Постанова № 73563686, 19.04.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/3834/17

Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Стас Л.В.

суддів - Турецької І.О., Косцової І.П.

за участю секретаря Худика С.А.

за участю представника апелянта – ОСОБА_1

за участю представника позивача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Чорноморської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2017 року по справі за позовом Чорноморської об’єднаної Державної податкової інспекції ГУ ДФС в Одеській області до Державного підприємства “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” про стягнення податкового боргу з усіх відкритих рахунків у банках у розмірі 2 042 057,06 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Чорноморська об’єднана Державна податкова інспекція ГУ ДФС в Одеській області (надалі – позивач) звернулася з позовом до Державного підприємства “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” ( надалі – відповідач), в якому просила стягнути податковий борг з усіх відкритих рахунків Державного підприємства “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” (ЄДРПОУ 01125689) на загальну суму - 2 042 057,06 грн. на користь державного бюджету. В обґрунтування позову позивач послався на невиконання позивачем вимог чинного законодавства щодо сплати податкового боргу.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2017 року – в задоволенні позову – відмовлено.

В апеляційній скарзі, Чорноморська об’єднана Державна податкова інспекція ГУ ДФС в Одеській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить постанову суду від 30 жовтня 2017 року –скасувати, прийняти нову постанову про задоволення позову, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, незастосування судом діючих норм податкового законодавства. Зокрема позивач зазначає, що особливості погашення податкового боргу державних підприємств не змінюють послідовність реалізації стадій стягнення податного боргу, визначених ст. 95 ПК України, згідно з пунктом 95.1 якої, податковий орган здійснює заходи щодо погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у власності такого платника податків.

У відзиві на апеляційну скаргу, Державне підприємство “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” послалося на те, що ст. 96 Податкового Кодексу встановлює імперативний порядок дій контролюючого органу в частині погашення податкового боргу державних підприємств, та не надає позивачу право вибору щодо порядку застосування податкового законодавства в частині погашення податкового боргу. Крім того, відповідач зазначив, що не отримував вимогу на всю суму податкового боргу, заявлену у позові. Просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Державне підприємство “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” має статус юридичної особи, не перебуває в стані припинення діяльності, не ліквідовано, що підтверджується реєстраційною довідкою ДПІ від 14.06.2017 р. (а.с.14).

Відповідач знаходиться на обліку, як платник податків в Чорноморській об’єднаній Державній податковій інспекції ГУ ДФС в Одеській області.

Відповідач подав податкову декларацію з плати за землю та з податку на додану вартість за 2016-2017 р. з відображенням суми податкового зобов’язання з плати за землю в розмірі 1155793,59 грн. та 575720,00 грн. з податку на додану вартість.

Суд також встановив, що станом на даний час згідно з обліковими картками, що ведуться податковими органами, у відповідача наявна податкова заборгованість у розмірі 2 042 057,06 грн., яка виникла на підставі самостійно поданих декларацій з плати за землю та з податку на додану вартість за 2016-2017 р. (а.с.8).

У зв’язку з несплатою відповідачем податкової заборгованості, позивач виніс податкову вимогу форми Ф № 4825-17 від 03.11.2016 р на суму 104 972,59 грн. (а.с.15), що була отримана 11.06.2016р.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що ПК України містить спеціальні норми, які мають пріоритет над загальними нормами глави 9 цього Кодексу “Погашення податкового боргу платника податків ” в частині погашення податкового боргу державними підприємствами, які не підлягають приватизації, а саме: застосуванню підлягає п. 96.2. ст.96 ПК України, згідно якого, у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття одного з рішень, зазначених в цій статті. Щодо звернення стягнення з усіх відкритих рахунків позивача коштів в рахунок погашення податкового боргу, суд зробив висновок, що така процедура відносно позивача ПК України не встановлена.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податкова декларація, розрахунок, в силу вимог пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України встановлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно вимог підпункту 14.1.175пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

В силу пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Згідно із пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Таким чином, за наявності у платника податків суми узгодженого, але не сплаченого у встановлені строки грошового зобов'язання, контролюючий орган наділений правом здійснити заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення на користь держави коштів, які перебувають у його власності.

