Постанова № 73563620, 18.04.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2018 рокуЛьвів№ 876/12176/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання Копанишин Х. В.

позивач: не з'явився

відповідач: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Перечинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області на постанову Перечинського районного суду Закарпатської області від 22 листопада 2017 року (суддя Чепурнова В.О., м.Перечин) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Перечинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці,-

В С Т А Н О В И В :

09 листопада 2017 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача Перечинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області та просив визнати протиправними дії Перечинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплаті йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 % суддівської винагороди із зарахуванням до стажу роботи судді час проходження строкової військової служби, половини строку навчання у Харківському юридичному інституті та строку роботи на посадах слідчого, старшого слідчого; скасувати рішення відповідача № 10 «Про результати розгляду заяви» від 06 листопада 2017 року про відмову включення до стажу роботи судді час проходження строкової військової служби, половини строку навчання у Харківському юридичному інституті та строку роботи на посадах слідчого, старшого слідчого; зобов'язати Перечинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області зарахувати йому до стажу роботи який дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці час проходження строкової військової служби - 1рік 11 місяців 27 днів, половини строку навчання у Харківському юридичному інституті - 1 рік 11 місяців та час роботи на посадах слідчого, старшого слідчого - 3 роки 1 місяць; зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплачувати йому щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 % суддівської винагороди судді, нарахувати та виплатити недоплачену суму щомісячного грошового утримання з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що указом Президента України № 856/97 від 19 серпня 1997 року його призначено на посаду судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області строком на п'ять років та наказом в. о. начальника управління юстиції в Закарпатській області № 211/07-7 від 01 вересня 1997 року зараховано в штат цього суду. В подальшому відповідно до Постанови Верховної Ради України № 107-IV від 11 липня 2002 року його було обрано на посаду судді цього ж суду безстроково. У вересні 2017 року він подав заяву до Вищої ради правосуддя про звільнення з посади судді у зв'язку з відставкою. Рішенням Вищої ради правосуддя № 3056/0/15-17 від 29 вересня 2017 року його було звільнено з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку. Цього ж дня наказом голови Великоберезнянського районного суду Закарпатської області № 42/2 від 04 жовтня 2017 року відраховано зі штату суду. 09 жовтня 2017 року позивач звернувся до Перечинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області з заявою про призначення йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. З 05 жовтня 2017 року відповідачем призначено довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків суддівської винагороди. 26 жовтня 2017 року він подав до відповідача заяву про зарахування до стажу роботи судді зазначеної вище трудової діяльності, однак рішенням відповідача № 10 від 06 листопада 2017 року з посиланням на п. 25 Розділу ХІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-7 з послідуючими змінами та доповненнями йому було відмовлено і взято до уваги суто стаж роботи на посаді судді.

Постановою Перечинського районного суду Закарпатської області від 22 листопада 2017 року позов задоволено. Визнано дії Перечинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплаті ОСОБА_2 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків суддівської винагороди із зарахуванням до стажу роботи судді час проходження строкової військової служби, половини строку навчання у Харківському юридичному інституті та строку роботи на посадах слідчого, старшого слідчого - протиправними. Рішення Перечинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області № 10 «Про результати розгляду заяви ОСОБА_2» від 06 листопада 2017 року про відмову включення до стажу роботи судді час проходження строкової військової служби, половини строку навчання у Харківському юридичному інституті та строку роботи на посадах слідчого, старшого слідчого - скасовано. Зобов'язано Перечинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області зарахувати ОСОБА_2 до стажу роботи, який дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці час проходження строкової військової служби - 1 (один) рік 11 місяців 27 днів, половину строку навчання у Харківському юридичному інституті - 1 рік 11 місяців та час роботи на посадах слідчого, старшого слідчого - 3 роки 1 місяць. Зобов'язано Перечинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області провести та виплачувати ОСОБА_2 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків суддівської винагороди судді і нарахувати та виплатити недоплачену суму щомісячного грошового утримання з урахуванням раніше виплачених сум. Стягнуто з Перечинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (код ЄДРПОУ 40384254) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 640 (шістсот сорок) грн..

