Постанова № 73563049, 18.04.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2018 року справа №812/689/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сухарька М.Г., при секретарі судового засідання Борисові А.А., за участю представника позивача ОСОБА_1, розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2017 року (повний текст складено 23 серпня 2017 року в м. Сєвєродонецьк) у справі № 812/689/17 (суддя І інстанції – Широка К.Ю.) за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління Держпраці у Луганській області про визнання протиправним та скасування припису та постанов про накладення штрафу, -

В С Т А Н О В И В:

12 травня 2017 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі – позивач, ФОП ОСОБА_2 О.) до Головного управління Держпраці у Луганській області (далі – відповідач, Управління Держпраці) про визнання протиправним та скасування припису та постанов про накладення штрафу.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що головним державним інспектором Головного управління Держпраці у Луганській області винесено Припис про усунення порушень № 12-09-81/0015 від 21.11.2016, а 06.12.2016 заступником начальника Головного управління Держпраці у Луганській області ОСОБА_3 винесено Постанови про накладення штрафу уповноваженим посадовими особами № 1, № 2 та № 3 від 12.05.2017 представник позивача отримав копії вказаних постанов у Лисичанському міському відділі Державної виконавчої служби. Припис № 12-09-81/0015 від 21.11.2016, позивачем на момент звернення до суду не одержано. Позивач просив визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпраці у Луганській області № 12-09-81/0015-001 від 21.11.2016 року, а також, визнати протиправними та скасувати: постанову про накладення штрафу від 06.12.2016 року № 1 у розмірі 43500 гривень, постанову про накладення штрафу від 06.12.2016 року № 2 у розмірі 4350 гривень, постанову про накладення штрафу від 06.12.2016 року № 3 у розмірі 1450 гривень.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2017 року у справі № 812/689/17 у задоволенні позову – відмовлено.

Позивач не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив оскаржене рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що були відсутні не тільки підстави призначення позапланової перевірки, а й підстави та повноваження провести, проводити позапланову перевірку, здійснювати заходи державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у вигляді позапланової перевірки. Ненаправлення позивачу оскаржуваних постанов про накладення штрафів, позбавило його можливості не тільки бути обізнаним щодо розгляду справи та накладення на нього стягнення, але й реалізовувати інші права, визначені Конституцією України та іншими нормативними актами, реалізувати належним чином право на оскарження тощо.

Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу у якому висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V підставами для здійснення позапланових заходів є, зокрема: подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням; перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом державного нагляду (контролю); обґрунтоване звернення фізичної особи про порушення суб'єктом господарювання її законних прав. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення.

Разом з тим, згідно частини другої статті 2 Закону № 877-V ( в редакція на час спірних правовідносин) дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів: контролю органами державної фіскальної служби; валютного контролю; державного експортного контролю; контролю за дотриманням бюджетного законодавства; банківського нагляду; державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції; державного нагляду за дотриманням вимог ядерної безпеки; державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації; при проведенні оперативно-розшукової діяльності, дізнання, прокурорського нагляду, досудового слідства і правосуддя, державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.

За змістом статті 39 Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII посадові особи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці мають право безперешкодно відвідувати підконтрольні підприємства (об'єкти), виробництва фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та здійснювати в присутності роботодавця або його представника перевірку додержання законодавства з питань, віднесених до їх компетенції.

Згідно зі ст. 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Положення про Державну службу України з питань праці затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 (далі – Положення № 96).

Відповідно до пункту 1 зазначеного Положення Державна служба, України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Держпраці у межах повноважень, передбачених законом, на основі та на виконання Конституції та законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Мінсоцполітики видає накази організаційно - розпорядчого характеру, організовує і контролює їх виконання.

Згідно з підпунктом 54 пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці.

Відповідно до пункту 7 Положення № 96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

У відповідності до п.п. 5 п. 4 Положення про Головне управління Держпраці, затвердженого наказом Держпраці № 8 від 04.02.2016 (а. с. 30-31), Управління Держпраці, згідно покладених на нього завдань, здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі, їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Зазначений контроль, з урахуванням розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 929-р «Питання Державної служби з питань праці», здійснюється відповідно до Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 02 липня 2012 року № 390 (далі – Порядок № 390).

У відповідності до п. 1 Порядку № 390 - цей Порядок встановлює процедуру проведення Державною інспекцією України з питань праці (далі - Держпраці України) та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці у межах повноважень, визначених Конвенціями Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 08 вересня 2004 року № 1985-IV, та № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 08 вересня 2004 року № 1986-IV, Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2010 року № 1059 «Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності суб'єктами господарювання у частині додержання вимог законодавства про працю та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю)», Положенням про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року N 386.

Згідно із п. 2 Порядку право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов'язків мають повноваження державного інспектора з питань праці (далі - Інспектор).

Пунктом 3 Порядку передбачено, що Інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Позапланові перевірки згідно абз. 4 п. 3 Порядку проводяться за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування та здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення.

Пунктом 6 Порядку встановлено, що перевірка складається з таких етапів: 6.1. Робота з документами, наданими суб'єктами господарювання на вимогу Інспектора; 6.2. Оформлення документів за результатами перевірки; 6.3. Ознайомлення суб'єктів господарювання з документами, оформленими за результатами перевірки; 6.4. Проведення за результатами перевірки роз'яснювальної роботи з питань застосування норм законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування (за згодою посадових осіб).

Відповідно п. 7 Порядку за результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.

Статтею 3 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII (далі – Закон № 1669) забороняється проведення планових та позапланових перевірок суб’єктів господарювання, крім позапланових перевірок суб’єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб’єктів господарювання з високим ступенем ризику.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2010 року № 1059, затверджені критерії за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності суб’єктами господарювання у частині додержання вимог законодавства про працю та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду. До суб’єктів господарювання з високим ступенем ризику, серед інших, відносяться суб’єкти: із чисельністю до 50 осіб включно, у яких 60 і більше відсотків працівників одержують заробітну плату на рівні або нижче законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати.

У відповідності із ст.12 Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року «Про інспекцію праці у промисловості і торгівлі», ратифікованої Законом України від 08.09.2004 № 1985-IV (далі – Конвенція), інспектори праці вправі без попереднього повідомлення (в тому числі, про свою присутність) здійснювати перевірку, яку вони можуть вважати необхідною для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, причому, з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм.

Згідно із ст.16 Конвенції, інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець 17.03.2005 Лисичанською міською радою Луганської області, № запису 2 381 000 0000 008819 (а. с. 82-83).

ОСОБА_4 з питань праці Державної служби з питань праці № 10730/4.1/4.3-ДП-16 від 27.10.2016 на виконання рішення колегії Мінсоцполітики від 23.09.2016 та Плану заходів щодо координації спільних дій Держпраці, ПФУ та ДФС направлено для опрацювання до Головного управління Держпраці у Луганській області перелік роботодавців, які виплачують заробітну плату в розмірі меншому, ніж розмір мінімальної заробітної плати, серед яких був ОСОБА_2 (зворотній бік а. с. 35).

Оскільки три з чотирьох працівників ФОП ОСОБА_2 отримували заробітну плату менше ніж мінімальна, фізична особа-підприємець, як суб’єкт господарювання мав високий ступень ризику. Отже мораторій на проведення перевірок встановлений Законом № 1669 на вказані правовідносини не поширювався.

Головним управлінням Держпраці у Луганській області на підставі згоди ОСОБА_4 з питань праці Держпраці України від 11.11.2016р. №11216/4.3/4.2-ДП-16 (а. с. 36), відповідно до Порядку № 390, розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 929-р «Питання Державної служби з питань праці» був виданий наказ від 14.11.2016 № 207 «Про проведення позапланової перевірки дотримання законодавства про працю у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2О.» (а.с. 37).

У період з 18.11.2016 по 21.11.2016 на підставі зазначеного наказу та направлення на проведення перевірки суб’єкта господарювання № 74 від 14.11.2016 (а. с. 38) головним державним інспектором відділу державного нагляду додержання законодавства соціального страхування управління з питань праці Головного управління Держпраці у Луганській області ОСОБА_5 проведено перевірку додержання вимог суб’єктом господарювання законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Під час проведення перевірки було встановлено ряд порушень ФОП ОСОБА_2 законодавства про працю. За результатами якої складено акт перевірки № 12-09-81/0015 від 21.11.2016 (а.с. 39-50).

Вищезазначеним актом були встановлені порушення вимог законодавства про працю. В ході розгляду справи суть даних порушень представником позивача не оскаржувалась. Підставою для скасування припису та постанов про накладення штрафу, на думку позивача, є безпідставне проведення перевірки та процесуальні порушення в ході проведення перевірки.

Шодо посилань заявника апеляційної скарги стосовно того, що позивач ніяких документів не надавав представникам відповідача, не надавав довіреності ОСОБА_6 та не повідомлявся ніяким чином про проведення позапланової перевірки, суд зазначає наступне.

Представник відповідача ОСОБА_5 суду першої інстанції надала пояснення, що перевірка проходила наступним чином. Засобами телефонного зв’язку було повідомлено представника позивача – ОСОБА_6 про проведення вказаної перевірки. У зв’язку з тим, що фізична особа-підприємець зареєстрована в жилому приміщенні, інспектором було запропоновано ОСОБА_6 надати документи в Управління Держпраці. В назначений час представник позивача з’явилася та надала всі необхідні для перевірки документи. Інспектором були перевірені повноваження ОСОБА_6, на підтвердження яких була надана довіреність № 1051 від 13.05.2015 (а. с. 108).

Порядок № 390 надає повноваження проводити позапланову перевірку у приміщенні органу державного нагляду.

Також зазначені обставини були підтверджені свідком ОСОБА_7, яка була допитана судом першої інстанції, та підтвердила той факт, що ОСОБА_6, яка діяла на підставі довіреності приходила в службове приміщення Управління Держпраці та приносила документи, на підставі яких була проведена перевірка.

Представниця ФОП ОСОБА_2, ОСОБА_8, яка діє на підставі довіреності НАН 148202 від 13.05.2015 року була повідомлена про можливість ознайомитись з актом перевірки. Як повідомили представники відповідача та свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні суду першої інстанції, ОСОБА_6 прийшла в приміщення управління для ознайомлення з актом, після ознайомлення з актом, вона відмовилась від підпису в акті, що зазначено в акті та швидко покинула приміщення, не надав ніяких пояснень.

Головним державним інспектором відділу державного нагляду додержання законодавства соціального страхування управління з питань праці Головного управління Держпраці у Луганській області ОСОБА_5 на підставі складеного акту про проведення перевірки був винесений припис № 12-09-81/0015-001 від 21.11.2016 року про усунення виявлених порушень (а. с. 51-52).

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про дотримання відповідачем законодавства щодо порядку проведення перевірки позивача.

Частиною другою статті 265 КЗпП України, передбачена відповідальність юридичних та фізичних осіб-підприємців у вигляді штрафу за порушення законодавства про працю.

Відповідно до абзаців 3, 4, 6 частиною другою статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Механізм накладення на суб’єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України, визначений Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 № 509.

Встановлено, що ФОП ОСОБА_2 був письмово повідомлений, шляхом вручення ОСОБА_8, яка діяла на підставі довіреності НАН № 148202 від 13.05.2015, повідомлення від 30.11.2016 № 01-15/2153/1 про розгляд справи, про що на копії повідомлення, яка залишилась в Головному управлінні Держпраці у Луганській області, зроблена відповідна позначка, засвідчена підписом ОСОБА_8 (а. с. 65). ФОП ОСОБА_2 не з’явився на розгляд справи 06.12.2016 та не надав обґрунтоване клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до підпункту 54 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, заступником начальника Головного управління Держпраці у Луганській області ОСОБА_3 06,12,2016 року була винесена постанова № 1 про накладення на ФОП ОСОБА_2 штрафу у розмірі, 43500,00 гривень на підставі абзацу четвертого частини другої статті 265 КЗпП за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, встановлених статтею 12 Закону України «Про оплату праці» та КЗпП; постановою № 2 про накладення на ФОП ОСОБА_2 штрафу у розмірі 4350,00 гривень на підставі абзацу третього частини другої статті 265 КЗпП порушення встановлених строків виплати заробітної плати, постанова № 3 про накладення на ФОП ОСОБА_2 штрафу у розмірі 1450,00 гривень на підставі абзацу шостого частини другої статті 265 КЗпП порушення інших вимог трудовою законодавства.

