Рішення № 73560544, 23.04.2018, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2018 р.м. ХерсонСправа № 821/452/18 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кузьменко Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Херсонській області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

встановив:

06 березня 2017 року до Херсонського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1І.) до Головного територіального управління юстиції у Херсонській області (далі - відповідач) про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 08.11.2017 року по день прийняття постанови.

Ухвалою від 07.03.2018 р. позовну заяву було залишено без руху та встановлено строк для усунення її недоліків. Позивач – ОСОБА_1 вимоги ухвали виконав, недоліки позову усунув.

Ухвалою від 26 березня 2018 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 12 квітня 2018 року.

Обґрунтовуючи свою правову позицію позивач зазначає, що з 30.06.2015 року він обіймав посаду заступника начальника управління Головного територіального управління юстиції у Херсонській області та наказом від 28.10.2016 року № 4998/к "Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1І." його звільнено з посади. Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 12.05.2017 року у справі № 821/1757/16, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2017 року, позивача поновлено на посаді з 28.10.2016 року. Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року в справі №821/1409/17 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково та стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Херсонській області на користь позивача 108541,44 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 29.10.2016 року по 07.11.2017 року. Станом на час звернення позивача до суду, ОСОБА_1 не поновлений на посаді, заробітна плата за час вимушеного прогулу не виплачена. Розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 08.11.2017 року по день прийняття судового рішення просить зробити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 та на підставі довідки про доходи позивача за останні шість календарних місяців. Просить позов задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача 12 квітня 2018 року подав до суду клопотання про розгляд справи №821/452/18 в порядку письмового провадження.

Представник відповідача вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне. Підстави для задоволення позовних вимог відсутні у зв’язку з тим, що Міністерством юстиції України постанова від 12.05.2017 року у справі № 821/1757/16 не виконана у спосіб прийняття наказу про поновлення ОСОБА_1 на посаді, а тому час затримки виконання рішення суду та, відповідно, визначення суми середнього заробітку, неможливо здійснити до фактичного виконання рішення суду. Заперечує проти розрахунку позивачем середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі. Просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Представник відповідача 12 квітня 2018 року подав до суду клопотання про розгляд справи №821/452/18 в порядку письмового провадження.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч.9 ст.205 КАС України).

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позивача, оцінивши в сукупності надані докази, суд встановив наступне.

У період з 30.06.2015 року по 28.10.2016 року ОСОБА_1 обіймав посаду заступника начальника управління Головного територіального управління юстиції у Херсонській області.

Наказом Міністерства юстиції України від 28.10.2016 року № 4999/к "Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1І." ОСОБА_1 звільнено із займаної посади.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 12.05.2017 року у справі № 821/1757/16, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2017 року, наказ Міністерства юстиції України від 28.10.2016 року про звільнення ОСОБА_1 визнано протиправним та скасовано, поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління Головного територіального управління юстиції у Херсонській області з 28.10.2016 року.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст.78 КАС України).

Судом встановлено, що на час розгляду справи, постанова Херсонського окружного адміністративного суду від 12.05.2017 року у справі № 821/1757/16 не виконана, ОСОБА_1 на посаді не поновлений.

Із матеріалів справи вбачається, що при винесенні постанови від 12.05.2017 року у справі № 821/1757/16, Херсонським окружним адміністративним судом питання про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу не вирішувалось, та вказані кошти до теперішнього часу ОСОБА_1 відповідачем не сплачено.

Між тим, відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Таким чином, Управління ГТУЮ у Херсонській області не виконало свого обов'язку щодо поновлення на посаді та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яким відповідач обтяжений у силу ст. 235 КЗпП України.

Стаття 43 Конституції України передбачає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з вимогами ч. 5 ст. 235 КЗпП України, прийняте судом рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.

Згідно ст. 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Обов'язок відповідача виплатити позивачу середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі не обумовлюється залежністю від причин, в тому числі їх поважністю, внаслідок яких судове рішення виконане несвоєчасно.

Відповідно до п.2 ст. 257 КАС України (в редакції чинній на момент спірних правовідносин), судові рішення, які набрали чинності або підлягають негайному виконанню, є підставою для його виконання.

До даних фактичних обставин порядок примусового виконання рішень суду не повинен застосовуватись, оскільки відповідно до норм процесуального закону судове рішення підлягало виконанню негайно.

В свою чергу, рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом відповідного наказу.

Відповідна правова позиція стосовно виконання судових рішень даної категорії викладена в постанові Верховного Суду Касаційного адміністративного суду від 16 лютого 2018 року в справі №К/9901/1561/18.

Враховуючи, що постановою Херсонського окружного адміністративного осуду в справі 821/1409/17 від 07 листопада 2017 року на користь позивача стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за час з 29.10.2016 року по 07 листопада 2017 року, вимушений прогул обраховується з 08 листопада 2017 року по 23 квітня 2018 року.

Європейський суд із прав людини, розглядаючи справи неодноразово наголошував на необхідності виконання остаточного рішення суду.

В п.50 рішення «Чуйкіна проти України» (Заява № 28924/04) суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів. Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.

Таким чином, своєчасне виконання законного рішення суду гарантує захист прав та свобод особи і є одним із показників утвердження принципу верховенства права у державі.

Обчислення середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100 (далі - Порядок №100), за пунктом 2 якого середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язані відповідні виплати.

Оскільки ОСОБА_1 звільнений зі служби у жовтні 2016 року, то сума виплат обчислюється за два попередні календарні місяці до звільнення – серпень, вересень 2016 року.

Пунктом 8 Порядку №100 передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у постанові від 24.12.1999 р. №13 “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці”, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Згідно довідки від 27.06.2017 року №12.1-26/5058, виданої ГТУЮ, сума заробітної плати позивача за два повні місяці роботи, що передували звільненню, складає 18713,49 грн., а саме: за серпень 2016 року – 10084,98 грн. (22 робочі дні), за вересень 2016 року – 8628,51 грн. (22 робочі дні). Як слідує зі змісту довідки, відповідачем сторновано заробітну плату за вересень 2017 року у зв'язку з тимчасовою непрацездатність позивача, зокрема, за 4 робочі дні відраховано суму лікарняних виплат у розмірі 1753,91 грн. Отже, сума виплат за серпень та вересень становить 16959,58 грн. (10084,98 + 8628,51) - 1753,91), відпрацьовані робочі дні 40 (22+22)-4). Відповідно середньоденний заробіток позивача становить 423,99 грн. (16959,58 грн.: 40 робочих днів).

Згідно зі ст. 241-1 КЗпП України строки виникнення і припинення трудових прав та обов'язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк.

Згідно абзацу 2 пункту 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58 днем звільнення вважається останній день роботи.

Починаючи з 08.11.2017 року по 23.04.2018 року включно, вимушений прогул складає 115 робочих днів.

Отже, сума грошового забезпечення за час вимушеного прогулу позивача складає 48758,85 грн. (423,99 грн. х 115 днів).

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.74 КАС України).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 КАС України).

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Позивач належними доказами підтвердив правомірність своїх вимог.

Згідно з частиною третьою статті 241 КАС України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2, 6-9, 242-246, 250, 255 КАС України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов - задовольнити.

Стягнути з Головного територіального управління юстиції у Херсонській області (73003, м. Херсон, вул. Потьомкінська. 42/14, код ЄДРПОУ 34906897) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, м. Херсон, Миколаївське шосе, 11, кв.61, рнокпп НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08.11.2017 року по 23.04.2018 року у розмірі 48758,85 грн (сорок вісім тисяч сімсот п’ятдесят вісім гривень вісімдесят п’ять копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кузьменко Н.А.

кат. 12.3.