Рішення № 73562320, 17.04.2018, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 рокуСправа № 912/660/18 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Тимошевської В.В. при секретарі судового засіданні ОСОБА_1 розглянув у відкритому судовому засіданні справу №912/660/18

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 01001, м. Київ, вул. Б Хмельницького, буд. 6

до відповідача: Військової частини 2269 Національної гвардії України, 28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Діброви, буд. 77/95

про стягнення 6 559,57 грн.

Представники:

від позивача - участі не брали;

від відповідача - ОСОБА_2 , довіреність № 1 від 02.01.2018.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До Господарського суду Кіровоградської області звернулось Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з позовною заявою, яка містить вимоги до Військової частини 2269 про стягнення 6 559,57 грн. заборгованості, з яких: 2 641,44 грн. пені, 407,49 грн. - 3% річних та 3 510,64 грн. інфляційних втрат, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №2400/14-БО(Т)-18 від 18.04.2014 в частині своєчасної оплати за отриманий природний газ.

Ухвалою господарського суду від 22.03.2018 поданий позов прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №912/660/18 та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, судовий розгляд призначено на 17.04.2018.

17.04.2018 представником відповідача подано до суду письмове клопотання про зменшення розміру пені з тих підстав, що зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу №2400/14-БО(Т)-18 від 18.04.2014 було прострочено Військовою частиною 2269 з незначним періодом, позивач не поніс ніяких збитків у зв'язку з вказаним простроченням, відтак розмір стягуваної неустойки взагалі не відповідає наслідкам такого прострочення.

В судовому засіданні 17.04.2018 присутній представник відповідача визнав факт несвоєчасного розрахунку з позивачем за укладеним договором, разом з тим підтримав подане клопотання про зменшення розміру пені, повідомивши при цьому, що причиною прострочення виконання грошового зобов'язання є затримка державного фінансування (кошторисних призначень) Військової частини 2269.

Представник позивача участі у судовому засіданні 17.04.2018 не брав, хоча належним чином повідомлений про дату час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, а саме ухвали про відкриття провадження у справі від 22.03.2018, наявного в матеріалах справи (а.с. 37).

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на викладене, враховуючи, що позивач належним чином повідомлений про дату час та місце розгляду справи, а також те, що явка сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась та є правом, а не обов'язком учасників справи, господарський суд вважає за можливе розглянути справу №912/660/18 в судовому засіданні 17.04.2018 за відсутності уповноваженого представника позивача.

При розгляді даної спору господарський суд враховує, що правильним найменування відповідача є Військова частина 2269 Національної гвардії України (Військова частина 2269).

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши усі обставини справи, оцінивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

18.04.2014 між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України", Продавець) та Військовою частиною 2269 Національної гвардії України (далі - Військова частина 2269, Покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №2400/14-БО(Т)-18 (далі - Договір, а.с. 11-16).

Згідно п. 1.1 розділу 1 Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД НОМЕР_1, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити природний газ на умовах Договору.

Пунктом 2.1 розділу 2 Договору сторони погодили термін передачі газу з 01.01.2014 по 31.12.2014 обсягом до 199,857 тис. куб.м.

Відповідно до п. 3.3. розділу 3 Договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Пунктом 3.4 розділу 3 Договору передбачено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов'язується надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути Покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

В розділі 5 Договору узгоджено ціну природного газу, так з 01.01.2014 за 1000 куб.м природного газу встановлено до сплати 3 340, 75 грн., а з 01.04.2014 суму, що підлягає сплаті за 1000 куб.м природного газу встановлено у розмірі 5 264, 88 грн.

Загальна вартість Договору на дату його укладення становить 831 956,23 грн., крім того ПДВ - 166 391,25 грн., разом з ПДВ - 998 347,48 грн.

Відповідно до п. 6.1 розділу 6 Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2 розділу 7 Договору сторони погодили, зокрема, що у разі невиконання відповідачем пункту 6.1 умов цього договору він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Положеннями п. 9.3 розділу 9 Договору передбачено, що строк, в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав з цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.

У відповідності до розділу 11 Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

В подальшому сторонами внесено зміни до Договору шляхом укладення додаткової угоди №1 від 07.11.2014, якою встановлено, що Продавець передає Покупцеві з 01.01.2014 по 31.12.2014 газ обсягом до 95,024 тис. куб.м, погоджено суму ціни за 1000 куб.м газу з 01.09.2014 у розмірі 6 405,82 грн. та визначено, що загальна вартість Договору на дату його укладення становить 523 945,25 грн. (а.с. 17).

На виконання умов Договору позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 516 508, 18 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 30.04.2014, 31.10.2014, 30.11.2014, 31.12.2014 (а.с. 20-23).

