Рішення № 73560022, 12.04.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/567/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.

секретар судового засідання Сільник Н.Є.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

представник третьої особи- Коржевич У.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Сітіпарк Львів” до Головного управління ДФС у Львівській області, тертя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Львівська міська рада про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Сітіпарк Львів” (далі – позивач, ТОВ “Сітіпарк Львів”) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Львівській області), тертя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Львівська міська рада про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 15.11.2017.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 15 листопада 2017 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1. Позивач зазначив, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення стало на думку відповідача заниження позивачем орендної плати за землю за 2015 рік, що призвело до порушення п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14, п.п. 288.5.1. п. 288.5 ст. 288 ПК України. Позивач не погоджується із висновками податкового органу, оскільки позивач застосував пільгу із сплати орендної плати за землю відповідно до договору оренди землі від 15 вересня 2015 року та ухвали Львівської міської ради від 27.08.2015 № 5029 та від 18.07.2013 № 2467. Позивач зазначив, що у пункті 4 ухвали від 27.08.2015 № 5029 Львівська міська рада звільнила землекористувачів (орендарів) від сплати за землю (орендної плати) за земельні ділянки, що надаються для створення індустріальних парків у м. Львові. Додатково позивач посилається на ухвалу Львівської міської ради № 2567 від 18.07.2013, якою передбачено залучення інвесторів та стимулювання розвитку господарської діяльності на території індустріального парку впродовж 2015-2016 р.р. шляхом надання землекористувачам пільг із сплати орендної плати за землю. Вказує, що зазначені ухвали чинні, не скасовані, а відтак використання позивачем пільги з орендної плати за землю не суперечить діючому на момент виникнення спірних правовідносин законодавству. У зв’язку з наведеним просить скасувати оскаржуване податкове повідомлення рішення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позові та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позов. Заперечення мотивує тим, що ГУ ДФС у Львівській області було проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань повноти нарахування та сплати орендної плати за землю за 2015 рік та встановлено заниження орендної плати за землю за 2015 рік. Посилається на п.п. 288.5.1 п.288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, яким закріплено мінімальний та максимальний розмір орендної плати за землю, з врахуванням чого розмір річної суми орендної плати за землю не може бути меншим 3 відсотків нормативної грошової оцінки землі. Вказує, що положення договору оренди землі, в частині визначення розміру орендної плати, суперечать вимогам Податкового кодексу України, а відтак, відповідачем правомірно збільшено ТОВ “Сітіпарк Львів” суму грошового зобов'язання по орендній. Просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Представник третьої особи позов підтримав, просив задовольнити в повному обсязі. Зокрема, представник третьої особи зазначив, що ухвалами Львівської міської ради ТОВ “Сітіпарк Львів” звільнено від оплати орендної плати за землю, а відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

У судовому засіданні 27 березня 2018 року судом закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Суд, заслухавши думку сторін, з’ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 15 вересня 2015 року між Львівською міською радою (Орендодавець) та ТОВ “Сітіпарк Львів” укладено договір оренди землі (далі – Договір), відповідно до умов якого Орендодавець на підставі ПК України, ухвал Львівської міської ради від 26.07.2012 № 1675 «Про затвердження і про підготовку, організацію, проведення та оформлення купівлі-продажу у власність або надання в оренду земельних ділянок у м. Львові», від 25.12.2014 № 4250 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Львова» та ухвали Львівської міської ради від 27.08.2015 № 5029 «Про передачу ТОВ “Сітіпарк Львів” земельної ділянки на вул. ОСОБА_3 (промислова зона «Рясне-2», ділянка 1-1) для створення та функціонування індустріального парку «Рясне-2» надає, а Орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться у м. Львові на вул. ОСОБА_3 (промислова «Рясне-2», ділянка 1-1) для створення та функціонування індустріального парку «Рясне-2».

Згідно п. 2 зазначеного Договору в оренду передається земельна ділянка, кадастровий № 461013500:12:003:0006, загальною площею 23,4913 га, у тому числі під озелення 23, 4913, га.

Строк дії договору встановлено у п. 8 Договору, який становить 30 (тридцять) років до 27.08.2045.

Відповідно до п. 9 Договору орендна плата вноситься Орендарем у формі та розмірі 4200878, 71 грн в рік, що становить 3 відсотка від нормативної грошової оцінки та вноситься щомісячно рівними частинами.

Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДФС у Львівській області з 11.05.2017 по 16.05.2017 проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ “Сітіпарк Львів” з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 15.09.2015 по 24.03.2017, за результатами якої складено акт перевірки № 621/13-01-14-06/3978486 від 23.05.2017.

Згідно зазначеного акта перевірки, відповідачем встановлено порушення ТОВ “Сітіпарк Львів” п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14, ст. 288 ПК України в результаті чого занижено орендну плату за землю за 2015 рік в сумі 1231490, 47 грн.

2 червня 2017 року ТОВ “Сітіпарк Львів” подало до ГУ ДФС у Львівській області заперечення на акт перевірки № 621/13-01-14-06/3978486 від 23.05.2017, в якому просило переглянути висновки акту з урахування наданих заперечень.

15 червня 2017 року ГУ ДФС у Львівській області листом № 7073/10/13-01-14-06 надало відповідь ТОВ “Сітіпарк Львів” на заперечення, в якому зазначило, що комісією по розгляду спірних питань запропоновано надіслати запит до Львівської міської ради щодо актуальності винесених Ухвал від 18.07.2013 р. №2567 та 08.27.2015 р. №5029 «Про передачу TOB «Сітіпарк Львів» земельної ділянки на вул. ОСОБА_3 (промислова зона «Рясне- 2», ділянка 1-1) для створення та функціонування індустріального парку «Рясне- 2», запит до Генеральної прокуратури України, щодо оскарження даних ухвал на предмет невідповідності до норм чинного законодавства. Також у вказаному листі зазначено, що прийнято рішення податкові повідомлення - рішення не виносити та призначити позапланову перевірку ТОВ „Сітіпарк Львів" з питань, що стали предметом оскарження відповідно до пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. ст. 78 ПК України

ГУ ДФС у Львівській області проведено з 11.10.2017 по 18.10.2017 повторно позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ “Сітіпарк Львів” з питань повноти нарахування та сплати орендної плати за землю за 2015 рік, за результатами перевірки складено акт № 1799/13-01-14-06/39798486 від 25.10.2017.

Зокрема, в акті перевірки № 1799/13-01-14-06/39798486 від 25.10.2017 ГУ ДФС у Львівській області зроблено висновок, що ТОВ “Сітіпарк Львів” порушено п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14, ст. 288 ПК України в результаті чого занижено орендну плату за землю за 2015 рік в сумі 1231490, 47 грн.

ТОВ “Сітіпарк Львів” до ГУ ДФС у Львівській області було подано заперечення на акт перевірки № 1799/13-01-14-06/39798486 від 25.10.2017.

10 листопада 2017 року ГУ ДФС у Львівській області скерувало на адресу позивача відповідь викладену у листі № 20235/10/13-01-14-06-16, в якому зазначило, що висновки викладенні в акті перевірки залишено без змін.

За результатами перевірки та на підставі складеного акта перевірки № 1799/13-01-14-06/39798486 від 25.10.2017, відповідачем 15 листопада 2017 року винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ “Сітіпарк Львів” за платежем орендна плата з юридичних осіб на загальну суму 1539363,09 грн, з яких 1231490, 47 грн за податковими зобов'язаннями та 307872, 62 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

ТОВ “Сітіпарк Львів” податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 15.11.2015 було оскаржено до Державної фіскальної служби України.

Рішенням ГУ ДФС у Львівській області від 25.01.2018 № 8535/6/99-99.11-03-01-25 скаргу ТОВ “Сітіпарк Львів” залишено без задоволення, а податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 15.11.2015 - без змін.

Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача, оскільки 18 липня 2013 року на 12-ій сесії 6-го скликання Львівської міської ради було прийнято ухвалу № 2567 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для створення індустріального парку у м. Львові на вул. ОСОБА_3, промислова зона "Рясне-2", ділянка 1-1 та про організацію і проведення конкурсу з вибору керуючої компанії індустріального парку».

27 серпня 2015 року Львівська міська рада на 22-ій сесії 6-го скликання прийняла ухвалу № 5029 «Про передачу ТОВ “Сітіпарк Львів” земельної ділянки на вул. ОСОБА_3 (промислова зона «Рясне-2», ділянка 1-1) для створення та функціонування індустріального парку «Рясне-2» (далі – Ухвала № 5029).

Згідно п. 1 Ухвали № 5029 міська рада передала ТОВ "СіТіПарк Львів" - керуючій компанії індустріального парку "Рясне-2" - земельну ділянку площею 23,4913 га (кадастровий номер 4610137500:12:003:0006) на вул. ОСОБА_3 (промислова зона "Рясне-2", ділянка 1-1) в оренду терміном на 30 років для створення та функціонування індустріального парку "Рясне-2" за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення за функцією використання - землі промисловості.

У пункті 4 Ухвали № 5029 міська рада звільнила землекористувачів (орендарів) від сплати за землю (орендної плати) за земельні ділянки, що надаються для створення індустріальних парків у м. Львові.

У зв’язку з наведеним позивач вважає, що ТОВ “Сітіпарк Львів” правомірно скористалося пільгою щодо сплати орендної плати за землю, а відтак вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним, тому звернулося до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керувався такими нормами законодавства.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (далі – ПК України) та Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 21 Закону України від 06.10.1998 № 161-XIV „Про оренду землі (із змінами та доповненнями) орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України).

Згідно з п.п. 14.1.72 п. 14.1 ст.14 ПК України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Разом з тим, згідно з п.п.14.1.73 п.14.1 ст.14 ПК України землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до п.п. 14.1.136 п.14.1 ст.14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно з п.284.1 ст.284 ПК України Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам.

Нові зміни щодо зазначеної інформації надаються до 1 числа першого місяця кварталу, що настає за звітним кварталом, у якому відбулися зазначені зміни.

Згідно з п.288.1 ст.288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до п.288.4 ст.288 ПК України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Водночас, не зважаючи на договірний характер користування земельною ділянкою комунальної форми власності, розмір орендної плати обмежений законодавчо, а саме: пунктом 288.5 ст.288 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірного зобов’язання) розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: згідно з п.п.288.5.1 - не може бути меншою 3 відсотків нормативно-грошової оцінки; не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території; згідно з п.п.288.5.2 - не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи збігається її розмір із визначеним у договорі.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених вказаним Кодексом та законами з питань митної справи.

З набранням чинності ПК України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 вказаного Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК України , до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в жодному разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

Як встановив суд, 28 грудня 2015 року між ТОВ “Сітіпарк Львів” та Львівською міською радою укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки за адресою: м. Львів, вул. Т. Шевченка (промислова зона «Рясне-2», 1-1).

31 грудня 2015 року земельна ділянка, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Т. Шевченка, земельна-ділянка 1-1, кадастровий № 4610137500:12:003:0006 перейшла у власність ТОВ “Сітіпарк Львів”.

Таким чином, ТОВ “Сітіпарк Львів” орендувало земельну ділянку, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Т. Шевченка, земельна-ділянка 1-1, кадастровий № 4610137500:12:003:0006 з 15 вересня 2015 до 30 грудня 2015 року.

Як встановлено судом, за період з 15.09.2015 по 24.03.2016 ТОВ “Сітіпарк Львів” задекларовано орендної плати за землю, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 0 грн.

Згідно з додатком № 2 до податкової декларації з плати за землю «Відомості про пільги на земельний податок з наявних земельних ділянок» ТОВ “Сітіпарк Львів” задекларовано суму пільги у розмірі 4200878, 71 грн.

Згідно з пунктом 5 договору оренди землі від 15.09.2015 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 140029290, 17 грн.

Таким чином, з врахуванням внесених Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" змін до підпункту 288.5.1. пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, розмір орендної плати за земельну ділянку, яку ТОВ “Сітіпарк Львів” необхідно було сплатити за період з 15 вересня 2015 по 30 грудня 2015 року становить 1231490, 47 грн. (1231490, 47 грн. х 3% / 12 міс. х 4 міс. = 1231490, 47 грн.).

Однак, як встановив суд та підтверджується матеріалами справи ТОВ “Сітіпарк Львів” всупереч вимог Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" та підпункту 288.5.1. пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України не було сплачено орендну плату за землю, що призвело до заниження орендної плати за землю в період з 15 вересня 2015 по 30 грудня 2015 року в загальній сумі 1231490, 47 грн.

З огляду на наведене, суд вважає, що позивач безпідставно не сплатив до бюджету орендну плату за землю за 2015 рік у розмірі 1231490, 47 грн, оскільки річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, що є пріоритетним над нормами інших актів у разі їх суперечності.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України від 10.02.2016 (№21- 4172а14), 14.04.2015 (№21-165а15), 7.04.2015 (№21-117а15) та 2.12.2014 (№21-274а14).

У постановах Верховного Суду України від 14.03.2017 (№21-2246а 16), 16.03.2016 (№1170/2а-3151/12), 14.07.2015 (№826/5560/14), 21.04.2015 (№21-131а15) та 07.04.2015 (№21-117а15) прямо зазначено: оскільки законодавець у ПК України визначив нижню граничну межу річної суми платежу, вона має застосовуватися незалежно від того, чи збігається її розмір із визначеним у договорі (якщо в ньому встановлено меншу плату).

У постанові Верховного Суду України від 10.02.2016 у справі № 804/9264/14 висловлено правову позицію, згідно з якою розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам ПК України. При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК України, розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений ПК України.

З огляду на наведене, суд вважає, що незважаючи на ухвали Львівської міської ради від 27.08.2015 № 5029 та від 18.07.2013 № 2467 розмір орендної плати за землю повинен відповідати вимогам ПК України.

Суд зазначає, що оцінка правомірності ухвал Львівської міської ради від 27.08.2015 № 5029 та від 18.07.2013 № 2467 не входить до предмету доказування у справі щодо оскарження податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Львівській області, яким збільшено суму грошового зобов’язання позивача за платежем орендна плата за землю.

Враховуючи наведене, суд не бере до уваги посилання позивача, що ухвали Львівської міської ради від 27.08.2015 № 5029 та від 18.07.2013 № 2467 чинні, не скасовані, а відтак використання позивачем пільги з орендної плати за землю не суперечить діючому на момент виникнення спірних правовідносин законодавству.

Таким чином, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області № НОМЕР_1 від 15.11.2017 є правомірним та підстав для скасування такого рішення немає.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов не підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 5 ст.139 КАС України разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 23.04.2018.

Суддя Р.М. Брильовський