Рішення № 73561083, 12.04.2018, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" квітня 2018 р. Cправа № 902/1127/17

Суддя господарського суду Вінницької області Нешик О.С., при секретарі судового засідання Німенко О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи

за позовом заступника керівника Вінницької місцевої прокуратури, м.Вінниця в інтересах держави в особі територіальних громад сіл, селища району в особі Вінницької районної ради, м.Вінниця

до відділу освіти Вінницької районної державної адміністрації, с.Агрономічне Вінницького району Вінницької області

до публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м.Київ в особі Вінницької філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м.Вінниця

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Лаврівська середня загальноосвітня школа І-ІІ ступенів Вінницького району Вінницької області, с.Лаврівка Вінницького району Вінницької області

про визнання недійсним договір оренди та повернення майна

за участю:

прокурора Лащук Вадим Миколайович (посвідчення №045288 від 30.12.2016);

позивача не з'явився;

представника відділу освіти Вінницької районної державної адміністрації ОСОБА_1 (довіреність б/н від 05.03.2018);

представника ПАТ "Укртелеком" ОСОБА_2 (діє за довіреністю №2473 від 13.12.2017);

третя особа Лаврівська середня загальноосвітня школа І-ІІ ступенів Вінницького району Вінницької області ОСОБА_3 (директор школи).

В С Т А Н О В И В :

В провадженні господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/1127/15 за позовом заступника керівника Вінницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі територіальних громад сіл, селища району в особі Вінницької районної ради до відділу освіти Вінницької районної державної адміністрації, публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Вінницької філії, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Лаврівської середньої загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Вінницького району Вінницької області про визнання недійсним договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ району №7/852-28 від 12.11.2012 та зобов'язання до звільнення та повернення переданого в оренду згідно даного договору майна.

Ухвалою суду від 15.12.2017 постановлено відкрити провадження у справі №902/1127/17, розгляд справи здійснити за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначити на 06 лютого 2018 року.

Ухвалою суду від 06.02.2018 постановлено продовжити строк проведення підготовчого провадження у справі №902/1127/17 на тридцять днів, відкласти підготовче судове засідання у справі №902/1127/17 на 13.03.2018.

Ухвалою суду від 13.03.2018 закрито підготовче провадження у справі №902/1127/17; розгляд справи по суті призначено на 12.04.2018.

На визначену судом дату (12.04.2018) в судове засідання з'явилися прокурор, відповідачі та третя особа. Позивач (Вінницька районна рада) правом участі в судовому засіданні не скористався, хоча про час, дату та місце судового засідання була повідомлений належним чином ухвалою суду від 13.03.2018, яка вручена останньому (23.03.2018), що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням №2101801445525 від 27.03.2018.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи 26.01.2018 до суду від Вінницької районної ради Вінницької області надійшов супровідний лист за №01-03/127 від 26.01.2018, до якого долучено клопотання №01-03/128 від 26.01.2018 "про розгляд справи без участі представника, за наявними в матеріалах справи документами".

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення представника позивача про дату, час та місце судового слухання.

Частиною першою ст.202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У пункті 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 роз’яснено, що у випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судовий розгляд справи здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч.1 ст.222 ГПК України.

Представник прокуратури позовні вимоги викладені в позовній заяві підтримав в повному обсязі з мотивів наведених у позовній заяві та відповіді на відзив №96-1633 вих-18 від 21.02.2018.

Так, представник Вінницької місцевої прокуратури в обґрунтування своїх позовних вимог зазначає наступне.

За результатами опрацювання Вінницькою місцевою прокуратурою інформації відділу освіти Вінницької районної державної адміністрації, прокуратурою було встановлено порушення вимог ЗУ "Про освіту" від 23.05.1991 при наданні в оренду приміщень навчальних закладів. Так, 12.11.2012 Відділом освіти Вінницької районної державної адміністрації, як орендодавцем було укладено договір за №7/852-28 про оренду нерухомого майна з орендарем - ПАТ "Укртелеком" в особі Вінницької філії ПАТ "Укртелеком".

Згідно умов оспорюваного договору оренди, орендарю передано у строкове платне користування майно, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ району і знаходиться на балансі відділу освіти Вінницької районної державної адміністрації площею 10,55 кв.м, розміщене за адресою: Вінницька область, Вінницький район, с.Лаврівка, вул.Леніна, 3, на першому поверсі будівлі Лаврівської ОСОБА_4 ступенів.

Позовні вимоги обґрунтовані прокурором зокрема посиланням на приписи частини 5 статті 63 Закону України "Про освіту" від 23.05.1991, відповідно до якої об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням. Оренда приміщень у них дозволяється лише у випадках, якщо об'єкт оренди використовується для провадження освітньої діяльності.

Вимагаючи визнати недійсним договір оренди від 12.11.2012 за №7/852-28 та ставлячи вимогу про повернення орендованого приміщення, заступник керівника Вінницької місцевої прокуратури посилається на те, що відповідач - ПАТ "Укртелеком" в особі Вінницької філії використовує приміщення для розміщення АТС, що на думку прокурора, не є здійсненням освітньої діяльності з метою досягнення наведених у ст.5 Закону України "Про загальну середню освіту" завдань та суперечить нормам Закону України "Про освіту" від 23.05.1991, з огляду на що, такий договір повинен бути визнаний недійсним на підставі невідповідності його змісту положенням законодавства згідно зі статтями 203, 215 ЦК України.

Окрім того, в позові зазначено, що у разі визнання судом договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ району №7/852-28 від 12.11.2012 недійсним, у орендаря виникає обов'язок по поверненню орендованого майна у власність орендодавцю, а тому прокурор просить суду зобов'язати ПАТ "Укртелеком" повернути майно загальною площею 10,55 кв.м., розміщене на першому поверсі будівлі Лаврівської ОСОБА_4 ступенів вартістю 17372,00 грн, шляхом звільнення та передачі на підставі підписання акту приймання-передачі балансоутримувачу - відділу освіти Вінницької районної державної адміністрації.

Позивач - Вінницька районна рада Вінницької області свою процесуальну позицію щодо заявленого прокурором позову висловила в заяві та письмових поясненнях.

Так, як вбачається з матеріалів справи 26.01.2018 до суду надійшла заява №01-03/129 від 26.01.2018 Вінницької районної ради Вінницької області "про відмову від позову" заступника керівника Вінницької місцевої прокуратури (а.с.49) з письмовими поясненнями щодо відмови від позову №01-03/130 від 26.01.2018 (а.с.50-53) на підставі п.1 ч.2 ст.46 ГПК України.

В письмових поясненнях (лист №01-03/130 від 26.01.2018) щодо підстав відмови від позову, Вінницька районна рада зазначила про те, що відповідно до підпункту 2 пункту 8 постанови КМУ "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності" №796 від 27.08.2010 навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності можуть надаватися на платній основі в оренду будівлі, споруди, окремі тимчасово вільні приміщення і площі, інше рухоме та нерухоме майна або обладнання, що тимчасово не використовується у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють в навчальному закладі.

Щодо твердження заступника керівника Вінницької місцевої прокуратури про заборону здачі в оренду території, будівель, приміщень загальноосвітніх навчальних закладів для використання, що не пов'язано з навчально-виховним процесом, Вінницька районна рада зазначила, що згідно пункту 1.2. оспорюваного договору оренди, майно передається в оренду з метою розміщення АТС, як наслідок - безпосереднє використання засобів зв'язку працівниками закладу для підвищення своїх професійних навиків, а отже мета пов'язана з навчально-виховним процесом.

Пунктом 8 розділу ІІІ Основних засад передбачено, що однією з головних умов успішної реалізації Основних засад є забезпечення навчання, виховання професійної підготовки дитини для роботи в інформаційному суспільстві. А для цього необхідно створити системи дистанційного навчання та забезпечити на їх основі ефективне впровадження і використання ІКТ на всіх освітніх рівнях усіх форм навчань.

Необхідність вжиття невідкладних заходів із впровадження інформаційних та комунікаційних технологій у сфері освіти і науки є одним із основних засад нашого часу. Не менш важливим завданням в умовах інформаційного суспільства є навчити дітей користуватися інформаційними технологіями.

Однак, відповідно до частини 5 статті 55 Господарського процесуального кодексу України, відмова органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.

При цьому, враховуючи, що прокурор позов підтримує в повному обсязі, клопотання позивача про відмову від позову задоволенню не підлягає.

Відповідач 1 - Відділ освіти Вінницької районної державної адміністрації у відзиві на позовну заяву (лист б/н від 13.03.2018) проти позову заперечив в повному обсязі, посилаючись на таке.

18.10.2012 розпорядженням №93 Вінницької районної ради Вінницької області надано дозвіл Відділу освіти Вінницької районної державної адміністрації на укладення з ПАТ "Укртелеком" в особі Вінницької філії ПАТ "Укртелеком" договору оренди нерухомого майна, розташованого по вул.Соборна,8, с.Лаврівка, Вінницького району Вінницької області. 12.11.2012 Відділом освіти Вінницької районної державної адміністрації було укладено договір оренди нерухомого майна №7/852-28 від 12.11.2012 з ПАТ "Укртелеком" в особі Вінницької філії ПАТ "Укртелеком" та підписаний акт приймання передачі нежитлових приміщень - частини приміщення площею 10,55 м. кв., вартістю 17372,00 грн. Згідно п.1.2. договору, майно передається в оренду з метою розміщення АТС та надання доступу до глобальної мережі Іnternet.

Як пояснив суду відповідач 1, за весь період дії договору оренди від 12.11.2012 у школі не відбулося погіршення у навчальному процесі, а навпаки, наявні покращення, пов'язані з виконанням цього договору. Учні навчального закладу отримали доступ до мережі Іnternet, який вони використовують для вивчення предмету "Інформатика" по шкільній програмі, а вчителі мають можливість для покращення своїх професійних навиків, які потрібні для навчально-виховного процесу, а також телефонний зв'язок. Школа, як об'єкт освіти використовувалась і продовжує використовуватись за її прямим призначенням - забезпечення права громадян на загальну середню освіту.

Відповідно до даного договору в приміщенні навчального закладу було встановлено АТС для надання телефонного зв'язку та мережі Internet даному навчальному закладу. Учні навчального закладу використовують мережу Internet для вивчення та вдосконалення свої знань в навчанні по предмету "Інформатика" та позакласній роботі, а працівники закладу для підвищення своїх професійних навиків, які потребує навчально-виховний процес.

За твердженнями відповідача 1, передача приміщень навчальних закладів в оренду для покращення та вдосконалення навчально-виховного процесу, не суперечить нормам чинного законодавства. Відповідно до вищевикладеного, відповідач 1 вважає, що договір оренди нерухомого майна №7/852-28 від 12.11.2012 укладений у відповідності до норм чинного законодавства та є дійсним. З цих підстав відповідач 1 просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідач 2 - ПАТ "Укртелеком" в особі Вінницької філії ПАТ "Укртелеком" у відзиві на позов (лист №08-20 від 23.01.2018), доповненні до відзиву б/н від 12.04.2018 та в судових засіданнях проти позову також заперечував, посилаючись на те, що використання майна Лаврівської середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Вінницького району Вінницької області не суперечить жодному нормативно-правовому акту. Орендоване майно - частина приміщення навчального закладу - перебуває у спільній комунальній власності. Балансоутримувачем цього майна є Відділ освіти Вінницької районної державної адміністрації. Отже, на думку відповідача 2, орендоване приміщення не належить до державної власності, і використання такого майна не створює загрозу збереження матеріально-технічної бази державного закладу.

Окрім того, відповідач 2 у відзиві на позов зазначив, що предмет даного спору стосується не державних інтересів, а інтересів відповідної територіальної громади. Здійснення державою державної політики у сфері освіти не тягне за собою наявність державного інтересу у даних спірних правовідносинах.

Також відповідач 2 заперечуючи проти позову, посилається на спеціальну норму, встановлену підпунктом 2 пункту 8 Переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 №796, відповідно до якої приміщення навчальних закладів, інше рухоме та нерухоме майно, яке тимчасово не використовується у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності може надаватися в оренду. Таким чином, на думку відповідача 2, даною нормою закладено можливість такого використання для іншої мети, ніж освітня, навчально-виховна діяльність, за наявності наступних умов: майно тимчасово не використовується у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності; використання майна для іншої мети не порушує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Як вказує відповідач 2, орендоване приміщення до передачі в оренду навчальним закладом для навчального процесу не використовувалося, проте витрати на утримання такого майна орендодавець зобов'язаний здійснювати. Відповідач 2 належним чином виконує умови договору оренди нерухомого майна №7/852-28, згідно якого своєчасно сплачує орендну плату та витрати на утримання приміщення, тому використання відповідачем 2 цього майна не лише не порушує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі, а й сприяє поліпшенню матеріально-технічної бази шкільного закладу.

