням відповідних документів.

В свою чергу, законом визначено виключні підстави, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Разом з тим, як встановлено під час судового розгляду справи, листом "Про розгляд заяви" від 19.12.2017 №0-30967/0/6-25986/0/21-17 позивачу було відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою у зв'язку з тим, що дана земельна ділянка планується Головним управлінням для включення до переліку земельних ділянок, які виставлені на земельні торги ( а.с. 10).

Проте, відповідачем, ані у відповіді позивачу, ані до суду не надано доказів того, що дана земельна ділянка планується для включення до переліку земельних ділянок, які виставлені на земельні торги (накази, технічні документи тощо).

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі вище викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, відмовляючи у клопотанні позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки, порушив приписи ст.118 ЗК України, якою визначено виключні підстави, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні вказаного дозволу.

Так, Земельним кодексом України визначено порядок розгляду даної категорії питань, зазначається, що відповідний орган виконавчої влади розглянувши питання про надання земельної ділянки для особистого селянського господарства надає дозвіл на розроблення проекту землеустрою, або мотивовану відповідь.

Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що розгляд заяви позивача може завершитись її задоволенням, або вмотивованою відмовою у ненаданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Матеріали справи не містять жодних доказів того факту, що дана земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок, які виставлені на земельні торги.

Таким чином, станом на час звернення позивача із заявою вказана земельна ділянка не була включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права оренди на які виставляються на земельні торги.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині визнання протиправною відповіді щодо відмови у задоволенні клопотання позивача, в зв'язку з чим, позовні вимоги є обґрунтованими, а рішення суду в цій частині законним та правомірним.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, дана земельна ділянка не може бути відчуженою, оскільки земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів, - є безпідставними за відсутності доказів вказаного факту.

Поряд з тим, колегія суддів погоджується з доводами відповідача в апеляційній скарзі в частині зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої біля південної частини села Новоселівка Нововодолазького району Харківської області орієнтованою площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, виходячи з наступного.

Питання надання або відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства є дискреційними повноваженнями відповідача.

Перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої 11.03.1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, під дискреційним повноваженням колегія розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Колегія суддів зауважує, що суд є правозастосовуючим органом, тобто, не створюючи нових правових норм, не підміняючи собою органи виконавчої та законодавчої влади, на підставі закону у встановленому процесуальним законом порядку вирішує справи.

В постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року за № 13 викладено позицію щодо неможливості суду підміняти собою органи владних повноважень, згідно якої суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Згідно ч.2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначається, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 19 Конвенції передбачено, що для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами, однією з яких є Україна, їхніх зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї, створюється Європейський суд з прав людини. Він функціонує на постійній основі. Статтею 46 Конвенції передбачено, що Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.

Згідно із рішеннями Європейського суду з прав людини по справах: "Класс та інші проти Німеччини" від 6 вересня 1978 року, "Фадєєва проти Росії" (Заява № 55723/00), Страсбург, від 9 червня 2005 року, "Кумпене і Мазере проти Румунії" (Заява N 33348/96), Страсбург, від 17 грудня 2004 року - завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, тобто суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Частиною 2 статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За приписами п.2 ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Зважаючи на надання позивачем заяви з зазначеними в ній всіма даними, повного пакету документів, необхідних для вирішення питання про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою, судова колегія приходить до висновку про незаконність відмови відповідача в наданні такого дозволу.

На підставі вищевикладеного, враховуючи, що питання надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства є саме дискреційними повноваженнями відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що належним способом захисту порушених прав особи є зобов'язання відповідача розглянути заяву позивача.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області - задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2018 року по справі № 820/6693/17 скасувати в частині зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої біля південної частини села Новоселівка Нововодолазького району Харківської області орієнтованою площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства.

В цій частині ухвалити нову постанову, якою зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (61022, майдан Свободи, 5, Держпром, 1 під'їзд, 6, 7 поверх, м. Харків, код ЄДРПОУ 39792822) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої біля південної частини села Новоселівка Нововодолазького району Харківської області орієнтованою площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

.

Головуючий суддя О.І. СіренкоСудді О.А. Спаскін Т.С. Перцова Повний текст постанови складений та підписаний: 23.04.2018.