Рішення № 73562072, 17.04.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.04.2018Справа № 910/1793/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Купної В.В., розглянув матеріали господарської справи

за позовом державного підприємства «Одеський морський торговельний порт»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Техойл Рітейл»

про стягнення 750 663,63 грн.

за участю представників сторін:

від позивача Дорогін К.Ю. - представник (довіреність № 23-11/83 від 16.01.2018),

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У лютому 2018 року державне підприємство «Одеський морський торговельний порт» (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Техойл Рітейл» (далі - відповідач) про стягнення 750 663,63 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його обов'язку поставити товар за договором про закупівлю товарів № КД-19990 від 27.05.2016.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду та просив стягнути з відповідача грошові кошти в загальному розмірі 750 663,63 грн., з яких: 247 237,37 грн. - пеня, 503 426,26 грн. - штраф.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.02.2018 відкрито провадження у справі № 910/1793/18 та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.03.2018.

27.02.2018 відділом автоматизованого діловодства суду буда зареєстрована подана позивачем заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, у задоволенні якої відмовлено ухвалою господарського суду міста Києва від 06.03.2018.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.03.2018 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 17.04.2018.

У судовому засіданні 17.04.2018 представник позивача позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та правомірними, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в жодне судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, правом надати відзив на позовну заяву не скористався.

Під час розгляду справи в суді відповідачем було змінено юридичну адресу на: 84107, Донецька обл., м. Слов'янськ, вул. Приозерна, буд. 5, про що суд не повідомлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і втому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.

Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 17.04.2018 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

27.05.2016 між державним підприємством «Одеський морський торговельний порт» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Техойл Рітейл» (постачальник) був укладений договір про закупівлю товарів № КД-19990 (далі - договір), згідно з умовами якого постачальник зобов'язувався поставити покупцю, а покупець зобов'язувався прийняти і оплатити такий товар: код ДК 016-2010 19.20.2 паливо рідинне та газ; оливи мастильні (09100000-0 - Паливо) (дизельне паливо, бензин): лот № 1: 19.20.26-00.00 - газойлі (09134200-9 - газойлі) (дизельне паливо наливом) (далі - товар), що зазначений в додатку № 1 (специфікації), який є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що строк (термін) поставки (передачі) товарів: 2016 рік, протягом строку дії договору, окремими партіями, протягом 2 (двох) робочих днів від дати узгодження заявки на партію товару.

Матеріали справи свідчать, що позивач звернувся до відповідача з замовленням № 35/20-25 від 19.01.2017 на поставку дизельного палива наливом у кількості 592399 тонн. Отримання вказаної заявки відповідачем підтверджується ним в запереченнях № 2908/17 від 29.08.2017 (долучених позивачем до матеріалів позовної заяви).

Як вбачається з вищевказаних заперечень відповідача № 2908/17 та листа № 3101/17-1 від 31.01.2017, відповідач повідомив позивача про відсутність можливості виконати в повному обсязі поставку пального у такому великому обсязі (592399 тонн) протягом встановленого умовами договору короткого проміжку часу (два робочі дні) та просив погодити графік відвантаження товару.

Листом № 35/20-71від 08.02.2017 позивач погодив відповідачу графік приймання товару на період з 13.02.2017 по 16.02.2017 та повідомив, що щодо об'ємів постачання з 20.02.2017 відповідача буде проінформовано додатково.

Проте подальше узгодження графіку поставки сторонами погоджено не було. Сторони також не досягли згоди щодо внесення змін до умов укладеного ними договору в частині строку поставки товару.

Таким чином, відповідач здійснив поставку замовленого позивачем товару з порушенням строку, визначеного умовами договору, що підтверджується видатковими накладними № ТРН-000209 від 26.01.2017, № ТРН-000210 від 26.01.2017, № ТРН-000234 від 30.01.2017, № ТРН-000250 від 31.01.2017, № ТРН-000259 від 01.02.2017, № ТРН-000277 від 02.02.2017, № ТРН-000286 від 06.02.2017, № ТРН-000349 від 13.02.2017, № ТРН-000358 від 14.02.2017, № ТРН-000411 від 17.02.2017, № ТРН-000491 від 23.02.2017, № ТРН-000513 від 27.02.2017, № ТРН-000589 від 09.03.2017, № ТРН-000747 від 30.03.2017, № ТРН-000790 від 07.04.2017, № ТРН-000933 від 11.05.2017, № ТРН-001064 від 26.05.2017.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідача 247 237,37 грн. пені, а також 503 426,26 грн. штрафу за порушення останнім зобов'язання своєчасно поставити товар.

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що замовлення на товар № 35/20-25 від 19.01.2017 було отримане відповідачем 19.01.2017. Таким чином, зважаючи на положення п. 5.1 договору останнім днем строку виконання відповідачем його обов'язку поставити товар було 23.01.2017 (19.01.2017 + 2 робочих дні), а порушення виконання вказаного зобов'язання почалось з 24.01.2017.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать, що відповідач замовлений позивачем товар поставив не своєчасно, відтак допустив порушення зобов'язання.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно з роз'ясненнями, наведеними у п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Пунктом 7.2.2 договору передбачено, що за прострочення термінів поставки партії товару постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% за кожний день прострочення від загальної суми заявленої партії товару, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вказаної від вказаної загальної ціни партії товару.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Зважаючи на те, що сторони не дійшли згоди змінити умови договору в частині встановленого строку поставки партії товару та беручи до уваги наведені приписи чинного законодавства, суд зазначає, що правомірним буде нарахування пені протягом періоду з 24.01.2017 по 24.07.2017, проте позивачем визначений інший період нарахування, а саме: з 14.02.2017 по 14.06.2017, що не суперечить вимогам закону та є правом позивача.

Здійснивши власний розрахунок пені за визначений позивачем період з 14.02.2017 по 14.06.2017, суд встановив, що її розмір становить 240 053,42 грн., тобто є меншім, ніж заявлено позивачем до стягнення. Таким чином, позовна вимога про стягнення пені є обґрунтованою, проте підлягає задоволенню в розмірі визначеному судом, - 240 053,42 грн. У стягненні частини пені в розмірі 7 183,95 грн. судом відмовлено.

Також здійснивши власний розрахунок штрафу, суд встановив, що його розмір становить 972 837,64 грн., тобто є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Отже, позовна вимога про стягнення штрафу є обґрунтованою та підлягає задоволенню у розмірі, визначеному позивачем - 503 426,26 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення пені в розмірі 240 053,42 грн. (у стягненні частини пені в розмірі 7 183,95 грн. судом відмовлено) та штрафу в розмірі 503 426,26 грн.

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Техойл Рітейл» (84107, Донецька обл., м. Слов'янськ, вул. Приозерна, буд. 5, ідентифікаційний код 39582451) на користь державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» (65026, Одеська обл., м. Одеса, площа Митна, буд. 1, ідентифікаційний код 01125666) пеню в розмірі 240 053,42 грн. (двісті сорок тисяч п'ятдесят три грн. 42 коп.), штраф у розмірі 503 426,26 грн. (п'ятсот три тисячі чотириста двадцять шість грн. 26 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 11 152,20 грн. (одинадцять тисяч сто п'ятдесят дві грн. 20 коп.).

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 23.04.2018.

Суддя О.Г. Удалова