Рішення № 73559841, 20.04.2018, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2018 року м. Кропивницький Справа № 811/999/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Хилько Л.І., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (далі – відповідач) про визнання протиправними рішення та зобов'язати вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом та просить:

- визнати протиправною відмову відповідача у затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1, загальною площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства на території Великовисківської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, викладену у листі від 07.11.2017 р. № Ч-21119/0-14776/0/6-17;

- визнати протиправною відмову відповідача у затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1, загальною площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства на території Великовисківської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, викладену у листі від 05.12.2017 р. № Ч-22458/0-16022/0/6-17;

- визнати протиправною відмову відповідача у затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1, загальною площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства на території Великовисківської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, викладену у листі від 09.02.2018 р. № Ч-552/0-751/0/17-18;

- зобов'язати відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1, загальною площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства на території Великовисківської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області;

- зобов'язати відповідача подати у місячний строк звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що за результатами розгляду трьох поданих заяв щодо затвердження погодженого проекту землеустрою та поданих до них документів, незважаючи на усунення всіх зауважень, відповідачем протиправно відмовлено з декількох різних причин, які не були зазначені при наданні першої відмові, у затвердженні даного проекту. Позивач наголошує, що такі дії відповідача є протиправними, оскільки суперечать нормам Земельного кодексу України, а тому просить суд зобов'язати відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Відповідачем до суду надано відзив на позовну заяву та зазначено, що спірні відмови є законними та обґрунтованими, які були прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені діючим законодавством. Також вказав, що позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача затвердити проект землеустрою передбачають втручання суду в діяльність суб'єкта владних повноважень, а тому просив суд відмовити в задоволенні заявленого позову в повному обсязі (а.с.77-87).

Позивачем було подано до суду відповідь на відзив, згідно якої наведені відповідачем заперечення, на його думку, є формальними, необґрунтованими та такими, що підлягають відхиленню (а.с.90-93).

Згідно до ст.ст.262, 263 КАС України, дану справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши наявні в справі матеріали суд дійшов наступних висновків.

Встановлено, що 14.06.2017 відповідачем видано наказ №11-5161/14-17-СГ про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки с/г призначення державної власності, що перебуває у запасі, на території Великовисківської сільради Маловисківського району Кіровоградської області. Орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га, в тому числі: 2,0000 га – ріллі, із цільовим призначенням – для ведення особистого селянського господарства (а.с.26).

За замовленням позивача виготовлено проект землеустрою, який був погоджений у встановленому порядку (а.с.17-60).

25.10.2017 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою (вх.№Ч-21119/5-17 від 26.10.17). До заяви позивачем додано проект землеустрою та Витяг з Державного земельного кадастру (а.с.86).

Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області листом від 07.11.2017№Ч-21119/0-14776/0/6-17 відмовило у затверджені поданого проекту з підстав його невідповідності вимогам законів і прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів (а.с.61, 87).

20.11.2017 р. позивач вдруге звернувся до відповідача (вх.№ЗВГ-СП від 21.11.2017) із заявою про затвердження проекту землеустрою та на усунення зауважень, викладених в листі від 07.11.2017 р. №Ч-21119/0-14776/0/6-17, долучив додаткові документи (а.с.62).

Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області листом від 05.12.2017№Ч-22458/0-16022/0/6-17 відмовило у затверджені поданого проекту з підстав його невідповідності вимогам законів і прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, зокрема, матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування не відповідають вимогам ст.50 Закону України "Про землеустрій" (а.с.68-69, 82-83).

25.01.2018 р. позивач втретє звернувся до відповідача (вх.№Ч-552/0/16-18 від 26.01.2018) із заявою про затвердження проекту землеустрою (а.с.84).

Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області листом від 09.02.2018 №Ч-552/0-751/0/17-18 відмовило у затверджені поданого проекту з підстав його невідповідності вимогам законів і прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, зокрема, матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування не відповідають вимогам ст.50 Закону України "Про землеустрій" (а.с.70, 85).

