Постанова № 73560376, 20.04.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20 квітня 2018 р. № 820/799/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кухар М.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Абоян І.І.,

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС України у Харківській області, в якому просив суд: скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України № 454138/НОМЕР_1 від 20 грудня 2017 року про відмову у реєстрації податкової накладної № 9 від 30.11.2017 року на загальну суму коштів 212112,00 гривень в Єдиному реєстрі податкових накладних, поданої Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2; зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 9 від 30.11.2017 року на загальну суму коштів 212112,00 гривень, подану Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2.

Аргументуючи заявлені вимоги позивач зазначив, що у межах діючого договору про визнання електронних документів склав і подав на реєстрацію спірну податкову накладну. Стверджував, що за відсутності визначених діючим законодавством підстав контролюючим органом було прийнято рішення про відмову у реєстрації податкової накладної. Виходячи з цих міркувань просив зобов'язати контролюючий орган провести реєстрацію спірної накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Представник відповідача, Державної фіскальної служби України, з поданим позовом не погодився, надав свої письмові заперечення.

Аргументуючи заперечення відповідач зазначив, що у спірних правовідносинах діяв у межах повноважень та у спосіб, передбачені законом. Стверджував, що надані підприємством документи не давали змоги ідентифікувати та підтвердити господарську операцію, а тому позивачу було цілком правомірно відмовлено у реєстрації податкових накладних. Щодо вимоги про зобов'язання зареєструвати спірні податкові накладні зазначив, що вона є передчасною, оскільки стосується дискреційних повноважень податкового органу.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що 30.11.2017 р. платник склав податкову накладну за №9 на загальну суму - 212.112,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 35.352,00 грн.) і 13.12.2017 р. засобами телекомунікаційного зв'язку направив її для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Вказані обставини підтверджуються квитанцією (а.с.55).

Вказана податкова накладна була прийнята до Єдиного реєстру податкових накладних з одночасним прийняттям рішення про зупинення реєстрації від 13.12.2017року.

13.12.2017 р. року платник засобами телекомунікаційного зв'язку на виконання п. 201.16.2 ст. 201 Податкового кодексу України направив до ДФС України повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення господарської операції, а саме: акт виконаних робіт від 30.11.2017р., копію договору на транспортне-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів №20102017 від 20.10.2017р., товарно-транспортні накладні від 01.11.2017., 06.11.2017р., 08.11.2017р., 09.11.2017р., 12.11.2017р., рахунок фактуру від 30.11.2017р., таблиці даних платника податку від 13.12.2017р. №1(а.с.56).

20.12.2017р. за №454138/НОМЕР_1 ДФС України було прийнято письмове рішення про відмову у реєстрації податкової накладної №9 від 30.11.2017 року (а.с.19).

Як з'ясовано судом, юридичною підставою для прийняття спірних рішень суб'єкт владних повноважень обрав приписи п. 201.16.3 п.201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, а фактичною підставою послугувало судження суб'єкта владних повноважень про надання платником податків копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Перевіряючи відповідність закону, зокрема, ч.2 ст.2 КАС України, юридичних та фактичних мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, суд зазначає, що правовідносини з приводу реєстрації складених платником податків податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних унормовані, насамперед, приписами ст.200-1 та ст.201 Податкового кодексу України, Порядку ведення єдиного реєстру податкових накладних (затверджено постановою КМУ від 29.12.2010р. №1246 із змінами та доповненнями; далі за текстом - Порядок №1246), нормами Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість (затверджено постановою КМУ від 16.10.2014р. із змінами та доповненнями; далі за текстом - Порядок №569), нормами наказу Міністерства фінансів України від 13.06.2017р. №567 "Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.06.2017р. за №753/30621) і відповідно нормами Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, нормами Порядку роботи комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017р. №566, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.06.2017р. за №752/30620; далі за текстом - Порядок №566), нормами Порядку розгляду скарг на рішення комісії Державної фіскальної служби про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (затверджено постановою КМУ від 04.07.2017р. №485; далі за текстом - Порядок №485).

