Постанова № 73563659, 23.04.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2018 р.м.ОдесаСправа № 821/1583/17

Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Джабурія О.В.

суддів: Кравченко К.В. , Вербицька Н. В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 26.12.2017р. по справі № 821/1583/17 за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Херсонської області ОСОБА_2, третя особа: Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк", про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 31690232 від 03.10.2016 р.,

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

26 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_2, за участю третьої особи, публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31690232 від 03.10.2016 року, прийняте відповідачем.

30.11.2017 року представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про поновлення строку звернення до суду, просив визнати причини пропуску звернення поважними. Обґрунтовуючи свої вимоги зазначав, що причинами пропуску строку вважає тяжке матеріальне становище позивача, посилався на те, що в квітні 2017 року позивач вже звертався до Херсонського окружного адміністративного суду з відповідним позовом (справа № 821/666/17). Саме у зв'язку з тяжким фінансовим становищем, що унеможливлювало належне представництво у даній справі та захист своїх інтересів, позивач подав заяву про відкликання позовної заяви. Ухвалою від 24.05.2017 року позовна заява залишена без розгляду. Можливість належним чином здійснювати захист своїх прав у позивача виникла лише в жовтні 2017 року, 26.10.2017 року позивач подав даний позов.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року позов ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Херсонської області ОСОБА_2, третя особа, публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 31690232 від 03.10.2016 року – залишено без розгляду.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення направлення справи до суду першої інстанції для розгляду по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА :

26 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_2, за участю третьої особи, публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31690232 від 03.10.2016 року, прийняте відповідачем.

30.11.2017 року представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про поновлення строку звернення до суду, просив визнати причини пропуску звернення поважними. Обґрунтовуючи свої вимоги зазначав, що причинами пропуску строку вважає тяжке матеріальне становище позивача. Більш того, зазначав, що в квітні 2017 року позивач вже звертався до Херсонського окружного адміністративного суду з аналогічним позовом (справа № 821/666/17).

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 24.05.2017 року позовну заяву ОСОБА_1Є до приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Херсонської області ОСОБА_2, за участю третьої особи, публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про визнання протиправним та скасування рішення залишено без розгляду, у зв’язку з поданням відповідної заяви представника позивача.

Залишаючи без розгляду поданий позов, суд першої інстанції виходив з того, що обставини, на які посилався представник позивача суд не може визнати поважними.

ОСОБА_4 ПРАВА

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає та враховує наступне.

Згідно з частиною першою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду) визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Пунктом 9 частини першої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду) передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції з 15 грудня 2017 року) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Так, частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції з 15 грудня 2017 року) передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції з 15 грудня 2017 року) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

З системного аналізу наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Разом з тим, при визначенні початку перебігу шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи суд має з'ясувати момент, коли особа фактично дізналась або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, або бездіяльності), а не коли така особа з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

ОБҐРУНТУВАННЯ ДОВОДІВ СТОРІН

Щодо доводів апеляційної скарги про поважність пропуску строку звернення до суду у зв'язку з тяжкими матеріальним становищем, що склалися в родині, надаючи до суду першої інстанції довідку з місця роботи та довідку про склад сім’ї, через які позивач був позбавлений можливості звернутись до суду у строк, визначений законом, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з доданих до позову документів, позивач працює з 04.08.2017 року та має дохід в період з 04.08.2017 року по 31.08.2017 року – 3 634,72 грн., склад його сім’ї складає – дружина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Таким чином, обґрунтування поважності причин пропуску строку щодо скрутного матеріального становища та фактичного утримання родини, не є належним, з огляду на його недоведеність та пропущення строку звернення майже на рік.

Інших доказів на підтвердження обставин, які унеможливлювали свідчили б про поважність пропуску строку звернення до суду ні позивачем, ні представником позивача як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду надано не було.

Разом з тим, судом першої інстанції було встановлено, що до суду з даним позовом позивач звернувся лише 26 жовтня 2017 року, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.

При вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини. У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії», суд прийшов до висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

У справі «Пономарьов проти України» Європейський суд зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв’язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи (рішення Європейського Суду з прав людини «ОСОБА_3 проти Туреччини»).

Відповідно до частини 1 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції з 15 грудня 2017 року) суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду.

Оскільки ні позивачем, ні його представником інших підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду не наведено, а судом не встановлено, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для залишення адміністративного позову ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Херсонської області ОСОБА_2, третя особа, публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», про визнання протиправним та скасування рішення без розгляду.

Зі змісту ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_8Судді ОСОБА_9 ОСОБА_10