Позивач не погоджуючись з даними відмовами в затверджені проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність, вважаючи такі рішення протиправним, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Проаналізувавши зміст спірних листів-відмов від 07.11.2017 №Ч-21119/0-14776/0/6-17 (а.с.87), від 05.12.2017 №Ч-22458/0-16022/0/6-17 (а.с.82-83), від 09.02.2018 №Ч-552/0-751/0/17-18 (а.с.85) суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою та суттю вони фактично є рішеннями Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, якими позивачу було відмовлено у затверджені погодженого проекту землеустрою щодо відведення та передачі у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Ст. 3 Земельного кодексу України (далі – ЗК України) вказує, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною 2 статті 22 ЗК України передбачено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

При цьому, пунктом "а" ч. 3 статті 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Пунктом "в" ч. 3 статті 116 ЗК України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.

Згідно до ч. 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2.0 гектара.

Частиною 4 статті 122 ЗК України передбачено те, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою вказаної статті, у власність або у користування для всіх потреб.

У спірних правовідносинах, з огляду на Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15 та Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затверджене Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03 лютого 2015 року №14, таким органом є відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Так, Держгеокадастр України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України (Мінагрополітики України), іншими актами законодавства України, дорученнями Президента України та Міністра.

Згідно до вимог ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 вказаного Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.ч.9, 10 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Конституцією України закріплено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки; усі суб'єкти права власності рівні перед законом (ч.4 ст.13); право власності на землю гарантується, воно набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ч.2 ст.14).

З врахуванням викладеного, суд звертає увагу на те, що Земельним кодексом України передбачено механізм безоплатної передачі земель с/г призначення у власність громадянам та вичерпні підстави для відмови в цьому.

Проаналізувавши зміст спірних листів-відмов від 07.11.2017 №Ч-21119/0-14776/0/6-17 (а.с.87), від 05.12.2017 №Ч-22458/0-16022/0/6-17 (а.с.82-83), від 09.02.2018 №Ч-552/0-751/0/17-18 (а.с.85) та наявні в справі матеріали суд дійшов до висновку, що відмови є протиправними, а викладені відповідачем у них підстави не передбачені чинним законодавством. Дані листи не містить визначених ст. 118 Земельного кодексу України підстав для відмови у задоволенні заяви позивача і вмотивованої відмови у затверджені погодженого проекту, що не може бути визнано судом правомірним.

Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Разом з тим, з огляду на положення КАС України суд зазначає те, що адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади, перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень та виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною другою статті 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 18.03.2014 року № 21-11а14.

Згідно до вимог п.п.2, 4, 10 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Частиною 3 статті 245 КАС України передбачено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Згідно з ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З'ясувавши характер спірних правовідносин, характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, суд дійшов висновку, що з огляду на визнання протиправним рішень щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою, викладеної у листах від 07.11.2017 р. № Ч-21119/0-14776/0/6-17 (а.с.87), від 05.12.2017 р. № Ч-22458/0-16022/0/6-17 (а.с.82-83), від 09.02.2018 р. № Ч-552/0-751/0/17-18 (а.с.85), порушене право позивача на отримання обґрунтованого рішення за його заявою має бути відновлено шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача та прийняти рішення відповідно до вимог земельного законодавства.

При цьому, суд наголошує на тому, що при повторному розгляді заяви позивача відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, та повинен вирішити заяву позивача, з урахуванням правової оцінки, наданої судом обставинам у цій справі.

Отже, суд вважає за доцільне на підставі частини 6 статті 245 КАС України визначити відповідачу розумний строк виконання рішення суду у цій частині - не пізніше 30 днів з дня набрання ним законної сили.

В свою чергу, однією з вимог адміністративного позову є зобов’язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

Відповідно з ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов’язати суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зважаючи на те, що рішення суду зобов’язує відповідача – суб’єкта владних повноважень вчинити певні дії, суд вважає за необхідне встановити відповідачу строк для подання звіту про виконання рішення суду.

Судові витрати сторонами не понесені.

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 382 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов – задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у затвердженні проекту землеустрою, викладену в листах від 07.11.2017 р. № Ч-21119/0-14776/0/6-17, від 05.12.2017 р. № Ч-22458/0-16022/0/6-17 та від 09.02.2018 р. № Ч-552/0-751/0/17-18.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області не пізніше 30 днів з дня набрання цим рішенням суду законної сили повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.01.2018 р. (вх.№ Ч-552/0/16-18 від 26.01.2018 р.) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, загальною площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства на території Великовисківської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області подати до суду звіт про виконання даного рішення.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.255 КАС України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України. Відповідно до вимог підпункту 15.5 пункту 15 Розділ VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду ОСОБА_2