Суд вважає, що згідно з запровадженим законодавцем у п.14.1.60 ст.14, ст.ст.200-1, 201 Податкового кодексу України та у нормах Порядку №1246 механізмом реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних орган державного управління (яким є Державна фіскальна служба України, включаючи і Комісію Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, і Комісію Державної фіскальної служби України з питань розгляду скарг на рішення Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації) за умови виявлення окреслених законом обставин наділений повноваженнями на прийняття декількох рішень, котрі об'єктивно можуть не узгоджуватись з інтересом платника податків, а саме: 1) письмового рішення у формі квитанції про неприйняття податкової накладної (абз.10 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України), 2) письмового рішення у формі квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної (абз.10 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, п.201.16.1 ст.201 Податкового кодексу України), 3) письмового рішення про відмову у реєстрації податкової накладної (п.201.16.3 ст.201 Податкового кодексу України).

Матеріалами справи підтверджено, що у спірних правовідносинах відповідачем було прийнято рішення про зупинення реєстрації податкової накладної та про відмову у реєстрації податкової накладної.

Оскільки функції з ведення Єдиного реєстру податкових накладних п.14.1.60 ст.14 Податкового кодексу України покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, тобто на Державну фіскальну службу України, то слід вважати, що всі рішення у процедурі реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних приймаються від імені ДФС України.

Розв'язуючи спір, суд бере до уваги, що законодавцем запроваджено наступний механізм виконання платником обов'язку з реєстрації податкової накладної.

Так, згідно з абз. 1 п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Аналогічне за правовою суттю правило включено законодавцем і до положень п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, де вказано, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (абз. 1 п. 201.10 ст. 201); податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту абз. 2 п. 201.10 ст. 201).

Загальне правило виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість визначено п. 187.1 ст.187 Податкового кодексу України, де вказано, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

При цьому, на думку суду, не можна залишати поза увагою положення ст. 200-1 Податкового кодексу України, за приписами якої для виписування податкової накладної платник податків повинен мати на рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ суму коштів, не меншу від суми податку за складеною ним податковою накладною.

Наведений висновок підтверджується змістом п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, відповідно до якого якщо сума, визначена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов'язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Нормами Порядку №1246 визначено, що до Реєстру вносяться відомості щодо податкових накладних та/або розрахунків коригування, які прийняті до Реєстру та підлягають реєстрації, реєстрацію яких зупинено, а також щодо яких комісією, визначеною пунктом 201.16 статті 201 Кодексу (далі - комісія), прийнято рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації (п. 4 Порядку №1246); та/або розрахунок коригування приймаються до Реєстру у разі дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192, пунктами 200-1.3, 200-1.9 статті 200-1та пунктами 201.1, 201.10 і 201.16 статті 201 Кодексу, а також з урахуванням Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Реєстрації підлягають податкові накладні та/або розрахунки коригування (у тому числі ті, що не надаються отримувачу (покупцю) товарів/послуг, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, складені за операціями з постачання послуг нерезидентом) незалежно від суми податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування (п. 5 Порядку №1246).

Згідно з п. 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Як з'ясовано судом, між ФОП ОСОБА_2 (у якості перевізника) та ТОВ "АСК Торгагротранс" (у якості замовника) 20.10.2017р. було укладено договір №20102017 на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів (а.с.51).

У зв'язку з виконанням зобов'язань за цим договором позивач склав акт виконаних робіт №2 від 30.11.2017р. на загальну суму на загальну суму - 212.112,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 35.352,00 грн.) (а.с.47).

Складання названого акту згідно з приписами п. 187.1 ст.187 Податкового кодексу України зумовило виписування податкової накладної №9 від 30.11.2017 р.(а.с.42).

Суд не знаходить підстав для визнання повноважень контролюючого органу з реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних дискреційними, адже спосіб реалізації згаданого повноваження (шляхом прийняття рішення про реєстрацію або шляхом прийняття рішення про відмову в реєстрації) залежить не від розсуду владного суб'єкта, а від існування визначених законодавством обставин.

Також суд зазначає, що абзацом 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації» N 190 від 29.03.2017р. встановлено, що комісія Державної фіскальної служби приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту «в» підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.

Абзацом 2 Постанови N 190 визначено, що підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту «в» підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування.

Таким чином, суд дійшов висновку, що рішення Комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної, у даному випадку, або "надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування".

Проте, в спірному рішенні Комісії ДФС України не зазначено, які саме документи складені з порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, що є самостійною й достатньою підставою для скасування даного рішення контролюючого органу.

Таким чином, спірне рішення контролюючого органу слід визнати таким, що суперечить ч.2 ст.2 КАС України та підлягає скасуванню.

Системно проаналізувавши положення ч. 1 ст. 2 КАС України та ст.ст. 185, 187, 200, 201 Податкового кодексу України, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах об'єктом судового захисту є не суб'єктивне право платника податків (оскільки має місце імперативно встановлений обов'язок здійснити реєстрацію податкової накладної), а саме інтерес платника на усунення створеної контролюючим органом перешкоди у виконанні обов'язку з реєстрації податкової накладної.

Спосіб захисту ущемленого інтересу платника податків на відсутність необґрунтованих перешкод у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у випадку прийняття контролюючим органом рішення про відмову в реєстрації податкової накладної положеннями чинного національного законодавства України не визначений.

Буквальне тлумачення змісту п. 201.1.16 ст. 201 Податкового кодексу України показує, що даною нормою охоплюється випадок зупинення реєстрації податкової накладної, а не випадок прийняття контролюючим органом рішення про відмову в реєстрації податкової накладної.

Тому, визначаючись з приводу способів захисту інтересів платника у даному випадку, суд зазначає, що ущемлений інтерес платника податків на відсутність необґрунтованих перешкод у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, окрім визнання протиправним та скасування рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної, може бути захищений у спосіб: 1) визнання права платника податків на реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних датою направлення засобами телекомунікаційного зв'язку (ч. 7 ст. 9 КАС України, п. 20.1.401 ст. 20 Податкового кодексу України, ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України), 2) визнання податкової накладної зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних датою направлення засобами телекомунікаційного зв'язку (ч. 7 ст. 9 КАС України та абз. 13 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України), 3) покладення на контролюючий орган обов'язку зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних датою направлення засобами телекомунікаційного зв'язку (п. 20 Порядку №1246), 4) покладення на контролюючий орган обов'язку зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних датою набрання законної сили відповідним рішенням суду (п. 20 Порядку №1246), 5) покладення на контролюючий орган обов'язку вирішити питання про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Оскільки обраний судом спосіб захисту права (інтересу) має бути одночасно і ефективним, і дієвим, і можливим до практичного виконання, а умови функціонування певної автоматизованої системи владного суб'єкта можуть не забезпечувати здатність проведення юридично значимих дій попередніми датами, то суд не вбачає за доцільне наперед визначати дату реєстрації спірних податкових накладних в Реєстрі податкових накладних.

Таким чином, у спірних правовідносинах з огляду на зміст заявлених вимог суд вважає за необхідне, усунувши перешкоду в реєстрації спірної податкової накладної/спірних податкових накладних у спосіб визнання протиправними та скасування рішень контролюючого органу про відмову в реєстрації податкових накладних, обтяжити суб'єкта владних повноважень обов'язком зареєструвати спірну податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Проведеним судовим розглядом встановлено факт порушення спірними рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин у галузі податкової справи, що є визначеною процесуальним законом підставою для визнання протиправними та скасування спірних правових актів індивідуальної дії.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст.139, 143 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.72-77, 211, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Державної фіскальної служби України від 20.12.2017 року №454138/НОМЕР_1 про відмову у реєстрації податкової накладної №9 від 30.11.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №9 від 30.11.2017 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (м.Київ, Львівська площа, 8, ЄДРПОУ 39292197) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, інн НОМЕР_1) витрати на сплату судового збору у сумі 3524,00 грн.(три тисячі п'ятсот двадцять чотири грн. 00 коп.)

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Скарга може бути подана у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 23.04.2018 року.

Суддя М.Д.Кухар