Рішення № 73560486, 17.04.2018, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 р.м. ХерсонСправа № 821/428/18

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гомельчука С.В.,

при секретарі Кукульник Я.В.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Роздольне" до Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення від 06 жовтня 2017 року № НОМЕР_1,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Роздольне" (далі - позивач, ТОВ "Роздольне") звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - відповідач, Головне управління), в якому просить:

- скасувати податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1, прийняте ГУ ДФС у Херсонській області 06 жовтня 2017 року за результатами камеральної перевірки ТОВ "Роздольне" від 11 вересня 2017 року № 1882/21-22-12-01/37748868 щодо нарахування штрафу у розмірі 10% в сумі 6247,45 грн.;

- стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ "Роздольне", понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1762,00 грн.

В обґрунтування своєї позиції, позивач зазначає, що рішення ГУ ДФС у Херсонській області про застосування штрафних санкцій від 06 жовтня 2017 року № НОМЕР_1 (далі - оскаржуване ППР), прийняте без врахування заперечень, наданих ТОВ "Роздольне" до Акту перевірки від 11 вересня 2017 року №1882/21-22-12-01/37748868 (далі - Акт), висновки, викладені в акті перевірки суперечать приписам Податкового кодексу України. Стверджує, що перевірку проведено з порушенням положень Податкового кодексу України, а податкове повідомлення - рішення від 06 жовтня 2017 року прийняте відповідачем з порушенням строку, який встановлено ст. 86 Податкового кодексу України. Звертає увагу суду на те, що оскаржуване ППР було прийняте у зв'язку із несвоєчасною сплатою ППР від 03 травня 2017 року №0010861201, яке оскаржувалось в адміністративному та судовому порядку. Результатом судового оскарження є Ухвала Херсонського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2017 року про повернення позовної заяви (набрала законної сили 22 серпня 2017 року), якою позивачем оскаржувалось ППР від 03 травня 2017 року, тому останній наголошує на тому, що строк для сплати грошового зобов’язання закінчився 01 вересня 2017 року (п. 57.3 ст. 57 ПК України). Врахувуючи наведене та факт сплати 16 серпня 2017 року грошового зобов'язання, визначеного ППР від 03 травня 2017 року, позивач вважає, що зобов’язання сплачене своєчасно (п. 57.3 ст. 57 ПК України), а тому немає підстав для застосування штрафних санкцій, встановлених оскаржуваним ППР. З огляду на те, що в результаті адміністративного оскарження, ППР від 06 жовтня 2017 року № НОМЕР_1 не було скасоване, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою від 06 березня 2018 року відкрито провадження у справі, судом прийнято рішення про розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, призначено перше судове засідання на 20 березня 2018 року.

19 березня 2018 року представник відповідача подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що справа надійшла на адресу Головного управління ДФС у Херсонській області 12 березня 2018 року (штамп вхідної кореспонденції № 2383/9), тому строк для подачі відзиву спливає 26 березня 2018 року. З огляду на наведене, розгляд справи було відкладено на 03 квітня 2018 року.

29 березня 2018 року до суду надійшов відзив на позовну заяву.

