Рішення № 73559768, 18.04.2018, Луганський окружний адміністративний суд

8.3.13

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

18 квітня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/596/18

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Свергун І.О.,

за участі секретаря судового засідання – Карча В.М.,

представника позивача – ОСОБА_1 (довіреність від 06.03.2018 № 1),

представника відповідача – ОСОБА_2 (довіреність від 20.12.2017 № 4001/9/12-32-10-00-29),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Абсолют Плюс К» до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.03.2018 № НОМЕР_1,

ВСТАНОВИВ:

07.03.2018 товариство з обмеженою відповідальністю «Абсолют Плюс К» (далі – позивач, ТОВ «Абсолют Плюс К») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Луганській області (далі – відповідач, ГУ ДФС у Луганській області), в якому позивач посилається на таке.

У 2015 та 2016 роках позивачем було подано до податкового органу податкову декларацію з орендної плати з юридичних осіб за вищевказані роки, якими було визначено податкові зобов'язання. Скориставшись своїм правом, передбаченим статтею 50 Податкового кодексу України, 17.01.2018 та 19.01.2018 ТОВ «Абсолют Плюс К» подало уточнюючі податкові декларації з орендної плати за 2015 та 2016 роки відповідно, якими було зменшено податкові зобов'язання.

У лютому 2018 року ГУ ДФС у Луганській області було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності по орендній платі за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2015-2016 роки, за результатами якої складено акт від 05.02.2018 № 266/12-32-12-05/33359659, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.03.2018 № НОМЕР_1.

Позивач не погоджується з таким рішенням, вважає його протиправним та таким, яке слід скасувати, з наступних підстав.

При визначенні податкового зобов'язання відповідачем було порушено норми чинного законодавства, оскільки відповідно до статті 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (в редакції, чинній до 17.05.2016) суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, звільнено від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

ТОВ «Абсолют Плюс К» відповідно до розпорядження КМУ від 02.12.2015 № 1275-р знаходиться в зоні проведення АТО, тому повинне бути звільнене від сплати орендної плати з юридичних осіб з 01.01.2015 по травень 2016 року, тому оскаржене рішення є протиправним. На підставі викладеного позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.03.2018 № НОМЕР_1 на суму 57770,79 грн, у тому числі за основним платежем 46216,63 грн та за штрафними (фінансовими санкціями) 11554,16 грн.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 12.03.2018 відкрито провадження в справі, визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

03.04.2018 ГУ ДФС у Луганській області звернулося до суду з заявою про залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 03.04.2018 у задоволенні клопотання ГУ ДФС у Луганській області про залишення позову без розгляду відмовлено, позовну заяву ТОВ «Абсолют Плюс К» залишено без руху.

Також 03.04.2018 відповідач надав на адресу суду відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого послався на таке. Уточнюючими деклараціями за 2015 та 2016 роки від 17.01.2018 № НОМЕР_2 та від 19.01.2018 № НОМЕР_3 відповідно позивачем задекларовано податкові зобов'язання з орендної плати за землю за 2015 рік у сумі 0 грн, за 2016 рік у сумі 33740,98 грн, з яких: за період з січня по травень 2016 року по 0 грн щомісяця, за період з червня по грудень 2016 року по 4820,14 грн щомісяця.

ГУ ДФС у Луганській області проведено камеральну перевірку даних податкової звітності позивача з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2015, 2016 роки, результати якої відображено в акті від 05.02.2018 № 266/12-32-12-05/33359659. Перевіркою встановлено, що між Лисичанською міською радою та ТОВ «Абсолют Плюс К» укладено договори оренди землі від 26.09.2011, дата державної реєстрації 30.12.2011, № запису 441180004000077 у книзі записів державної реєстрації, та від 07.06.2012, дата державної реєстрації 30.07.2012, № запису 441180004000184 у книзі записів державної реєстрації, відповідно до яких орендодавець надає орендарю в строкове платне користування земельні ділянки площею 0,0409 га та 0,1790 га відповідно. До вказаних договорів оренди землі між сторонами неодноразово укладалися додаткові угоди, які є невід’ємними частинами вищевказаних договорів, та якими, зокрема, змінювався розмір та порядок орендної плати за користування земельними ділянками.

З урахуванням змісту перевіреної податкової звітності та змісту вищевказаних договорів відповідачем було встановлено, що в порушення п. 288.1, п. 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України позивачем за період з 01.01.2015 по 01.06.2016 занижена орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності у розмірі 46216,63 грн. Тому оскарженим рішенням ТОВ «Абсолют Плюс К» було збільшено суму грошового зобов'язання на 46216,63 грн (за основним зобов'язанням) та 11554,16 грн (за штрафними санкціями).

Також відповідач вважає необґрунтованим посилання позивача на положення статті 6 Закону України ««Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 № 1669- VII, як на підставу для подання уточнених податкових декларацій в порядку статті 50 Податкового кодексу України, оскільки Законом № 1669 не надано окремого визначення терміну «звільнення від сплати», що дозволило б тлумачити його зміст інакше ніж це визначено в Податковому кодексі України.

