Постанова № 73562798, 28.03.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2018 р. Справа № 914/2164/17

м.Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Гриців В.М., суддів Давид Л.Л., Кордюк Г.Т.

секретар судового засідання Петрик К.О.

за участі представників сторін ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у відкритому судовому засіданні розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівгаз збут" на рішення Господарського суду Львівської області від 14 грудня 2017 року (суддя Іванчук С.В., повний текст рішення складено 18.12.2017) у справі №914/2164/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівгаз збут" про стягнення заборгованості в розмірі 78929,50 грн по договору на транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами №46Т/15

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року ПАТ "Укргазвидобування" звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом, в якому просить суд, стягнути з ТзОВ "Львівгаз збут" 78929,50 грн, з якої основний борг в розмірі 62049,73 грн, інфляційні втрати в розмірі 7603,6 грн, 3% річних у розмірі 1809,24 грн та пеня у розмірі 7466,93 грн. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що на виконання умов договору №46 Т/15 від 23.06.2015 р. позивач передав в 2016 році в газорозподільну мережу ПАТ «Львівгаз» природний газ для подальшого розподілу споживачам, в т.ч. і для потреб промислових споживачів відповідача, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу підписаними позивачем та газорозподільним підприємством. Позивач надав відповідачу для підписання акти наданих послуг з транспортування природного газу згідно договору №46 Т/15 від 23.06.2015 р. за період січень-грудень 2016 р. на загальну суму 72 521,47 грн. Оригінали актів наданих послуг за період січень-квітень 2016 року відповідач підписав і повернув на адресу ГПУ «Львівгазвидобування» ПАТ «Укргазвидобування». Акти наданих послуг за період з травня по грудень 2016 року включно відповідач відмовився підписувати з причин, зазначених у листах, які є невмотивованими. Оплату наданих послуг відповідач здійснив частково на суму 10471,73 грн, що підтверджується реєстрами розрахункових документів ПАТ АБ «Укргазбанк» від 28.09.2017р. Вимога ПАТ «Укргазвидобування» до відповідача з вимогою №2-01-3070-2 від 28.12.2016 р. про сплату основного боргу залишена відповідачем без задоволення.

Господарський суд Львівської області рішенням від 14 грудня 2017 року у справі №914/2164/17 позов задовольнив частково: стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівгаз збут" на користь Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" 62049,73 грн - основного боргу, 7603,60 грн - інфляційних втрат, 1808,26 грн - 3% річних, 7466,91 грн - пені та 1599,98 грн - судового збору. У решті позовних вимог щодо стягнення пені та 3% річних суд відмовив.

