Рішення № 73560169, 23.04.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2018 року м. ПолтаваСправа № 536/2248/17

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клочка К.І., розглянув у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа - ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії. Під час розгляду справи суд,-

В С Т А Н О В И В:

22 березня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_1 окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України про :

- визнання протиправним та скасування рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 як інваліду 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 17.06.2014, викладеного в пункті 44 протоколу засідання Комісії від 24.11.2017 №121;

- зобов'язання Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 25.12.2013 №975 та надіслати його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги.

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 05.01.2018 у справі №536/2248/17 вищевказану позовну заяву прийнято до провадження, відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Розглянувши у відкритому підготовчому засіданні дану справу суд ухвалою від 01.02.2018 передав її за предметно-територіальною підсудністю до ОСОБА_1 окружного адміністративного суду.

Вказана справа надійшла до ОСОБА_1 окружного адміністративного суду 22.03.2018, що підтверджується відміткою на вхідному штампі та прийнята до провадження 26.03.2018 .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Міністерство оборони України неправомірно відмовило йому в нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи, яка передбачена Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Позивач в судове засідання не з’явився, надіславши клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надіславши клопотання про розгляд справи за його відсутності. У відзиві на позов, що надійшов до суду 11.04.2018 зазначає про відсутність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки з часу закінчення зборів позивача минуло понад три місяці. Крім того, вказує, що позивач отримав одноразову компенсацію, яка передбачена статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». За таких підстав, вважає, що в силу статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" і Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, правові підстави для призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням йому II групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відсутні.

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, хоча про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином. У письмових поясненнях заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, аналогічних тим, що викладені відповідачем у відзиві на позов.

Згідно з частиною 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 частини 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або повідомлення причин неявки.

Частиною 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Також на підставі частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням наведеного, суд визнав за можливе розглядати справу без участі сторін в письмовому провадженні без здійснення фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

ОСОБА_2 брав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в період з 01.06.1986 року по 29.07.1986 року.

Відповідно до Витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв’язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, протокол № 1203 від 28.04.2014 року Центральної військово-лікарської комісії, захворювання молодшого сержанта у запасі ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1: «Дисциркуляторна енцефалопатія ІІ ст. змішаного ґенезу переважно в ВББ, виражений цефалічний, астено-невротичний синдром, синдром лікворо-венозної дистензії», що підтверджується військово-обліковими та медичними документами, - захворювання, так, пов'язане з виконанням обов’язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Згідно довідки до акта огляду МСЕК серії 10 ААА № 206701 ОСОБА_2 встановлено другу групу інвалідності з 17.06.2014 року, захворювання, пов’язане з виконанням обов’язків військової служби з ЛНА на ЧАЕС.

Відповідно до посвідчення серії Б № 474271 від 18.08.2014 року, виданого Управлінням праці та соціального захисту населення Кременчуцької районної державної адміністрації ОСОБА_2 є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни.

12.12.2016 року ОСОБА_2 направлено до Кременчуцького об’єднаного міського військового комісаріату документи з заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв’язку з встановленням інвалідності в розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму.

ОСОБА_1 обласного військового комісаріату від 27.01.2017 року № 10/134 зазначені документи ОСОБА_2 повернуто без реалізації з підстав, передбачених ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у зв'язку з неподанням документів, що підтверджують настання інвалідності в 3-місячний термін після закінчення зборів, оскільки позивача призвано на учбові збори по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 01.06.1986 року по 29.07.1986 року, дата встановлення інвалідності17.06.2014 року.»

Не погодившись з такими діями відповідача, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Кременчуцького районного суду Полтавської області.

Постановою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 07.06.2017 року по справі № 536/501/17-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017 адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено повністю.

Визнано протиправними дії ОСОБА_1 обласного військового комісаріату, які полягають в неподанні у 15-денний строк з дня реєстрації розпорядникові бюджетних коштів Міністерству оборони України всіх документів та висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги, як особі, якій встановлена інвалідність II групи з 17.06.2014 року внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей». Зобов'язано ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат подати розпорядникові бюджетних коштів Міністерству оборони України висновок щодо виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та Постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 р. «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».

Залишаючи в силі постанову суду першої інстанції, колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду виходила з наступного.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".

Відповідно до статті 41 вказаного Закону, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Згідно статті 1 вищевказаного Закону, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Розділом ІІ Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлені права військовослужбовців, зокрема, щодо грошового забезпечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про наявність у ОСОБА_2 права на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

За приписам частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи викладені обставини суд дійшов висновку, що оскаржене рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 як інваліду 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 17.06.2014, викладеного в пункті 44 протоколу засідання Комісії від 24.11.2017 №121 є протиправним і підлягає скасуванню, відтак, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на те, що позивач отримав одноразову грошову компенсацію, яка передбачена ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 284,4 грн., суд не бере до уваги, оскільки, по – перше, розмір зазначеної допомоги є неспівмірним з розміром одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", що свідчить про відсутність свідомого вибору позивачем першої із зазначених допомог, як то передбачено пунктом 7 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", по – друге, відповідач не позбавлений права виплатити допомогу з урахуванням раніше виплаченої суми на підставі пункту 8 Порядку, затвердженого Постановою Кабінету ОСОБА_3 України № 975 від 25.12.2013.

Стосовно позовних вимог про зобов'язання Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 25.12.2013 №975 та надіслати його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги суд зазначає наступне.

Верховний Суд України у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

За приписами частини 1, 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

В силу вимог статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Надаючи правову оцінку належності обраного заявником способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, абзацами 5, 6, та 7 вступної частини Рекомендації Rec (2004) 6 Комітету ОСОБА_3 Європи державам-членам "Щодо вдосконалення національних засобів правового захисту", ухваленої на 114-й сесії 12.05.2004, передбачено, що, відповідно до вимог статті 13 Конвенції, держави-члени зобов'язуються забезпечити будь-якій особі, що звертається з оскарженням порушення її прав і свобод, викладених в Конвенції, ефективний засіб правового захисту в національному органі; крім обов'язку впровадити такі ефективні засоби правового захисту у світлі прецедентної практики Європейського суду з прав людини, на держави покладається загальний обов'язок розв'язувати проблеми, що лежать в основі виявлених порушень; саме держави-члени повинні забезпечити ефективність таких національних засобів як з правової, так і практичної точок зору, і щоб їх застосування могло привести до вирішення скарги по суті та належного відшкодування за будь-яке виявлене порушення.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Враховуючи те, що відповідачем при прийнятті оскарженого рішення не враховано вищезазначених висновків суду, викладених у рішенні, що набрало законної сили стосовно ОСОБА_2, суд вважає обраний позивачем спосіб захисту належним та ефективним, тому позовні вимоги в частині зобов’язання комісію прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 є також правомірними і підлягають задоволенню.

Разом з тим, позовну вимогу про зобов’язання відповідача надіслати прийняте рішення уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги суд вважає передчасною, і, як наслідок, такою що не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на викладене, відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, не довів суду правомірності прийнятого ним рішення.

За викладених обставин позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 (вул. Чапаєва, буд. 59, с. Максимівка, Кременчуцький район, Полтавська область, 39720) до Міністерство оборони України (проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168), третя особа: ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат (вул. Шевченка, 78-А, м. Полтава, Полтавська область, 69039), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 як інваліду 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 17.06.2014, викладеного в пункті 44 протоколу засідання Комісії від 24.11.2017 №121;

Зобов'язати Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 25.12.2013 № 975.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя ОСОБА_4