Постанова № 73563551, 19.04.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/1791/17

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді – доповідача ОСОБА_1 суддів ОСОБА_2 ОСОБА_3за участю: секретаряОСОБА_4розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області, Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області про зобов’язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України Миколаївській області сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області подання про повернення йому збору на обов'язкове пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 12500 гривень, сплаченого згідно квитанції №СВ036.005.161770 від 13 травня 2017 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відмова відповідача у поверненні сплаченого збору є незаконною, тому що відповідно до ст.1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» він звільнений від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки придбав житло вперше.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2017 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі Центральне об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи свої доводи, апелянт, зокрема, зазначив, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки органи Пенсійного фонду України не є отримувачами, а лише контролюють справляння надходжень бюджету від сплати збору з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна, а також позивачем не було надано документу, що підтверджує факт придбання ним житла вперше.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 15 травня 2017 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу квартири, який посвідчено нотаріусом ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за №224, згідно якого позивач придбав квартиру, що знаходиться за адресою: Україна, АДРЕСА_1.

При цьому, квитанцією від 13 травня 2017 року №СВ036.005.61770, позивачем сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі продажу нерухомого майна у розмірі 1% від його вартості, що складає 12500 гривень.

16 травня 2017 року позивач звернувся із заявою до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області щодо повернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 12500 гривень.

Листом від 17 травня 2017 року №6022/05 Центральне об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області повідомило позивача про відсутність підстав для повернення вказаного збору. Також зазначено, що Пенсійний фонд України не володіє інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно та роз'яснено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податкових зборів (обов’язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється органами Державного казначейства за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач придбав квартиру вперше, відповідно до п.9 ст.1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» він не є платником збору на обов'язкове пенсійне страхування, а тому сплачені ним кошти в сумі 12500 гривень мають бути повернуті.

Колегія суддів такий висновок суду першої інстанції вважає правильним, з огляду на наступне.

Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР (надалі - Закон № 400/97-ВР) (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин).

Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» врегульовані Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року № 1740 (надалі - Порядок № 1740).

Відповідно до п. 9 ст. 1 Закону № 400/97-ВР та п. 15-1 Порядку №1740 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше; нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Пунктом 15-3 Порядку №1740 передбачено, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Отже, із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено винятки для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Колегія суддів звертає увагу на те, що з часу набрання законної сили Законом N 400/97-ВР не врегульовано питання щодо механізму перевірки інформації як з боку органу Пенсійного фонду так і нотаріусами про те, чи вперше особа придбала нерухомість.

Однак, оскільки звільнення від сплати збору для осіб, що придбавають житло вперше, передбачене Законом, то той факт, що держава не забезпечила реалізацію передбаченого законом права, не позбавляє громадян права вимагати повернення безпідставно сплаченого збору. Запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, держава зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку, всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Окрім того, аналіз практики Європейського суду з прав людини дає підстави для формування позиції, що при вирішенні питань щодо порушення державами - учасницями Ради Європи положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї велика увага акцентується на дотриманні державою принципу «правомірних або законних очікувань» та захисту прав людини через призму цього принципу.

Практикою ЄСПЛ сформовано підхід щодо розуміння захисту «правомірних (законних) очікувань» щодо певного стану речей, оскільки їх можна вважати складовою частиною права власності, гаратованого статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Правомірні очікування виникають в особи, якщо вона дотримала всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому мала всі підстави розраховувати на певний стан речей. У своїх рішеннях ЄСПЛ установив, що наявність «правомірних (законних) очікувань» є передумовою для відповідного захисту. У свою чергу, умовою наявності «правомірних очікувань» у розумінні практики ЄСПЛ є достатні законні підстави (рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України» (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine) від 26.09.2014.)

Вимога законності, яка випливає з Конвенції, означає вимогу дотримання відповідних положень національного закону і принципу верховенства права (рішення у справі «Ентрік проти Франції» (Hentrich v. France) від 22 вересня 1994 року)

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності відмови пенсійного органу у поверненні сплаченого позивачем збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 45 Бюджетного кодексу України, Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Відповідно до пункту 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787 (далі - Порядок №787) повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Подання подається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою з найменуванням та ідентифікаційним кодом установи (у разі наявності), з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Відповідно до пункту 7.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затвердженою постановою Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-2, яким установлено механізм здійснення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.

З урахуванням вищевикладеного, а також того, що будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували факт придбання позивачем житла вперше чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за ним будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у позивача права на звільнення від сплати збору управлінням Пенсійного фонду не надано, колегія суддів дійшла до висновку щодо зобов'язання відповідача сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області подання про повернення позивачу збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 12500 грн.

Аналогічну позицію виклав Верховний суд у постанові по справі №К/9901/412/17 819/1498/17 від 30 січня 2018 року.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а відтак, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 308, 315, 316, 321, 322, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області, Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області про зобов’язання вчинити дії - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Головуючий суддя ОСОБА_1 Судді ОСОБА_3 ОСОБА_2