Рішення № 73560192, 23.04.2018, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 квітня 2018 року м. Рівне №817/711/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д.П., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доКорецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1Т.) звернувся до суду з позовом до Корецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області (далі - відповідач), в якому просив суд:

1. Визнати протиправною відмову Корецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області №250 від 31.01.2018 в призначенні пенсії за віком;

2. Зобов’язати Корецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області призначити пенсію ОСОБА_1, як особі, що досягла 60 років та за наявності більше 25 років страхового стажу, відповідно до ст. 26 п. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з 01.01.2018.

3. Зобов’язати Корецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області зарахувати до загального стажу ОСОБА_1, у повному обсязі періоди трудової діяльності, за періоди з 01.01.1987 по 31.12.1993, та з 05.09.1996 по 02.08.2004.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 03.01.2018 він звернувся до Корецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області із заявою про призначення йому пенсії за віком, відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Однак, відповідачем прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу, у зв’язку із відсутністю у нього необхідного стажу роботи, а саме 25 років. ОСОБА_1 вважає протиправною відмову в призначенні пенсії, відповідно до ст. 26 п. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 01.01.2018., та не зарахування до загального стажу у повному обсязі періоди трудової діяльності з 01.01.1987 по 31.12.1993, та з 05.09.1996 по 02.08.2004, так як ним було надано всі необхідні документи для призначення пенсії. Не погоджуючись з такими діями відповідача та вважаючи протиправним рішення про відмову в призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом. З огляду на наведене, позивач просив суд, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У встановлений судом строк відповідачем подано до суду відзив на адміністративний позов, в якому вказує на те, що вимоги позивача щодо призначення йому пенсії за віком, відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» - не підлягають задоволенню. Оскільки, враховуючи надані документи для призначення пенсії, а саме відомостей про роботу з трудової книжки позивача БТ-І №4429075, диплома про навчання, військового квитка, уточнюючих довідок про кількість відпрацьованих днів за період роботи в СВК «Користівський» з 05.06.1996 по 02.08.2004, період проходження військової служби № 99 від 23.01.2017 року, довідки про заробітну плату для обчислення пенсії за 5 років до 2000 року, архівної довідки №111 від 16.02.2017 про кількість відпрацьованих днів за 1986, 1987 роки, пенсійний орган дійшов висновку, що загальний стаж позивача становить 23 роки 6 місяців 14 днів, що є недостатнім для призначення пенсії. На підставі вищенаведеного, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову повністю, за безпідставністю.

Ухвалою суду від 20.03.2018 прийнято дану позову заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) протягом розумного строку, але не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що відповідно до копії паспорта громадянина України серія СР 703290, виданого Корецьким РВ УМВС України в Рівненській області 29.01.2001, позивач ІНФОРМАЦІЯ_1, на момент звернення до відповідача, досяг віку 60 років(а.с.6-7).

Судом встановлено, що 03.01.2018 ОСОБА_1 звернувсь до Корецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області із заявою про призначення йому пенсії за віком, відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

10.08.2018 відповідачем прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії, яким відмовлено в призначенні позивачу пенсії відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», у зв’язку із відсутністю у нього необхідного стажу роботи, а саме 25 років.

Також повідомив, що враховуючи надані документи для призначення пенсії, а саме відомостей про роботу з трудової книжки позивача БТ-І №4429075, диплома про навчання, військового квитка, уточнюючих довідок про кількість відпрацьованих днів за період роботи в СВК «Користівський» з 05.06.1996 по 02.08.2004, період проходження військової служби № 99 від 23.01.2017 року, довідки про заробітну плату для обчислення пенсії за 5 років до 2000 року, архівної довідки №111 від 16.02.2017 про кількість відпрацьованих днів за 1986, 1987 роки, пенсійний орган дійшов висновку, що загальний стаж позивача становить 23 роки 6 місяців 14 днів, що є недостатнім для призначення пенсії(а.с.12, 13).

На підтвердження своїх доводів відповідач долучив копію розрахунку стажу, де зазначено, що загальний стаж ОСОБА_1 становить 23 роки 6 місяців 14 днів та надав копію протоколу №7 від 10.01.2018, де в графі «вид пенсії» зазначено – немає права на пенсію.

Аналогічні підстави для відмови зазначені в рішення №250/05 від 31.01.2018.

Не погоджуючись з такими діями відповідача щодо не призначення пенсії, та вважаючи протиправним рішення про відмову в призначенні пенсії, відповідно до ст.26 п.1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 01.01.2018., та не зарахування до загального стажу у повному обсязі періоди трудової діяльності з 01.01.1987 по 31.12.1993, та з 05.09.1996 по 02.08.2004, позивач звернувся до суду з даним позовом.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст.1 Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі – Закону України від 05.11.1991 №1788-XII), громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію (ст.7 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII).

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років (п. 1 ст. 26 Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV).

Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1(у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/118461.1(далі – Порядок від 25.11.2005 № 22-1), заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім’ї у зв’язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об’єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Згідно із ч. 4 ст. 24 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 62 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно із п. 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637(далі – Порядок від 12.08.1993 №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку від 12.08.1993 №637).

