Постанова № 73562738, 19.04.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2018 р. Справа№ 910/3151/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Алданової С.О.

Секретар судового засідання: Іванов О.О.

за участю представників

позивача: Білоконь І.В.;

відповідача: Чала І.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий

альянс"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 03.04.2017

у справі №910/3151/17(суддя Гумега О.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія" АХА

Страхування"

до Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий

альянс"

про відшкодування 49 072,17 грн. матеріальної шкоди, завданої в результаті ДТП в порядку регресу

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" (далі - відповідач) 49 072,17 грн. страхового відшкодування, виплаченого страхувальнику позивача у зв'язку з настанням страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), оскільки цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП була застрахована у відповідача за полісом страхування №АЕ/8000547. Тобто, до позивача перейшло право вимоги до відповідача, як страховика забезпеченого транспортного засобу, водій якого спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Відповідач проти позову заперечував, зазначаючи про те, що позивач при визначенні розміру матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП, невірно визначив розмір коефіцієнту фізичного зносу вказаного автомобіля. Відповідно до відомостей з бази Аудатекс застрахований позивачем транспортний засіб тричі підлягав ремонту, а відтак коефіцієнт фізичного зносу у даному випадку дорівнює нулю. Згідно з розрахунком коефіцієнту фізичного зносу відповідача загальна сума страхового відшкодування позивачу не може перевищувати 31 264,35 грн. і з вказаної суми має бути вираховано 510,00 грн. франшизи за полісом страхування відповідача. Також відповідач зазначав про те, що позивачем було порушено права відповідача, оскільки позивач звернувся до суду, не надавши відповідачу можливості розглянути заяву про виплату страхового відшкодування у передбачений чинним законодавством 90-денний строк.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.04.2017 у справі №910/3151/17 позов було задоволено повністю, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 49 072,17 грн. страхового відшкодування та 1 600,00 грн. судового збору. При цьому суд зазначив наступне:

- позивачем заявлена до стягнення з відповідача сума страхового відшкодування, виплаченого позивачем на умовах договору страхування, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено в ДТП, з урахуванням ліміту по майну за полісом №АЕ/8000547. Право вимоги до страховика винної особи переходить саме по розміру збитків, завданих пошкодженому автомобілю в межах фактичних витрат страховика;

- в даному випадку саме відповідач є особою, відповідальною за збитки, завдані власнику автомобіля, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в межах, передбачених полісом №АЕ/8000547, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки;

- фактичні витрати позивача по виплаті страхового відшкодування не перевищують розмір збитку, завданого транспортному засобу, пошкодженому у ДТП, що визначений висновком №631/16 від 05.12.2016, рахунком №ІВР0001680 від 13.10.2016, страховим актом №АХА2171843 від 19.10.2016 по договору страхування, платіжним дорученням №276 152 від 20.10.2016.

Не погоджуючись з винесеним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2017 у справі №910/3151/17 у повному обсязі та прийняти нове рішення по суті спору.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Загалом доводи апеляційної скарги відповідача ідентичні тим, які наводилися ним під час розгляду справи місцевим господарським судом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2017 для розгляду апеляційної скарги відповідача було сформовано колегію суддів Київського апеляційного господарського суду у наступному складі: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Алданова С.О., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2017 апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 15.06.2017.

15.06.2017 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких він зазначав про безпідставність та необґрунтованість доводів скарги, оскільки в даному випадку наявні всі правові підстави для здійснення відповідачем належної позивачу страхової виплати.

В судовому засіданні 15.06.2017 представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2017 у справі №910/3151/17 скасувати у повному обсязі та прийняти нове рішення по суті спору.

В судовому засіданні 15.06.2017 представник позивача заперечував проти апеляційної скарги з підстав, викладених у письмових запереченнях на апеляційну скаргу, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін як таке, що було ухвалено з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні 15.06.2017 було оголошено перерву до 06.07.2017.

06.07.2017 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи, з метою визначення вартості відновлюваного ремонту транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, проведення якої відповідач просив доручити Київському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2017 клопотання відповідача було задоволено частково, призначено у справі судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Провадження у справі зупинено до проведення судової експертизи та отримання висновку експерта.

