Постанова № 73563706, 19.04.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/5766/17

Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А. В. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді – доповідача ОСОБА_1суддів ОСОБА_2 ОСОБА_3за участю: секретаряОСОБА_4розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Державного реєстратора Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області ОСОБА_6, за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" про визнання протиправними дії та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 звернулась до суду першої інстанції з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправними дії державного реєстратора Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області ОСОБА_6 щодо проведення реєстрації права власності за TOB “Кей-Колект” на квартиру № 28 в м. Одесі, вул. Коблевська, буд.41; визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 36949480 від 07.09.2017 року, на квартиру № 28 в м. Одеса, вул. Коблевська, буд.41 за TOB “Кей-Колект”, винесене державним реєстратором Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області ОСОБА_6

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2018 року провадження у справі закрито з підстав неналежності спору до юрисдикції адміністративних судів.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи свої доводи, апелянт, зокрема, зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті рішення у справі безпідставно дійшов висновку щодо неналежності спору до адміністративної юрисдикції, оскільки предметом спору у справі є законність дій відповідача, як суб’єкта, наділеного владно-управлінськими функціями.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 09.09.2017 року державний реєстратор Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області ОСОБА_6 зареєстрував за Товариством з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" право власності на квартиру, реєстраційний номер 1345004951101, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

ОСОБА_5 просить скасувати зазначене рішення, оскільки Державний реєстратор після отримання заяви TOB “Кей-Колект” про реєстрацію прав на належне їй нерухоме майно зобов’язаний був невідкладно повідомити її про вказану обставину, однак в порушення вимог п. 11-1 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та обтяжень №137 від 18.03.2015 року цього не зробив.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача у справі є похідними від спору про право, а отже спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції вірним, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У п. 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза «судом встановленим законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії» зазначив, що поняття «суд, встановлений законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленимзаконом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 6 КАС України в порядку адміністративного судочинства.

Згідно ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п. 2,7 ч.1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі, на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв’язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Суб’єкт владних повноважень-орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

За правилами п. 1,2 ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Оскільки спірні правовідносини пов'язані з невиконанням умов цивільно-правової угоди (іпотечного договору), цей спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 14 червня 2016 року у справі № 21-41а16, від 11 квітня 2017 року у справі № 808/2298/15 та Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі №817/1048/16.

Судова колегія зазначає, що скасування рішень державного реєстратора обов'язково вплине на майнові права тієї юридичної особи, щодо якої ці реєстраційні дії буде скасовано.

Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, що не належить до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні ч. 1 ст. 6 Конвенції.

Зважаючи на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначена категорія спорів не належить до юрисдикції адміністративних судів, і вважає обґрунтованими висновок суду першої інстанцій щодо необхідності закриття провадження у справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції належним чином з'ясовані всі обставини справи, їм надано правильну юридичну оцінку, порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду, не встановлено. Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству, доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

За таких обставин підстави для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 – залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2018 року про закриття провадження у справі № 815/5766/17- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Судді: Л.В. Стас

ОСОБА_3

Головуючий суддя ОСОБА_1Судді ОСОБА_2