У разі застосування статті 6 Закону № 1669 до спірних правовідносин всупереч вимогам пункту 2.1 статті 2, та пункту 5.2 статті 5 Податкового кодексу України через прийняття Закону № 1669 пізніше в часі, вважає, що немає жодних законних підстав для того, щоб розцінювати положення статті 6 Закону № 1669 інакше ніж як податкову пільгу.

В наданих позивачем звітних та уточнюючих деклараціях з орендної плати за землю відсутні відомості щодо використання позивачем податкової пільги, що свідчить про відсутність належних та допустимих доказів використання позивачем права на отримання податкової пільги, та одночасно доводить безпідставність посилання позивача на положення статті 6 Закону України № 1669.

Окрім того, зазначив, що відповідно до статті 10 Закону № 1669 протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України. Такі сертифікати на адресу ГУ ДФС у Луганській області чи на адресу ДПІ у м. Лисичанську від ТОВ «Абсолют Плюс К» не надходили.

На день подання уточнених податкових декларацій строк сплати орендної плати за землю за 2015 та 2016 роки вже настав, а положення статті 6 Закону № 1669 змінено, та відповідно до розпорядження КМУ від 07.11.2014 № 1085-р місто Лисичанськ не віднесено до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення. Відтак, позивач протягом дії податкової пільги, передбаченої статтею 6 Закону № 1669, не скористався.

Вважає, що на день укладання додаткових угод між позивачем та міською радою вже діяли положення Закону України № 1669, однак в умовах таких угод не зазначено про звільнення від сплати орендної плати відповідно до статті 6 Закону № 1669, а навпаки визначена її сума та порядок сплати. У відповідності до положень Конституції України та Податкового кодексу України вирішення питання щодо звільнення від сплати за користування земельними ділянками комунальної власності шляхом надання податкової пільги на податок на майно, належить до виключної компетенції територіальних громад безпосередньо, або через утворений орган місцевого самоврядування, конкретно в даній справі таке право належить виключно Лисичанській міській раді Луганської області. На підставі викладеного просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі (арк. спр. 63-70).

04.04.2018 на виконання ухвали суду від 03.04.2018 про залишення позовної заяви без руху позивачем надано суду уточнену позовну заяву.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 04.04.2018 продовжено розгляд адміністративної справи № 812/596/18.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеному в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-76 КАС України, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ТОВ «Абсолют Плюс К» зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Лисичанської міської ради 24.02.2005 за № 13811020000000380 (арк. спр. 38-43, 50-54).

26.09.2011 між Лисичанською міською радою (орендодавець) та ТОВ «Абсолют Плюс К» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,0409 га, яка знаходиться за адресою: Луганська область, м. Лисичанськ, вул. 9-го Травня, 46-а, для експлуатації технологічного газопроводу АГНКС. Вказаний договір оренди зареєстровано у Державному реєстрі земель Управлінням Держкомзему у м. Лисичанську, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди 30.12.2011 вчинено запис за № 441180004000077 (арк. спр. 28-33).

До вказаного договору оренди земельної ділянки сторонами укладалися додаткові угоди в 2015 році та 16.02.2016, які є невід’ємними частинами вищевказаного договору (арк. спр. 34-37).

07.06.2012 між Лисичанською міською радою (орендодавець) та ТОВ «Абсолют Плюс К» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,1790 га, яка знаходиться за адресою: Луганська область, м. Лисичанськ, вул. 9-го Травня, 46-а, для експлуатації АГНКС. Вказаний договір оренди зареєстровано у Державному реєстрі земель Управлінням Держкомзему у м. Лисичанську, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди 30.07.2012 вчинено запис за № 441180004000184 (арк. спр. 102-113).

До вказаного договору оренди земельної ділянки сторонами укладалися додаткові угоди в 2015 році та 16.02.2016, які є невід’ємними частинами вищевказаного договору (арк. спр. 114-119).

Позивач подавав до контролюючого органу звітні податкові декларації з плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 та 2016 роки, в яких самостійно визначав суми зобов'язань, що належать до сплати (арк. спр. 15-21). Зазначені суми самостійно визначених платежів з орендної плати за землю щомісячно відображались податковим органом в інтегрованій картці ТОВ «Абсолют Плюс К» за видом платежу «орендна плата з юридичних осіб» (арк. спр. 71-87).

У подальшому, 17.01.2018 та 19.01.2018, позивач подав уточнюючі податкові декларації з плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 та 2016 роки відповідно, якими з урахуванням звільнення від її сплати в силу статті 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» зменшено податкові зобов'язання за період з січня по грудень 2015 року в сумі 22115,93 грн, з січня по травень 2016 року в сумі 24100,70 грн (арк. спр. 22-27).

У зв'язку з отриманням вищевказаних уточнюючих податкових декларацій 05.02.2018 відповідач провів камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності по орендній платі за земельні ділянки державної або комунальної власності ТОВ «Абсолют Плюс К» за 2015, 2016 рр. звітний (податковий) період, за результатами якої складено акт № 266/12-32-12-05/33359659. Перевіркою встановлено, що в порушення п. 288.1, п 288.4 статті 288 Податкового кодексу України ТОВ «Абсолют Плюс К» занизило податкові зобов’язання з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності на загальну суму 46216,63 грн, за що передбачена відповідальність визначена пунктом 123.1. статті 123 Податкового кодексу України (арк. спр. 7-12).