При ухваленні рішення суд встановив правову природу укладеного договору №46Т/15 від 23 червня 2015 року, як договору про надання послуг, за умовами якого ПАТ "Укргазвидобування" не здійснює транспортування природного газу магістральними трубопроводами та/чи газотранспортною системою, а надає послуги з переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами. Тому вказаний вид діяльності не підпадає під ліцензування та обмеження, які передбачені законом для договорів перевезення. Суд спростував твердження відповідача про безтоварність актів наданих послуг, оскільки факт надання послуг позивачем за договором за період січень-квітень 2016р. підтверджується наявними в матеріалах справи актами наданих послуг за вказаний період, які підписані повноважними представниками сторін договору та скріплені їх печатками; за період травень-грудень 2016р. (незважаючи на не підписання актів за цей період зі сторони відповідача) підтверджується актами передачі-приймання природного газу за період травень-грудень 2016р., складеними та підписаними між ГПУ "Львівгазвидобування" та ПАТ "Львівгазвидобування" про прийняття природного газу та зведеними реєстрами місячних обсягів газу, що подані в точку виходу до ГРС Львівгаз - EIS код - 56ZG-DSO-2200004 від ГПУ Львівгазвидобування за період травень-грудень 2016р. Твердження відповідача про на те, що вартість переміщення природного газу вже входить в кінцеву ціну природного газу, яка була сплачена, та про відсутність підстав для сплати грошових коштів за договором, суд спростував тим, що умовами договору не передбачено купівлі-продажу природного газу, а відповідач не може впливати на ціну та її калькуляцію, яку встановлює НАК "Нафтогаз України" для постачальників природного газу кінцевим споживачам. І лист комісії, на який посилається ТОВ "Львівгаз збут" не носить обов'язкового характеру, носить рекомендаційний характер. Суд перевірив проведені позивачем розрахунки, представлені позивачем, встановлено, що позивач припустився арифметичної помилки в нарахуванні 3% річних та пені, в порушення вимог ч.5 ст.254 ЦК України і у решті позовних вимог щодо стягнення 3% річних та пені відмовив.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівгаз збут" подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 14 грудня 2017 року у справі №914/2164/17 і прийняти нове рішення, яким відмовити у позові Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування". Вважає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що весь газ передавався ПАТ «НАК «Нафтогаз України» від ПАТ «Укргазвидобування» згідно вимог постанов Кабінету Міністрів України від 22.03.2017р. №187 та від 01.10.2015 р. №758 на свердловині, а ціна транспортування такого газу входить в ціну купівлі-продажу газу; спірний договір містить в собі ознаки договору перевезення, а відтак така послуга переміщення природнього газу в примусовому порядку не може надаватися без згоди замовника. Закон України «Про ринок природного газу» та Кодекс газотранспортної системи є спеціальними нормативно-правовими актами по відношенню до актів цивільного законодавства та врегульовують відносини на ринку природнього газу. Тому суд безпідставно стягнув кошти за послуги, які фактично не надавалися.

У відзиві на апеляційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" просить оскаржуване рішення залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. У спростування аргументів апелянта пояснює, що договір укладено на основі вільного волевиявлення, а умови договору не містять умови про те, що замовник повинен щомісячно замовляти певний обсяг послуг. Також договором не визначено механізму підтвердження наявності в замовника місячного обсягу газу, виділеного для забезпечення його споживачів. ПАТ "Укргазвидобування" надавало послуги апелянту згідно договору, на основі підтверджених оператором газотранспортної системи номінацій, в т.ч. по промислових споживачах апелянта, що підтверджується актами передачі-приймання природного газу. Апелянт не заперечував факту реалізації ним природнього газу своїм промисловим споживачам у спірний період, номінацій для них, укладених договорів постачання. Апелянт повідомив листом про припинення дії договору, що підтверджує існування договірних відносин. Надання послуг з транспортування природного газу не суперечить постанові Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2015р. №758, так як послуги з транспортування газу ПАТ «Укртрансгаз» надає за окремими договорами, а замовлення послуги оператор ГТС є обов’язковим в силу закону, тому й апелянт не міг припинити передачу газу в газорозподільну мережу. Безтоварність операцій спростовується актами приймання-передачі, Зведеними реєстрами місячних обсягів газу, додатками до алокацій. Щодо вартості послуг визначались на основі зміни тарифів вартість послуг та застосовувалась сторонами при складанні актів наданих послуг та розрахунках за ці послуги згідно з умовами договору та постанов НКРЕПС. Щодо листа НКРЕКП №7390/16.2.1/7-16 від 21.07.2016 пояснює, що до повноважень регулятора не входять питання регулювання діяльності з транспортування чи затвердження цін. Щодо віртуальної точки вказує, що не весь обсяг природнього газу закуплений апелянтом у НАК «Нафтогаз України» фізично передається через мережі оператора ГТС.

У судовому засіданні представник апелянта апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі з викладених у ній і в додаткових поясненнях підстав, просить задовольнити. Представник відповідача апеляційну скаргу заперечив, просить урахувати правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21 лютого 2018 року у справі №910/7194/17 щодо правового регулювання правовідносин з переміщення газу внутрішньопромисловими трубами.

Згідно зі статтею 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього.