Так, в матеріалах справи наявна копія трудової книжки позивача БТ-І № 4429075, яка підтверджує страж роботи ОСОБА_1 на посаді водія з 10.09.1978 по 31.01.2003 (а.с. 9-11).

Разом з тим, суд звертає увагу, що згідно із п. 2.10. цього Порядку від 25.11.2005 № 22-12.1., довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією.

У відповідності до абз.5 ч.1 ст.40 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV, заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами.

Як зазначає відповідач, у позивача відсутній необхідний стаж роботи 25 років, що виключає можливість призначення йому пенсії за віком, відповідно до п. 1 ст. 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV.

Зазначив, що уточнюючу довідку про кількість відпрацьованих вихододнів №171 від 15.09.2005 за період з 05.09.1996 по 02.08.2004 при обрахунку трудового стажу брати до уваги немає підстав, оскільки в довідці є виправлення. Період роботи з 01.01.1999 по 02.08.2004 року підтверджено частково та зараховано згідно даних персоніфікованого обліку.

Крім того, довідки про заробітну плату №170 від 15.09.2005 та № 169 від 15.09.2005 за період з 01.01.1987 по 31.12.1993 при обчисленні пенсії брати до уваги немає підстав, оскільки довідка не відповідає встановленій формі, яка передбачена Порядком від 25.11.2005 № 22-1, а саме додатку №1.

Наголосив, що СВК «Користівський» ліквідований 05.05.2006, тому провести зустрічну перевірку відповідності змісту вищезазначених довідок про заробіток, які передбачені Порядком, та трудового стажу, первинним документам, працівники управління не мають змоги, оскільки в первинних документах переданих на зберігання до Трудового архіву, прізвище, ім’я по батькові позивача не значиться, що підтверджується архівною довідкою Корецького трудового архіву №892 від 01.12.2017. Місцезнаходження додаткових первинних документів невідоме.

Однак, з даними висновками пенсійного органу щодо неврахування довідок при обрахунку трудового стажу, суд не погоджується частково, з наступних підстав.

Зважаючи на те, що у відомості про кількість вироблених (трудоднів), трудову участь у колгоспному виробництві міститься виправлення, однак судом береться до уваги довідка видана СВК «Користівський» №111 від 01.02.2005 ОСОБА_1, про те, що він працював у господарстві шофером, з 05.09.1996 по 31.01.2003, з 01.03.2004 по 02.08.2004, яка видана на основі особових рахунків за 1996-2004 роки. У вказаній довідці відсутні будь-які виправлення(а.с.16).

Більше того, судом відхиляються посилання відповідача на те, що період з 01.01.1987 по 31.12.1993 при обчисленні пенсії, брати до уваги немає підстав, оскільки довідки про заробітну плату №170 від 15.09.2005 та № 169 від 15.09.2005 не відповідають встановленій формі, яка передбачена Порядком від 25.11.2005 №22-1, а саме додатком №1.

З аналізу довідок про заробітну плату №170 від 15.09.2005 та № 169 від 15.09.2005 для обчислення пенсії, судом не вбачається невідповідності долучених довідок, встановленій формі у додатку №1 до Порядку від 25.11.2005 №22-1.

Враховуючи вищенаведене та те, що довідки про заробіток для обчислення пенсії №170 від 15.09.2005 та №169 від 15.09.2005, №111 від 01.02.2005, видані на підставі особових рахунків за 1987 по 1991 роки, з 1989 по 1993роки, з 1996 по 2004роки, то підстави для не зарахування до загального страхового стажу, періоду трудової діяльності ОСОБА_1 з 01.01.1987 року по 31.12.1993 року та з 05.09.1996 по липень 2000 року – у суду не вбачаються.

Що стосується позовної вимоги щодо зарахування до стажу трудової діяльності ОСОБА_1 період роботи, що включає з липня 2004 року по 02.08.2004, то суду необхідно зазначити наступне.

Як зазначає відповідач, позивач пред’явив відповідачу при зверненні за призначенням пенсії по віку відомість за №171 від 11.09.2005 видану СВК “Коростівський”. В даній відомості зазначені вироблені трудодні які не відповідають даним про сплату страхових внесків за вказані періоди, про що зазначив відповідач у відзиві.

Зокрема, Пенсійний орган зазначив, що у відомості за 1999 рік вироблено 295 трудоднів, а згідно сплачених по персоніфікованому обліку даних лише 6 місяців.

У відомості за 2000 рік зазначено 346 трудоднів, а сплачено по персоніфікованому обліку даних лише 1 місяць.

У відомості за 2001 рік зазначено 314 трудоднів, а сплачено по персоніфікованому обліку даних лише 1 місяць.

У відомості за 2002 рік зазначено 290 трудоднів, а сплачено по персоніфікованому обліку даних лише 1 місяць.

Так, відповідно до ч.1 ст.24 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Так, суд звертає увагу на ч.ч.2, 3 ст.24 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV, де зазначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

У відповідності до абз.5 ч.1 ст.40 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV, заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Також, згідно із п.3 ч.2.1 Порядку від 25.11.2005 № 22-12.1. до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 1, 3 до Положення).