У відзиві відповідач зазначає, що Головним управлінням проведена камеральна перевірка своєчасності сплати податків до бюджету за серпень 2017 року. За результатами перевірки, Головним управлінням складено Акт від 11 вересня 2017 року № 1882/21-22-12-01/37748868. На підставі Акту, контролюючим органом складене ППР від 06 жовтня 2017 року № НОМЕР_1, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 6247,45 грн., за порушення граничного строку сплати грошового зобов'язання (який сплив 07 серпня 2017 року) на загальну суму 62474,50 грн., визначеного ППР від 03 травня 2017 року №0010861201, оскільки сплату здійснено 16 серпня 2017 року. Обґрунтовує правомірність перевірки абзацом 2 пп. 75.1.1 п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України. Стягнення 10% від суми несвоєчасно сплаченого зобов'язання, мотивує пунктом 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України. Звертає увагу позивача на той факт, що 07 червня 2017 року суму грошового зобов'язання (ППР від 03 травня 2017 року) було виключено з обліку донарахованих штрафних санкцій, у зв'язку із надходженням Заяви від 25 травня 2017 року "Про оскарження ППР від 03 травня 2017 року". Однак, з огляду на те, що Рішенням ДФС України від 04 липня 2017 року залишено без змін ППР від 03 травня 2017 року, а скаргу без задоволення, 07 серпня 2017 року в Інтегрованій картці ТОВ "Роздольне" поновлено виключених/скасованих донарахованих штрафних санкцій за актом поточного року. У свою чергу, станом на 07 серпня 2017 року, згідно інформаційної системи Податковий блок в ІКП по бюджету 30, за кодом платежу 14010100, у платника ТОВ "Роздольне" виникла недоїмка в сумі 62271,12 грн., внаслідок нарахування штрафних санкцій за актом перевірки, відповідно до ППР від 03 травня 2017 року. Тому, так як сплата грошового зобов'язання за ППР від 03 травня 2018 року, відбулась 16 серпня 2018 року, відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України, контролюючим органом на позивача було накладено штрафні санкції. Щодо посилань позивача на ухвалу суду від 11 серпня 2017 року про повернення позовної заяви, як на підтвердження неузгодженості зобов'язання по ППР від 03 травня 2017 року до набрання законної сили відповідною ухвалою, відповідач керуючись статтями 107, 108 КАС України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), розділами 4, 7, 9 Порядку ведення органами ДФС України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету,єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07 квітня 2016 року № 422), стверджує, що грошове зобов'язання не можна вважати неузгодженим до набрання законної сили даною ухвалою, оскільки позовну заяву було повернуто позивачу, а тому наведене посилання є безпідставним. Крім того, вважає твердження позивача відносно порушення строку винесення оскаржуваного ППР, необґрунтованим, так як відповідь Головного управління на заперечення від 21 вересня 2017 року щодо Акту перевірки від 11 вересня 2017 року, була надана 02 жовтня 2017 року, а тому, згідно п. 86.8 ст. 86 ПК України, відповідачем не порушено строк прийняття оскаржуваного ППР. Враховуючи викладене, відповідач наголошує на тому, що підстави для скасування ППР від 06 жовтня 2017 року, відсутні.

03 квітня 2018 року в судовому засіданні, представник позвивача подав до суду відповідь на відзив. Представник відповідача просив суд оголосити перерву в судовому засіданні для надання заперечення. Суд задовольнив клопотання представника відповідача, оголосив перерву до 17 квітня 2018 року.

У відповіді на відзив позивач, на підставі ст. 76 Податкового кодексу України, стверджує, що своєчасність сплати податків та зборів, розмір яких визначено у тому числі у податковій звітності платника, є предметом виключно документальної перевірки, а тому проведена Головним управлінням камеральна перевірка та, у свою чергу, оскаржуване ППР, не відповідають вимогам чинного законодавства. Крім того, відзначає, що Порядок ведення органами ДФС України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07 квітня 2016 року № 422), на який посилається відповідач, не відповідає абзацу 4 п. 56.18 ст. 56 ПК України, відповідно до якого грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Вважає, що у даному випадку існує юридична колізія між ПК України та підзаконним актом ДФС України. Наголошує на тому, що має застосовуватися положення ПК України, оскільки за загальними правилами застосовується акт більшої юридичної сили.

16 квітня 2018 року відповідачем до суду подане заперечення на відповідь на відзив.

У запереченні відповідач звертає увагу позивача та суду на те, що 01 січня 2017 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21 грудня 2016 року № 1797 - VIII. Зазначеним Законом, підпункт 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, доповнено абзацом 2, зі змісту якого, вбачається, що предметом камеральної перевірки також може бути, зокрема, своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах. Відповідною інформаційною базою є інтегрована картка платника податків, що передбачено Порядком ведення органами ДФС України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07 квітня 2016 року № 422). З огляду на зазанчене, відповідач при прийнятті своїх рішень, керувався даними інтегрованої картки платника податків, положеннями Податкового кодексу України та наведеним Порядком, а тому оскаржуване ППР є законним та обґрунтованим.

У день розгялду справи по суті, сторони забезпечили явку своїх представників у судове засідання.

У ході судового засідання представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та запереченні, просив суд у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, пояснення учасників справи в судовому засіданні 17 квітня 2018 року, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши в сукупності надані докази, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 11 вересня 2017 року Головним управлінням складено Акт "Про результати камеральної перевірки своєчасності сплати податків до бюджету ТОВ "Роздольне" за серпень 2017 року № 1882/21-22-12-01/37748868 (отримано позивачем 19 вересня 2017 року; далі - Акт), яким встановлено несвоєчасну сплату грошового зобов'язання з ПДВ, згідно ППР № НОМЕР_2 від 03 травня 2017 року на загальну суму 62474,50 грн. із затримкою строків сплати до 30 календарних днів (строк сплати було встановлено до 07 серпня 2017 року).

З матеріалів справи вбачається, що ППР від 03 травня 2017 року оскаржувалась в адміністративному порядку до ДФС України. 07 червня 2017 року суму грошового зобов'язання (ППР від 03 травня 2017 року) було виключено з обліку донарахованих штрафних санкцій, у зв'язку із надходженням до податкових органів заяви ТОВ "Роздольне" від 25 травня 2017 року "Про оскарження ППР від 03 травня 2017 року". Рішенням ДФС України від 04 липня 2017 року №14427/6/99-99-11-03-01-25, залишено без змін ППР від 03 травня 2017 року, а скаргу - без задоволення. З огляду на вказане, 07 серпня 2017 року в Інтегрованій картці ТОВ "Роздольне" поновлено виключених/скасованих донарахованих штрафних санкцій за актом поточного року. У свою чергу, станом на 07 серпня 2017 року, згідно інформаційної системи Податковий блок в ІКП по бюджету 30, за кодом платежу 14010100, у платника ТОВ "Роздольне" виникла недоїмка в сумі 62271,12 грн., внаслідок нарахування штрафних санкцій за актом перевірки, відповідно до ППР від 03 травня 2017 року. Позивач оскаржував ППР від 03 траня 2017 року у судовому порядку, проте ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2018 року (набрала законної сили 22 серпня 2017 року) позовна заява була повернута позивачу. 16 серпня 2017 року сума 63118,28 грн., відповідно до ППР від 03 травня 2017 року, сплачена підприємством у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням від 16 серпня 2017 року № 2224.

Не погоджуючись із висновками Акту від 11 вересня 2017 року, 21 вересня 2017 року ТОВ "Роздольне" направило на адресу Головного управління заперечення (отримано відповідачем 22 вересня 2017 року).

02 жовтня 2017 року відповідачем прийнято рішення за результатами розгляду заперечення від 21 вересня 2017 року до Акта камеральної перевірки, яким висновок Акта залишено без змін.

06 жовтня 2017 року на підставі Акта від 11 вересня 2017 року, відповідачем прийнято оскаржуване Податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 6247,45 грн., за порушення граничного строку сплати грошового зобов'язання на загальну суму 62474,50 грн., визначеного ППР від 03 травня 2017 року № НОМЕР_2 (граничним строком сплати визначено 07 серпня 2017 року), оскільки сплату здійснено 16 серпня 2017 року (отримано позивачем 28 листопада 2017 року, надіслано 24 листопада 2017 року).

01 грудня 2017 року позивачем було оскаржено ППР від 06 жовтня 2017 року в адміністративному порядку.

15 грудня 2017 року ДФС України прийняла рішення про продовження строку розгляду скарги ТОВ "Роздольне" від 01 грудня 2017 року до 01 лютого 2018 року включно.

Рішенням від 30 січня 2018 року № 3009/6/99-99-11-03-01-25, ДФС України відмовило у задоволенні скарги позивача від 01 грудня 2017 року.

Не погоджуючись з оскаржуваним ППР від 06 жовтня 2017 року, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правовідносини, що виникли у даному випадку, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України та Порядком ведення органами ДФС України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 квітня 2016 року № 422 (далі - Порядок № 422).

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 КАС України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно п. 76.1, 76.2, 76.3 ПК України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, тобто не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального (пп. 75.1.1 п. 75.1 ст.75 ПК України).

Предметом камеральної перевірки також може бути, зокрема, своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах (абз. 2 пп. 75.1.1 п. 75.1 ст.75 ПК України).

Розділами 1, 2 Порядку № 442 передбачено, що інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків...до бюджетів..., що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами. Облік сум бюджетного відшкодування ПДВ здійснюється в ІКП за формою згідно з переліком форм ІКП. Інформаційна система органів ДФС - інтегрована структура, що складається з одного чи більшої кількості процесів, компонентів апаратного та програмного забезпечення, засобів та персоналу, що забезпечує можливість задоволення встановленої потреби або цільової функції. В ІКП відображаються відомості про нараховані самостійно визначені платником та/або визначені контролюючим органом суми зобов'язань, штрафних санкцій та пеня за податками, зборами, митними платежами, а також відомості щодо погашення таких зобов'язань. Нарахування узгоджених сум грошових зобов'язань за податками, нарахованих до сплати, в ІКП здійснюється датою граничного строку сплати таких нарахувань.

З аналізу наведених норм, вбачається, що Подаковим кодексом України надано право відповідачу проводити камеральну перевірку на предмет своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання, на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах. Отже, доводи позивача щодо проведення камеральної перевірки з порушенням приписів Податкового кодексу України, є безпідставними, а тому Акт камеральної перевірки від 11 вересня 2017 року є таким, що складений в межах норм законодавства (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Щодо посилання позивача на своєчасність виконання ППР від 03 травня 2017 року, у зв’язку з його неузгодженістю до набрання законної сили ухвалою від 11 серпня 2017 року, а також на наявність юридичної колізії в законодавстві відносно підстав неузгодженості грошового забов'язання, суд зазначає наступне.

