Постанова № 73561026, 19.04.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 754/1601/14-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/1405/2018 Головуючий у суді першої інстанції: Грегуль О.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції:Семенюк Т.А.

19 квітня 2018 року Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого - Семенюк Т.А

Суддів - Прокопчук Н.О., Саліхова В.В.,

при секретарі - Сербін Т.І.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 1 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права власності та вселення,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про усунення перешкод у здійсненні права власності, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що 27 квітня 2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір позики, відповідно до якого позивач позичив ОСОБА_3 200 000 грн., що еквівалентно 25 тис. доларів США.

Згідно зазначеного вище договору, борг повинен був повертатись поетапно до 27 жовтня 2012 року.

27 квітня 2012 року ОСОБА_5 видала довіреність на ім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_3, якою сторони по справі уповноважувались вирішувати питання управління та розпорядження квартирою АДРЕСА_1.

Вказував на те, що в усній формі між ОСОБА_5 та позивачем існувала домовленість про продаж квартири у разі неповернення відповідачем боргу.

Зазначив, що у визначені ними строки відповідач борг не повернула у зв'язку із чим ОСОБА_4 продав квартиру ОСОБА_6

Також зазначив, що у зв'язку із тим, що ОСОБА_6 не міг займатися продажем квартири, останній 28 жовтня 2013 року подарував квартиру АДРЕСА_1 позивачу.

28 жовтня 2013 року право власності на спірну квартиру зареєстровано на позивача у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Зазначив, що ОСОБА_3 чинить йому перешкоди у користуванні власністю, у зв'язку із чим ОСОБА_4 звернувся із заявою до Деснянського РУ ГУ МВС України.

У зв'язку із викладеним, просив суд зобов'язати ОСОБА_3 не чинити перешкод у користуванні власністю - квартирою АДРЕСА_1, прийняти рішення про вселення позивача у спірну квартиру.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 1 грудня 2017 року позов задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_3 не чинити перешкод у здійсненні ОСОБА_4 права власності на квартиру АДРЕСА_1.

Вселено ОСОБА_4 у квартиру АДРЕСА_1

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, вважаючи, що судом не повідомлено належним чином відповідача, не враховано, що нею оспорювалися правочини щодо спірної квартири.

Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, ч. 4 ст. 147 та п.3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, 27 квітня 2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір позики, відповідно до якого позивач позичив ОСОБА_3 200 000 грн., що еквівалентно 25 тис. доларів США.

27 квітня 2012 року ОСОБА_5 видана довіреність на ім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_3, згідно якою сторони уповноважувались представляти інтереси довірителя в будь-яких установах, підприємствах організаціях, незалежно від їх форми власності та підпорядкування перед фізичними особами у тому числі в КМБТІ в житлово-комунальних та експлуатаційних підприємствах, водо-, енерго-, газопостачальних організаціях, в органах зв'язку, в паспортному столі, в податкових органах, в органах нотаріату тощо з питання управління та розпорядження квартирою АДРЕСА_1.

Згідно договору купівлі-продажу квартири від 7 березня 2013 року, ОСОБА_4 продав ОСОБА_6 вищезазначену спірну квартиру.

28 жовтня 2013 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 укладено договір дарування, відповідно до якого останньому передано у дар квартиру АДРЕСА_1.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, право власності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано ПН Макарівського районного нотаріального округу Середюк О.П.

З довідки Форми 3 вбачається, що ОСОБА_4 зареєстрований за вищезазначеною адресою. Зазначена обставина також підтверджується наявним в меті ралах справи паспортним документом.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

В силу ч.1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Задовольняючи позовні вимоги,суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 є власником спірної квартири, якому відповідач чинити перешкоди у її користуванні.

Доводи апеляційної скарги, що на даний час на розгляді у ВС (ВССУ) перебуває касаційна скарга на ухвалу апеляційного суду м. Києва від 11 липня 2017 року у справі за її позовом до ОСОБА_4, про визнання правочинів недійсними, де висунуто вимогу про визнання нікчемним договору дарування спірної квартири, не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки на час постановлення оскаржуваного рішення суду рішення у справі про визнання правочинів недійсними набрало законної сили , цим рішенням відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 на час розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції, рішення суду не скасовано.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову, оскільки відповідачем порушуються права ОСОБА_4 щодо користування своєю власністю.

Інші доводи апеляційної скарги також висновків суду не спростовують і не впливають на їх правильність.

Оскільки рішення суду постановлене з дотриманням норм діючого законодавства, висновки суду обґрунтовані, відповідають обставинам справи, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 1 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено 23 квітня 2018 року.

Головуючий

Судді