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач -Перечинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, вважає дану постанову прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити повністю.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що на час призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання, тобто станом на 22 грудня 2016 року, діяла норма Закону №1402-VIII від 02 червня 2016 року. Статтею 137 цього закону, передбачено зарахування до стажу роботи на посаді судді конкретний перелік робіт на посаді. Зарахування іншої діяльності до стажу роботи, що дає право на відставку, законом не передбачено. Отже, апелянт вважає, що підстав для зарахування до стажу роботи на посаді судді половини періоду навчання в Харківському юридичному інституті, період проходження строкової військової служби та час роботи на посадах слідчого, старшого слідчого немає.

В судове засідання для розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ч.4 ст.229 КАС України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що указом Президента України № 856/97 від 19 серпня 1997 року ОСОБА_2 призначено на посаду судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області строком на п'ять років. Наказом в. о. начальника управління юстиції в Закарпатській області № 211/07-7 від 01 вересня 1997 року зараховано в штат цього суду. В подальшому відповідно до Постанови Верховної Ради України № 107-IV від 11 липня 2002 року його було обрано на посаду судді цього ж суду безстроково.

У вересні 2017 року позивач подав заяву до Вищої ради правосуддя про звільнення з посади судді у зв'язку з відставкою. Рішенням Вищої ради правосуддя № 3056/0/15-17 від 29 вересня 2017 року його було звільнено з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку. Цього ж дня наказом голови Великоберезнянського районного суду Закарпатської області № 42/2 від 04 жовтня 2017 року відраховано зі штату суду.

26 жовтня 2017 року позивач подав до Перечинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області заяву про зарахування до стажу роботи судді час проходження строкової військової служби, половину строку навчання у Харківському юридичному інституті та строк роботи на посадах слідчого, старшого слідчого.

Рішенням відповідача № 10 від 06 листопада 2017 року з посиланням на п. 25 Розділу ХІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня2016 року № 1402-7 з послідуючими змінами та доповненнями йому було відмовлено і взято до уваги лише стаж роботи на посаді судді.

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що відмова відповідача зарахувати до стажу роботи судді час строкової військової служби, половину часу навчання та роботу на посаді слідчого, старшого слідчого та відмова перерахувати ОСОБА_2 щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90 відсотків суддівської винагороди є протиправними і такими, що порушують конституційне право позивача на отримання відповідного грошового утримання.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Ст.126 Конституції України закріплені основоположні принципи здійснення правосуддя в Україні - незалежність і недоторканність суддів.

Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів при здійсненні ними своїх повноважень, закріплених у ч.1 ст.126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо), надання їм у майбутньому статусу судді у відставці, право якого на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів.

Відповідно до ч.1 ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть буди обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Щомісячне довічне грошове утримання судді - це спрямована на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня особлива форма соціального забезпечення суддів, яка виражається у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що забезпечує їх належне матеріальне утримання, та по своїй правовій природі не є пенсією.

Згідно з п.14 ч.1 ст. 92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами України.

Право на отримання щомісячного грошового утримання судді у відставці визначено Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» незалежність судді забезпечується, зокрема, належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді, правом судді на відставку. При прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.

Тобто, гарантії незалежності суддів не можуть бути звужені чи скасовані під час прийняття нових законів і внесення змін до чинних, про що також неодноразово було зазначено і Конституційним Судом України, зокрема, у рішеннях № 4-рп/2016 від 08 червня 2016 року, № 3-рп/2013 від 03 червня 2013 року, № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року.

Згідно ч.3 ст.141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції Закону України № 192-VIII від 12 лютого 2015року «Про забезпечення права на справедливий суд», відповідно до рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2016 від 08 червня 2016 року) щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Аналогічні норми містить Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року, який набрав чинності 30 вересня 2016 року.

Так, відповідно до абз.2 п.25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Крім того, щомісячне довічне грошове утримання судді є не тільки соціальною виплатою (пенсією), але й конституційною гарантією незалежності судді у відставці, є складовою його правового статусу як діючого судді з урахуванням правомірних (законних) очікувань на майбутнє щодо захищеного соціального статусу при почесному звільненні його з посади (відставки), яке у своєму розмірі має бути максимально наближеним до рівня грошового утримання судді, який перебуває на відповідній посаді.

