Рішення № 73559666, 20.04.2018, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2018 року м. Кропивницький Справа № П/811/50/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні адміністративну справу

позивач: ОСОБА_1 (28006, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Нагорна, 8, РНОКПП НОМЕР_1)

відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7а, код ЄДРПОУ 20632802)

про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Олександрійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області (надалі - Олександрійське ОУПФУ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди.

Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що він є пенсіонером, а його пенсійна справа перебуває в Олександрійському ОУПФУ. З'ясувавши, що до стажу роботи при підрахунку пенсійних виплат не зараховано трудовий стаж за період роботи з 17.05.1971 року по 01.12.1971 року в БУ-1 тресту "Жданівжитлобуд", позивач звернувся до відповідача із вимогою зарахувати цей період роботи до трудового стажу. Але у задоволенні його вимоги відповідачем було відмовлено, про що листом №65/02-25 від 12.07.2017 року надано відповідь з посиланням на те, що у трудовій книжці відсутні дати наказів на прийняття та звільнення. Позивач, стверджуючи, що стаж його роботи належним чином підтверджений записом у його трудовій книжці і ніяких додаткових доказів не потребує, вказуючи на заподіяні йому моральні страждання, просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача у зарахуванні до його трудового стажу періоду роботи з 17.05.1971 року по 01.12.1971 року в БУ-1 тресту "Жданівжитлобуд" та зобов'язати відповідача зарахувати до свого трудового стажу період роботи з 17.05.1971 року по 01.12.1971 року у БУ-1 тресту "Жданівжитлобуд";

- стягнути з відповідача на свою користь на відшкодування моральної шкоди 24000 грн.

Від відповідача - Олександрійського ОУПФУ - до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову. У відзиві відповідач посилався на те, що пенсійна справа ОСОБА_1 надійшла до Олександрійського ОУПФУ у лютому 2017 року з ГУ ПФУ у Полтавській області у зв’язку зі зміною місця проживання пенсіонера. При взятті на облік пенсійної справи відповідач переглянув її матеріали та встановив, що УПФУ у м. Кременчуці розпорядженням від 26.01.2017 року №820697 правомірно уточнено страховий стаж позивача та здійснено перерахунок (зменшено) розмір пенсії у зв'язку з тим, що в дублікаті трудової книжки позивача записи про роботу за №№7-9 оформлені неналежним чином, всупереч вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року №301 "Про трудові книжки працівників" та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року. З метою надання позивачу допомоги у витребуванні довідки про період роботи в БУ-1 тресту "Жданівжитлобуд" відповідач звертався до УПФУ м. Маріуполя Донецької області та повідомив позивача про необхідність отримання довідки для підтвердження спірного періоду роботи в недержавному архіві ТОВ "Бізнес Архів". Проте позивач з такою заявою до ТОВ "Бізнес Архів" не звертався. З цих підстав, заперечуючи свою бездіяльність у спірних правовідносинах, а також доводячи безпідставність заявлених позовних вимог про стягнення моральної шкоди, просив суд у позові відмовити.

У відповіді на відзив позивач вказав, що нормативні акти щодо порядку ведення трудових книжок працівників, на які посилався відповідач, не розповсюджуються на правовідносини, які виникли раніше, зокрема у 1971 році. На момент внесення спірного запису до його трудової книжки цей запис відповідав вимогам закону, містить необхідні відомості з приводу його трудової діяльності і дає підстави для зарахування цього періоду роботи до пенсійного стажу.

Ухвалою суду від 20.04.2018 року замінено відповідача - Олександрійське об'єднане управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області - його правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, надані докази, суд встановив такі обставини та дійшов до таких висновків.

У червні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до органів Пенсійного фонду за призначенням пенсії за віком. (а.с. 28)

Відповідно до протоколу Управління ПФУ у м. Світловодську №7125 від 12.07.2006 року позивачу призначена пенсія за віком на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 07.06.2006 року. Згідно з розрахунком стажу загальний стаж становив 43 роки 1 місяць 6 днів. (а.с. 35, 37)

У зв’язку зі зміною місця проживання позивача його пенсійну справу у 2015 році направлено до Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області.

При взятті пенсійної справи на облік розпорядженням УПФУ в м. Кременчуці №6386 від 28.07.2015 року здійснено розрахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.08.2015 року та обчислено його страховий стаж в 43 роки 1 місяць 8 днів (збільшено на 2 дні). (а.с. 33, 34).