Відповідно до абз. 4 п. 56.18 ст. 56 ПК України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу, грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Приписами ч. 1, 2 КАС України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), судове рішення, яким суд вирішує спір по суті, викладається у формі постанови. Судове рішення, яким суд зупиняє чи закриває провадження у справі, залишає позовну заяву без розгляду або приймає рішення щодо інших процесуальних дій, клопотань, викладається у формі ухвали.

Згідно ч. 2 р. 7 Порядку № 442, первинними документами, на підставі яких вносяться первинні показники до інформаційної системи органів ДФС, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, є: ухвала суду про відкриття провадження; ухвала про забезпечення позову; ухвала суду про відкриття апеляційного провадження; ухвала суду про відкриття касаційного провадження; ухвала суду касаційної інстанції про зупинення виконання рішення; рішення суду, прийняте по суті, що набрало законної сили (перша інстанція, апеляційна чи касаційна інстанція, Верховний Суд України).

Позиція ТОВ "Роздольне" полягає у тому, що наведеною нормою ПК України не передбачено, що саме рішення суду, прийняте по суті є результатом судового оскарження. Відтак, ухвалу суду про повернення позовної заяви можна вважати судовим рішенням, а грошове зобов'язання є узгодженим з моменту набрання законної сили відповідним рішенням. Суперечність приписів ПК України та Порядку № 442, позивач вважає юридичною колізією, тому у даному випадку застосовуються норми ПК України, так як мають більшу юридичну силу.

Суд не погоджується із зазначеним твердженням, виходячи із наступного.

З аналізу наведених норм, вбачається, що положення Наказу № 442 не суперечать Податковому кодексу України, як стверджує позивач, а конкретизують його зміст, шляхом встановлення чіткого переліку судових рішень, які, можуть слугувати підставою для того, щоб грошове зобов'язання вважалося узгоджним.

Враховуючи викладене, суд вважає необґрунтованими посилання позивача на узгодженість грошового зобов'язання (визначеного ППР від 03 травня 2017 року), з моменту набрання законної сили ухвалою суду про повернення позовної заяви від 11 серпня 2017 року.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (п. 14.1.39 ст. 14 ПК України).

У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу (п. 126.1 ст. 126 ПК України).

Платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (п.п.16.1 п.16.1.4. ст. 16 ПК України).

У разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом (п. 87.9 ст. 87 ПК України).

З огляду на той факт, що Рішенням ДФС України від 04 липня 2017 року залишено без змін ППР від 03 травня 2017 року, судове рішення (визначене Порядком № 442) щодо наведеного ППР не приймалось, а також на те, що сплата грошового зобов'язання, встановленого ППР від 03 травня 2018 року, відбулась 16 серпня 2018 року, Головним управлінням правомірно було винесене оскаржуване ППР щодо накладення штрафних санкцій.

Щодо строків прийняття ППР від 06 жовтня 2017 року, суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту Листа ДФС від 15 лютого 2016 року №3220/6/99-99-10-03-02-15, порушення строку прийняття податкового повідомлення - рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності такого рішення. Якщо податкове повідомлення - рішення прийняте контролюючим органом у межах компетенції та з його форми можна чітко встановити його зміст, зокрема, порушення законодавства, згідно з яким визначено грошове зобов’язання платника податків, суму такого зобов’язання, таке рішення є правомірним, навіть у разі, коли порушено строки прийняття передбачені п. 86.8 ст. 86 Кодексу.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 28 березня 2014 року №375/11/14-14.

Відтак, суд вважає, що порушення строку прийняття оскаржуваного ППР не може бути підставою для його скасування.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), в Рішенні по справі "Федорченко та Лорзенко проти України" (заява № 387/03); у п. 53 якого вказано, що при оцінці доказів, суд керується критерієм доведення "поза всяким сумнівом", тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язколвими для виконання Україною, відповідно до ст. 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі й у рішенні у справі "Федорченко та Лорзенко проти України", як джерело права, відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Згідно ч. 1, 2 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Проаналізувавши надані сторонами докази та норми чинного законодавства України, суд дійшов до висновку, що позивач свою позицію не довів та не обґрунтував. Натомість відповідач довів правомірність прийнятого ним Податкового повідомлення - рішення від 06 жовтня 2017 року № НОМЕР_1.

Таким чином, керуючись статтями 2, 9, 12, 14, 139, 241 - 246, 205, 255 КАС України, суд

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 23 квітня 2018 р.

Суддя Гомельчук С.В.

кат. 8.3.3