Статтею 271 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Львівський апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу ТзОВ «Львівгаз збут», матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін і вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 14 грудня 2017 року у справі №914/2164/17 слід залишити без змін з таких підстав.

Згідно з матеріалами справи, 23.06.2015р. Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування» (газотранспортне підприємство) і Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» (замовник) уклали договір №46 Т/15 на транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами, згідно до п.п.1.1, 1.2. якого, газотранспортне підприємство зобов'язується надати замовнику послуги з транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами замовника від пунктів виміру витрат газу (надалі - ПВВГ) до пунктів призначення - газорозподільних станцій (далі - ГРС) для забезпечення потреб промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання, а замовник зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами договору. Річний плановий обсяг транспортування природного газу замовника складає 1800 тис. м3, у т.ч. по місяцях: липень - 300; серпень - 300; вересень - 300; жовтень - 300; листопад - 300; грудень - 300.

Згідно п. 2.1., 2.2., 2.4. договору №46 Т/15 від 23.06.2015р., підставою для транспортування газу внутрішньопромисловими трубопроводами є підтвердження в установленому порядку оператором Єдиної газотранспортної системи України (далі - оператор) відповідно до щомісячного планового (розрахункового) балансу надходження та розподілу газу, наявності в замовника місячного обсягу газу, виділеного для забезпечення його споживачів або на власні потреби. Замовник передає газотранспортному підприємству газ в загальному потоці в підтверджених обсягах у ПВВГ газотранспортного підприємства. Газотранспортне підприємство приймає від замовника на ПВВГ та здійснює його транспортування по території України до ГРС, де передає газ замовнику в загальному потоці в газорозподільні мережі.

За умовами п.п. 3.1.-3.4. договору №46 Т/15 від 23.06.2015р. послуги з транспортування газу оформлюються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування газу внутрішньопромисловими трубопроводами (далі - акти наданих послуг). У випадку, якщо замовник та/або його споживачі безпосередньо підключені до внутрішньопромислового трубопроводу газотранспортного підприємства, кількість протранспортованого газотранспортним підприємством газу замовнику та/або його споживачам визначається за даними комерційних вузлів та приладів обліку газу (далі - вузли обліку), установлених на ГРС. Якщо замовник та/або його споживачі отримують газ з мережі газорозподільного підприємства, даними для складання актів наданих послуг є дані газорозподільного підприємства про обсяги протранспортованого ним газу замовнику та/або його споживачам. Газотранспортне підприємство до 15 числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники акта наданих послуг за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою газотранспортного підприємства. Замовник протягом 3 робочих днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути газотранспортному підприємству один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов договору або в судовому порядку. Акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством.

Пунктами 5.1., 5.2., 5.4., 5.5. договору №46 Т/15 від 23.06.2015р. сторонами погоджено, що розрахунки за послуги з транспортування газу внутрішньопромисловими трубопроводами здійснюється за протоколом погодження ціни на надання послуг по транспортуванню природного газу (додаток №1). Тарифи, визначені в п. 5.1. договору, є обов'язковими для сторін з дати набрання ними чинності. Визначена на їх основі вартість послуги буде застосовуватись сторонами при складанні актів наданих послуг та розрахунках за ці послуги згідно з умовами договору. Вартість фактично наданих газотранспортним підприємством замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг. Оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100% попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу. Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до 20-го числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Пунктом 7.2. договору №46 Т/15 від 23.06.2015р. передбачено, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із замовника стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

За змістом ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Такі ж вимоги передбачено й статтею 193 Господарського кодексу України.

