Постанова № 73562991, 17.04.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2018 р. Справа №917/1763/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Ільїн О.В.,

при секретарі Довбиш А.Ю.,

за участю представників:

позивача (в режимі відеоконференції) - Конюхов Є.А., договір №20/03/2018 від 20.03.2018 року, свідоцтво №4195 від 28.12.2011 року;

відповідача - Дробах А.Е., за довіреністю б/н від 22.09.2017 року; свідоцтво ПТ№1885 від 17.10.2017 року; е з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродекспорт», м.Гадяч, Полтавська область, (вх.№460П/1-40) на рішення господарського суду Полтавської області від 30.01.2018 року по справі №917/1763/17,

за позовом LAСTOPUR INC, Montreal, Quebec, Canada, через представника Вініченко Микиту Віталійовича, м.Київ, отримувач ТОВ «Кодекс Україна»,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродекспорт», м.Гадяч, Полтавська область,

про стягнення 390476,76 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача на свою користь збитки у розмірі 14735,00 доларів США, що станом на 27.09.2017 року становить 388709,30 грн., які поніс позивач на оплату юридичних послуг та які виникли у позивача внаслідок протиправної поведінки відповідача під час виконання договірних зобов'язань за контрактом №19/15 від 06.03.2015 року. Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача всі судові витрати понесені по справі.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 30.01.2018 року у справі №917/1763/17 (повне рішення складено 08.02.2018 року, суддя Білоусов С.М.) позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродекспорт» на користь LAСTOPUR INC. (2055 Peel Street, Suite 930, Montreal, Quebec, H3A 1V4, Canada, номер корпорації 423692-1) суму збитків у розмірі 14735,00 доларів США, що становить 390476,76 грн. та 5857,16 грн. судового збору.

Рішення мотивовано тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та підтвердженими, зокрема, що заявлені до стягнення кошти не відносяться до складу судових витрат, оскільки послуги надавались не адвокатом і не тільки на стадії судового провадження. Місцевий господарський суд дійшов висновку, що заявлені до стягнення кошти є за своїм змістом збитками, які сторона понесла у зв'язку з необхідністю відновлення своїх порушених відповідачем прав та інтересів.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропродекспорт» з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилося та звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 30.01.2018 року та прийняти нове судове рішення, яким у задоволені позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що заявлені до стягнення кошти є сумою витрат, які позивач поніс на оплату юридичних послуг у зв'язку з виконанням умов контракту №19/15 від 06.03.2015 року, обставини виконання/невиконання якого були предметом розгляду по справі №910/14369/16.

На думку скаржника, заявлена до стягнення сума витрат на оплату юридичних послуг не є збитками, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходиться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором - контрактом №19/15 від 06.03.2015 року.

Апелянт вказує, що витрати на оплату юридичних послуг не є збитками у розумінні ст.623 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України, посиланням на які позивач обґрунтовує свою позицію по справі.

Також апелянт звертає увагу на наявність судової практики, зокрема на рішення Вищого господарського суду України по справі №27/62 від 27.04.2011 року, в якому зроблено висновок про відсутність правових підстав для віднесення до складу збитків витрат на правову допомогу.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2018 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду.

Позивач 27.03.2018 року надав до суду електронною поштою (вх.№437) відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

LACTOPUR INC. (позивач у справі), є юридичною особою за законодавством Канади, має номер корпорації 423692-1 і зареєстрований за адресою: 2055 Peel Street, Suite 930, Montreal, Quebec, H3A 1V4, Canada. Правовий статус позивача, LACTOPUR INC., як юридичної особи, створеної за законодавством Канади, підтверджується Сертифікатом відповідності від 16.03.2016 року.

06.03.2015 року між LACTOPUR INC. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропродекспорт» укладено контракт №19/15 за умовами якого відповідач зобов'язався поставити, а позивач прийняти та оплатити продукти харчування (товар) виготовлення України.

Умови контракту №19/15 від 06.03.2015 року відповідачем не були виконані в частині поставки позивачеві оплаченого товару. Не поставлення відповідачем товару за контрактом свідчить про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропродекспорт» зобов'язане було повернути позивачу одержану суму попередньої оплати в розмірі 261000,00 доларів США.