Відповідно до п. 96.2. ст.96 ПК України, у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про:

96.2.1 надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків;

96.2.2 досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету;

96.2.3 ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії;

96.2.4 виключення платника податків із переліку об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України”.

Згідно з пунктом 96.3 статті 96 ПК України відповідь щодо прийняття одного із зазначених у пункті 96.1 цієї статті рішень надсилається органу державної податкової служби протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.

У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта стосовно того, що особливості погашення податкового боргу державних підприємств не змінюють послідовність реалізації стадій стягнення податкового боргу, визначених статтею 95 ПК України.

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що податковим законодавством встановлено особливий порядок погашення заборгованості платників податків (у тому числі державних підприємств) перед бюджетами та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган у певній послідовності для примусового стягнення податкового боргу, а саме: звернутись до суду з вимогою про стягнення коштів з рахунків у банку; отримати судовий дозвіл на погашення усієї суми боргу за рахунок майна; провести торги з продажу майна, внесеного в податкову заставу.

Щодо аргументів відповідача стосовно відсутності у податкового органу повноважень звертатися до суду з позовом про стягнення коштів за податковим боргом, то вони спростовуються вищезазначеними нормами законодавства, які прямо встановлюють такий обов'язок; щодо неотримання відповідачем податкової вимоги на всю суму боргу, а саме: 2 042 057,06 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (пункт 59.3 статті 59 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Судом апеляційної інстанції, зокрема, встановлено, що податковий борг у відповідача виник ще у 2016 році та не переривався. Податкову вимогу від 03.11.2016 № 4825-17 отримано ДП “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” 11.11.2016р.

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є державною стивідорною компанією, яка займається здійсненням навантажувально-розвантажувальних робіт лісоматеріалів.

Відповідно до п. 3.4. Статуту ДП “Білгород-Дністровський морський торговельний порт”, Підприємство веде самостійний баланс, має поточні та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом. Підприємство несе відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах належного йому майна відповідно до законодавства. Підприємство не несе відповідальності за зобов'язаннями держави та Уповноваженого органу управління. Уповноважений орган управління не несе відповідальності за зобов’язаннями Підприємства ( п.3.5 Статуту).

Посилання суду першої інстанції на Закон України “ Про перелік об’єктів, що не підлягають приватизації”, який затверджує переліки об’єктів права державної власності, що не належать до приватизації, і зокрема, до яких відноситься Державне підприємство “Білгород-Дністровський морський торгівельний порт”, не позбавляє податковий орган можливості здійснювати заходи з метою погашення податкового боргу такого платника податків.

Доказів того, що відповідач має пільги зі сплати податків чи зборів чи звільнений від їх сплати, матеріали справи не містять.

Отже, враховуючи наявність податкового боргу у відповідача, що підтверджується розрахунком заборгованості, копіями податкових декларацій з плати за землю та податку на додану вартість, копією корінця податкової вимоги, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. ст. 242 КАС України КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд першої інстанції наведеного не врахував та прийняв рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відповідності до ст.ст. 315, 317 КАС України суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю і ухвалити нове судове рішення на підставі неправильного застосування норм матеріального права.

З огляду на те, що суд першої інстанції вирішив справу з помилковим застосуванням норм матеріального права, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення - про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Чорноморської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області – задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2017 року по справі за позовом Чорноморської об’єднаної Державної податкової інспекції ГУ ДФС в Одеській області до Державного підприємства “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” про стягнення податкового боргу з усіх відкритих рахунків у розмірі 2 042 057,06 грн., - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Чорноморської об’єднаної Державної податкової інспекції ГУ ДФС в Одеській області – задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” (ЄДРПОУ 01125689) кошти в рахунок погашення податкового боргу на загальну суму 2 042 057,06 грн. (два мільйона сорок дві тисячі п’ятдесят сім гривень шість копійок) з усіх відкритих рахунків, що належать платнику податків, на користь державного бюджету.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 20.04.2018р.

Суддя – доповідач :

Судді: