Рішення № 73561765, 17.04.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.04.2018Справа № 910/2853/18Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ЕКСПЕРТНИЙ ЦЕНТР"

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "ТРЕСТ "КИЇВЕЛЕКТРОМОНТАЖ"

про стягнення 27 392,90 грн.

за участю представників:

від позивача: Пуляєва Ю.Д. (довіреність № 7 від 02.01.18)

від відповідача: Лукосевич І.Є. (довіреність № б/н від 11.04.18)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ЕКСПЕРТНИЙ ЦЕНТР" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "ТРЕСТ "КИЇВЕЛЕКТРОМОНТАЖ" про стягнення 27 392,90 грн., з яких 26 730,00 грн. основного боргу, 529,35 грн. інфляційних втрат, 133,55 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про реструктуризацію заборгованості за договором оренди житлового приміщення № 64 від 31.12.2015.

Частиною 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження та позовного провадження (загального або спрощеного).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2018 суд відкрив провадження у справі №910/2853/18 та приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування, на підставі частини 1 статті 247 ГПК України, судом вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, засідання у справі призначено на 17.04.2018.

13.04.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначив, що борг перед позивачем дійсно становив 26730,00 грн., частково визнав позовні вимоги на суму 11 320,00 грн., та зазначив що у позивача наявна заборгованість перед відповідачем у розмірі 16320,00 грн., а тому просив відрахувати із зазначеної позивачем заборгованості суму боргу у розмірі 16320,00 грн.

У судове засідання 17.04.2018 з'явились представники сторін, надали усні пояснення по суті справи.

В судовому засіданні 17.04.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

24.02.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ЕКСПЕРТНИЙ ЦЕНТР" (орендодавець) та Публічним акціонерного товариства "ТРЕСТ "КИЇВЕЛЕКТРОМОНТАЖ" (орендар) укладено договір про реструктуризацію заборгованості за договором оренди житлового приміщення № 64 від 31.12.2015 (далі - договір).

Відповідно до п. 1 договору, орендодавець надає орендарю розстрочку на 10 місяців для погашення заборгованості за оренду ліжко-місць за адресами: м. Київ, вул. Сальського Володимира, 29, пр.т Л. Курбаса, 10-В, вул. Вишгородська, 23-А за договором оренди житлового приміщення № 64 від 31.12.2015, а боржник, визнавши заборгованість у повному обсязі, що станом на 01.01.2017 складає 90 690,0 грн., в тому числі ПДВ 15 115,00 грн., зобов'язується щомісячно її сплачувати частинами у період з 01.03.2017 по 31.12.2017.

Згідно з п. 2 договору, орендар вносить плату в рахунок погашення заборгованості щомісячно не пізніше 20 числа в розмірі встановленому наступним графіком: березень 2017 - 9 069,00 грн., квітень 2017 - 9 069,00 грн., травень 2017 - 9 069,00 грн., червень 2017 - 9 069,00 грн., липень 2017 - 9 069,00 грн., серпень 2017 - 9 069,00 грн., вересень 2017 - 9 069,00 грн., жовтень 2017 - 9 069,00 грн., листопад 2017 - 9 069,00 грн., грудень 2017 - 9 069,00 грн.

Орендар зобов'язується забезпечити своєчасне погашення боргу за оренду ліжко-місць за адресами: м. Київ, вул. Сальського Володимира, 29, пр.т Л. Курбаса, 10-В, вул. Вишгородська, 23-А за договором оренди житлового приміщення № 64 від 31.12.2015.

Положеннями договору встановлено, що договір набирає чинності з моменту укладення та діє до 31.12.2017.

За твердженням позивача, станом на 26.12.2017 заборгованість відповідача за договором про реструктуризацію заборгованості становила 41 670,00 грн., у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача із претензією.

