Постанова № 73563560, 17.04.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 рокуЛьвів№ 876/2359/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Гулида Р.М., Улицького В.З.,

за участю секретаря Мельничук Б.Б.

апелянта ОСОБА_1

представника апелянта ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року (ухвалене головуючим - суддею Панікар І.В. об 11 год 59 хв у м. Івано-Франківську) у справі № 809/1505/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства про визнання протиправним та скасування наказу № 39 від 19.08.2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування наказу № 39 від 19.08.2017 року «Про введення в дію структури апарату та штатного розпису Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства» (далі - Наказ № 39).

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що оскаржуваним наказом з 01.12.2017 введено в дію нову штатну структуру Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства, з якої посаду позивача - першого заступника начальника управління - виключено. Зазначене, на переконання позивача, суперечить вимогам ст. 43 Закону України «Про державну службу», оскільки виключення зі структури апарату та штатного розпису даної посади є істотною зміною умов праці, що не містить під собою законодавчих передумов. Вважає, що створення та введення в структурі відповідача посади заступника начальника управління, замість першого заступника начальника управління є фактичною зміною назви посади без належної на те аргументації, так як порівняльний аналіз посадових обов'язків першого заступника начальника до часу її скасування та посадових обов'язків одного з діючих заступників начальника управління з 04.12.2017 є ідентичними.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.02.2018 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що в контексті визначених статтею 19 Конституції України та статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України положень, суд зазначає, що вході розгляду зазначеної адміністративної справи, відповідачем доведено, що оскаржуваний наказ винесено у відповідності до вимог чинного законодавства, з дотриманням процедури його прийняття в межах наданих йому законом повноважень.

З приводу тверджень позивача про те, що оскаржуваний наказ суперечить вимогам статті 43 Закону України «Про державну службу», суд першої інстанції вказав на те, що зазначена норма права регулює питання щодо змісту поняття істотних умов праці, їх зміни та спрямована виключно на встановлення гарантій працівника у разі їх настання. Однак зазначені правовідносини жодним чином не впливають на законність оскаржуваного наказу, оскільки безпосередньо ним не регулюються, а охоплюються іншими наказами роботодавця, а отже не відносяться до предмету позову.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконною, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що чисельність заступників відповідно до нового штатного розпису затвердженого Наказом № 39 не змінилась і вважає, що мало місце не оптимізація системи державних органів, а заміна назви посади з «першого заступника начальника управління» на «заступника начальника управління». У відповідності до ст. 43 Закону України «Про державну службу» не вважається зміною істотних умов державної служби - зміна назви структурного підрозділу державного органу або посади, не пов`язана з зміною функцій державного органу та основних посадових обов`язків. Крім цього вважає помилковим покликання суду першої інстанції на п. 1.6 Наказу Міністерства Юстиції України від 23.06.2010 № 1380/5 «Про затвердження методології проведення антикорупційної експертизи», оскільки такий втратив чинність на підставі Наказу Міністерства юстиції України № 1395/5 від 24.04.2017.

Відповідачем на апеляційну скаргу подано відзив, в якому покликається на те, що приймаючи Наказ № 39 діяли у відповідності до Закону і в спірній ситуації відбулось ніщо інше як зміна основних посадових обов'язків (відсутність посади першого заступника начальника управління) та зміна розміру оплати праці, що в повній мірі відповідає вимогам ч. 3 ст. 43 Закону України «Про державну службу». А тому вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, обгрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права та підлягає залишенню без змін.

Апелянт та його представник в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу та надали пояснення, просять апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Інші особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч. 2 ст. 313 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, апелянта та його представника, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - змінити, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що Наказом № 39 начальника Івано-Франківського обласного Управління лісового та мисливського господарства вирішено ввести в дію з 01.12.2017 року структуру апарату зазначеної установи, з якої посаду позивача - першого заступника начальника управління - виключено.

Вважаючи такий наказ протиправним, позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відмови в задоволенні позову, разом з тим, не може погодитись з мотивами, на підставі яких було ухвалено оскаржуване рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про державну службу» визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Статтею 1 Закону України «Про державну службу» визначено поняття державної служби, якою є професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Відповідно до ст. 43 Закону України «Про державну службу» підставами для зміни істотних умов державної служби є:

1) ліквідація або реорганізація державного органу;

2) зменшення фонду оплати праці державного органу;

3) скорочення чисельності або штату працівників у зв'язку з оптимізацією системи державних органів чи структури окремого державного органу.

Не вважається зміною істотних умов державної служби зміна назви структурного підрозділу державного органу або посади, не пов'язана із зміною функцій державного органу та основних посадових обов'язків.

Зміною істотних умов державної служби вважається зміна:

1) належності посади державної служби до певної категорії посад;

2) основних посадових обов'язків;

3) умов (системи та розмірів) оплати праці або соціально-побутового забезпечення;

4) режиму служби, встановлення або скасування неповного робочого часу;

5) місця розташування державного органу (в разі його переміщення до іншого населеного пункту).

Згідно матеріалів справи колегія суддів дослідила та встановила, що структура апарату Івано- Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства, яка існувала до Наказу № 39 мала наступний вигляд - 1. Начальник управління; 2. Перший заступник начальника управління; 3. Заступник начальника управління; 4. Відділ лісового господарства, охорони та захисту лісу; 5. Відділ лісових ресурсів; 6. Відділ економіки, фінансів та бухгалтерського обліку; 7. Сектор мисливського господарства; 8. Сектор кадрів; 9. Головний спеціаліст-юрист; 10. Провідний спеціаліст - аудитор

Дана структура апарату складалась з 22 штатних одиниць. (а.с. 11)

Наказом № 39 було введено в дію нові структуру та штат Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства. А саме, структура апарату отримала такий вигляд - 1. Начальник управління; 2. Заступники начальника управління; 3. Відділ лісового господарства; 4. Відділ охорони, захисту лісу і мисливства; 5. Відділ лісових ресурсів; 6. Відділ економіки, фінансів та бухгалтерського обліку; 7. Сектор юридичного забезпечення та управління персоналом.

Дана структура апарату складається з 20 штатних одиниць. (а.с. 126)

10.07.2017 року листом № 07.2/13/-1291 відповідач звертався до Державного агентства лісових ресурсів України із заявою про затвердження структури та штату з метою вдосконалення структури та підвищення ефективності роботи Івано- Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства.

З викладеного вище вбачається, що підставою для ухвалення Наказу № 39 стало скорочення штату працівників у зв'язку з оптимізацією (підвищенням ефективності) системи та структури державного органу, що в повній мірі відповідає вимогам норми ст. 43 Закону України «Про державну службу».

Також суд вважає за потрібне вказати, що згідно штатного розпису 2016 року (той, який існував до введеного Наказом № 39) посадовий оклад першого заступника управління, в даному випадку позивача, становив 6220 грн., в той час коли посадовий оклад заступника начальника управління за новим штатним розписом введеним оскаржуваним Наказом № 39 становить вже 5850 грн. Тобто, вказані посади не є рівнозначними в розумінні ст. 2 Закону України «Про державну службу».

Новий штатний розпис згідно Наказу № 39 не передбачає в собі посади першого заступника начальника управління.

Разом з тим у відповідача відсутня посада із посадовими обов'язками, яка би відповідала та була би ідентичною посадовим обов'язкам раніше існуючої посади позивача - перший заступник начальника управління, що підтверджується наказом від 04.12.2017 № 86 «Про розподіл обов`язків». (а.с. 132)

Вказане в повній мірі спростовує твердження позивача про те, що посадові обов'язки заступників за новим штатним розписом є ідентичними посадовим обов'язкам раніше існуючої посади першого заступника.

Керуючись наведеним вище колегія суддів вважає, що в спірній ситуації відбулось ніщо інше як зміна основних посадових обов'язків (відсутність посади першого заступника начальника управління) та зміна розміру оплати праці, що в повній мірі відповідає вимогам ч. 3 ст. 43 Закону України «Про державну службу».

Крім цього суд дійшов висновку, що ухвалення оскаржуваного наказу відбулось з дотриманням процедур та правил.

Так, відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України з питань від 21.03.2012 № 134 «Про затвердження положення про обласні управління лісового та мисливського господарства Державного агенства лісових ресурсів України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.05.2012 за № 729/21042 передбачено, що структуру територіальних органів Держлісагенства затверджує Голова за погодженням з Міністром аграрної політики та продовольства України.

Міністерство аграрної політики та продовольства України листом від 14.08.2017 року № 37-25-7/18979 надіслало погоджену структуру апарату Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства.

Відповідно до Положення про Державне агенство лісових ресурсів України затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 08.10.2014 року № 521, Держлісагенство 16.08.2017 затвердило штатний розпис Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства.

Згідно абзацу 3 п. 14 Положення про обласні управління лісового та мисливського господарства Державного агенства лісових ресурсів України від 21.03.2012 № 134 штатний розпис та кошторис Управлінь затверджує Голова Держлісагентства України.

Поноваження голови держлісагенства щодо затвердження шатного розпису передбачено пп. 7 п. 11 Положення про Державне агенство лісових ресурсів України затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 08.10.2014 № 521.

Таким чином, на виконання вказаних вище погоджень та затверджень Наказом відповідача № 39 від 19.08.2017 було вирішено «Ввести в дію з 01.12.2017 структуру апарату Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства затверджену Заступником Голови Державного агенства лісових ресурсів України 11.08.2017, погоджену Заступником Міністра аграрної політики та продовольства України з питань євроінтеграцїї 14.08.2017 (додаток 1), та штатний розпис Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства, затверджений Заступником Голови Державного агентства лісових ресурсів України 16.08.2017. (додаток 2)

Беручи до уваги наведене колегія суддів погоджується з твердженням відповідача викладеного у відзиві про те, що новий штатний розпис та структура Управління були затверджені Держлісагенством, а відповідач фактично витримав формальну процедуру щодо їх введення в дію, оскільки іншого Наказу він ухвалити не міг.

Проте суд вважає за потрібне вказати, що суд першої інстанції помилково, мотивуючи відмову у задоволенні позовних вимог, керувався п. 1.6 Наказу Міністерства Юстиції України від 23.06.2010 № 1380/5 «Про затвердження методології проведення антикорупційної експертизи», оскільки такий втратив чинність на підставі Наказу Міністерства юстиції України № 1395/5 від 24.04.2017.

Однак аналізуючи фактичні обставини справи та наведені вище норми дане не спростовує висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки відповідач приймаючи оскаржений наказ діяв у відповідності та у межах встановлених Законом, а дає підстави для зміни рішення суду першої в мотивувальній частині.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно ч. 4 ст.317 цього Кодексу, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято правильно, разом з тим з усіма мотивами відмови в задоволенні позову колегія суддів не погоджується і вважає, що судове рішення необхідно змінити в частині мотивів.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року у справі № 809/1505/17 змінити в частині мотивів відмови в задоволенні позову.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді Р. М. Гулид В. З. Улицький Повне судове рішення складено 23 квітня 2018 року