Постанова № 73563300, 17.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/27148/15 Суддя суду першої інстанції: Аблов Є.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 квітня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Літвіної Н.М.,

Федотова І.В.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2018 року, що прийняте о 13 год. 18 хв. у місті Києві, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування наказу в частині,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ відповідача «Про визнання бланків недійсними» від 11.06.2015 №81 в частині визнання недійсними (анулювання) бланку паспорту громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що визнання недійсними (анулювання) бланку паспорту позивача для виїзду за кордон є безпідставним та протиправним.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на правильність висновків суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що наказом Державної міграційної служби України «Про визнання бланків недійсними» від 11.06.2015 №81 визнано недійсними (анульовано) бланки паспортів громадянина України для виїзду за кордон, у тому числі бланк паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1, виданий ОСОБА_1.

Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон є документом, який підтверджує громадянство України, набуття якого позивачем не мало місця.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про громадянство України» від 18.01.2001 №2235-III (далі - Закон № 2235-III), «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 №5492-VI (далі - Закон №5492-VI), Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України» від 25.03.2015 №302 (далі - Постанова №302), Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27.03.2001 №215 (далі - Порядок №215), Порядком оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13.04.2012 №320 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 липня 2012 року за №1089/21401) (далі - Порядок №320), Інструкцією про порядок виготовлення, зберігання, обліку, передачі та знищення бланків документів суворого обліку та суворої звітності в ДМС України, затвердженою наказом Державної міграційної служби України від 18.07.2012 №153 (далі - Інструкція № 153).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 Закону №2235-III передбачено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопотаннями прийняті до громадянства України.

Відповідно до пункту 2 статті 6 Закону №2235-III громадянство України набувається: за територіальним походженням.

Згідно частини першої статті 8 Закону №2235-III особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов'язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства.

У пункті 4 частини першої статті 24 зазначеного Закону визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, здійснює повноваження щодо: прийняття рішень про оформлення набуття громадянства України особами з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4-10 статті 6 цього Закону.

Пунктами 92 Порядку №215 передбачено, що органи міграційної служби приймають рішення про оформлення набуття громадянства України, зокрема за народженням; за територіальним походженням; внаслідок поновлення у громадянстві; внаслідок усиновлення; внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров'я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім'ю або передачі на виховання в сім'ю патронатного вихователя; внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки; у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини; внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства; за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Посилання позивача на набуття ним громадянства відповідно до пункту 2 статті 6, статті 8 Закону №2235-III судом відхиляється, оскільки жодних доказів прийняття повноважним органом виконавчої влади, рішення про оформлення набуття громадянства України позивачем матеріали справи не містять. Відсутні в матеріалах справи також і докази того, що рідні позивача народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території України, а також докази подання позивачем зобов'язання припинити іноземне громадянство та заяви про набуття громадянства України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 22 Закону №2235-III Президент України, зокрема, приймає рішення і видає укази відповідно до Конституції України і цього Закону про прийняття до громадянства України і про припинення громадянства України.

Згідно положень пунктів 114, 115 Порядку №215 рішення Президента України про прийняття особи до громадянства України або припинення громадянства України надсилається ДМС, яка через свої територіальні органи та підрозділи вживає заходів щодо документування осіб.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, в матеріалах справи наявний запит Державної міграційної служби України про надання інформації від 15.08.2016 №6.4/8958-16, яким у Департаменту з питань громадянства Адміністрації Президента України запитувалась інформація щодо прийняття до громадянства України осіб, в тому числі ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2.

На вказаний запит Департамент з питань громадянства Адміністрації Президента України №20-13/275 від 22.08.2016 надав відповідь, згідно якої інформація щодо прийняття до громадянства України ОСОБА_1., ІНФОРМАЦІЯ_2 відсутня. Отже, Указ Президента України про прийняття позивача до громадянства України не приймався.

При вирішенні справи судом також приймається до уваги, що згідно листа Служби безпеки України від 12.10.2017 №5/2/1-19828 «ОСОБА_1 04.06.2011 Залізничним РВ Сімферопольського МУ ГУ МВС України в АР Крим документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_2, 12.10.2011 паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 (орган видачі 8099) та 20.09.2013 - паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 (орган видачі 6390).