На виконання умов договору 46 Т/15 від 23.06.2015р. позивач надав відповідачу за період січень-грудень 2016р. послуги з транспортування внутрішньопромисловими трубопроводами природного газу до ГРС для подальшого розподілу споживачам, в т.ч. і для потреб промислових споживачів на загальну суму 72521,47 грн., про що свідчать складені позивачем акти надання послуг №1-Пр за січень від 31.01.2016 р. на суму 3 617,98 грн.; №2-Пр за лютий від 29.02.2016 р. на суму 2 503,20 грн.; №3-Пр за березень від 31.03.2016 р. на суму 2 606,08 грн.; №4-Пр за квітень від 30.04.2016 р. на суму 1 744,48 грн.; №5-Пр за травень від 31.05.2016 р. на суму 1 998,80 грн.; №6-Пр за червень від 30.06.2016 р. на суму 1 249,97 грн.; №7-Пр за липень від 31.07.2016 р. на суму 1 997,41 грн.; №8-Пр за серпень від 31.08.2016 р. на суму 1 758,29 грн.; №9-Пр за вересень від 30.09.2016 р. на суму 1 420,57 грн.; №10-Пр за жовтень від 31.10.2016 р. на суму 18 393,97 грн.; №11-Пр за листопад від 30.11.2016 р. на суму 21 546,22 грн.; №12-Пр за грудень від 31.12.2016 р. на суму 13 684,50 грн. Акти наданих послуг за договором №46 Т/15 за період січень-квітень 2016р. підписано сторонами та скріплено їх печатками.

За надані у 2016 році позивачем послуги за договором №46 Т/15 від 23.06.2015р. на транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами відповідач розрахувався, що підтверджується реєстрами розрахункових документів ПАТ АБ «Укргазбанк» від 28.09.2017р., зокрема 17.02.2016р. - 3617,98грн. (за актом наданих послуг за січень на суму 3617,98грн.), 24.03.2016р. - 2503,20грн. (за актом наданих послуг за лютий на суму 2503,20грн.) та 13.09.2017р. - 4350,55грн. (за актами наданих послуг за березень на суму 2606,08грн. та квітень на суму 1744,48грн.).

Акти наданих послуг за договором №46 Т/15 від 23.06.2015р. №5-Пр за травень від 31.05.2016 р. на суму 1 998,80 грн.; №6-Пр за червень від 30.06.2016 р. на суму 1 249,97 грн.; №7-Пр за липень від 31.07.2016 р. на суму 1 997,41 грн.; №8-Пр за серпень від 31.08.2016 р. на суму 1 758,29 грн.; №9-Пр за вересень від 30.09.2016 р. на суму 1 420,57 грн.; №10-Пр за жовтень від 31.10.2016 р. на суму 18 393,97 грн.; №11-Пр за листопад від 30.11.2016 р. на суму 21 546,22 грн.; №12-Пр за грудень від 31.12.2016 р. на суму 13 684,50 грн. відповідач не підписав, про що листами у липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2016 року та в січні 2017 року повідомляв позивача.

Отже, предметом спору є сума 62049,73 грн. боргу за надані позивачем у період травень-грудень 2016р. послуги за договором №46 Т/15 від 23.06.2015р. на транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами.

Усі листи відповідача про відмову від підписання названих актів одного змісту. А саме, відповідач повідомляв позивача про неможливість підписання ним актів, оскільки у названі в актах періоди позивач не надавав послуг з транспортування природного газу ТОВ «Львівгаззбут». Крім цього відсутність необхідності у послугах ПАТ «Укргазвидобування» узгоджується із Законом України «Про ринок природного газу» та з Кодексом газотранспортної системи.

Закон України «Про ринок природного газу» регулює правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу.

За визначенням ч.1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" транспортування природного газу - це господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу. Газотранспортна система - це технологічний комплекс, до якого входить окремий магістральний газопровід з усіма об'єктами і спорудами, пов'язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька таких газопроводів, якими здійснюється транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виходу.

