Постанова № 73562858, 17.04.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 року м. ОдесаСправа № 915/1104/17Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання: Полінецька В.С.

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: ОСОБА_1 (Договір про надання правової допомоги від 16.01.2018, ордер серія МК № 83501 від 16.04.2018)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Херсонської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (адміністрація Херсонського морського порту)

на рішення господарського суду Миколаївської області від „09” січня 2018 року, повний текст якого складено та підписано „15” січня 2018 року

у справі № 915/1104/17

за позовом Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Херсонської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (адміністрація Херсонського морського порту)

до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства “Нібулон”

про стягнення 22 906,60 грн.,

В С Т А Н О В И В :

23.10.2017 року Державне підприємство “Адміністрація морських портів України” в особі Херсонської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (адміністрація Херсонського морського порту) (далі по тексту – позивач) звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства “НІБУЛОН” (далі по тексту – відповідач) про стягнення заборгованості по договору про агентське обслуговування суден від 04.02.2014 № 30-П-ХЕФ-14 у сумі 22906,60 грн. та витрат по сплаті судового збору.

Позовні вимоги мотивовані із посиланням на положення ст.ст. 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.22 Закону України «Про морські порти України», а саме про зобов’язання щодо сплати корабельного та канального зборів, на підставі виставлених рахунків за Актами виконання робіт.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 09.01.2018 року у справі № 915/1104/17 у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Такий висновок суду мотивований тим, що позивачем в обґрунтування своїх вимог не підтверджено надання та отримання відповідачем послуг, не було надано до суду належним чином оформлених та підписаних Актів наданих послуг та належних доказів направлення зазначених Актів на адресу товариства.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, Херсонська філія Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (адміністрація Херсонського морського порту) звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позові вимоги задовольнити у повному обсязі.

Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, в зв’язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Апелянт зазначає, що судно НІБУЛОН 1 з баржами проходили транзитом через акваторію Херсонської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” та похідним каналом до порту Херсон, що підтверджується реєстрацією в журналах капітану морського порту Херсон , в результаті чого виставлено рахунки на сплату корабельного та канального зборів.

Також скаржник зазначає, що місцевий господарський суд необґрунтовано ототожнює поняття «вхід в акваторію морського порту» та «вихід з акваторії морського порту» з поняттями «вихід судна» та «прихід судна», у зв’язку з чим дійшов до безпідставного висновку, що тільки лише у випадку постановки на якір та швартування судна до причалу відбувається вхід в акваторію морського порту та лише у разі відправлення від причалу або з якірної стоянки, відбувається вихід з акваторії морського порту. Зазначене на думку апелянта суперечить постанові КМУ від 27.12.2008 № 1132 «Про межі акваторії морського порту Херсон».

12.03.2018 від представника відповідача надійшов до суду відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просив апеляційну скаргу Херсонської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (адміністрація Херсонського морського порту) залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду – без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим, відповідаючим матеріалам справи та нормам чинного законодавства.

12.04.2018 року від представника Херсонської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (адміністрація Херсонського морського порту) надійшло клопотання про відкладання розгляду справи в зв’язку з участю його представника у розгляді іншої справи.

Колегія суддів вважає, що дане клопотання підлягає залишенню без розгляду, з наступних підстав. Ухвалою апеляційного суду від 16.02.2018 року було відкрито апеляційне провадження та сторонам був наданий строк подати до суду апеляційної інстанції будь-які заяви, клопотання тощо. Заявляючи дане клопотання, представником позивача були порушені норми частини першої та другої ст.170 ГПК України.

Крім того, строк розгляду апеляційної скарги у відповідності до ст.273 ГПК України спливає саме 17.04.2018 року, а тому судова колегія вважає за можливе розглянути справу за його відсутністю.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу і відзив на неї, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Законом України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” від 03.10.2017р. N2147-VIII (який набрав чинності 15.12.2017) Господарський процесуальний кодекс України викладено у новій редакції.

Пунктом 9 частини 1 Розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147- VIII від 03.10.2017р. установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ст.269 ГПК України (в редакції Закону України №2147- VIII від 03.10.2017) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, 04.02.2014 року між Державним підприємством “Адміністрація морських портів України” в особі Херсонської філії ДП “Адміністрація морських портів України” (адміністрації Херсонського морського порту) та Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством “Нібулон”, як агентом, був укладений договір на агентське обслуговування суден за №30-П-ХЕФ-14, відповідно до умов якого був визначений порядок взаємовідносин між адміністрацією і агентом, у разі здійснення агентом обслуговування суден, як під іноземним прапором, так і під Державним прапором України, які заходитимуть до акваторії морського порту Херсон або проходитимуть через акваторію морського порту Херсон транзитом (а.с.15-20).