Разом з цим, за даними Державної прикордонної служби України ОСОБА_1 вперше прибув на територію України 10.10.2011 авіарейсом «Абу Дабі - Київ» та залишив її 15.10.2011 авіарейсом «Київ - Дубай». Для перетину державного кордону України в обох випадках він використовував закордонний паспорт підданого Йорданії НОМЕР_4 (дійсний з 20.06.2011 до 19.06.2013) на ім'я ОСОБА_1 (ОСОБА_1), 1993 року народження. Вказаний документ містив короткострокову візу НОМЕР_5 (тип Т, одноразова, мета поїздки - туризм, термін дії: до 24.10.2011), видану 24.09.2011 Посольством України в Об'єднаних Арабських Еміратах.

За інформацією Посольства України, в в Об'єднаних Арабських Еміратах, вказана віза була оформлена на підставі туристичного ваучера №176222, виданого 25.08.2011 ТОВ «Профінтур ФПУ» (м. Київ). Крім цього, 19.07.2011 вказаною дипломатичною установою на ім'я підданого Йорданії ОСОБА_1, 1993 року народження, на підставі туристичного ваучера ТОВ «Профінтур ФПУ» (м. Київ) №150125 від 04.07.2011 була оформлена віза НОМЕР_6 (тип Т, одноразова, мета поїздки - туризм, термін дії: 20.07.2011 - 16.08.2011), яка не була використана.

Отже, вказана інформація свідчить про те, що паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 був оформлений раніше того, як він отримав дозвільні документи на в'їзд та фактично вперше прибув на територію України.

Судом відхиляються посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 1993 н.р. не є особою, яка є позивачем у даній справі - ОСОБА_1 1993 р.н. Жодних доказів цьому надано не було. У суду відсутні підстави вважати, що позивач прибув на територію України до 12.10.2011.

Доводи скаржника про те, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 був використаний 20.09.2013 для оформлення та видачі відповідного паспорту позивачу у місті Харкові, судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки зазначене не свідчить про набуття позивачем громадянства України у встановленому законом порядку.

Згідно з пункту 1 статті 5 Закону № 2235-III документами, що підтверджують громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Аналогічні правові норми закріплені в Постанові №302.

Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону №5492-VI суспільні відносини, пов'язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, переоформленням, продовженням строку дії, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.

У пункті 1 частини першої статті 13 Закону №5492-VI визначено, що паспорт громадянина України та паспорт громадянина України для виїзду за кордон є одними із документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, оформлення якого передбачається цим Законом із застосуванням Єдиного державного демографічного реєстру.

Пунктом 10.4 Порядку №320 передбачено, що погашаються, уважаються недійсними та знищуються паспорти: які обмінюються у зв'язку зі зміною (переміною) прізвища, імені та по батькові; у разі встановлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах); у разі непридатності паспорта для користування (пошкодження з різних причин, утрата фотокартки); осіб, громадянство України яких припинено; знайдені, замість яких видано нові; померлих громадян; зіпсовані під час заповнення; оформлені з порушенням вимог чинного законодавства України; не отримані власником протягом року.

Відповідно до п. 5.1 Інструкції № 153 недійсними бланками вважаються зіпсовані (при виготовлені документа), анульовані (дія не відбулася), дефектні (відсутність або пошкодження захисної сітки, друкованого тексту, водяних знаків, серій або номерів на бланках, наявність дубльованих номерів тощо), відсутні (що виявлено при відкритті пачки) та викрадені.

Системний аналіз наведених правових норм надає підстави стверджувати, що правовою підставою для видачі паспорту громадянина України та паспорту громадянина України для виїзду за кордон є набуття особою громадянства України у порядку, визначеному чинним законодавством, а підставою для визнання бланків зазначених паспортів недійсними (анулювання) - їх видача з порушенням вимог чинного законодавства.

Разом з тим, як зазначалося, докази набуття позивачем громадянства України у порядку, визначеному чинним законодавством, відсутні.

Відтак, на підставі даних висновків, суд вказує про правомірність оскаржуваного наказу Державної міграційної служби України, оскільки відомості про набуття позивачем громадянства України за відповідною процедурою відсутні. Отже, суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні позову.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя Н.М. Літвіна

Суддя І.В. Федотов

Повний текст постанови складений 20.04.2018.