07.08.2017 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшло клопотання №14408/17-54/14409/17-52 від 31.07.2017 про надання матеріалів, необхідних для проведення автотоварознавчої експертизи, призначеної ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2017 у справі №910/3151/17.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 07.08.2017, у зв'язку з перебуванням судді Ткаченко Б.О. у відпустці з 24.07.2017, для розгляду клопотання Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України у справі №910/3151/17 було визначено наступний склад колегії суддів Київського апеляційного господарського суду: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Мартюк А.І., Алданова С.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2017 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження колегією суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів: Мартюк А.І., Алданової С.О. Поновлено апеляційне провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 15.08.2017. Зобов'язано позивача надати пояснення та матеріали, необхідні для проведення автотоварознавчої експертизи, про витребування яких зазначено в клопотанні експерта №14408/17-54/14409/17-52 від 31.07.2017.

15.08.2017 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшли додаткові документи на виконання вимог суду.

В судовому засіданні 15.08.2017 представники сторін надали пояснення по клопотанню судового експерта.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2018 було погоджено строк виконання експертизи №14408/17-54/14409/17-52 у даній справі у термін, що перевищує два місяці. Матеріали справи скеровано до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України для проведення, судової автотоварознавчої експертизи, призначеної ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2017, за наявними у справі матеріалами.

30.03.2018 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшли матеріали справи №910/3151/17 та висновок експертів №14408/17-54/14409/17-52 від 21.03.2018, складений за результатами проведення комісійної судової автотоварознавчої експертизи у даній справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2018 апеляційне провадження у справі було поновлено та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 19.04.2018. Сторін зобов'язано надати письмові пояснення з урахуванням висновку судового експерта №14408/17-54/14409/17-52 від 21.03.2018.

11.04.2018 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання, в якому він просив суд визнати дану справу малозначною та допустити представника позивача до участі у справі.

Вказане клопотання було задоволено судом.

16.04.2018 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли письмові пояснення по справі, в яких він уточнив вимоги своєї апеляційної скарги та просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2017 у справі №910/3151/17 скасувати та ухвалити нове рішення по суті спору, яким позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь позивача 27 556,32 грн. страхового відшкодування. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнути з позивача на користь відповідача витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги та витрати по оплаті судової експертизи.

19.04.2018 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 19.04.2018 представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з урахуванням додаткових письмових пояснень, просив суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2017 у справі №910/3151/17 скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 27 556,32 грн. страхового відшкодування. В решті в позові відмовити.

В судовому засіданні 19.04.2018 представник позивача частково заперечував проти апеляційної скарги, зазначаючи про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду має бути змінено, а позовні вимоги задоволенні частково з урахуванням висновку судових експертів №14408/17-54/14409/17-52 від 21.03.2018 та за мінусом суми франшизи за полісом відповідача.

В судовому засіданні 19.04.2018 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані до матеріалів справи докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія Київського апеляційного господарського суду встановила наступне.

27.11.2014 між позивачем, як страховиком, та ОСОБА_1, як страхувальником, було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №59272а4к3 (далі - Договір добровільного страхування) (том справи - 1, аркуші справи - 8-11).

За умовами Договору добровільного страхування (п.п.1, 5) предметом останнього є майнові інтереси страхувальника (банка), що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом та іншим майном, вказаним у п.п.5, 6 договору. Застрахованим транспортним засобом є автомобіль марки "Subaru Forester", реєстраційний номер НОМЕР_1, 2013 року випуску, зеленого кольору.

Згідно з п.7 Договору добровільного страхування до страхових ризиків віднесено: викрадення (варіант Б); збитки внаслідок ДТП; збитки внаслідок інших подій.

Дата закінчення дії договору - 03.12.2020 (п.15 Договору добровільного страхування).

08.10.2016 в місті Києві на проспекті В.Лобановського сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля марки "Subaru Forester", реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля марки "Mersedes Benz", реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2 (довідка про ДТП - том справи - 1, аркуші справи - 22-23).