На підставі акта перевірки від 05.02.2018 № 266/12-32-12-05/33359659 ГУ ДФС у Луганській області винесено податкове повідомлення-рішення від 02.03.2018 № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем «Орендна плата з юридичних осіб» на 57770,79 грн, у тому числі: за податковими зобов’язаннями – 46216,63 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями – 11554,16 грн (арк. спр. 13).

При вирішенні спору по суті суд виходить з такого.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України (далі – ПК України), крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

У п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до положень статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Згідно з пунктом 287.3 статті 287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Разом з цим, відповідно до п. 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Як установлено судом, позивач подав уточнюючі податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) в установленому законом порядку.

Підставою для зменшення податкових зобов'язань в податковій декларації позивачем визначено ст. 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 № 1669-VII (далі – Закон № 1669), що підтверджується поясненнями представника позивача та проти чого не заперечував відповідач.

Закон № 1669 визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VII (далі - Закон № 1669) період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014.

Згідно з частиною третьою статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» наведеного Закону, закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

За результатами аналізу вказаних норм суд дійшов висновку, що Закон № 1669 є спеціальним законом у спірних правовідносинах, а тому його застосування не ставиться у залежність від внесення відповідних змін до Податкового кодексу України.

Крім того, Закон № 1669 прийнято у часі пізніше ніж Податковий кодекс України.

Статтею 6 Закону № 1669 (в редакції, чинній до 08.06.2016) встановлено, що під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Відповідно до п. 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669 Кабінет Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону зобов'язано, зокрема: затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» № 405/2014 від 14.04.2014, у період з 14.04.2014 до її закінчення.

Розпорядженням КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (Закон № 1669) був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком. Відповідно до вказаного Додатку в розділі «Луганська область» пункт «Міста обласного значення» під номером 8, зокрема, зазначено м. Лисичанськ (Лисичанська міська рада).

Розпорядженням КМУ від 05 листопада 2014 року № 1079-р «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053» зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

Розпорядженням КМУ від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком. Відповідно до Додатку в розділі «Луганська область» пункт «Міста обласного значення» під номером 8, зокрема, зазначено м. Лисичанськ (Лисичанська міська рада).

Пунктом 3 визнано такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053».

В подальшому Законом № 1365-VIII від 17.05.2016 внесено зміни до статті 6 Закону № 1669, яку викладено у наступній редакції: «Звільнити суб’єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону».

В свою чергу, частиною четвертою статті 4 Закону № 1669 визначено, що перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження», в якому відсутній населений пункт м. Лисичанськ (Лисичанська міська рада).

Отже, позивач був звільнений від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, розташованими в зоні проведення антитерористичної операції, в період з 14.04.2014 по 07.06.2016.

Починаючи з 08.06.2016 позивач повинен сплачувати плату за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в порядку та розмірах, визначених законом.

Щодо посилань відповідача на ту обставину, що позивачем не надано сертифікат Торгово-промислової палати України щодо настання форс-мажорних обставин, суд зазначає таке.

За приписами статті 10 Закону № 1669 протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Однак статтею 6 Закону № 1669 не вимагається отримання сертифіката про засвідчення форс-мажорних обставин для звільнення від плати за землю.

Отже, задекларовані в податковій декларації позивача нульові показники зобов'язання з орендної плати за землю протягом періоду з 01.01.2015 по 31.12.2015 та з 01.01.2016 по 31.05.2016 відповідають вимогам Закону № 1669 і свідчать про реалізацію позивачем зазначеного права.

Зазначені обставини також спростовують посилання відповідача на те, що позивач не скористався податковою пільгою.

Відповідно до п. 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Посилаючись на вказану норму, відповідач нарахував позивачу штрафні (фінансові) санкції.

Однак, з огляду на те, що за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про безпідставність визначення податковим органом позивачу податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки комунальної власності за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 та з 01.01.2016 по 31.05.2016, підстави для застосування до підприємства позивача штрафних (фінансових) санкцій, що передбачені статтею 123 Податкового кодексу України, у вказаний період відсутні.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 02.03.2018 № НОМЕР_1 є протиправним та належить до скасування, а відтак позовні вимоги є обґрунтованими та такими, які слід задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір у сумі 1762,00 грн (арк. спр. 2).

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, судові витрати належить відшкодувати на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в сумі 1762,00 грн.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Абсолют Плюс К» до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.03.2018 № НОМЕР_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Луганській області від 02.03.2018 № НОМЕР_1, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Абсолют Плюс К» збільшено суму грошового зобов’язання за платежем «Орендна плата з юридичних осіб» у загальному розмірі 57770,79 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області (93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, буд. 72, код ЄДРПОУ 39591445) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Абсолют Плюс К» (93103, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. 9 Травня, буд. 46-А, код ЄДРПОУ 33359659) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1762,00 грн (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 23 квітня 2018 року.

Суддя ОСОБА_3