При взятті пенсійної справи позивача на облік в Кременчуцькому об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Полтавської області розпорядженням №820697 від 01.05.2016 року здійснено розрахунок пенсії з 01.05.2016 року та підтверджено страховий стаж позивача в 43 роки 1 місяць 8 днів. (а.с. 38)

Однак розпорядженням Кременчуцького ОУПФУ №820697 від 26.01.2017 року здійснено перерахунок пенсії з 01.02.2017 року та уточнено страховий стаж позивача – 42 роки 6 місяців 24 дні (зменшено на 6 місяців 14 днів). (а.с. 39, 39 зв)

У лютому 2017 року у зв’язку зі зміною місця проживання ОСОБА_1 його пенсійну справу направлено до Олександрійського ОУПФУ. (а.с. 41)

Розпорядженням Олександрійського ОУПФУ №96367 від 08.02.2017 року при взятті на облік здійснено розрахунок пенсії позивача та з 01.03.2017 року продовжено виплату пенсії при загальному страховому стажі 42 роки 6 місяців 24 дні. (а.с. 42)

За заявою позивача про перерахунок пенсії розпорядженням Олександрійського ОУПФУ №195926 від 20.02.2017 року здійснено перерахунок пенсії з 01.03.2017 року та обчислено загальний стаж позивача в 42 роки 11 місяців (за даними персоніфікованого обліку збільшено загальний стаж на 4 місяці 6 днів). (а.с. 43, 43зв.)

У червні 2017 року позивач звернувся до Олександрійського ОУПФУ з заявою про надання інформації щодо підстав для зменшення його трудового стажу. (а.с. 54)

Листом №65/02-25 від 12.07.2017 року відповідач повідомив позивача, що наявна у матеріалах пенсійної справи копія дублікату трудової книжки оформлена неналежним чином, а саме у графі 4 відсутні дати наказів БУ-1 тресту "Жданівжитлобуд" про прийняття та звільнення, а тому відсутні правові підстави зараховувати цей період роботи до трудового стажу. (а.с. 6)

Не погодившись з такою відповіддю, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що спірні правовідносини виникли у зв’язку з неврахуванням відповідачем до страхового стажу позивача періоду роботи з 17.05.1971 року по 01.12.1971 року в БУ-1 тресту "Ждановжитлобуд", який, на думку відповідача, не підтверджений належним чином.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною 3 статті 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Відповідно до статті 56 Закону "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 101 цього Закону органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі – Порядок №22-1).

Відповідно до пункту 7 Порядку №22-1 (у редакції, чинній на момент звернення позивача за призначенням пенсії) до заяви про призначення пенсії за віком додаються зокрема документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01.01.2004, відділ персоніфікованого обліку органу, що призначає пенсію, додає довідку із бази даних системи персоніфікованого обліку.

Згідно з пунктом 30 Порядку №22-1 документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, засвідчених у нотаріальному порядку або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі, якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, подається копія з неї, засвідчена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію.

Пунктами 38, 43 Порядку №22-1 було передбачено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію: а) перевіряє правильність оформлення заяви й подання про призначення пенсії, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; б) здійснює попередню правову експертизу змісту і належного оформлення представлених документів; в) перевіряє правильність копій відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розходження. Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення в трьохмісячний термін з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, а також перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі.

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Аналогічні норми містяться у пунктах 2.1, 2.23, 4.2, 4.7 Порядку №22-1 у чинній на даний час редакції.

Як вбачається з пенсійної справи ОСОБА_1, при призначенні йому у 2006 році пенсії за віком пенсійним органом обчислено загальний стаж в 43 роки 1 місяць 6 днів, що підтверджується розрахунком стажу. (а.с. 37)

Страховий стаж за період до 01.01.2004 року (до набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування") обрахований на підставі трудової книжки, виданої 20.07.1963 року, та дублікату трудової книжки, виданого 25.08.1970 року. (а.с. 23 – 30)

До розрахунку стажу був зокрема включений період роботи з 17.05.1971 року по 11.07.1975 року (4 роки 1 місяць 25 днів) за записами у дублікаті трудової книжки, внесеними БУ-1 тресту "Ждановжитлобуд" та управлінням механізації комбінату "Ждановбуд". (а.с. 25 зв.)