Згідно з постановою Солом'янського районного суду міста Києва у справі №160/17587/16-п (провадження №3-6727/16) від 30.11.2016 ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_2 п.п.12.1, 13.1 Правил дорожнього руху, у зв'язку з чим його було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (том справи - 1, аркуш справи - 24).

В результаті ДТП зазнав пошкоджень застрахований позивачем за Договором добровільного страхування автомобіль марки "Subaru Forester", реєстраційний номер НОМЕР_1.

Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження №631/16 від 05.12.2016 (том справи - 1, аркуші справи - 29-31), складеним експертом Ковалем І.М., вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу застрахованого позивачем транспортного засобу, пошкодженого в результаті ДТП, що сталась 08.10.2016, становить 53 505,50 грн.

Відповідно до рахунку №ІВР0001680 від 13.10.2016 (том справи - 1, аркуш справи - 50) загальна вартість запчастин та ремонтних робіт, необхідних для проведення відновлювального ремонту автомобіля марки "Subaru Forester", реєстраційний номер НОМЕР_1, становить 52 707,17 грн.

Страхувальник позивача звернувся до нього із повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою на виплату страхового відшкодування за Договором добровільного страхування (том справи - 1, аркуші справи - 15-17).

Позивач визнав ДТП, яка сталася 08.10.2016, страховим випадком та відповідно до страхового акту №АХА2171843 від 19.10.2016 визначив розмір страхового відшкодування у сумі 49 582,17 грн. (том справи - 1, аркуші справи - 52-53).

Згідно з платіжним дорученням №276 152 від 20.10.2016 (том справи - 1, аркуш справи - 54) позивач здійснив виплату страхового відшкодування у сумі 49 582,17 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що на підставі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до нього перейшло право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого страхового відшкодування.

Оскільки на момент скоєння ДТП цивільна відповідальність водія транспортного засобу марки "Mersedes Benz", реєстраційний номер НОМЕР_2, була застрахована відповідачем за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/8000547, позивач звернувся до відповідача із претензією про виплату страхового відшкодування вих.№ЕЛ_1871 від 24.01.2017 (том справи - 1, аркуші справи - 55-56), в якій просив перерахувати 49 582,17 грн. виплаченого позивачем страхового відшкодування.

Однак звернення позивача було залишено відповідачем без належного реагування, відповідач грошові кошти не перерахував.

Зважаючи на відмову відповідача в добровільному порядку виплатити позивачу страхове відшкодування, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Місцевий господарський суд позов задовольнив повністю, визнавши вимоги позивача нормативно обґрунтованими та документально підтвердженими.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду частково погоджується з висновками місцевого господарського суду, з наступних підстав.

Порядок виплати страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюється Законом України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та Законом України „Про страхування".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування" страхуванням є вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Закон України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальним у сфері страхування цивільно-правової відповідальності, яка здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників шляхом здійснення такого відшкодування страховиком при настанні страхового випадку.

Відповідно до п.1.12 ст. 1 названого Закону дорожньо-транспортна пригода - це подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Тобто, здійснивши виплату страхового відшкодування, позивач набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

Як уже зазначалося вище, шкоду було заподіяно водієм автомобіля марки "Mersedes Benz", реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_2 під час експлуатації вказаного автомобіля, і його вину у вчиненні ДТП встановлено постановою Солом'янського районного суду міста Києва у справі №160/17587/16-п (провадження №3-6727/16) від 30.11.2016.

На час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2, як особи, яка експлуатує автомобіль марки "Mersedes Benz", реєстраційний номер НОМЕР_2, на законних підставах, була застрахована відповідачем на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/8000547 (ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб - 50 000,00 грн., франшиза - 0,00 грн.). Отже, відповідач є особою, на яку вказаним Полісом покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації автомобіля марки "Mersedes Benz", реєстраційний номер НОМЕР_2, на час ДТП.

Відповідно до п.22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

В п.12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Франшиза це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (ст. 9 Закону України "Про страхування").

Згідно зі ст. ст. 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

В п.п.1.6, 2.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Фонду державного майна України від 24.11.2003р. №142/5/2092 (із змінами та доповненнями), передбачено, що відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісних транспортних засобів.