Однак, як вбачається з матеріалів справи, оплату в спірному періоді відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у строк, визначений Договором, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема вимоги п. 6.1 розділу 6 Договору, здійснивши остаточний розрахунок з позивачем за Договором 31.12.2014, що підтверджується з наданого розрахунку заборгованості (а.с. 18-19) та виписки по банківським операціям відповідача (а.с. 25), у зв'язку з чим позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 2 641, 44 грн., 3% річних у розмірі 407, 49 грн. та інфляційних втрат у розмірі 3 510, 64 грн.

При вирішенні спору у даній справі господарський суд враховує наступне.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, ст. 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до положень ст. 625 Цивільного кодексу України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання є нарахування процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат. Так, згідно частини другої наведеної норми боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень ст.ст. 524, 533, 625 Цивільного кодексу України, грошовим є зобов’язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов’язання зі сплати коштів.

Інфляційні нарахування на суму боргу та сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), які передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування утримуваними ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї. Період нарахування вказаних платежів законодавством не обмежений та здійснюється протягом всього часу існування прострочки виконання грошового зобов'язання.

Отже, кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.

В силу вимог ч. 2 ст. 193, ст.ст. 216, 218 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217, ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ч. 2 ст. 547 Цивільного кодексу України).

Враховуючи приписи наведених вище норм, та встановлену Договором відповідальність за порушенням виконання зобов'язання Покупцем, вимоги позивача про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат є правомірними.

Разом з тим, здійснюючи перевірку розрахунку кредитора щодо нарахувань пені, 3% річних, інфляційних втрат внаслідок порушення боржником взятих на себе зобов'язань, господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

При цьому суд враховує, що оскільки в Договорі виконання грошового зобов'язання визначено до 14-го числа місяця, то останнім днем виконання такого зобов'язання є 13 число відповідного місяця, з урахуванням при цьому приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України.

Перевіривши розрахунок позивача, господарський суд дійшов висновку про підтвердження матеріалами справи та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача за зобов'язаннями березня і листопада 2014 року пені в загальному розмірі 2 641,44 грн. та 3 % річних в загальному розмірі 407,49 грн.

Розглядаючи спір в частині стягнення інфляційних втрат, враховуючи при цьому норми ст. 625 Цивільного кодексу України та лист Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997, господарський суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат по зобов'язанням березня 2014 року, нарахованих за травень 2014, у розмірі 3 510,64 грн.

Разом з цим, відповідачем подано письмове клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій з тих підстав, що зобов'язання за Договором було прострочено Військовою частиною 2269 з незначним періодом у зв'язку з затримкою державного фінансування (кошторисних призначень), окрім того, позивач не поніс ніяких збитків у зв'язку з вказаним простроченням, внаслідок чого розмір стягуваної неустойки взагалі не відповідає наслідкам такого прострочення.

Дослідивши доводи відповідача щодо зменшення розміру пені та штрафу, господарський суд вважає необхідним зменшити розмір пені до 500,00 грн., враховуючи наступне.

У відповідності до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Господарський суд враховує, що відповідач здійснює виконання специфічних функцій, пов’язаних із захистом обороноздатності держави.

Враховуючи вказане, а також те, що період прострочення оплати незначний, відповідачем погашено суму основного боргу, тоді як позивач не доводить понесення збитків внаслідок прострочення оплати, господарський суд вважає за можливе зменшити суму пені, заявлену позивачем до стягнення.

При цьому, господарський суд вважає необхідним зазначити, що використання права на зменшення розміру штрафних санкцій та розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

З огляду на викладене, з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 500,00 грн. У задоволені позову про стягнення пені в іншій частині господарський суд відмовляє.

На підставі викладеного, розмір пені, 3% річних та інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача становить: 500,00 грн. пені, 407, 49 грн. 3% річних, 3 510,64 грн. інфляційних втрат. Підстави для стягнення пені в іншій частині відсутні за наведених вище обставин.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача повністю.

Керуючись статтями 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Військової частини 2269 Національної гвардії України (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Діброви, буд. 77/95, ідентифікаційний код 14322859) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720) 500,00 грн. пені, 407,49 грн. 3% річних та 3 510,64 грн. інфляційних втрат, а також 1762,00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволені позову в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Належним чином засвідчені копії рішення направити Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за адресою: 01001, м. Київ, вул. Б Хмельницького, буд. 6; Військовій частині 2269 Національної гвардії України за адресою: 28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Діброви, буд. 77/95.

Повне рішення складено 23.04.2018

Суддя В.В.Тимошевська