Адміністрація обслуговує судна в порядку, передбаченому Зводом Звичаїв Херсонського морського порту, Обов'язковими постановами Херсонського морського порту, Законом України “Про морські порти України” та іншими нормативно-правовими актами (п. 2.1. Договору).

В пункті 2.3. Договору до обов'язків адміністрації віднесено нарахування та стягнення, згідно чинного законодавства України, портових зборів, зборів та плати з суден, що плавають під Державним прапором України та іноземним прапором і заходитимуть до акваторії морського порту Херсон, або проходитимуть через акваторію морського порту Херсон транзитом.

Відповідно до пункту 2.10. Договору адміністрація надає агенту у відповідності до п.п. 4.1., 4.2. і 4.3. Розділу 4 Договору, рахунки нараховані за портові збори, збори і плати, а також рахунки та інші необхідні документи за послуги, що надаються адміністрацією суднам відповідача.

ТОВ СП “Нібулон” зобов'язано подавати у відділ зборів і доходів адміністрації заявки та завірені копії обмірних свідоцтв, класифікаційних свідоцтв судна на виписку дисбурсментських рахунків по нарахуванню портових зборів, зборів і плат та інших наданих послуг (п. 3.6. Договору).

Відповідно до п. 3.20 Договору агент зобов'язаний підписати надані адміністрацією Акти виконаних робіт (надання послуг), скріпити печаткою та повернути адміністрації по одному примірнику таких Актів у строк протягом п'яти банківських днів з дати отримання Актів виконання робіт (надання послуг) агентом під підпис, або у строк десяти банківських днів з дати відправлення Актів поштою на адресу відправника. У випадку відмови від підписання, неповернення таких Актів виконаних робіт (надання послуг) протягом десяти банківських днів від дати надсилання адміністрацією/або протягом п'яти банківських днів з дати отримання під підпис представником агента, вважається, що Акти є погодженими Сторонами та надані послуги підлягають сплаті.

Пунктом 4.3 Договору визначені послуги адміністрації, які надаються за письмовою заявкою агента та оплачуються агентом згідно, діючих на момент надання цих послуг, тарифів адміністрації.

Предметом договору №30-П-ХЕФ-14 від 04.02.2014 є встановлення взаємовідносин між Адміністрацією (позивач) та Агентом (відповідач) у разі здійснення Агентом обслуговування суден, які заходитимуть до акваторії морського порту Херсон або проходитимуть через акваторію морського порту Херсон транзитом.

Пунктом 2.4. Договору сторони дійшли згоди, що адміністрація надає послуги за письмовою заявою і з оплатою за рахунок агента за тарифами, які діють в адміністрації на момент надання цих послуг.

Таким чином, умовою, за якою можливе надання послуг за договором №30-П-ХЕФ-14 від 04.02.2014 є надання відповідачем заявки на надання відповідних послуг за договором.

Державне підприємство “Адміністрація морських портів України” в особі Херсонської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (адміністрація Херсонського морського порту), в підтвердження викладених позовних вимог про стягнення корабельного та канального зборів, посилається на те, що реєстрація виходів та приходів суден здійснюється службою капітану морського порту. Також позивачем зазначено, що відповідачем в порушення п.3.6 Договору, не було подано заявки та завірені копії обмірних свідоцтв, класифікаційних свідоцтв судна на виписку дисбурсментських рахунків по нарахуванню портових зборів, зборів і плат та інших наданих послуг, з липня 2014 року.

Господарський договір, як головна підстава виникнення договірних відносин, є основною правовою формою організації економічних відносин між рівноправними суб’єктами господарювання, при цьому, договір не є первинним документом, оскільки він свідчить лише про намір вчинити будь-які дії, але не підтверджує факт їх здійснення.

Відповідно до п.п.2.1, 2.2. 2.4, 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 (із змінами та доповненнями) (надалі - Положення), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. Первинні документи повинні мати такі обов’язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

До первинних документів, які підтверджують виконання договору або наявність яких є обов’язковою, згідно зі змістом договору про надання послуг є акти приймання-передачі наданих послуг, акт виконаних робіт тощо, які свідчать про реальність здійснення операції.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, позивачем до позовної заяви не надано належним чином оформлених відповідних актів наданих послуг хоча б з боку позивача, а також належних доказів направлення актів на адресу ТОВ СП “Нібулон”, оскільки додані до позовної заяви докази направлення рахунків (копії фіскальних чеків, списків) не можуть вважатись належними та допустимими доказами, враховуючи, що з цих документів не можливо встановити, які саме акти, та по яким послугам направлялись на адресу ТОВ СП “Нібулон”.