Тобто, в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, яка підлягає відшкодуванню страховиком визначається, виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.

При цьому, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля (аналогічна правова позиція наведена в листі Верховного Суду України від 19.07.2011).

Оскільки в матеріалах справи наявні висновок експертного автотоварознавчого дослідження №631/16 від 05.12.2016 та розрахунки страхового відшкодування, здійснені кожною зі сторін, які різняться між собою розміром завданих збитків (шкоди), ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2017 у справі було призначено судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом в тому, що наданий відповідачем розрахунок коефіцієнту фізичного зносу, здійснений аварійним комісаром, не може бути прийнятий до уваги, оскільки діяльність аварійних комісарів регулюється постановою Кабінетів Міністрів України №8 від 05.01.1998 "Про затвердження Тимчасового положення про організацію діяльності аварійних комісарів", в якій передбачено, що на підставі проведеного дослідження і зібраних документів аварійний комісар складає аварійний сертифікат. Аварійний сертифікат - це документ, в якому зазначаються обставини і причини настання страхового випадку та розмір заподіяної шкоди. В аварійному сертифікаті зазначаються достовірні дані, які підтверджують об'єктивну інформацію про обставини і причини настання страхового випадку та розмір заподіяної шкоди. Тобто, в даному випадку аварійний комісар повинен був скласти аварійний сертифікат, а не дослідження чи розрахунок.

Згідно з висновком експертів №14408/17-54/14409/17-52 від 21.03.2018, складеним за результатами проведення комісійної судової автотоварознавчої експертизи (том справи - 1, аркуші справи - 167-173), вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля марки "Subaru Forester", реєстраційний номер НОМЕР_1, пошкодженого в результаті ДТП 08.10.2016, склала 35 082,91 грн.

Судом враховано посилання позивача на те, що в даному випадку до позивача перейшло право вимоги у межах фактично здійснених витрат по відновленню транспортного засобу. Водночас колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 Цивільного кодексу України відшкодовує особа, яка завдала збитків. У відповідача у зв'язку з настанням страхового випадку (ДТП) виник обов'язок відшкодувати позивачеві шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком (50 000,00 грн.) і в межах суми (фактичних затрат), право на вимогу якої перейшло до позивача у зв'язку з виплатою страхового відшкодування, але виходячи із вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, з урахуванням коефіцієнту зносу деталей, та за мінусом франшизи (аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі №3-1344гс16).

Відповідач як у відзиві на позов, так і в апеляційній скарзі зазначав про те, що відповідно до відомостей з бази Аудатекс застрахований позивачем транспортний засіб тричі підлягав ремонту, а відтак коефіцієнт фізичного зносу у даному випадку дорівнює нулю.

З цього приводу в ході проведення експертного дослідження було з'ясовано наступне. З бази даних Аудатекс вбачається, що автомобіль марки "Subaru Forester", реєстраційний номер НОМЕР_1, отримував пошкодження задньої частини у двох дорожньо-транспортних пригодах. Після кожної ДТП автомобіль згідно з матеріалами справи та ухвали суду від 15.08.2017 підлягав ремонту. Тобто, після кожної ДТП відповідна слідова інформація на автомобіль видозмінена. Станом на теперішній час автомобіль марки "Subaru Forester", реєстраційний номер НОМЕР_1, на огляд до КНДІСЕ не надавався. Таким чином, на даний момент виявити та вірно диференціювати ознаки пошкоджень та ремонтних робіт у задній частині автомобіля, що стосуються кожної з ДТП, є неможливим. У зв'язку з чим експерти дійшли висновку про те, що за обсягом наданих матеріалів неможливо надати повну і об'єктивну відповідь на наступне питання суду: чи зазнавав пошкоджень колісний транспортний засіб "Subaru Forester", реєстраційний номер НОМЕР_1, які відображені в базі Аудатекс? Якщо так, то чи здійснювався ремонт (заміна деталей) вказаних пошкоджень колісного транспортного засобу "Subaru Forester", реєстраційний номер НОМЕР_1?