01.03.2018 відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості у розмірі 14 940,00 грн.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору про реструктуризацію заборгованості за договором оренди житлового приміщення № 64 від 31.12.2015, позивачем заявлено про стягнення з відповідача суму основного боргу у розмірі 26730,00 грн., 3% річних у розмірі 133,55 грн. та інфляційну складову боргу у розмірі 529,35 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, у зв'язку із невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором оренди житлового приміщення № 64 від 31.12.2015 в частині оплати орендної плати та наявністю заборгованості за вказаним договором у розмірі 90 690,00 грн., між позивачем та відповідачем укладено договір про реструктуризацію заборгованості за вказаним договором оренди житлового приміщення № 64 від 31.12.2015.

Згідно з п. 2 договору, орендар вносить плату в рахунок погашення заборгованості щомісячно не пізніше 20 числа в розмірі встановленому наступним графіком: березень 2017 - 9 069,00 грн., квітень 2017 - 9 069,00 грн., травень 2017 - 9 069,00 грн., червень 2017 - 9 069,00 грн., липень 2017 - 9 069,00 грн., серпень 2017 - 9 069,00 грн., вересень 2017 - 9 069,00 грн., жовтень 2017 - 9 069,00 грн., листопад 2017 - 9 069,00 грн., грудень 2017 - 9 069,00 грн.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем визнається неналежне виконання умов договору про реструктуризацію заборгованості, у зв'язку із чим, заборгованість відповідача перед позивачем становить 26 730,00 грн. та складається з 8 592,00 грн. за жовтень 2017, 9 069,00 грн. за листопад 2017 та 9 069,00 грн. за грудень 2017 по договору про реструктуризацію заборгованості за договором оренди житлового приміщення № 64 від 31.12.2015.

У відзиві на позовну заяву відповідача частково визнав позовні вимоги та у зв'язку із наявністю у позивача боргу перед відповідачем у розмірі 16 320,00 грн., просив відрахувати із заявленої позивачем до стягнення суми боргу, суму у розмірі 16 320,00 грн.

Однак, суд звертає увагу відповідача, що нормами чинного Господарського процесуального кодексу України не передбачено права суду при прийнятті рішення у справі проводити зарахування вимог між сторонами або виключати з суми, заявленої позивачем до стягнення, ту суму, яку позивач заборгував відповідачу.

Більше того, матеріали справи не місять, а сторонами суду не надано доказів направлення відповідачем позивачу заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог або про проведення між сторонами такого зарахування на вказану відповідачем суму.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором про реструктуризацію заборгованості у розмірі 26730,00 грн. належним чином доведена та відповідачем не спростована.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки, розмір невиконаного зобов'язання за договором про реструктуризацію заборгованості за договором оренди житлового приміщення № 64 від 31.12.2015 підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 26 730,00 грн.

Позивач також, просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 133,55 грн. та інфляційну складову боргу у розмірі 529,35 грн.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами, що підлягають до сплати кредиторові.

Судом встановлено, що розрахунок інфляційних втрат є вірним, а тому з відповідача підлягають стягненню 529,35 грн. інфляційних втрат; при розрахунку 3% річних позивачем допущено помилки, а тому за перерахунком суду 3% річних становлять 125,90 грн., у зв'язку із чим, вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, суд задовольняє частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ЕКСПЕРТНИЙ ЦЕНТР".

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ТРЕСТ "КИЇВЕЛЕКТРОМОНТАЖ" (01033, м. Київ, ВУЛИЦЯ САКСАГАНСЬКОГО, будинок 67, ідентифікаційний код 04012750) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ЕКСПЕРТНИЙ ЦЕНТР" (04060, м. Київ, ВУЛИЦЯ БЕРЛІНСЬКОГО, будинок 15, ідентифікаційний код 36844047) 26 730,00 грн. основного боргу, 125,90 грн. 3% річних,529,35 грн. інфляційних втрат та 1761,51 грн. витрат зі сплати судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Господарський суд міста Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 23.04.2018.

Суддя С.О. Турчин