Також за твердженнями відповідача 2, прокурором не враховано, що за допомогою обладнання, яке встановлене в орендованому приміщенні, відповідач 2 забезпечує зв'язком навчальний заклад, в якому розміщено обладнання зв'язку. Так, на підставі договору від 10.11.2005 №275 навчальний заклад, приміщення якого надається в оренду відповідачу 2, користується телефонним зв'язком, а також послугою Інтернет, що безпосередньо сприяє вивченню та вдосконаленню знань учнями під час навчання, зокрема із предмету "Інформатика", який відповідно до робочих навчальних планів навчальних закладів є обов'язковим та входить до навчальної програми.

Отже, відповідач 2 наголошував на тому, що використання орендованого приміщення пов'язано з використанням зв'язку для забезпечення навчально-виховного процесу даного навчального закладу.

Прокурором, на переконання відповідача 2, також не наведено порушення відповідачами належних безпечних умов навчання. Відповідач 2 суду пояснив, що обладнання зв'язку АТС приймалося в експлуатацію згідно з актом комісії про введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта у сфері телекомунікації від 27.09.2006. До складу комісії увійшли зокрема представники відповідного органу державного пожежного нагляду, органу державного санітарно-епідеміологічного та інших державних органів нагляду та контролю.

Як стверджує відповідач 2, з даного акту вбачається, що введення в експлуатацію даного об'єкту відповідає вимогам екологічних, санітарно-гігієнічних, протипожежних та інших норм і правил, забезпечує безпечну для життя і здоров'я людей експлуатацію об'єкта.

Також відповідач 2 зауважив, що вимога прокурора щодо зобов'язання ПАТ "Укртелеком" в особі Вінницької філії повернути орендоване майно балансоутримувачу, заявлена на користь Відділу освіти Вінницької районної державної адміністрації, яка по справі має статус відповідача. З цих підстав відповідач 2 вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими та просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Лаврівська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів в своїх усних та письмових поясненнях по суті спору (лист №14 від 31.01.2018), в особі директора школи ОСОБА_3 пояснила, що між Відділом освіти Вінницької РДА та ПАТ "Укртелеком" було укладено договір оренди №7/852-28 від 12.11.2012 оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ району і знаходиться на балансі відділу освіти Вінницької районної державної адміністрації площею 10,55 м.кв., що знаходиться на першому поверсі будівлі Лаврівської СЗШ І-ІІІ ступенів.

Як пояснила суду третя особа, з часу побудови школи у 1952 році до 1991 року орендоване приміщення було частиною квартири директорів шкіл, які на протязі даного періоду працювали на посаді директора школи, а саме там була кухня.

У 1994 році одна з кімнат квартири директора була переобладнала у кабінет початкових класів, друга - у кабінет директора, а орендоване приміщення (предмет позову) до передачі в оренду тимчасово не використовувалося в освітньому та виховному процесі, а було складським приміщенням.

Як стверджує директор школи ОСОБА_3, надання в оренду даного приміщення не порушує реалізації права громадян на здобуття загальної середньої освіти, так як у школі для навчання учнів 1-9 класів наявні 10 навчальних кабінетів, актова зала, спортивна кімната, бібліотека, кімната школяра, учительська кімната, кабінет директора, майстерні, їдальня, підсобні та складські приміщення, внутрішні туалети, тощо.

Крім того, школа користується послугами Інтернету, що сприяє підвищенню якості освітнього та виховного процесу, управлінської діяльності, а також телефонним зв'язком, використання яких забезпечується орендарем. Орендар належним чином виконує умови договору оренди, сплачує орендну плату та витрати на утримання приміщення, що не порушує соціально-побутові умови учнів та працівників школи, а сприяє зміцненню матеріальної бази школи.

23.02.2018 від Вінницької місцевої прокуратури надійшли заперечення на відзив (лист №96/1633 вих-18 від 21.02.2018), де прокурор додатково зазначив про те, що інтереси держави у даному випадку полягають у захисті прав дітей на отримання дошкільної і загальної середньої освіти у навчальному закладі зі створеними відповідними умовами для їх функціонування і розвитку, зокрема і їх матеріальної бази, а також забезпечення безпечних і нешкідливих умов навчання та праці. На думку прокурора, порушення вимог законодавства під час передачі в оренду майна навчального закладу має наслідком порушення інтересів держави в галузі освіти. Прокурор також зазначив, що відповідач 2, як орендар за оспорюваним договором, не є закладом освіти та не має ліцензій на надання освітніх послуг, а тому не може здійснювати навчально-виховної діяльності та надавати такі послуги.

