Постанова № 73563104, 23.04.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2018 року справа №805/4673/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Василенко Л.А., Гайдара А.В., секретаря судового засідання Терзі Д.А., за участю представника відповідача ОСОБА_1, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 січня 2018 р. (у повному обсязі складене 01 лютого 2018 року у м. Слов’янськ Донецької області) у справі № 805/4673/17-а (головуючий І інстанції суддя Голошивець І.О.) за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Жовтневе" до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення – рішення від 23 серпня 2017 року № НОМЕР_1 на суму 6554,47 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 14 грудня 2017 року звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 23.08.2017 року № НОМЕР_1 у сумі 6554, 47 грн.; вирішити питання судових витрат (а.с. 4-6).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22 січня 2018 р. у справі № 805/4673/17-а адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 23 серпня 2017 року № НОМЕР_1 в частині нарахування штрафу у розмірі 20% у сумі 6554,47 грн.

Вирішено питання судових витрат (а.с. 82-84).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що позивачем не сплачено в установлений термін самостійно визначене грошове зобов’язання з податкової звітності з плати за землю (орендна плата за землю). Таким чином, відповідачем правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.08.2017 року № НОМЕР_1 про застосування штрафу за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов’язань з орендної плати за землю у сумі 6 554, 47 грн. (20%).

Представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримала у повному обсязі.

Представник позивача до суду не з’явився, був повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду справи, що відповідно до ч. 2 ст. 313 не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “Жовтневе” зареєстроване у якості юридичної особи, код ЄДРПОУ № 30845071, місцезнаходження: 85651, Донецька область, Мар’їнський район, село Єлизаветівка, вулиця Центральна, 39а, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (а.с. 22-30).

Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “Жовтневе” подано до контролюючого органу податкові звітні декларації з орендної плати за землю від 20.02.2015 за 2015 рік та від 01.04.2016 за 2016 рік. Також, 01.04.2016 року позивачем надано до контролюючого органу уточнюючу декларацію за 2015 рік (а.с. 7-20).

Відповідачем проведено камеральну перевірку Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Жовтневе” з питання дотримання граничних строків сплати узгодженого податкового зобов’язання з орендної плати за землю з юридичних осіб за 2015-2016 роки та складено акт від 29.06.2017 № 1075/05-99-12-04/05-38/30845071.

На підставі зазначеного акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 23.08.2017, яким за порушення строку сплати суми грошового зобов’язання з орендної плати з юридичних осіб, зобов’язано позивача сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 6554,47 грн. (а.с. 31-32)

Не погодившись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся зі скаргою від 06.09.2017 № 127 до Державної фіскальної служби України на податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 23.08.2017, яким за порушення строку сплати суми грошового зобов’язання з орендної плати з юридичних осіб, зобов’язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 6554,47 грн. За результатом розгляду скарги Державною фіскальною службою України позивачем було отримано рішення від 14.11.2017 № 26119/6/99-99-11-03-01-25 щодо залишення податкового повідомлення-рішення без змін а скарги позивача - без задоволення (а.с. 34-37).

Зазначені обставини сторонами не заперечуються.

Спірним питанням даної справи є нарахування штрафу за несвоєчасну сплату самостійно визначених грошових зобов’язань з орендної плати за землю за 2015-2016 роки у розмірі 6554,47 грн. (20%).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України платниками плати за землю є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Статтею 285 Податкового кодексу України передбачено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим за 12 місяців).

Згідно із пунктом 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі (пункт 286.2 статті 286 Податкового кодексу України).

Платник плати за землю має право подавати щомісяця нову звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (пункт 286.3 статті 286 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України” та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” (далі – Закон № 1669-VII), період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Відповідно до статті 6 Закону № 1669-VII ( у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Таким чином, суб’єкти господарювання, що здійснювали діяльність на території проведення АТО, були звільнені від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної форми власності.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція” затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, територією проведення АТО визначено, зокрема с. Єлизаветівка Донецької області.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України” визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053 та від 05.11.2014 № 1079, та знову затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з яким територією проведення АТО визначено с. Єлизаветівка Донецької області.

Оскільки позивач здійснює свою господарську діяльність у с. Єлизаветівка Донецької області, тобто на території проведення АТО, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що пільги, встановлені ст. 6 Закону № 1669-VI, поширюються на позивача, як на платника земельного податку.

Суд зазначає, що Податковий кодекс України та Закон № 1669-VII по різному регулюють питання щодо плати за землю на території, на якій проводилась антитерористична операція, суперечать один одному.

Вирішуючи питання щодо вказаної колізії правових норм, суд виходить з того, що з двох нормативно - правових актів однакової юридичної сили (Податковий кодекс України та Закон № 1669-VII), прийнятих одним і тим самим органом (Верховна рада України) застосуванню підлягають норми Закону № 1669-VII, як такого, що був прийнятий пізніше у часі.

Крім того, в матеріалах справи міститься Сертифікат № 3173 Донецької Торгово-промислової палати України від 17 лютого 2015 року № 746/05-4, який надано позивачем та в якому зазначено, що Торгово-промислова палата України засвідчила Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю “Жовтневе” настання обставин непереборної сили щодо сплати податків і зборів в строки у розмірах, встановлених нормативно-правовими актами, а саме: орендна плата за землю у граничний строк 14.04.2014. На момент видачі сертифікату (висновку) Торгово-промислової палати України обставини непереборної сили тривали та дату закінчення їх терміну встановити було неможливо (а.с. 21).

Разом з тим, Сертифікат ТПП не є принциповою підставою для звільнення від сплати за користування земельною ділянкою, що розташована на території проведення АТО, оскільки, звільнення прямо встановленою нормою статті 6 Закону № 1669-VII, а саме звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Таким чином, відповідно до положень Закону № 1669 достатньою підставою для звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності стосовно конкретних суб'єктів господарювання є встановлення факту здійснення ними діяльності на території проведення антитерористичної операції.

Зазначена підстава відносно позивача встановлена судом, тому в силу положень статті 6 Закону № 1669 позивача звільнено від сплати орендної плати за землю в с. Єлизаветівка Донецької області.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 23.08.2017 року № НОМЕР_1 у сумі 6554, 47 грн. за порушення строку сплати суми грошового зобов’язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 січня 2018 р. у справі № 805/4673/17-а - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 23 квітня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді Л.А. Василенко

ОСОБА_2