Відповідно до ч.1 ст.120 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, чинній на моменту виникнення спірних правовідносин) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Відповідно до ч.4 ст.43 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ, судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 % заробітної плати працюючого на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді , розмір щомісячного утримання збільшується на 2% заробітку, але не більше ніж 90 % заробітку судді. Наведене правило було закріплено і у статті 138 закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-УІ, згідно з ч.3 якої щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді, розмір щомісячного утримання виплачується судді у розмірі 80 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного утримання збільшується на 2%, але не більше ніж 90 % заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного грошового утримання.

Зокрема, пунктом 11 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у редакції, чинній до 28 березня 2015 року, передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Частиною четвертою статті 43 Закону України «Про статус суддів» зі змінами, внесеними Законом України від 24 лютого 1994 року №405- ХІ, встановлено: до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, міністерстві юстиції України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Відповідно до пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 3 вересня 2005 року №865 , до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Абзац четвертий пункту 34 розділу 12 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачає, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим законом зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Поділ стажу та виокремлення з відповідного стажу роботи на посаді судді періоду навчання, строкової військової служби та перебування на посадах слідчих в органах внутрішніх справ і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним та таким, що суперечить чинному законодавству у спірних правовідносинах.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач проходив військову службу з 07 травня 1974 року по 03 травня 1976 року, що становить 1 рік 11 місяців 27 днів, що підтверджено копією військового квитка серії НОМЕР_3 від 29 квітня 1974 року та копією довідки ТВО військового комісара Великоберезнянського військового комісаріату № 1123 від 21 червня 2017 року (а. с. 39, 40, 41).

ОСОБА_2 навчався за денною формою у Харківському юридичному інституті з 01 вересня 1976 року по 01 липня 1980 року позивач, що підтверджено копією диплому НОМЕР_2 від 27 червня 1980 року, реєстраційний № 215 (а. с. 42). Половина стажу навчання становить 1 рік 11 місяців.

Позивач працював на посадах слідчого, старшого слідчого Великоберезнянського районного відділу внутрішніх справ УВС Закарпатської області з 01 серпня 1980 року по 01 вересня 1983 року, що становить 3 роки 1 місяць, що підтверджено записами під № № 8 та 9 у трудовій книжці ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 від 10 травня 1976 року та копією довідки ГУ МВС України в Закарпатській області № 2/1512 від 24 квітня 2009 року (а. с. 21, 24, 43).

Крім того, безпосередній стаж роботи позивача на посаді судді становить 20 років 1 місяць 4 дні, що підтверджено розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданим Великоберезнянським районним судом від 05 жовтня 2017 року № 01-17/18/2017 (а. с. 38).

Зазначений розрахунок є обов'язковим додатком до Порядку надання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами пенсійного фонду України (Постанова правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 25 січня 2008 року) і не підлягає правовій рецензії зі сторони Перечинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області.

Таким чином, стаж роботи ОСОБА_2 на посаді судді та прирівняного до нього стажу, з урахуванням вищенаведеного становить рівно 27 років.

Законодавством, яке діяло на день набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів», було передбачено право судді на зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів, календарного періоду проходження строкової військової служби, а також часу роботи на посадах прокурорів і слідчих.

Аналіз наведених положень законодавства в контексті встановлених судом першої інстанції обставин справи дає підстави для висновку, що у даному випадку до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання підлягають зарахуванню спірні періоди роботи позивача, про що правильно зазначив суд першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними і не спростовують висновків суду першої інстанції з вищенаведених мотивів.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись, ч. 4 ст.229, ч. 3 ст. 243, ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. ст. 322, 325, 329 КАС України , суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Перечинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області залишити без задоволення, а постанову Перечинського районного суду Закарпатської області від 22 листопада 2017 року у справі №304/1284/17- без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді В. В. Гуляк Р. Й. Коваль Повне судове рішення складено 23.04.2018 року.