Згідно ст. 1 Закону України "Про трубопровідний транспорт" магістральний трубопровід - це технологічний комплекс, що функціонує як єдина система і до якого входить окремий трубопровід з усіма об'єктами і спорудами, зв'язаними з ним єдиним технологічним процесом або кілька трубопроводів, якими здійснюються транзитні, міждержавні, міжрегіональні поставки продуктів транспортування споживачам, або інші трубопроводи, спроектовані та збудовані згідно з державними будівельними вимогами щодо магістральних трубопроводів; промислові трубопроводи (приєднані мережі) - всі інші немагістральні трубопроводи в межах виробництв, а також нафтобазові, внутрішньопромислові нафто-, газо- і продуктопроводи, міські газорозподільні, водопровідні, теплопровідні, каналізаційні мережі, розподільчі трубопроводи водопостачання, меліоративні системи тощо; об'єкти трубопровідного транспорту - магістральні та промислові трубопроводи, включаючи наземні, надземні і підземні лінійні частини трубопроводів, а також об'єкти та споруди, основне і допоміжне обладнання, що забезпечують безпечну та надійну експлуатацію трубопровідного транспорту.

Статтею 2 Закону України "Про трубопровідний транспорт" передбачено, що систему трубопровідного транспорту України становлять магістральний трубопровідний транспорт та промисловий трубопровідний транспорт.

За умовами договору №46 Т/15 від 23.06.2015р. ПАТ "Укргазвидобування" не здійснює транспортування природного газу магістральними трубопроводами та/чи газотранспортною системою, а надає послуги з переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами. Положення Закону України "Про ринок природного газу" та Кодексу газотранспортної системи не змінюють порядок надання ПАТ "Укргазвидобування" послуг із транспортування природного газу. Вказані нормативно-правові акти регулюють порядок транспортування природного газу виключно з прив'язкою до надання послуг газотранспортною системою. Водночас, укладений сторонами договір №46 Т/15 від 23.06.2015р. передбачає надання послуг ПАТ "Укргазвидобування" з переміщення природного газу своїми внутрішньопромисловими газопроводами.

Обставини надання послуг позивачем за договором за період травень-грудень 2016р. підтверджується актами передачі-приймання природного газу за період травень-грудень 2016р., складеними та підписаними між ГПУ "Львівгазвидобування" та ПАТ "Львівгазвидобування" про прийняття природного газу та зведеними реєстрами місячних обсягів газу, що подані в точку виходу до ГРС Львівгаз - EIS код - 56ZG-DSO-2200004 від ГПУ Львівгазвидобування за період травень-грудень 2016р.

Наведене спростовує твердження відповідача про безтоварність актів наданих послуг та відповідно відсутності проведення реальних господарських операцій, зокрема, щодо надання позивачем послуг з переміщення (транспортування) природного газу.

Таким чином, відмова відповідача від підписання актів наданих послуг за договором №46 Т/15 від 23.06.2015р. №5-Пр за травень від 31.05.2016 р. на суму 1 998,80 грн.; №6-Пр за червень від 30.06.2016 р. на суму 1 249,97 грн.; №7-Пр за липень від 31.07.2016 р. на суму 1 997,41 грн.; №8-Пр за серпень від 31.08.2016 р. на суму 1 758,29 грн.; №9-Пр за вересень від 30.09.2016 р. на суму 1 420,57 грн.; №10-Пр за жовтень від 31.10.2016 р. на суму 18 393,97 грн.; №11-Пр за листопад від 30.11.2016 р. на суму 21 546,22 грн.; №12-Пр за грудень від 31.12.2016 р. на суму 13 684,50 грн. є невмотивованою і не відповідає закону.

Щодо посилань відповідача на те, що вартість переміщення природного газу вже входить в кінцеву ціну природного газу, яка була сплачена, а тому підстав для сплати грошових коштів за договором немає.

Відповідно до Положення "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", затвердженого Указом Президента України від 10.09.2014 №715/2014, комісія для забезпечення виконання покладених на неї завдань і функцій має право приймати в межах своєї компетенції рішення, що є обов'язковими до виконання суб'єктами природних монополій; рішення, прийняті комісією, оформлюються постановами і розпорядженнями та є обов'язковими до виконання суб'єктами природних монополій.