Розглянувши позовні вимоги, заслухавши пояснення прокурора та заперечення позивача, відповідачів 1, 2 та третьої особи проти позову, надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

05.01.2011 Вінницькою районною радою на 4 сесії 6 скликання було прийнято рішення №79 "Про затвердження переліку об'єктів, які є спільною комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ району, в новій редакції. До переліку закладів освіти, які відносяться до об'єктів спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селищ району віднесено Лаврівську ОСОБА_4 ступенів, яку зазначено під пунктом 28 в додатку до вказаного рішення (а.с.17-19).

18.10.2012 розпорядженням №93 Вінницької районної ради Вінницької області надано дозвіл Відділу освіти Вінницької районної державної адміністрації на укладення з ПАТ "Укртелеком" в особі Вінницької філії ПАТ "Укртелеком" договору оренди нерухомого майна за адресою: Вінницька область, Вінницький район, с.Лаврівка, вул.Леніна, 3 на першому поверсі будівлі Лаврівської ОСОБА_4 ст. (а.с.26-27).

12.11.2012 між Відділом освіти Вінницької районної державної адміністрації (орендодавець) та ПАТ "Укртелеком" в особі Вінницької філії ПАТ "Укртелеком" (орендар) було укладено договір №7/852-28 про оренду індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ району (а.с.20-22).

Згідно п.1.1. договору оренди, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування майно, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ району і знаходяться на балансі Відділу освіти Вінницької РДА площею 10,55 кв.м., яке розміщене за адресою: Вінницька область, Вінницький район, с.Лаврівка, вул.Леніна, 3 на першому поверсі будівлі Лаврівської ОСОБА_4 ст. згідно з викопіюванням поверхневого плану або схеми, що складає невід'ємну частину цього договору (додаток №1), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку/актом оцінки на 30 квітня 2012 і становить за незалежною оцінкою 17372,00 грн.

Відповідно до п.1.2. договору оренди, майно передається в оренду з метою розміщення АТС.

Згідно п. 1.3. договору оренди, стан майна на момент укладення договору визначається в акті приймання-передачі за узгодженим висновком орендодавця і орендаря, який є невід'ємною частиною цього договору (додаток №2).

Пунктом 2.1. передбачено, що передача та повернення орендованого майна здійснюється уповноваженими представниками сторін із складанням відповідного акту.

Згідно п.2.2. договору, орендар вступає у строкове платне користування майном одночасно із підписанням акту приймання-передачі, який складається протягом п'яти днів з моменту підписання сторонами цього договору.

Пунктом 2.3. договору сторони погодили, що передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Майно залишається спільною власністю територіальна громада, сіл, селищ, району, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Сторони погодили, що орендна плата визначається на підстав методики розрахунку орендної плати за користування майном, що є спільною власністю територіальних громад, сіл, селищ, району та пропорцій її розподілу, затвердженої рішенням 13 сесії районної ради 6 скликання №65 від 01.03.2012, або за результатами конкурсу на право оренди майна, що є спільною власністю територіальних громад, сіл, селищ району і становить разовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) жовтень 2012 - 214,98 грн без ПДВ. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Орендна плата перераховується: 30% до загального фонду районного бюджету та 70% балансоутримувачу щомісяця. Перерахування орендної плати у загальний фонд районного бюджету здійснюється централізовано орендодавцем. (п.п.3.1., 3.2., 3.5. договору)

Згідно п.10.1. договору, цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців 18 днів, що діє з 12.11.2012 до 31.10.2015 включно.

Згідно п. 10.4. договору оренди № 10/855-78 від 12.11.2012, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід'ємною частиною договору при обов'язковій наявності рішення сесії Вінницької районної ради про надання відповідного дозволу.

На виконання п.2.1. договору 12 листопада 2012 року сторонами було підписано Акт приймання-передачі не житлових приміщень, який є додатком №2 до договору оренди №7/852-28 від 12.11.2012, за яким Орендодавець передав, а Орендар прийняв у користування вбудоване приміщення загальною площею 13,15 м.кв. (а.с.23).

З огляду на вказане вище та з урахуванням встановлених обставин справи, суд враховує наступні приписи законодавства.

Відповідно до п.2 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст.8 ЦК України встановлено, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Відповідно до п.1 ст.12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 ГК України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ч.1 п.4 ст.179 Господарського кодексу України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до частин 1, 2 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст.627 ЦК України, яка надає можливість сторонам бути вільними в укладенні договору, що дозволяє сторонам укладати договір, який хоч і не передбачений цивільним законодавством, але не суперечить його загальним засадам (ст.6 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно ч.1 ст.283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Аналогічні за змістом правові норми містяться у ст. 283 ГК України та ст.2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Статтею 761 ЦК України встановлено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права; наймодавцем також може бути особа, уповноважена на укладання договору найму.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені у ст.203 ЦК України, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст. 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч. 3 ст.207 ГК України виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі, якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Статтею 215 ЦК України закріплено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пунктом 1 постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Відповідно до пункту 2 постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Пунктом 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, що правовідносини, пов'язані з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними, регулюються ЦК України, ГК України, Земельним кодексом України, Законами України "Про оренду землі", "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про іпотеку", "Про страхування", "Про банки і банківську діяльність", "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" та іншими актами законодавства.

Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057 1 ЦК України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 29 Закону України "Про страхування", статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 71 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" тощо.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до п. 1 Положення про відділ освіти Вінницької районної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови районної державної адміністрації від 26.12.2016 №810, Відділ освіти Вінницької районної державної адміністрації є структурним підрозділом Вінницької районної державної адміністрації, який утворюється головою Вінницької районної державної адміністрації, входить до складу районної державної адміністрації і в межах району забезпечує виконання покладених на нього завдань.

Відділ освіти у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами та іншими нормативно-правовими документами Міністерства освіти і науки України, Міністерства молоді і спорту України, інших центральних органів виконавчої влади, розпорядженнями голови Вінницької обласної державної адміністрації, голови Вінницької районної державної адміністрації, а також положенням про відділ освіти та іншими нормативним актами (п. 3. Положення про Відділ освіти Вінницької районної державної адміністрації).

Згідно із п. 3 Положення про Відділ освіти Вінницької районної державної адміністрації, основним завданням Відділу освіти є забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти, фізичної культури та спорту у Вінницькому районі.

Згідно п. 1.1. Статуту Лаврівської середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Вінницького району Вінницької області, остання є юридичною особою, яка знаходиться у спільній комунальній власністю територіальних громад сіл і селищ Вінницького району, якими управляє Вінницька районна рада (рішення сесії Вінницької районної ради від 14.08.2002 року) (а.с. 24-27).

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з письмових відзивів відповідачів та листа третьої особи, частина нежитлового приміщення, яка є об'єктом спірного договору, не використовується школою, а його використання Вінницькою філією ПАТ "Укртелеком" жодним чином не перешкоджає, а навпаки сприяє учасникам навчально-виховного процесу.

Згідно приписів ст. 28, 29 Закону України "Про освіту", система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти. Структура освіти включає: дошкільну освіту, загальну середню освіту, позашкільну освіту, професійно-технічну освіту, вищу освіту, післядипломну освіту та самоосвіту.

Отже, за змістом наведених норм законодавства, під освітньою діяльністю розуміється діяльність закладів, що входять до системи освіти, з метою здобуття відповідного виду освіти і задоволення інших освітніх потреб здобувачів освіти та інших осіб, що визначаються метою освіти.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про загальну середню освіту", систему загальної середньої освіти становлять: загальноосвітні навчальні заклади всіх типів і форм власності, у тому числі для громадян, які потребують соціальної допомоги та соціальної реабілітації, навчально-виробничі комбінати, позашкільні заклади, науково-методичні установи та органи управління системою загальної середньої освіти, а також професійно-технічні та вищі навчальні заклади I-II рівнів акредитації, що надають повну загальну середню освіту.

Частиною 2 статті 18 Закону України "Про освіту" визначено, що навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Згідно із ч. 1 ст. 61 Закону України "Про освіту" фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування.

Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 61 Закону України "Про освіту" додатковими джерелами фінансування є доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Відповідно до ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту" об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Постановою Кабінету Міністрів України № 796 від 27.08.2010р. затверджено перелік платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності.

Підпунктом 2 п. 8 вказаного Переліку передбачено, що до послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, відноситься можливість надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Наведені норми законодавства (ч. 5 ст.63 Закону України "Про освіту" та підпункт 2 п.8 постанови Кабінету Міністрів України № 796 від 27.08.2010) слід застосовувати у нормативному поєднанні, які в своїй сукупності становлять нормативно-правову базу для реалізації питань оренди державного та комунального майна в спірному випадку.