Таким чином, позивачем не надано до суду належних доказів надання послуг за Договором №30-П-ХЕФ-14 від 04.02.2014, доказів складання та надіслання актів виконаних робіт (послуг) та доказів в підтвердження здійснення відповідачем замовлення.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення корабельного та канального зборів та вважає, що апеляційна скарга Херсонської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (адміністрація Херсонського морського порту) підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне.

Відносно нарахування канального та корабельного збору, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, нарахування канального збору здійснено позивачем відповідно до пунктів 3.1., 3.2. Порядку справляння та розміри ставок портових зборів, що затверджений наказом Міністерства інфраструктури України №316 від 27.05.2013 “Про портові збори”, (в редакції, що діяла до 04.09.2015 (надалі – Порядок №316) за проходження суден Херсонським морським каналом (далі - ХМК).

Згідно пункту 3.2. Порядку №316, нарахування канального збору здійснюється за кожне проходження каналу судном в один кінець і кожне проходження каналу судном транзитом в один кінець за одиницю умовного об'єму судна (за 1 куб. м об'єму судна) за ставками, наведеними в додатку 3 до цього Порядку.

Відповідно п.3.1 Порядку №316, канальний збір за проходження суден каналом Дунай - Чорне море на баровій частині гирла Новостамбульське (Бистре), Бузько-Дніпровсько-лиманським каналом (далі - БДЛК), Херсонським морським каналом (далі - ХМК), Керч-Єнікальським каналом (далі - КЄК) справляється на користь суб'єкта, визначеного пунктом 1.2 розділу 1 цього Порядку.

Відповідно п.1.2 ст.1 Порядку №316 канальний збір справляється на користь власника каналу.

Господарським судом вірно встановлено, що відповідно до Бази даних гідротехнічних споруд Регістра судноплавства України Херсонський морський канал, номер свідоцтва про реєстрацію ГТС СР-104-4-207-13, індивідуальний номер ГТС ГТС-2103, належить філії “Дельта-лоцман” ДП “АМПУ”.

Херсонський морський канал (ХМК) місце розташування - Херсонська область, Миколаївська обл., Дніпровський лиман, призначення - підхід до порту Херсон; довжина: 40 000 м; проектна глибина: 8,25 м; номер ГТС-2103, порядковий номер ГТС - Г1АМК029 належить Філія “Дельта-лоцман” ДП “Адміністрація морських портів України” акт приймання - передачі майна від 13.06.2013, розподільчий баланс майна від 13.06.2013 ДП “Адміністрація морських портів України”. Інформація розміщена в Реєстрі ГТС морських портів на офіційній сторінці ДП “АМПУ”.

Відповідно п.9 Наказу Міністерства транспорту та зв'язку “Щодо удосконалення функціонування державної системи забезпечення безпеки судноплавства” від 18.09.2006 № 945 ДП “Дельта-лоцман” прийняло на баланс гідротехнічні споруди Бузько-Дніпровсько-лиманський та Херсонський морські канали згідно технічних паспортів, що не спростовано позивачем.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення корабельного збору не підлягають задоволенню, приймаючи до уваги наступне.

Згідно п.1.3 Порядку №316 портові збори (корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний) справляються в морських портах із суден і плавучих споруд, що плавають під Державним Прапором України та іноземними прапорами, за групами згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Відповідно до п.2.1 Порядку №316 із суден груп А, Б і Г корабельний збір справляється за одиницю умовного об'єму судна (за 1 куб. м об'єму судна) за кожний вхід в акваторію морського порту, операційну акваторію причалу (причалів), а також вихід з акваторії порту, операційної акваторії причалу (причалів) за ставками, наведеними у додатку 2 до цього Порядку.

Ставки корабельного збору для суден у каботажному плаванні застосовуються тільки для суден, що виконують рейси у каботажному плаванні під Державним Прапором України.

Так, позивачем зазначено, що були виставлені рахунки на сплату корабельного та канального зборів з судна НІБУЛОН 1 з баржами від 13.10.2014 № 6569 на суму 2558,39 грн.; від 16.10.2014 № 6706 – 2558,72 грн.; 23.10.2014 № 6885 – 2558,72 грн.; від 23.10.2014 № 6887 – 2558,72 грн.; 07.11.2014 № 7286 – 2558,46 грн., від 07.11.2014 № 7288 – 2558,46 грн.; від 30.11.2017 № 7890 – 2956,79 грн., від 30.11.2014 № 7899 – 1613,90 грн.; від 05.12.2014 № 8049 – 2984,44 грн.