Суд першої інстанції правильно відхилив лист НКРЕКП №7390/16.2.1/7-16 від 21.07.2016р., оскільки такий не носить обов'язкового характеру, а є рекомендаційним. Крім цього, в листі комісії від 21.07.2016 №7390/16.2.1/7-16 зазначено, що вартість переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами, має відноситись на собівартість видобутку газу і враховуватися у ціні природного газу власного видобутку, проте далі за текстом комісія наголошує на тому, що на даний час це питання законодавчо не врегульовано та наразі комісією розробляється лише проект змін до постанови від 30.09.2015р. №2516, якою затверджено Алгоритм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу.

Згідно з п. 10, 11 Положення "Про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносин у перехідний період)", затвердженого Постановою Кабінетом Міністрів України від 01.10.2015р. №758, купівля-продаж природного газу між НАК "Нафтогаз України" та постачальником природного газу із спеціальними обов'язками здійснюється за регульованою оптовою ціною, розрахованою з урахуванням формули, визначеної пунктом 12 цього Положення, відповідно до договору, який укладається на підставі примірного договору купівлі-продажу природного газу між НАК "Нафтогаз України" та постачальником природного газу із спеціальними обов'язками, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Постачальники природного газу до 1 квітня 2017 року, що закуповують природний газ у НАК "Нафтогаз України" відповідно до пунктів 9 і 10 цього Положення, зобов'язані постачати такий природний газ виключно побутовим споживачам та релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) за ціною, що не може перевищувати граничних роздрібних цін на природний газ.

Умовами договору №46 Т/15 від 23.06.2015р. не передбачено купівлі-продажу природного газу. ПАТ "Укргазвидобування" здійснює господарську діяльність, зокрема, надає послуги з транспортування (переміщення) природного газу, власником/продавцем якого він не є. За умовами договору №46 Т/15 від 23.06.2015р. послуги по транспортуванню (переміщенню) природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами регулюється на договірних засадах, які узгоджені сторонами у протоколі погодження договірної ціни (додаток №1 до договору).

Таким чином, з урахуванням положень п. 3.3., 3.4. договору №46 Т/15 від 23.06.2015р. саме акти наданих послуг підтверджують факт надання послуг з транспортування газу та є підставою для проведення розрахунків між сторонами. Оскільки, відмова відповідача від підписання актів наданих послуг за договором №46 Т/15 від 23.06.2015р. №5-Пр за травень від 31.05.2016 р. на суму 1 998,80 грн.; №6-Пр за червень від 30.06.2016 р. на суму 1 249,97 грн.; №7-Пр за липень від 31.07.2016 р. на суму 1 997,41 грн.; №8-Пр за серпень від 31.08.2016 р. на суму 1 758,29 грн.; №9-Пр за вересень від 30.09.2016 р. на суму 1 420,57 грн.; №10-Пр за жовтень від 31.10.2016 р. на суму 18 393,97 грн.; №11-Пр за листопад від 30.11.2016 р. на суму 21 546,22 грн.; №12-Пр за грудень від 31.12.2016 р. на суму 13 684,50 грн. є невмотивованою і не відповідає закону, суд вважає, що позивач належними і допустимими доказами довів обставини надання ним послуг відповідачу у період травень – грудень 2016 року на загальну суму 62049,73грн.

Відповідач не надав доказів оплати ним 62049,73грн. за надані послуги із транспортування газу, відтак суд першої інстанції правомірно стягнув цю суму із відповідача. Також суд стягнув із відповідача 7466,91 грн. пені, нарахованої на підставі п. 7.2. договору №46 Т/15 від 23.06.2015р. за період прострочення виконання грошового зобов’язання з 21.10.2016р. до 21.07.2017р. та нарахованих на підставі ст.625 ЦК України 7603,60 грн. . - інфляційних втрат і 1808,26 грн. - 3% річних. При цьому, суд перевірив надані позивачем розрахунки та з урахуванням положень ч. 5 ст.254 ЦК України виправив допущені помилки.

