Рішення № 73562233, 16.04.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.04.2018Справа № 910/2455/18Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., при секретарі судового засідання Астаповій Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" про відшкодування 58 137,81 грн., за участю представників позивача - не з'явився, відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про 55 657,27 грн. стягнення суми страхового відшкодування, 1913,29 грн. інфляційних втрат та 567,25 3% річних на підставі ст. ст. 993, 625 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування"

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 30.05.2017 року по пр. Соборному, 164 в м. Запоріжжі, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Daewoo Nexia», д.н. НОМЕР_1 (застрахований позивачем транспортний засіб) та автомобіля «ЗАЗ 110307», д.н. НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_1

Позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 67 000,00 грн.

Цивільну відповідальність винної особи у ДТП - гр. ОСОБА_1 було застраховано в Товариствы з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.03.2018 року відкрито провадження у справі, вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження та призначено до розгляду на 16.04.2018 року.

16.04.2018 року представники сторін в судове засідання не з'явилися, відповідач відзив на позов не подав, про час і місце проведення судового засідання сторони були повідомлені належні чином.

Враховуючи те, що нез'явлення представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представників сторін.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій довідки про ДТП та постанови Заводського районного суду м. Запоріжжя від 13.06.2017 року по справі № 332/1449/17 ОСОБА_1, керуючи автомобілем «ЗАЗ 110307», д.н. НОМЕР_2 рухався по пр. Соборному, 164 в м. Запоріжжі, в порушення вимог п.2.3б, 10.3 Правил дорожнього руху України не був уважний та при перестроюванні не надав перевагу в русі автомобілю «Daewoo Nexia», д.н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2, що рухався в попутному напрямку по тій смузі, на яку він мав намір перестроїтися, та скоїв з ним зіткнення.

Зазначеною постановою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 13.06.2017 року по справі № 332/1449/17 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та накладено на нього штраф.

Пошкоджений автомобіль був застрахований у Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "УНІКА" на підставі договору страхування наземного транспорту № 009039/4100/0000021 від 03.05.2017 року.

Відповідно до звіту 04/06/17 від 09.06.2017 року, що складений СПД Шелудченко О.О. та копія якого міститься в матеріалах справи, вартість матеріального збитку, завданого власникові автомобіля «Daewoo Nexia», д.н. НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП з урахуванням зносу склала 56 657,27 грн.

Між тим, як вбачається з страхового акту № 00226260 від 03.05.2017 року, позивачем встановлено факт настання страхового випадку та вирішено виплати страхове відшкодування на загальну суму 67 000,00 грн.

Зазначені кошти в розмірі 67 000,00 грн. позивачем було виплачено страхувальнику, що підтверджується платіжними дорученнями №027397 від 05.07.2017 року на суму 61 350,00 грн. та №00226260 від 05.07.2017 на суму 5 650,00 грн.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, транспортним засобом - автомобілем «ЗАЗ 110307», д.н. НОМЕР_2, який спричинив ДТП та заподіяв збитки автомобілю «Daewoo Nexia», д.н. НОМЕР_1, керував ОСОБА_1

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем «ЗАЗ 110307», д.н. НОМЕР_2, ОСОБА_1 встановлена в судовому порядку.

Тому, ОСОБА_1 є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Daewoo Nexia», д.н. НОМЕР_1, у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Судом встановлено, що між відповідачем та страхувальником було укладено договір (поліс) ОСЦПВВНТЗ № АК/004210860 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого відповідач взяв на себе зобов'язання відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу «ЗАЗ 110307», д.н. НОМЕР_2, і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди. Вказаним договором передбачено ліміт відповідальності за шкоду завдану майну у розмірі 100 000 та франшизу у розмірі 1000 грн.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Розглядаючи спір по суті суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду автомобілю «Daewoo Nexia», д.н. НОМЕР_1, було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля та беручи до уваги те, що розмір збитків розраховується, виходячи із вартості матеріального збитку з урахуванням зносу, за вирахуванням франшизи (1000,00 грн.) та в межах ліміту відповідальності (100 000,00 грн.) передбаченого договором (полісом) № АК/004210860, суд приходить до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем, та позов підлягає задоволенню в частині стягнення страхового відшкодування у розмірі 55 657,27 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правова позиція щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України нарахованих на суму не сплаченого страхового відшкодування викладена в постанові Верховного Суду України № 3-295гс16 від 01.06.2016 року.

Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних за заявлений ним період (19.10.2017 - 19.02.2018), судом встановлено, що вони відповідають вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та є арифметично вірними, відтак вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 1 913,29 грн. та 3 % річних у розмірі 567,25 грн. є обґрунтованими та позов у цій частині вимог також підлягає задоволенню.

Судовий збір відповідно до вимог ст. 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 119; код 35265086) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 70-А; код 20033533) 55 657 (п'ятдесят п'ять тисяч шістсот п'ятдесят сім) грн. 27 коп. страхового відшкодування, 1913 (одна тисяча дев'ятсот тринадцять) грн. 29 коп. інфляційних втрат, 567 (п'ятсот шістдесят сім) грн. 25 коп. 3% річних та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.

Повне рішення складено 23.04.2018р.

Суддя С.О. Чебикіна