Сторонами не було надано суду доказів чи пояснень, з урахуванням яких можливо було б з'ясувати питання про пошкодження, яких зазнавав застрахований позивачем транспортний засіб згідно з внесеними до бази Аудатекс відомостями, а також чи здійснювався відповідний ремонт та заміна деталей автомобіля.

Як у відзиві на позов, так і в апеляційній скарзі відповідач зазначав про необхідність зменшення страхового відшкодування на суму ПДВ. Однак, як вірно зазначив місцевий господарський суд у своєму рішенні, вищезгадані посилання відповідача є безпідставними, оскільки платіжним дорученням №276 152 позивач перерахував ТОВ "Інтерциклон" 49 582,17 грн. В призначенні платежу зазначено наступне: страхове відшкодування згідно акту №АХА2171843, ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_3 рах. №ІВР001680 від 13.10.2016 без ПДВ. Окрім того, рахунок №ІВР001680 від 13.10.2016 містить відомості про те, що ТОВ "Інтерциклон" є платником податку на прибуток на загальних підставах. В зазначеному рахунку виставлена сума без ПДВ - 43 922,64 грн., ПДВ - 8 784,53 грн. та всього з ПДВ - 52 707,17 грн.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що позивач, звернувшись до суду із позовом, який розглядається у даній справі, порушив законні права відповідача щодо можливості розгляду заяви про виплату у передбачений чинним законодавством 90-денний строк, не можуть бути прийняті судом до уваги.

В п.36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, дійсній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що виплата страхового відшкодування здійснюється протягом 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.

Водночас, згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, має право звернутися до суду з вимогою про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування, і таке право не пов'язане з попереднім зверненням з аналогічною вимогою до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність.

Згідно зі ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З урахуванням висновку експертів №14408/17-54/14409/17-52 від 21.03.2018, який не спростований жодною зі сторін у справі, колегія суддів вважає, що в даному конкретному випадку відповідач повинен сплатити на користь позивача страхове відшкодування у загальній сумі 34 572,91 грн. (35 082,91 грн. (вартість відновлювального ремонту застрахованого позивачем автомобіля) - 510,00 грн. (франшиза за полісом відповідача) = 34 572,91 грн.).

В частині стягнення з відповідача страхового відшкодування у сумі 14 499,26 грн. (49 072,17 грн. (заявлена позивачем до стягнення сума матеріальної шкоди) - 34 572,91 грн. (визначена судом сума страхового відшкодування) = 14 499,26 грн.) вимоги позивача є необґрунтованими, а відтак не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Надані до матеріалів справи докази та пояснення учасників судового провадження свідчать про часткову обґрунтованість доводів позивача, у зв'язку з чим позов є таким, що підлягає задоволенню лише в частині вимог про стягнення з відповідача 34 572,91 грн. страхового відшкодування. В решті вимог позов задоволенню не підлягає.

Доводи апеляційної скарги частково підтвердилися під час розгляду даної справи, що в свою чергу свідчить про те, що місцевим господарським судом не було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, внаслідок чого невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2017 у справі №910/3151/17 - зміні з прийняттям рішення про задоволення позову в частині стягнення з відповідача 34 572,91 грн. страхового відшкодування. В решті позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на часткове задоволення як позову, так і апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за їх подання, а також витрати по оплаті судової експертизи, мають бути розподілені між сторонами пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 13, 14, 73, 74, 76, 86, 129, 269, 275, 277, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2017 у справі №910/3151/17 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2017 у справі №910/3151/17 змінити, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 33-37; ідентифікаційний код 19411125) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8; ідентифікаційний код 20474912) 34 572,91 грн. (тридцять чотири тисячі п'ятсот сімдесят дві гривні 91 копійку) страхового відшкодування та 1 127,20 грн. (одну тисячу сто двадцять сім гривень 20 копійок) судового збору».

3. Стягнути з позивача на користь відповідача 468,16 грн. (чотириста шістдесят вісім гривень 16 копійок) судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, та 1 975,85 грн. (одну тисячу дев'ятсот сімдесят п'ять гривень 85 копійок) витрат по оплаті судової експертизи.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази із зазначенням необхідних реквізитів сторін.

5. Матеріали справи №910/3151/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

С.О. Алданова

Повний текст постанови суду складено 23.04.2018