З огляду на наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що чинне законодавство дозволяє передачу в оренду окремого індивідуально визначеного майна, що входить до складу об'єкта освіти, як цілісного майнового комплексу, а саме: приміщень, споруд та обладнання навчальних закладів, що тимчасово не використовуються у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничній, науковій діяльності за умови, якщо це не погіршує соціально-побутових умов колективу відповідного навчального закладу.

Таким чином, з огляду на вищевказане, законодавчо унормовано та передбачено можливість отримання навчальними закладами доходів від передання в оренду тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Натомість з системного аналізу встановлених обставин справи слідує, що спірний об`єкт оренди на момент укладення договору оренди не використовувався у навчальному процесі, а укладення даного договору не погіршує соціально-побутові умови осіб, які навчаються чи працюють у цьому навчальному закладі.

Крім того, зазначене приміщення до моменту укладення договору навчальним закладом також тимчасово не використовувалось.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази того, що частина приміщення, яке орендується згідно з умовами спірного договору оренди, використовувалось або може використовуватись у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності третьої особи, як закладу освіти та докази того, що передача спірного майна в оренду погіршує соціально-побутові умови осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

При цьому суд звертає увагу на те, що прокурором під час розгляду даної справи не доведено того, що орендоване відповідачем 2 приміщення технологічно пов'язано з навчальним та науковим процесом, а також те, що орендована частина приміщення необхідна для використання у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничній, науковій діяльності навчального закладу.

При цьому матеріали справи також не містять фактів спричинення перешкод або унеможливлення надання освітніх послуг чи зменшення обсягу цих послуг внаслідок укладання спірного договору. Навпаки, використання орендованого приміщення прямо пов'язане з навчально-виховним процесом дошкільного навчального закладу.

Зокрема, відповідно до умов укладеного договору оренди в орендованому приміщенні було встановлено АТС для надання телефонного зв'язку та надання доступу до мережі Інтернет, що безпосередньо сприяє у вивченні та вдосконаленні своїх знань учнями під час навчання, в тому числі й вивчення предмету "Інформатика", який входить до навчальної програми.

Крім того, судом враховується в силу масштабів розвитку інформатизації та тенденцій впровадження Інтернет технологій у всіх сферах сьогодення, необхідність доступу до мережі Інтернет учнів при підготовці та вивченні інших шкільних дисциплін та поглиблення останніми своїх знань у тій чи іншій сфері науки, а також вчителів при підготовці до викладання дисциплін та вході подання учням навчального завдання.

Таким чином, використання орендованого приміщення є прямо та взаємно пов'язано з навчально-виховним процесом дошкільного навчального закладу та до того ж сприяє реалізації державної політики у сфері освіти, гарантованими ст.53 Конституції України, ст. 4 Закону України "Про освіту" відповідно до яких кожному гарантується право на освіту. Україна визнає освіту пріоритетною сферою соціально-економічного, духовного і культурного розвитку суспільства.

Суд звертає також увагу, що забороняючи "використання не за призначенням" (ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту"), законодавство не містить чіткого зазначення, яке використання може кваліфікуватися таким, що буде суперечити призначенню.

Суд вважає, що прокурором під час розгляду даної справи не доведено того, що спірне приміщення технологічно пов'язано з навчальним та науковим процесом, а також те, що воно необхідне для використання у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничній, науковій діяльності навчального закладу.

Разом з тим, матеріали справи також не містять фактів спричинення перешкод або унеможливлення надання освітніх послуг чи зменшення обсягу цих послуг внаслідок укладання спірного договору.

Отже, з урахування всіх обставин даного спору, зокрема того, що спірне підсобне приміщення не використовувалось для навчального процесу до здачі в оренду, безпосередньо не пов'язано з навчальним процесом загальноосвітньої школи, при цьому не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі, а орендар належно виконує умови спірного правочину, договір оренди сторонами укладено з дотриманням порядку укладення договорів оренди та вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

На момент укладення правочину прямої законодавчої заборони передавати в оренду приміщення, які не використовуються у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, не існувало, спірний договір оренди є таким, що не суперечить приписам ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту", оскільки не призводить до порушення прав учнів, які захищає і гарантує держава.

Тому суд вважає, що законна мета норми ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту" не допустити такого використання об'єкту освіти, яке за зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих ознак буде суперечити призначенню такого об'єкту з огляду на освітній, навчально-виховній, навчально-виробничний, науковий характер діяльності закладу освіти.