Оскільки відповідачем умови контракту №19/15 від 06.03.2015 року не виконані в повному обсязі, а саме неповернена відповідачем сума попередньої оплати товару, який не був поставлений, позивач потребував захисту своїх прав та інтересів, для чого звернувся до господарського суду міста Києва.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.09.2016 року по справі №910/14369/16 з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродекспорт» на користь LACTOPUR INC. стягнуто попередню оплату за контрактом №19/15 від 06.03.2015 року в розмірі 185400,00 доларів США, що еквівалентно 4599602,69 грн. за офіційним курсом Національного банку України та судовий збір в сумі 2781 доларів США.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 року рішення господарського суду м.Києва від 26.09.2016 року по справі №910/14369/16 залишене без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.03.2017 року рішення господарського суду міста Києва від 26.09.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 року по справі №910/14369/16 залишено без змін.

13.01.2017 року державним виконавцем Печерського РВ ДВС м.Київ ГТУЮ у м.Києві відкрито виконавче провадження №53241157 з виконання рішення господарського суду міста Києва від 26.09.2016 року по справі №910/14369/16.

Як зазначає позивач та встановив суд першої інстанції, позивач був змушений нести витрати на правову допомогу, оскільки він є контрагентом іншої держави та не володіє нормами українського права і тому для захисту свого порушеного права звернувся до фахівців у галузі українського права, які супроводжували його впродовж усього судового провадження у справі №910/14369/16 та виконавчого провадження по ньому №53241157.

Так, матеріали справи свідчать, що 06.05.2016 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кодекс Україна» був укладений договір №06/05/16 про надання юридичних послуг, відповідно до якого виконавець, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кодекс Україна», прийняло на себе зобов'язання з досудового та судового захисту інтересів замовника, LACTOPUR INC, під час врегулювання спору з Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропродекспорт» щодо стягнення попередньої оплати і відшкодування завданих збитків, а замовник зобов'язався оплачувати ці послуги в розмірах і строки, передбачені цим договором.

До предмету договору відноситься: надання усних та письмових консультацій по правовим питанням; пред'явлення від ім'я замовника вимог та претензій; представництво інтересів замовника в судах, надання та подання будь-яких процесуальних документів; надання інших послуг на замулення замовника.

У додатковій угоді №2 від 28.10.2016 року до договору №06/05/16 про надання юридичних послуг від 06.05.2016 року зазначається, що за надання послуг по цьому договору, замовник сплачує виконавцю винагороду, розмір якої визначається виконавцем у відповідному інвойсі в залежності від фактичного обсягу наданих послуг.

Позивачем надано до матеріалів справи копії рахунків №06/05/16-1 від 11.08.2016p.; №06/05/16-2 від 11.08.2016p.; №06/05/16-3 від 27.09.2016p.; №06/05/16-4 від 23.12.2016p.; №06/05/16-5 від 23.12.2016p.; №06/05/16-6 від 12.01.2017p.; №06/05/16-7 від 24.04.2017p.; №06/05/16-8 від 10.05.2017p.; №06/05/16-9 від 03.07.2017p. та №06/05/16-10 від 17.07.2017p. з вказуванням робіт, які були виконані Товариством з обмеженою відповідальністю «Кодекс Україна».

Факт виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Кодекс Україна» своїх зобов'язань за договором про надання юридичних послуг №06/05/16 від 06.05.2016 року підтверджується актами наданих послуг №1 від 01.12.2016p., №2 від 06.02.2017p., №3 від 15.05.2017p., №4 від 22.08.2017р.

На виконання умов договору про надання юридичних послуг №06/05/16 від 06.05.2016 року позивач сплатив Товариству з обмеженою відповідальністю «Кодекс Україна» 14735,00 доларів США за фактично виконану роботу, що підтверджується платіжними повідомленнями SWIFT про суми коштів, які надійшли на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Кодекс Україна», а саме: 12.08.2016р. на 2200,00 доларів США, 11.10.2016р. на 2100,00 доларів США, 29.12.2016р. на 5000,00 доларів США, 19.01.2017р. на 1835,00 доларів США, 27.04.2017р. на 400,00 доларів США, 11.05.2017р. на 1200,00 доларів США, 20.07.2017р. на 2000,00 доларів США.

Таким чином, як вказував позивач він поніс збитки в розмірі 14735,00 доларів США на оплату юридичних послуг, які виникли внаслідок протиправної поведінки відповідача під час виконання договірних зобов'язань за контрактом №19/15 від 06.03.2015 року і тому був змушений звернутися до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродекспорт» про стягнення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач в позовній заяві вказує на те, що витрати в розмірі 14735,00 доларів США - еквівалентні 388709,30 грн. були викликані необхідністю відновлення порушеного права, що було пов'язано із невиконанням відповідачем умов контракту №19/15 і небажанням відповідачем у добровільному порядку виконання рішення суду по справі №910/14369/16. Вважає, що у випадку виконання відповідачем умов контракту №19/15 та добровільного повернення коштів попередньої оплати витрат позивача у розмірі 14735,00 доларів США - еквівалентні 388709,30 грн. не було б. Також неодноразово наголошував на тому, що позивач є контрагентом іншої держави та не володіє нормами українського права і тому для захисту свого порушеного права необхідні фахівці у галузі українського права.

