Постанова № 73563647, 17.04.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 рокуЛьвів№ 876/1797/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Гудима Л.Я., Шинкар Т.І.,

з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу другого відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року у справі № 803/123/18 (суддя Плахтій Н.Б., м. Луцьк, час ухвалення – 12:05) за адміністративним позовом ОСОБА_2 міської ради до другого відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Волинській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

29 січня 2018 року ОСОБА_2 міська рада звернулася в суд з позовом до другого відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1, в якому просила визнати неправомірними дії старшого державного виконавця другого відділу державної виконавчої служби м. Луцька ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_3 щодо повернення без прийняття до виконання постанови про адміністративне правопорушення № 61 від 11.05.2017 відділу державного архітектурно-будівельного контролю ОСОБА_2 міської ради та зобов’язати його невідкладно відкрити виконавче провадження по примусовому виконанню постанови про адміністративне правопорушення № 61 від 11.05.2017 відділу державного архітектурно-будівельного контролю ОСОБА_2 міської ради без сплати авансового внеску.

Постановою від 14 лютого 2018 року Волинський окружний адміністративний суд позов задовольнив.

Визнав протиправними дії старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_3 щодо повернення без прийняття до виконання постанови про адміністративне правопорушення №61 від 11.05.2017 відділу державного архітектурно-будівельного контролю ОСОБА_2 міської ради.

Зобов’язав Другий відділ державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Волинській області вирішити питання про відкриття виконавчого провадження за постановою відділу державного архітектурно-будівельного контролю ОСОБА_2 міської ради про адміністративне правопорушення №61 від 11.05.2017 в порядку, визначеному Законом України “Про виконавче провадження”, без сплати авансових внесків.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, скаргу другий відділ державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що від сплати авансового внеску також звільняються державні органи, інваліди війни, інваліди І та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів І та II груп, громадяни, віднесені до категорій 1 та 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у разі їх звернення до органів державної виконавчої служби.

Ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» не містить положень про звільнення від сплати авансового внеску при зверненні органу місцевого самоврядування із заявою про відкриття виконавчого провадження про стягнення коштів на користь держави.

Отже, відділ державного архітектурно-будівельного контролю ОСОБА_2 міської ради не відноситься до органів, які підлягають звільненню від сплати авансових внесків, а постанови даного відділу не відносяться до рішень, за виконання яких не сплачуються авансові внески.

За таких обставин, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Позивач не скористався своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відділом ДАБК ОСОБА_2 міської ради 11.05.2016 року прийнято постанову №61 у справі про адміністративне правопорушення, якою голову кооперативу ОК «ЖБК Еталон» ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 188-42 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100 грн. Вказана постанова була пред’явлена до примусового виконання в Другий ВДВС м. Луцьк.

Однак, згідно з повідомленням старшого державного виконавця Другого ВДВС м. Луцьк ОСОБА_3 від 11.01.2018 року постанова відділу ДАБК від 11.05.2016 №61 повернута стягувану без прийняття до виконання на підставі пункту 8 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у зв’язку з тим, що до заяви про примусове виконання рішення стягувачем не додано квитанцію про сплату авансового внеску.

Не погодившись із таким рішення відповідача ОСОБА_2 міська рада звернувся до суду із цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відділ ДАБК, пред’являючи до виконання постанову №61 від 11.05.2016 року про справі про адміністративне правопорушення, діяв як державний орган, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для повернення виконавчого документу стягувану.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є правильними.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України “Про виконавче провадження” № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п.6 ч.1 ст.3 Закону України “Про виконавче провадження” підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів - постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

За приписами п.8 ч.4 ст.4 Закону України “Про виконавче провадження” виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим.

Частиною 2 ст.26 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Зі змісту абз. 8 ч. 2 ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження” видно, що від сплати авансового внеску звільняються, зокрема, державні органи у разі їх звернення до органів державної виконавчої служби.

При вирішенні питання щодо того, чи підлягає сплаті авансовий внесок при пред’явленні до виконання до органів державної виконавчої служби постанови відділу ДАБК у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, суд виходить з такого.

Закон № 1404 не розкриває змісту поняття «державний орган», як і не наводить чіткий перелік державних органів, які звільняються від сплати авансового внеску у разі їх звернення до органів державної виконавчої служби, у зв’язку із чим підлягають застосуванню положення інших нормативно-правових актів.

Так, згідно із абзацом п’ятим частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII (з наступними змінами та доповненнями, далі - Закон № 1700-VII) державний орган - орган державної влади, в тому числі колегіальний державний орган, інший суб'єкт публічного права, незалежно від наявності статусу юридичної особи, якому згідно із законодавством надані повноваження здійснювати від імені держави владні управлінські функції, юрисдикція якого поширюється на всю територію України або на окрему адміністративно-територіальну одиницю.

Згідно із пунктом 2 частини третьої статті 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI (з наступними змінами та доповненнями, далі - Закон № 3038-VI) до органів державного архітектурно-будівельного контролю належать виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.

Частиною другою статті 41 Закону № 3038-VI передбачено, що орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про адміністративні правопорушення та справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Так, п.1 Положення про Відділ державного архітектурно-будівельного контролю ОСОБА_2 міської ради яке затверджене рішенням ОСОБА_2 міської ради № 80/14 від 28.10.2015р. передбачено, що Відділ державного архітектурно-будівельного контролю ОСОБА_2 міської ради є виконавчим органом ОСОБА_2 міської ради. ( далі Положення ).

Із змісту п. 2.1., 2.2 Положення видно, що метою діяльності Відділу державного архітектурно-будівельного контролю ОСОБА_2 міської ради є забезпечення реалізації державної політики у сфері архітектурно-будівельного контролю, основним завданням відділу є здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, виконання дозвільних та реєстраційних функцій у сфері містобудівної діяльності.

Частиною 2 статті 244-6 КУпАП також передбачено, що органи державного архітектурно-будівельного контролю розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням вимог законодавства, будівельних норм, стандартів і правил під час будівництва, порушенням законодавства під час планування та забудови територій та невиконанням законних вимог (приписів) посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю (статті 96, 96-1 (крім частин третьої - п'ятої), частини перша та друга статті 188-42).

Крім того, згідно із частиною четвертою статті 15 Закону № 1404 за рішеннями про стягнення в дохід держави коштів або вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави, прийнятими у справах про адміністративні правопорушення, та за рішеннями, прийнятими у кримінальних провадженнях, стягувачем виступає державний орган, який прийняв відповідне рішення або за матеріалами якого судом прийнято відповідне рішення.

Виходячи з системного аналізу вказаних нормативно-правових актів, колегія суддів визнає вірними та обгрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що під час прийняття постанови у справі про адміністративне правопорушення відділ ДАБК ОСОБА_2 міської ради здійснює делеговані державою повноваження у сфері державного архітектурно-будівельного контролю та є в розумінні Закону № 1404 державним органом, у разі звернення якого до органів державної виконавчої служби щодо виконання постанови у справі про адміністративне правопорушення авансовий внесок не стягується.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки, державний виконавець діяв не у спосіб, що визначений законами та Конституцією України, а доводи апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскарженого судового рішення.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

В силу ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об’єктивно і всебічно з’ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись статтями 229, 243, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу другого відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року у справі № 803/123/18 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

ОСОБА_5

Постанова в повному обсязі складена 23 квітня 2018 року.