З матеріалів справи та пояснень представників сторін по справі встановлено, що передача в оренду приміщення для розміщення АТС, з якого навчальному закладу надається доступ до мережі Інтернет та телефонії, не перешкоджає навчальному процесу, а навпаки, сприяє йому.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом ст.9 Конституції України, яка кореспондується зі ст.19 Закону України "Про міжнародні договори", чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з частиною 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання принципу справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої особи.

Маючи відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод обов'язок визначальної оцінки існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує заходи позбавлення власності, а також можливість першими виявити проблеми та знайти засоби їх вирішення, прокурор у даній справі не врахував, що суспільний інтерес у наведеному ним розумінні полягає в забезпеченні в цілому (а не в одному окремому випадку) законності надання відповідачем 1 відповідачу 2 в оренду нежитлового приміщення, прокурор не довів, яким чином спірним договором відповідачами порушено економічні інтереси держави і територіальної громади, намагаючись, при цьому, досягти усунення наслідків допущеного порушення, а не правильного застосування відповідачем 1 законодавства про освіту та оренди державного і комунального майна.

З'ясовуючи суспільну значимість усунення наслідків допущеного порушення у вигляді недійсності окремого договору, суд констатує, що з матеріалів справи, позовної заяви прокурора не вбачається, що територіальна громада села Лаврівка в цілому, і третя особа, зокрема, не отримала до бюджету надходжень від діяльності відповідача 2 згідно оспорюваного договору, чи що умовами оспорюваного договору оренди порушуються права школярів та осіб, які навчаються та працюють у даному навчальному закладі, а також хід навчально-виховного процесу.

Не підлягає задоволенню судом вимога прокурора про зобов'язання повернути передане згідно договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ району №7/8552-28 від 12.11.2012, укладеного між Відділом освіти Вінницької районної державної адміністрації та Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Вінницької філії ПАТ "Укртелеком", загальною площею 10,55 кв.м, розташованого на першому поверсі будівлі Лаврівської ОСОБА_4 ступенів, за адресою: Вінницька область, Вінницький район, с.Лаврівка, вул.Леніна,3, оскільки вказана вимога є похідною від первісної вимоги прокурора, а відтак з огляду на відсутність задоволення вимоги про визнання недійсним договору оренди не підлягає задоволенню вимога про зобов'язання передати майно, що перебуває в оренді за даним договором.

При цьому судом враховується правова позиція позивача у даній справі, яка зводиться до того, що останній не підтримує заявлений прокурором позов та заперечує проти його задоволення.

Отже, на переконання суду, прокурором не доведено факт того, що оспорюваний договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ району №7/852-28 від 12.11.2012, укладеного між Відділом освіти Вінницької районної державної адміністрації та публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Вінницької філії ПАТ "Укртелеком", загальною площею 10,55 кв.м, розташованого на першому поверсі будівлі Лаврівської ОСОБА_4 ступенів, за адресою: Вінницька область, Вінницький район, с.Лаврівка, вул.Леніна,1, суперечить нормам Закону України "Про освіту", а тому відсутні правові підстави для визнання його недійсним.

При прийнятті рішення враховано правові висновки Вищого господарського суду України від 14.06.2017 у справі №922/2876/16 та від 19.04.2017 у справі №918/592/16.

На підставі ст.129 ГПК України судові витрати покладаються на прокурора.

Керуючись ст. ст. 13, 18, 42, 46, 73, 76, 77, 78, 86, 123, 129, 165, 178, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити.

2. Копію рішення направити прокурору, сторонам та третій особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Оскільки в судовому засіданні 05.04.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі №902/1125/17, апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Відповідно до ч.6 ст.233 ГПК України повне рішення у справі №902/1125/17 складено 23 квітня 2018 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - прокурору - (21011, м.Вінниця, пров.Цегельний,8);

3 - позивачу - Вінницькій районній раді (21016, м.Вінниця, Хмельницьке шосе, 17);

4 - відповідачу 1 - відділу освіти Вінницької районної державної адміністрації (23227, Вінницька область, Вінницький район, с.Агрономічне, вул.Мічуріна, 2);

5,6 - відповідачу 2 - ПАТ "Укртелеком" (01601, м.Київ, бульвар Тараса Шевченка, 18; 21050, м.Вінниця, вул.Соборна, 8);

7 - третій особі - Лаврівській середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів Вінницького району Вінницької області (23215, Вінницька область, Вінницький район, с.Лаврівка, вул.Леніна, 3А).