Проте, згодом внаслідок видання розпорядження Кременчуцького ОУПФУ №820697 від 26.01.2017 року період роботи позивача в БУ-1 тресту "Ждановжитлобуд" з 17.05.1971 року по 01.12.1971 року (6 місяців 14 днів) не враховано до розрахунку загального страхового стажу. (а.с. 39, 39 зв.)

Так само у розпорядженнях Олександрійського ОУПФУ №96367 від 08.02.2017 року №195926 від 20.02.2017 року цей період роботи також не враховано до загального страхового стажу позивача, що вплинуло на розмір призначеної йому пенсії. (а.с. 42, 43 зв.)

Як вбачається з відзиву відповідача на позов, причиною неврахування спірного періоду роботи стало виявлення неналежного оформлення у дублікаті трудової книжки позивача, копія якої міститься в матеріалах пенсійної справи, записів про його роботу в БУ-1 тресту "Ждановжитлобуд", а саме у записах за №7 та №9 у графі 4 розділу "Відомості про роботу" трудової книжки відсутні дати наказів про прийняття та звільнення.

Оцінюючи ці доводи, суд виходив з того, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі – Порядок №637).

Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Наведене свідчить, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи особи, і лише в разі її відсутності або відсутності у ній відповідних записів, що не дозволяє з’ясувати відомості про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів.

Судом установлено, що органом Пенсійного фонду при призначенні позивачу пенсії у 2006 році було зараховано до його трудового стажу роботу штукатуром в БУ-1 тресту "Ждановжитлобуд" у період з 17.05.1971 року по 01.12.1971 року.

Цей період роботи позивача підтверджується поданою ним трудовою книжкою, записи у якій містять відомості про початок та кінець цього періоду. (а.с. 25 зв.) Відтак, ця трудова книжка є достатньою підставою для підтвердження стажу роботи та призначення пенсії, а виключення (незарахування) цього періоду до страхового (трудового) стажу позивача є протиправним.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Європейський суд з прав людини у справі "Рисовський проти України" (заява №29979/04, рішення від 20.10.2011 року) підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Тому, з огляду на те, що при призначенні пенсії позивачу органи Пенсійного фонду, перевіряючи правильність оформлення поданих документів про стаж, зокрема трудової книжки, не виявляли у них неточностей (розбіжностей, невідповідностей) щодо періоду роботи позивача в БУ-1 тресту "Ждановжитлобуд" та враховували цей період до страхового та трудового стажу, тому виключення (незарахування) цього періоду через 10 років після призначення пенсії із позбавленням позивача частини пенсії є порушенням принципу належного урядування, а покладання на позивача тягаря відповідальності за окремі недоліки порядку ведення трудової книжки, допущені роботодавцем, свідчить про нерозсудливість відповідача при виконанні ним державних функцій у спірних правовідносинах.

Відповідно до частин 1, 2 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Відтак, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо незарахування до трудового стажу позивача періоду роботи в БУ-1 тресту "Ждановжитлобуд" та зобов'язання зарахувати цей період до страхового (трудового) стажу є обґрунтованими та їх слід задовольнити.

Щодо заявлених позовних вимог про відшкодування моральної шкоди суд виходив з того, що статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно зі статтею 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, вста новлених законом.

Позивачем належним чином не доведений факт заподіяння відповідачем моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, наявності причинного зв'язку між моральною шкодою і протиправною бездіяльністю відповідача та вини останнього в її заподіянні, а також не зазначено, з чого позивач виходив при оцінюванні заподіяної йому шкоди. Тому суд вважає, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Ухвалою суду від 09.01.2018 року суд відстрочив позивачу сплату судового збору до ухвалення рішення у справі. З огляду на задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов'язання вчинити певні дії, зважаючи, що згідно з п.13 ч.2 ст.3 Закону України "Про судовий збір" за позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди судовий збір не справляється, підстави для розподілу судових витрат між сторонами відсутні.

Керуючись статтями 9, 90, 133, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Олександрійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області щодо незарахування до страхового (трудового) стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 17.05.1971 року по 01.12.1971 року в БУ-1 тресту "Ждановжитлобуд".

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового (трудового) стажу ОСОБА_1 період роботи з 17.05.1971 року по 01.12.1971 року в БУ-1 тресту "Ждановжитлобуд".

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду ОСОБА_2