Згідно статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» установлена у 2016 році мінімальна заробітна плата: у місячному розмірі: з 1 січня - 1378 гривень, з 1 травня - 1450 гривень, з 1 грудня - 1600 гривень.

Щодо накладення штрафу за постановою № 1 суд зазначає, що за приписанми п.4 частини 2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Постановою № 1 накладено на ФОП ОСОБА_2 штраф у розмірі, 43500,00 гривень на підставі абзацу четвертого частини другої статті 265 КЗпП за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, встановлених статтею 12 Закону України «Про оплату праці» та КЗпП (щодо ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 за роботу у віхідні 03.05.2016 року 1450х3х10=43500).

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем не проведено оплату праці у неробочий день відносно трьох працівників, тому правомірним є накладення відповідачем на позивача штраф в розмірі 43500грн. (1450х3х10=43500).

Відповідно частини 4 п. 7 Порядку постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.

Постанови про накладення штрафу були направленні ФОП ОСОБА_2 кур’єрською службою «Нова пошта», про що свідчить квитанція про сплату за кур’єрську доставку (а. с. 66), вказані постанови отримані позивачем 09.12.2016 в 17 год. 02. хв. (а. с. 68), що не суперечить ч.4п.8 Порядку.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України в редакції на час розгляду справи), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Також при розподілу тягаря доказування необхідно пам’ятати про принципи адміністративного судочинства, передбачені ст. 7 КАС України, а саме: рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Презумпція винуватості не є абсолютною. Презумпція винуватості суб'єкта владних повноважень - відповідача означає припущення, що повідомлені позивачем обставини у справі про рішення, дії, бездіяльність відповідача і про порушення права, свободи чи інтересу відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує на основі доказів. Отож застосування принципу презумпції винуватості суб'єкта владних повноважень не обумовлює його автоматично програшного становища у справі.

В ході судового розгляду справи, представники відповідача надали всі належні докази на підтвердження законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень. В свою чергу, представник позивача не спростував доводи відповідача.

До суду першої інстанції неодноразово викликалась у якості свідка ОСОБА_6, для спростування доказів представників відповідачів, однак до суду вона не з’явилась. Факт надання ОСОБА_6 документів для позапланової перевірки, ознайомлення з актом перевірки та належне повідомлення позивача про розгляд справи про накладення штрафу підтверджується матеріалами справи та показами свідка ОСОБА_7 А тому суд першої інстанції дійшов висновку, що представники відповідача довели цей факт, законними та обґрунтованими доказами.

Щодо доводів заявника апеляційної скарги про невідповідність тексту у Постанові від 06.12.2016 № 1, Постанові від 06.12.2016 № 2 та Постанові від 06.12.2016 № 3 формі постанови, яка затверджена Наказом Мінсоцполітики України від 02.02.2016 № 67, суд зазначає, що порівняння спірних постанов з вищевказаною формою дозволяє зробити висновок про те, що вони повністю відповідає цій формі.

Жодних інших доводів в обґрунтування позиції щодо протиправності припису від 21.11.2016 року та постанов №1, 2, 3 від 06.12.2016 про накладення штрафу заявником апеляційної скарги не наведено.

Крім того, будь-які незначні порушення порядку проведення перевірки з боку суб'єкта владних повноважень, які не вплинули на результати перевірки, не можуть бути підставою для звільнення позивача від відповідальності за порушення законодавства, що встановлені під час перевірки. Оскільки представник відповідача на момент проведення заходу зі здійснення державного нагляду (контролю) мав для цього належним чином оформлені документи відповідно до вимог закону, то незначні порушення порядку проведення перевірки не можуть вважатись такими, що могли вплинути на результати її проведення.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін відповідно до вимог ст. 316 КАС України.

Із врахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2017 року у справі № 812/689/17 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2017 року у справі № 812/689/17- залишити без змін.

Повне судове рішення складено 23 квітня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий А.А. Блохін

Судді Т.Г. Гаврищук

ОСОБА_12