На підставі викладеного, позивачем здійснено нарахування корабельного збору за вхід та вихід з акваторії порту суден ТОВ СП “Нібулон”.

Однак в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачем були подані заявки на отримання послуг по договору № 30-П-ХЕФ-14 від 04.02.2014, як також було вірно встановлено місцевим господарським судом.

Вищезазначені в позові судна зареєстровані під прапором України, це надає їм право вільного переміщення по внутрішнім водним шляхам України. Держава прапору вказана в документах на судно.

Відповідно до ст.67 Водного кодексу України внутрішні морські води та територіальне море є внутрішніми водними шляхами загального користування. Перелік внутрішніх водних шляхів, віднесених до категорії судноплавних, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМ України “Про затвердження переліку внутрішніх водних шляхів, що належать до категорії судноплавних” №640 від 12.06.1996 зазначено, що річка Дніпро відноситься до судноплавних внутрішніх водних шляхів.

Таким чином, в порушення вимог ст.ст. 74, 77 ГПК України, позивачем не було надано належних доказів надання послуг за договором.

Відносно посилань скаржника в апеляційній скарзі на те, що місцевий господарський суд необґрунтовано ототожнює поняття «вхід в акваторію морського порту» та «вихід з акваторії морського порту» з поняттями «вихід судна» та «прихід судна», у зв’язку з чим дійшов до безпідставного висновку, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Термін “вхід судна в порт” регулюється нормами міжнародного і національного права, що неможливо ототожнювати з “фактичним перетином координат порту”.

Відповідно розділу 2 Конвенції про полегшення міжнародного морського судноплавства 1965 року (Конвенцію прийнято Постановою КМУ №775 від 21.09.1993) прибуття судна - це постановка судна, яке прибуло в порт, на якірну стоянку або біля причалу “час прибуття: час постановки судна, яке прибуло в порт на якірну стоянку або біля причалу”.

Аналогічна норма міститься в Наказі Міністерства інфраструктури №430 від 27.06.2013, яким затверджено Порядок оформлення приходу суден у морський порт, надання дозволу на вихід суден у море та оформлення виходу суден із морського порту (надалі - Порядок). Зазначений Порядок розроблений відповідно до Конвенції про полегшення міжнародного морського судноплавства 1965 року (з поправками), статей 78, 90, 91 Кодексу торговельного мореплавства України, статті 14 Закону України “Про морські порти України”. Дія цього Порядку поширюється на судна, які заходять у морські порти України (крім морських рибних портів), капітанів морських портів, служби капітанів морських портів під час виконання ними процедур з оформлення приходу суден у морський порт, надання дозволу на вихід суден із морського порту та оформлення виходу суден із морського порту.

Згідно п. 1.2 Порядку, прихід судна - це постановка судна на якір в акваторії порту або швартування судна до причалу, розташованого в акваторії порту, у визначеному адміністрацією морського порту місці; вихід судна – це відправлення судна від причалу, розташованого в акваторії порту, або з якірної стоянки в акваторії порту.

Відповідач надав Службову записку керівника Судноплавної компанії ТОВ СП “Нібулон”, в якій зазначено, що судна ТОВ СП “Нібулон” не здійснюють вантажні операції в акваторії морського порту Херсон, не здійснюють постановку судна на якір в акваторії порту або швартування судна до причалу, розташованого в акваторії порту.

Відповідно п.п.2 п.1 ст.1 Закону України “Про морські порти України” акваторія морського порту (портова акваторія) - визначена межами частина водного об'єкта (об'єктів), крім суднового ходу, призначена для безпечного підходу, маневрування, стоянки і відходу суден.

З врахуванням визначення терміну “акваторія морського порту” Законом України “Про морські порти України”, судна відповідача рухались судновим ходом, який не входить в “акваторію порту” в розумінні Закону України “Про морські порти України” та Порядку №316. Тобто, судна ТОВ СП “Нібулон” проходили морський порт Херсон “транзитом” та рухались по судновому ходу. Протилежних доказів позивач до суду не надав.

Перевіряючи, згідно приписів ст.269 ГПК України, справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг та встановивши відсутність порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права, колегія суддів вважає, що зроблені судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та приписам чинного законодавства.

З огляду на викладене судова колегія не вбачає будь-яких передбачених ст. ст. 277-279 ГПК України правових підстав для скасування рішення місцевого суду.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 269, 270, 275,276, 282

Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Херсонської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (адміністрація Херсонського морського порту) залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Миколаївської області від „09” січня 2018 року у справі № 915/1104/17 залишити без змін.

Постанова в порядку статті 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Верховного суду протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови

складено „20” квітня 2018 року

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя Я.Ф. Савицький