
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
місто Київ
19 квітня 2018 року 10:20 № 826/1126/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., за участю секретаря судових засідань Огнивого Д.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_3доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.08.2016 №0001491306, №0001511306, №0001521306, №0001531306, від 24.11.2016 №0005421306, податкову вимогу від 26.08.2016 №Ф-22/26-50-13-06, рішення від 26.08.2016 №0001481306, №0001471306,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_4,
представника відповідача - Зайкіної К.В.
На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 19 січня 2018 року проголошено скорочену (вступну та резолютивну) частини рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини шостої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
ОСОБА_3 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 26.08.2016 №0001491306, №0001511306, №0001521306, №0001531306, від 24.11.2016 №0005421306, податкову вимогу від 26.08.2016 №Ф-22/26-50-13-06, рішення від 26.08.2016 №0001481306, №0001471306.
Позовні вимоги мотивовано тим, що Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві протиправно, на підставі хибних висновків акта перевірки від 25.07.2016 №106/26-50-13-06-23/НОМЕР_1, прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.08.2016 №0001491306, №0001511306, №0001521306, №0001531306, від 24.11.2016 №0005421306, податкову вимогу від 26.08.2016 №Ф-22/26-50-13-06, рішення від 26.08.2016 №0001481306, №0001471306. Так, позивач зазначила, що правильність сплати нею податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску підтверджуються даними податкової звітності, звітностями про суми нарахованої заробітної плати, а також виписками з банку та копіями платіжних доручень. Також позивач вказала, що оскільки вимога про сплату боргу від 26.082016 є оскаржуваною, то розрахунки фінансових санкцій, пені, нарахування щодо збільшення суми грошового зобов'язання, вказані в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях винесені на підставі припущень та підлягають скасуванню. Стосовно податкового повідомлення-рішення від 26.08.2016 №0001491306 позивач вказала, що працівники контролюючого органу прийшли хибного висновку, оскільки у знайденій пляшці не було алкоголю, а знаходився розчин для травлення комах.
Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акта перевірки від 25.07.2016 №106/26-50-13-06-23/НОМЕР_1 та відповідно, податкових повідомлень-рішень від 26.08.2016 №0001491306, №0001511306, №0001521306, №0001531306, від 24.11.2016 №0005421306, податкову вимогу від 26.08.2016 №Ф-22/26-50-13-06, рішення від 26.08.2016 №0001481306, №0001471306.
Під час судового розгляду справи в судових засіданнях оголошувалась перерва та розгляд справи відкладався у зв'язку із необхідністю одержання нових доказів у справі, які витребувані судом із відповідача.
Відповідно до пунктів 10 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
ВСТАНОВИВ:
Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено фактичну перевірку за додержанням вимог чинного законодавства магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_3.
Перевіркою встановлено наступні порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3:
- статей 24, 26 Кодексу законів про працю;
- статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»;
- пунктів 1, 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;
- пункту 1 статті 4, пункту 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»;
- підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України;
- підпункту 1.2. та підпункту 1.1 пункту 16 підрозділу 10 розділу ХХ перехідних положень Податкового кодексу України;
- пункту 51.1 статті 51 Податкового кодексу України;
- пункту 4 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
За наслідками перевірки Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 25.07.2016 №106/26-50-13-06-23/НОМЕР_1 та прийнято наступні податкові повідомлення рішення:
- від 26.08.2016 №0001491306, яким до позивача застосовано суму штрафних санкцій в розмірі 17 000, 00 грн.;
- від 26.08.2016 №0001511306, яким до позивача застосовано суму штрафних санкцій в розмірі 510, 00 грн.;
- від 26.08.2016 №0001521306, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок з доходів найманих працівників» в розмірі 21 035, 11 грн., у тому числі: 10 735, 20 грн. - основний платіж, 7 834, 50 грн. - штрафні (фінансові) санкції, 2 465, 41 грн. -пеня.
- від 26.08.2017 №0001531306, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «військовий збір» в розмірі 852, 00 грн., у тому числі: 681, 60 грн. - основний платіж, 170, 40 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Також позивачеві сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26.08.2016 №Ф-22/26-50-13-06 на суму 27 272, 80 грн., рішення про сплату боргу від 26.08.2016 №0001481306 на суму 3 060, 00 грн. та рішення про сплату боргу від 26.08.2016 №0001471306 на суму 13 245, 68 грн..
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, вимогою та рішеннями про сплату боргу, звернулась до суду з даним позовом.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України.
Статтею 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначені правила маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб'єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання громадського харчування, суб'єктів господарювання з універсальним асортиментом товарів (стаття 153 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»).
Відповідно до пункту 20 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1251, маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюється виробниками зазначеної продукції. Для алкогольних напоїв використовуються марки із зазначенням суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, з точністю до тисячного знака, яка відповідає сумі, визначеній з урахуванням діючих на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.
Пунктом 20 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів встановлено, що маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюється виробниками зазначеної продукції.
Пунктом 226.1 статті 226 Податкового кодексу України визначено, що у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.
Пунктом 226.11 статті 226 Податкового кодексу України встановлено, що ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та продаж на митній території України не маркованих в установленому порядку алкогольних напоїв та тютюнових виробів забороняються.
Згідно з пунктом 228.2 статті 228 Податкового кодексу України контроль за наявністю марок акцизного податку на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання та продажу, а також у разі ввезення таких товарів на митну територію України здійснюють відповідні контролюючі органи.
Також, суд звертає увагу, що законами України та нормативно правовими-документами не передбачено обов'язку суб'єкта господарювання, який здійснює роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами зберігати марки акцизного податку чи збору після відкупорювання або розкривання товару.
Як вбачається з акта перевірки Державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 25.07.2016 №106/26-50-13-06-23/НОМЕР_1 в ході проведення перевірки, посадовими особами контролюючого органу було встановлено факт зберігання з метою подальшої реалізації пляшки горілки «Могорич» 0,25л вартість якої становить 31, 00 грн., на якій була відсутня марка акцизного податку.
Як зазначила позивач, вказана пляшка не містила алкогольного напою, а була наповнена розчином для травлення мурах та зберігалася в підсобному приміщенні магазину. Крім того, позивач відмітила, що на кришці пляшки були присутніми сліди клею від акцизної марки, до того ж законом не передбачено зберігання акцизної марки після відкупорювання пляшки.
Відповідачем в свою чергу, не було надано суду доказів того, що знайдена пляшка зберігалась саме з метою реалізації, також, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було достеменно встановлено яку саме речовину містила в собі зазначена пляшка, фотофіксація при проведенні перевірки відповідачем не здійснювалась, з приводу тверджень позивача представник контролюючого органу не надав суду змістовних пояснень.
Стосовно допущених, на думку контролюючого органу, порушень позивачем норм податкового та іншого законодавства при використанні найманої праці та сплати податку з доходів у вигляді заробітної плати суд звертає увагу на наступне.
Так, згідно з приписами статті 26 Кодексу законів про працю працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5, як найманий працівник працює в магазині позивача на підставі наказу від 16.06.2016 №1 та трудового договору від 21/06/2016№б/н, тобто з 2016 року, до цього часу, за посиланням позивача, на підставі іншого трудового договору фізична особа-підприємець ОСОБА_3 використовувала найману працю іншого працівника, а деякий час працювала сама.
Також, позивач зазначила, що при проведенні попередніх перевірок контролюючим органом в 2013 та 2014 роках, не було зафіксовано порушень з боку позивача щодо правильності нарахування утримання, повноти та своєчасності перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб при виплаті доходів громадян, на підтвердження чого було надано суду копії актів перевірок від 11.06.2013, від 24.10.2014
При цьому відповідач зазначає, що ОСОБА_5 з 2013 року без укладання трудового договору та повідомлення з 2013 року центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкова соціальне страхування про прийняття найманого працівника.
Відповідач при винесенні спірних рішень по даному епізоду посилається на письмові пояснення найманого працівника ОСОБА_5 щодо періоду її роботи у позивача та розміру отриманої заробітної плати, однак суду відповідних письмових пояснень ОСОБА_5 відповідач не надав.
Крім того, в судовому засіданні 31.07.2017 судом було зобов'язано відповідача надати інформацію по заробітній платі ОСОБА_5, інформацію щодо її працевлаштування за конкретний період з 01.07.2012 по 31.05.16, проте відповідачем вимог суду не виконано, зазначених доказів не надано.
Також, як вбачається з матеріалів справи, позивачем надавались письмові пояснення на рахунок проведеної контролюючим органом фактичної перевірки, однак, судячи з обставин справи, останнім вони враховані не були.
Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".
Так, суд зазначає, що відповідачем не було доведено правомірність та обґрунтованість висновків акту перевірки від 25.07.2016 №106/26-50-13-06-23/НОМЕР_1, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем взагалі де досліджувалась первинна документація платника податків ОСОБА_3, висновки зроблені контролюючим органу є поверхневими, без встановлення дійсних обставин справи.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено обґрунтованості винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішення, податкової вимоги та рішень про сплату боргу, а тому позовні вимоги ОСОБА_3 є обгрутованими та підлягають задоволенню.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 26.08.2016 №0001491306, №0001511306, №0001521306, №0001531306, від 24.11.2016 №0005421306, податкову вимогу від 26.08.2016 №Ф-22/26-50-13-06, рішення від 26.08.2016 №0001481306, №0001471306.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 23, код ЄДРПОУ 39468461) на користь ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) понесені нею судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 832, 91 грн. (вісімсот тридцять дві гривні дев'яносто одна копійка).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Літвінова А.В.
Повний текст рішення виготовлено 23.04.18.
Судове рішення № 73560792, Окружний адміністративний суд міста Києва було прийнято 19.04.2018. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 826/1126/17. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: