Ухвала суду № 73559887, 20.04.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 813/279/18

У Х В А Л А

з питань застосування заходів процесуального примусу

20 квітня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого суддя Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Приймака С.І., позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представниці відповідача 1 Дирди І.В., представник відповідача 3 Поповича Ю.І., розглянув у відкритому підготовчому засіданні клопотання відповідача 3 про застосування заходів процесуального примусу до Центральної військово-лікарської комісії в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Личаківсько-Залізничного об'єднаного районного Військового комісаріату м. Львова, Львівського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України, про визнання неправомірними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,-

у с т а н о в и в:

На розгляді у Львівському окружному адміністративному суді перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Личаківсько-Залізничного об'єднаного районного Військового комісаріату м. Львова, Львівського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України, про визнання неправомірними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії.

22.03.2018 року за вх. № 7676 від Міністерства оборони України надійшло клопотання про застосування заходів процесуального примусу до Центральної військово-лікарської комісії (далі - ЦВЛК), а саме: тимчасового вилучення доказів для дослідження судом.

В обґрунтування вказаного клопотання зазначено, що, оскільки ЦВЛК не виконано вимоги ухвали суду про витребування доказів, вказане свідчить про неповагу посадових осіб до законних вимог суду, здійснення суто формальної відписки, створення перешкод у здійсненні неупередженого судочинства. У зв'язку з ненаданням без поважних витребовуваних доказів, на переконання відповідача 3, існують підстави для застосування зазначених заходів примусу.

Представник відповідача 3 у судовому засіданні вказане клопотання підтримав повністю, просив його задовольнити.

Позивач та його представник щодо вказаного клопотання заперечили, просили у його задоволенні відмовити.

Представниця відповідача 1 щодо вирішення вказаного клопотання покликалася на розсуд суду.

Відповідач 2 явки уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив. Про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи чи іншого змісту не подавав.

Суд не встановив підстав для відкладення підготовчого засідання, розглянув вказане клопотання, дослідив усі обставини на його підтвердження та спростування, та вирішуючи його зазначає таке.

Статтею 129-1 Конституції України проголошено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Положеннями ст. 144 КАС України визначено, що заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом, як правило, негайно після вчинення порушення. Про застосування заходів процесуального примусу суд постановляє ухвалу.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 145 КАС України, заходом процесуального примусу є тимчасове вилучення доказів для дослідження судом.

Частиною 1 ст. 147 КАС України визначено, що у разі неподання без поважних причин письмових, речових чи електронних доказів, що витребувані судом, або неповідомлення причин їх неподання суд може постановити ухвалу про тимчасове вилучення цих доказів державним виконавцем для дослідження судом.

Ухвалою суду від 20.02.2018 року клопотання відповідача 3 задоволено та витребувано у ЦВЛК наступні документи:

- належним чином засвідчену копію повного тексту протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 25.12.2015 року № 6016, в частині, що стосується позивача;

- належним чином засвідчену копію повного тексту протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 31.05.2017 року № 1568, в частині, що стосується позивача;

- належним чином засвідчені копії документів, що слугували підставою для винесення протоколу Центральною військово-лікарською комісією від 25.12.2015 року № 6016, в частині встановлення причинного зв'язку поранення отриманого позивачем;

- належним чином засвідчені копії документів, що слугували підставою для винесення протоколу Центральною військово-лікарською комісією від 31.05.2017 року № 1568, в частині встановлення причинного зв'язку поранення отриманого позивачем.

13.03.2018 року за вх. № 6470 від ЦВЛК надійшов лист, відповідно до якого ЦВЛК повідомило про ненадання зазначених доказів, з обґрунтування причин неможливості виконання цієї ухвали.

В тому числі повідомлено, що надання копій вказаних документів було б порушенням права особи на таємницю про стан здоров'я, а також зауважено, що позивачем не висловлено згоди в межах судового розгляду на розголошення відповідної таємниці.

Представник відповідача 3 з вказаним листом, який долучений до матеріалів справи, ознайомлений, що підтверджується відміткою на клопотанні про ознайомлення з матеріалами справи 23.03.2018 року, відповідно до клопотання від 22.03.2018 року за вх. № 7674.

Оцінивши відповідь ЦВЛК суд не вважає, що доводи відповідача 3, на які він покликається як на підставу для застосування заходів процесуального примусу, є обґрунтованими.

Суд наголошує, що постановлення ухвали про тимчасове вилучення доказів є виключно правом, а не обов'язком суду.

Застосовані заходи процесуального примусу мають бути співмірними виявленому порушенню.

Враховуючи вищевикладене, та користуючись правом, наданим ч. 1 ст. 147 КАС України, суд дійшов висновку про відсутність необхідності у застосуванні до ЦВЛК заходів процесуального примусу у вигляді тимчасового вилучення доказів для дослідження судом, а тому клопотання представника відповідача 3 не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 80, 145-147, 204, 243, 248, 256, 294 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні клопотання Міністерства оборони України про застосування заходів процесуального примусу до Центральної військово-лікарської комісії в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Личаківсько-Залізничного об'єднаного районного Військового комісаріату м. Львова, Львівського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України, про визнання неправомірними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, у вигляді тимчасового вилучення доказів відмовити.

Ухвала з питань застосування заходів процесуального примусу окремо не оскаржується. Заперечення проти неї можуть бути викладені в апеляційній чи касаційній скарзі на рішення суду прийняте за результатами розгляду адміністративної справи

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 23.04.2018 року.

Суддя Качур Р.П.