Поміж тим, необхідно звернути увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 №794, затверджено Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, де також установлено, що починаючи з 1 липня 2002 р. обчислення пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" здійснюється із заробітку особи за період роботи після 1 липня 2000 р. за даними системи персоніфікованого обліку.

Таким чином, з аналізу зазначених норм законодавства, суду необхідно зазначити, що трудовий стаж для призначення пенсії по віку, зараховується до страхового стажу, як за повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок, за період роботи після 1 липня 2000 р.

Як вбачається, з копій індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 із системи персоніфікованого обліку:

- за 2000 рік сплачено страхових внесків за 31 день жовтня;

- за 2001 рік сплачено страхових внесків за 31 день жовтня;

- за 2002 рік сплачено страхових внесків за 30 днів червня;

- за 2003 рік сплачено страхових внесків за 31 день січня;

- за 2004 рік сплачено страхових внесків за 31 день березня, 18 днів страхового стажу за квітень та 22 дня - за липень.

Таким чином, підстав для зобов’язання відповідача зарахувати до загального стажу у повному обсязі трудової діяльності ОСОБА_1, за періоди роботи після 1 липня 2000 р. по 02.08.2004 – у суду немає.

Крім того, суд зазначає, що з аналізу ст. 106 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV вбачається, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків, законом покладено на страхувальника.

Однак, з долучених позивачем до матеріалів справи довідок про заробіток для обчислення пенсії за період, після 1 липня 2000 року, суд не може встановити чи на зазначені виплати нараховано страхові внески. У випадку не нарахування, суд не може встановити з яких підстав не сплачувалися страхові внески, та чи був в даному випадку обов’язок страхувальника сплачувати внески.

Поміж тим, суд наголошує, що відповідно до норм пенсійного законодавства, заробітна плата (дохід) за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року обраховується за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, з врахуванням періодів, за які сплачені страхові внески.

Крім того, судом відхиляються твердження відповідача в частині того, що долучені ОСОБА_1 довідки, видані СВК «Коростишівським», не можуть братися судом до уваги, як такі що видані з порушенням чинного законодавства і підписані не уповноваженими особами та з різними підписами в графі “керівник”, оскільки, пенсійний орган не наділений вказаними повноваженнями щодо встановлення тих чи інших обставин.

Що стосується позовної вимоги про зобов’язання Корецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області призначити пенсію ОСОБА_1 з 01.01.2018, то суду необхідно звернути увагу на наступне.

Згідно із п.1 ч.1 ст.45 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Так, ОСОБА_1 01 .01.1958 року народження, 03.01.2018 звернувсь до Корецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області із заявою про призначення йому пенсії за віком, відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

А тому, пенсія позивачу за віком, відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», повинна бути призначена з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, так як звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку, тобто з 02.01.2018.

З огляду на наведене, суд вважає за необхідне визнати протиправним рішення Корецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області №250/05 від 31.01.2018 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком, та зобов’язати з 02.01.2018 призначити пенсію ОСОБА_1, яка особі, що досягла 60 років, відповідно до ст.26 п.1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», із зарахуванням до загального страхового стажу в календарному обчисленні періоди трудової діяльності з 01.01.1987 по 31.12.1993, та з 05.09.1996 по 01.07.2000, додатково зарахувавши період роботи в календарному обчисленні з 02.07.2000 по 02.08.2004, відповідно до даних в системі персоніфікованого обліку.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень частково обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач частково довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

При зазначених обставинах, вимоги позивача частково обґрунтовані.

Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє часткове підтвердження у ході розгляду справи, то поданий позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи вищенаведене, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень Корецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області, судові витрати на суму 352,40 грн., сплачені згідно квитанції від 02.03.2018 № 15 (а.с.2).

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 (34740, с. Користь, вул. Східна, 42, Корецький район, Рівненська область, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Корецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області (34700, вул. Старомонастирська, 8, м. Корець, Корецький район, Рівненська область, код ЄДРПОУ 40375260) про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити частково.

Визнати відмову Корецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області №250/05 від 31.01.2018 в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком - протиправною.

Зобов’язати Корецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області призначити пенсію ОСОБА_1, як особі, що досягла 60 років та за наявності більше 25 років страхового стажу, відповідно до ст. 26 п. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з 02.01.2018, з додатковим зарахуванням до загального страхового стажу періоди роботи в календарному обчисленні: з 01.01.1987 по 31.12.1993, з 05.09.1996 по 01.07.2000, з 02.07.2000 по 02.08.2004 - відповідно до даних в системі персоніфікованого обліку.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь позивача ОСОБА_1 (34740, с. Користь, вул. Східна, 42, Корецький район, Рівненська область, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Корецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області (34700, вул. Старомонастирська, 8, м. Корець, Корецький район, Рівненська область, код ЄДРПОУ 40375260) судові витрати на суму 352 (триста п'ятдесят дві) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 23 квітня 2018 року.

Суддя Зозуля Д.П.