Щодо правової природи договору №46 Т/15 на транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами від 23.06.2015р.

Згідно з ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. (ч.1 ст. 903 ЦК України).

Суд першої інстанції ураховуючи зміст договору 46 Т/15 від 23.06.2015р., його істотні умови та приписи ст. 901 ЦК України правильно визначив правову природу договору, як договору про надання послуг.

При цьому суд урахував і викладені вище визначення ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" термінів «транспортування природного газу» і «газотранспортна система»; змісту п. 26 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" про те, що транспортування природного газу - це господарська діяльність на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу трубопроводами з метою його подальшого зберігання, розподілу або доставки безпосередньо споживачам та замовникам, окрім транспортування внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами); визначення ст.1 Закону України "Про трубопровідний транспорт" термінів «магістральний трубопровід», «промислові трубопроводи (приєднані мережі)», «об'єкти трубопровідного транспорту»; умови ст.2 Закону України "Про трубопровідний транспорт"; положення ч. 1 ст. 306 ГК України про те, що транспортування продукції трубопроводами є окремим видом господарської діяльності.

Як зазначено вище, внутрішньопромислові трубопроводи позивача та діяльність, пов'язана з ними не є частиною газотранспортної системи. Положення Закону України «Про ринок природного газу» і Кодексу газотранспортної системи не змінюють порядок надання Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування» послуг із транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами, і також не зачіпають відповідні правовідносини позивача з газопостачальними підприємствами. Названі нормативно-правові акти регулюють порядок транспортування природного газу виключно з прив'язкою до надання послуг газотранспортною системою. Натомість договір №46 Т/15 на транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами від 23.06.2015р. передбачає надання послуг поза газотранспортною системою - шляхом переміщення природного газу своїми внутрішньопромисловими газопроводами.

Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2018 року у справі №910/7194/17 висловив позицію про те, що сфера дії прийнятих у 2015 році Закону України "Про ринок природного газу", Кодексу газотранспортних систем та Кодексу газорозподільних систем не охоплює правовідносин щодо переміщення газу внутрішньопромисловими трубопроводами, про що свідчать положення статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" та статті 2 Закону України "Про трубопровідний транспорт". Договірні відносини між сторонами виникли відносно переміщення природного газу саме внутрішньопромисловими трубопроводами, які не входять до складу газотранспортної системи та, відповідно, не підпадають під дію вказаного законодавства.

З урахуванням викладеного договір №46 Т/15 на транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами від 23.06.2015р. є договором про надання послуг, такий не містить ознак договору перевезення.

Викладені обставини справи та приписи закону спростовують викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача про те, що суд безпідставно стягнув кошти за послуги, які фактично не надавалися, оскільки ціна транспортування газу входить в ціну купівлі-продажу газу; спірний договір містить в собі ознаки договору перевезення, а відтак така послуга переміщення природного газу в примусовому порядку не може надаватися без згоди замовника; Закон України «Про ринок природного газу» та Кодекс газотранспортної системи є спеціальними нормативно-правовими актами по відношенню до актів цивільного законодавства та врегульовують відносини на ринку природного газу.

Суд апеляційної інстанції вважає, що постановляючи оскаржене рішення Господарський суд Львівської області дослідив усі обставини справи, надані докази, дав їм належну юридичну оцінку та правильно застосував норми матеріального і процесуального права щодо вирішення спору. Отже, рішення Господарського суду Львівської області від 14 грудня 2017 року у справі №914/2164/17 є обґрунтованим, відповідає вимогам закону. Доводи ж апеляційної скарги цього висновку не спростовують, а тому законних підстав для скасування оскарженого судового рішення немає.

Відповідно до вимог статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Львівської області від 14 грудня 2017 року у справі №914/2164/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівгаз збут" без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 20 квітня 2018 року.

Головуючий суддя В.М. Гриців

суддя Л.Л. Давид

суддя Г.Т. Кордюк