Таким чином, позивач розглядає свої витрати на юридичні послуги, як заподіяні з вини відповідача збитки.

Однак, поняття збитків належить відмежовувати від суміжних понять та правових конструкцій, що їм відповідають. Зокрема, це стосується судових витрат. Їх склад визначається нормами Господарського процесуального кодексу України. Так до судових витрат належать витрати на професійну правничу допомогу - послуги адвоката.

Колегія суддів зазначає, що за ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. При цьому, кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За приписами статей 123, 126 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат у господарському судочинстві можуть включатись витрати на оплату послуг лише адвоката. Відшкодування сум на оплату юридичної допомоги можливе за послуги, надані лише адвокатами, а не будь-якими представниками сторін і особами, які займаються юридичною практикою. Вказане відповідає позиції Конституційного Суду України, яка викладена в рішенні від 11.07.2013 року по справі №1-4/2013.

Згідно п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи. До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК (редакція до 15.12.2017 року) відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи; витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою. Зазначені витрати не є збитками в розумінні статті 224 Господарського кодексу України та статті 22 Цивільного кодексу України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися під виглядом збитків.

Слід зазначити, що визначення поняття збитків наводиться у ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України. Збитками визнаються витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно діючого законодавства (ст.ст. 614, 623 Цивільного кодексу України, ст.ст. 226 Господарського кодексу України), для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) порушення зобов'язання; 2) збитки; 3) причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками; 4) вина.

Отже, в силу ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Сплачені позивачем ТОВ «Кодекс Україна» 14735,00 доларів США за надання останнім юридичних послуг є нічим іншим як судовими витратами, які не підлягають відшкодуванню в якості збитків.

Колегія суддів вважає, що заявлені до стягнення збитки, пов'язані із сплатою юридичних послуг, не можна розцінювати як збитки у розумінні статей 611, 623 Цивільного кодексу України, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак шкоди (її грошового вираження у формі збитків) відповідно до вимог чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку із заборгованістю, яка стягувалася позивачем у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по контракту.

До того ж, відсутнє саме зобов'язання, яке б було при цьому порушене відповідачем, відсутній прямий причинний зв'язок між порушенням зобов'язання за контрактом №19/15 від 06.03.2015 року та завданими збитками, а також відсутні докази вжиття заходів до зменшення суми збитків (позивач не був зобов'язаний укладати саме з ТОВ «Кодекс Україна» договір про надання юридичних послуг і саме на таку суму, це його право), що приводить до висновку про необґрунтованість, безпідставність та недоведеність позовних вимог в частині стягнення з відповідача збитків в сумі 14735,00 доларів США.

Слід відзначити, що на даний час наявна значна практика Європейського суду з прав людини та громадянина стосовно вирішення питання про відшкодування судових витрат. Так, у п. 65 рішення від 24.11.2011 року по справі «Загородній проти України» (заява №27004/06) Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до практики суду, заявник має право на компенсацію судових витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Тотожний висновок зробив Європейський суд з прав людини та громадянина у рішенні по справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04, п. 269.

Таким чином, можна стверджувати, що позивач має право на відшкодування витрат на юридичні послуги, однак такі кошти неможна стягувати за позовами про стягнення збитків.

Колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, доведені та обґрунтовані належними доказами, тоді як господарським судом при прийнятті рішення неправильно застосовані норми права і у зв'язку з чим, не в повній мірі з'ясовані та оцінені обставини у справі, зокрема предмет та підстави позову, а тому прийняте ним рішення підлягає скасуванню, з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції і прийняття нового про відмову в позові, необхідно здійснити перерозподіл судових витрат у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, п.2, ч.1 ст.275, п.1, 3, 4 ст. 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, ч.6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродекспорт» задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 30.01.2018 року по справі №917/1763/17 скасувати.

Прийняти нове судове рішення, яким у задоволені позиву відмовити.

Стягнути з LAСTOPUR INC. (2055 Peel Street, Suite 930, Montreal, Quebec, H3A 1V4, Canada, номер корпорації 423692-1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродекспорт» (37300, Полтавська область, м. Гадяч, вул. Героїв Майдану, 82, офіс 3, код ЄДРПОУ 30058730) 8785,74 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 20 квітня 2018 року.

Головуючий суддя Хачатрян В.С.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Ільїн О.В.