Постанова № 73562846, 19.04.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2018 р. Справа№ 910/35/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Мартюк А.І.

Зубець Л.П.

секретар судового засідання Шмиговська А.М.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа-Транс ЛТД»

на ухвалу господарського суду міста Києва від 13.02.2018 р.

у справі №910/35/18 (суддя Шкурдова Л.М.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа-Транс ЛТД» про забезпечення позову

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа-Транс ЛТД»

до 1. Ландесбанк Баден-Вюрттемберг (Landesbank Baden-Wurttemberg)

2. АКА Аусфуркредит-Гезельщафт м.б.Х (Ausfuhrkredit-Gesellshaft)

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Європа-Транс ЛТД» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Ландесбанк Баден-Вюрттемберг (Landesbank Baden-Wurttemberg) та АКА Аусфуркредит-Гезельщафт м.б.Х (Ausfuhrkredit-Gesellshaft) про визнання таким, що не підлягає виконанню та скасування виконавчого напису від 04.08.2017 р., що зареєстрований в реєстрі за № 581, вчинений державним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А.

13.02.2018 р. від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом зупинення виконавчого провадження реєстраційний номер: 55292737, відкритого на підставі виконавчого напису №581 від 04.08.2017 р. у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.02.2018 р. в задоволенні заяви ТОВ «Європа-Транс ЛТД» про забезпечення позову відмовлено.

Вказана ухвала мотивована тим, що у заяві про забезпечення позову заявником не вказано яким саме чином винесення державним виконавцем постанови про арешт майна боржника від 12.12.2017 р. та постанови про розшук майна боржника від 12.12.2017 р. у виконавчому провадженні №55292737 з виконання виконавчого напису №581, виданого 04.08.2017 р. про звернення стягнення на майно, може ускладнити або унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, з огляду на те, що наразі заявником не надано доказів вчинення державним виконавцем передбачених ст.ст. 48, 51, 57 Закону України «Про виконавче провадження» заходів, спрямованих на реалізацію заставленого майна, відсутні докази виставлення заставленого майна на продаж в порядку, передбаченому ст. 21 Закону України «Про заставу». Тому, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не містить належного обґрунтування можливого ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття заходів забезпечення позову.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ТОВ «Європа-Транс ЛТД» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 13.02.2018 р. та прийняти нову ухвалу, якою вжити заходи забезпечення позову, шляхом зупинення виконавчого провадження реєстраційний номер: 55292737, відкритого на підставі виконавчого напису №581 від 04.08.2017 р. у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що ухвала суду першої інстанції винесена з неправильним застосуванням норм матеріального права, ненаданням повної та об'єктивної правової оцінки фактичним обставинам справи та поданим позивачем належним та допустимим доказам.

Представник ТОВ «Європа-Транс ЛТД» в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скаргу задовольнити, ухвалу скасувати. Вважає, що судом першої інстанції не були з'ясовані в повному обсязі всі обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи. Також представником було долучено до матеріалів справи письмові пояснення та клопотання про долучення доказу до матеріалів справи, яке було задоволено колегією суддів у судовому засіданні 16.04.2018 р.

Представник Ландесбанк Баден-Вюрттемберг (Landesbank Baden-Wurttemberg) та АКА Аусфуркредит-Гезельщафт м.б.Х (Ausfuhrkredit-Gesellshaft) в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, ухвалу залишити без змін. Вважає, що оскаржувана ухвала винесена з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що на підставі оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса, постановою державного виконавця від 07.12.2017 р. було відкрито виконавче провадження №55292737, за яким було звернуто стягнення на шістдесят одиниць автотехніки, яка є власністю ТОВ «Європа-Транс ЛТД» та 12.12.2017 р. державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та постанову про розшук майна боржника. Заявник вказує, що вказані дії свідчать про вчинення дій для реалізації майна та у разі стягнення та/або реалізації вказаних автомобілів до закінчення розгляду поданого позову і в разі його задоволення, виконання рішення у даній справі може бути ускладнено тим, що на момент завершення розгляду господарської справи виконавчі дії вже будуть завершені та 60 одиниць автотехніки будуть реалізовані (продані) на торгах та будуть належати іншим власникам.

Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При цьому достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Забезпечення позову може мати місце за наявності хоча б однієї з таких умов: невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду; невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Відповідно до ст. 139 ГПК України, заява про забезпечення позову повинна містити обґрунтування необхідності застосування конкретного заходу забезпечення позову.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про заставу», за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Згідно ст. 20 Закону України «Про заставу», звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Як на підставу для задоволення заяви про забезпечення позову, заявник посилається на винесення державним виконавцем постанови про арешт майна боржника від 12.12.2017 р. та постанову про розшук майна боржника від 12.12.2017 р. у виконавчому провадженні №55292737 з виконання виконавчого напису №581, виданого 04.08.2017 р. про звернення стягнення на майно.

Згідно ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Відповідно до ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження», про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі.

Колегія вважає, що посилання в заяві на потенційну можливість ускладнення або унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача або виконання рішення не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Щодо долученої позивачем до матеріалів справи вимоги державної виконавчої служби від 28.02.2018 р. №20-1.-55292737/25, то колегія зазначає, що вказана вимога долучена до матеріалів справи, оскільки позивачем відповідно до приписів ст. 269 ГПК України обґрунтовано належним чином неможливість подання вказаного доказу під час розгляду даної справи в суді першої інстанції, зокрема, з тих підстав, що сама вимога датована пізніше дня винесення оскаржуваної ухвали. Колегія зазначає, що приписи вимоги стосовно надання інформації про місцезнаходження належного боржникові відповідного рухомого майна та надання доступу до нього не свідчать про істотне ускладнення або неможливість виконання рішення суду, як це передбачено ст. 136 ГПК України.

Таким чином, адекватність заходу до забезпечення позову, який застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії або забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини необхідності такого забезпечення. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника по забезпеченню позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду і є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Слід зазначити, що в господарських судах під час вирішення спору між боржниками і стягувачами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, вирішується питання про захист права, заснованого на приписах цивільного чи господарського законодавства, тобто розглядається справа за наявності між боржниками і стягувачами спору про право.

Незалежно від результатів вирішення господарським судом спору в даній справі видача наказу та примусове виконання рішення за вищезазначеними позовними вимогами не провадиться, оскільки право позивача захищається шляхом визнання факту, а не передачі майна чи вчинення певних дій. Отже, очевидним є відсутність обставин, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у цій справі.

Необгрунтованим є твердження позивача в частині наявності підстав для вжиття заходів до забезпечення позову з огляду на можливість реалізації нерухомого майна до вирішення даного спору, оскільки предметом спору є визнання вчиненого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, обраний позивачем спосіб захисту, кореспондується з п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», і у разі задоволення позову виконавче провадження підлягає закінченню.

Окрім цього, у заяві про забезпечення позову заявником не вказано яким саме чином невжиття заходу забезпечення позову може ускладнити виконання рішення суду. При цьому суд звертає увагу на те, що у разі задоволення позову про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, судове рішення не потребуватиме його виконання шляхом вчинення будь-яких дій, відтак виконання такого рішення не може бути ускладнене чи унеможливлене.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, у заяві про забезпечення позову заявником не вказано яким саме чином винесення державним виконавцем постанови про арешт майна боржника від 12.12.2017 р. та постанови про розшук майна боржника у виконавчому провадженні №55292737 з виконання виконавчого напису №581, виданого 04.08.2017 року про звернення стягнення на майно може ускладнити або унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, з огляду на те, що наразі заявником не надано доказів вчинення державним виконавцем передбачених ст.ст. 48, 51, 57 Закону України «Про виконавче провадження» заходів, спрямованих на реалізацію заставленого майна, відсутні докази виставлення заставленого майна на продаж в порядку, передбаченому ст. 21 Закону України «Про заставу».

Колегія суддів вважає, що заявником не зазначено в чому полягає імовірність утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття заходів до забезпечення позову, наведених в оскаржуваній ухвалі, а саме лише посилання позивача на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Враховуючи вищезазначене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заява про забезпечення позову не містить достатнього обґрунтування можливого ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття заходів забезпечення позову.

Колегія суддів зазначає, що вжиття заходів до забезпечення позову з підстав, викладених в заяві про забезпечення позову, та в апеляційній скарзі, призведе до порушення збалансованості інтересів сторін, а також порушить вимоги чинного законодавства України щодо прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, що є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

ТОВ «Європа-Транс ЛТД», в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування ухвали суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на те, що ухвала суду першої інстанції винесена з неправильним застосуванням норм матеріального права, ненаданням повної та об'єктивної правової оцінки фактичним обставинам справи та поданим позивачем належним та допустимим доказам, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду міста Києва від 13.02.2018 р. у даній справі є такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа-Транс ЛТД» залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 13.02.2018 р. у справі №910/35/18 залишити без змін.

Справу №910/35/18 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, що передбачені ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді А.І. Мартюк

Л.П. Зубець