Рішення № 73559620, 20.03.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2018 року № 810/1736/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС НАСТАШКА" до Головного управління ДФС в Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС НАСТАШКА" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС в Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм законодавства, відповідачем надано неправильну оцінку фактичним обставинам, внаслідок чого зроблено помилкові висновки при визначенні податкового зобов’язання. Позивач зазначає, що податковому органу було надано усі первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій укладених між позивачем та його контрагентами. Позивач просив суд податкові повідомлення-рішення визнати протиправними і скасувати.

Ухвалою суду від 01.06.2017 відкрито провадження по даній справі та призначено справу до судового розгляду на 20.06.2017.

Ухвалою від 20.06.2017, за обґрунтованим клопотання сторони, у зв’язку з необхідністю надання відповідачем додаткових документів та пояснень, суд зупинив провадження у справі до 20.07.2017.

Протокольною ухвалою від 20.07.2017 за обґрунтованим клопотання сторони, суд відклав розгляд питання про поновлення провадження у справі на 12.09.2017.

Протокольною ухвалою від 12.09.2017 за обґрунтованим клопотання сторони, суд відклав розгляд питання про поновлення провадження у справі на 09.10.2017.

Представник відповідача в письмових запереченнях зазначив, що підтримує позицію податкового органу викладеного в акті перевірки та вважає, що відповідач при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень, не порушив діючі норми податкового законодавства, а тому його рішення не підлягають скасуванню.

Ухвалою від 09.10.2017, за обґрунтованим клопотання сторони, у зв’язку з необхідністю надання позивачем додаткових документів та пояснень, суд зупинив провадження у справі до 20.11.2017.

Ухвалами від 09.10.2017 року суд поновив провадження у справі та в подальшому, за обґрунтованим клопотання сторони, у зв’язку з необхідністю надання позивачем додаткових документів та пояснень, суд зупинив провадження у справі до 20.11.2017.

Протокольною ухвалою від 20.11.2017 за обґрунтованим клопотання сторони, суд відклав розгляд питання про поновлення провадження у справі на 11.12.2017.

11 грудня 2017 року по даній справі судове засідання знято з розгляду у зв’язку з перебуванням судді Лиска І.Г. у відпустці та наступне судове засідання призначено на 23.01.2018.

Ухвалою від 23 січня 2018 року суд поновив провадження у справі та в подальшому перейшов до розгляду справи за новими процесуальними правилами.

Представник позивача 23.01.2018 подав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження. Представник відповідача 23.01.2018 подав клопотання в якому питання про задоволення клопотання позивача про подальший розгляду справи в порядку письмового провадження залишив на розсуд суду. Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв’язку з вищевикладеним, ухвалою суду від 23.01.2018 подальший розгляд справи вирішено здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

ТОВ "АГРОПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС НАСТАШКА» зареєстроване юридичною особою, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ.

Податковим органом на підставі направлення від 29.12.2016 № 618, на виконання ухвали слідчого судді Солом’янського районного суду м. Києва Демидовської А.І. від 29.07.2016 по справі №760/6454/16-к про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Агропромисловий комплекс Насташка» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово господарських взаємовідносин з ТОВ «АТГІ 1981», ТОВ «ОСОБА_1 Артіль», ТОВ «Слобода М», ТОВ «ТКМ і ДМ», ТОВ «Відродження ЗГП» за період з 01.01.2014 по 1З.07.2016 року, згідно з п.п. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України та наказу Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 29.12.2016 №1260, проведено позапланову документальну виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромисловий комплекс Насташка», з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «АТП 1981»,ТОВ «ОСОБА_1 Артіль», ТОВ «Слобода М», ТОВ «ТКМ і ДМ», ТОВ «Відродження ЗГП» за період з 01.01.2014 по 13.07.2016 року.

За результатами перевірки складено Акт від 17.01.2017 року № 30/10-02-14-04/32792184/9, відповідно до висновків якого позивачем порушено вимоги п.198.1 ст.198, абз. 1, 2 п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України та п.4 Постанови КМУ від 12.01.2011 № 11 «Про затвердження Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках, та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів», в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 21679 грн., в тому числі: за серпень 2015 року - 11086 грн., за листопад 2015 року - 2080 грн., за грудень 2015 року - 8513 грн. та завищено показник у рядку 21 станом на 30.06.2016 року на загальну суму 96809 грн..

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Агропромисловий комплекс Насташка» мало взаємовідносини з ТОВ «АТП 1981»,ТОВ «ОСОБА_1 Артіль», ТОВ «Слобода М», ТОВ «ТКМ і ДМ», ТОВ «Відродження ЗГП» за період з 01.01.2014 по 13.07.2016 року. Договора, заключеня між ТОВ «Агропромисловий комплекс Насташка» та ТОВ «ТКМ і ДМ» для перевірки не надані. Товарно-транспортні накладні ,що свідчать про підтвердження транспортних перевезень ТОВ «ТКМ і ДМ» за серпень 2015 року для перевірки не надані. В товарно-транспортних накладних за жовтень 2015 року, зокрема, № 5233 від 12.10.2015 не вказано марка причепа А10797ХК; -№ 529797,серія 12 ААД від 15.10.2015, не вказано марка причепа AI 0798 ХК. Також за грудень 2015 року в товарно-транспортних накладних, зокрема, № 5481 від 11.12,2015, не вказано марка причепа AI 0793 ХК; № 5516 від 23.12.2015, не вказано марка причепа AM 1634ХХ; № 5514 від 23.12.2015, не вказано марка причепа AI 14390ХМ; № 5505 від 21.12.2015 не вказано марка причепа AM 1634ХХ; № 5504 від 21.12.2015 не вказано марка причепа ВАЗ 3670ХТ.

Перевезення шроту соняшникового:

Товарно-транспортна накладна № 22712 від 16.12.2015, не містить інформації щодо марка причепа АІ9398ХР, а також містить виправлення щодо найменування перевізника та не вказана вулиця пункту розвантаження. Товарно-транспортна накладна № 22713 від 23.12.2015, не містить інформації щодо марки автомобіль, причепа АА8205ХМ, а також містить виправлення щодо найменування перевізника та не вказана вулиця пункту розвантаження. Товарно-транспортна накладна № 22711 від 15.12.2015, не містить інформації щодо марки автомобіль та причепа, а також містить виправлення щодо найменування перевізника та не вказана вулиця пункту розвантаження; № 22714 від 24.12.2015, не містить інформації щодо марки автомобіля та причепа, а також містить виправлення щодо найменування перевізника та не вказана вулиця пункту розвантаження.

В ході проведення перевірки встановлено, що в актах виконаних, робіт не відображено конкретного переліку наданих послуг, а саме: відсутня інформація щодо пункту навантаження/розвантаження товару. При цьому, надані для перевірки товарно-транспортні накладні (ф.№1-ТН) оформлені неналежним чином, не вказано перелік обов'язкових реквізитів первинних та зведених облікових документів, які необхідні для надання цим документам юридичної сили, відповідно вимог ч,2, 3 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.95 №88, Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 22.05.06 №493, а саме: не вказана ціна та загальна вартість товару, відсутні відмітки щодо одержання вантажу вантажоодержувачем, а саме відсутнє п.і.б., посада та підпис вантажоодержувача; відсутня марка автомобілів та причепів, найменування перевізника містять виправлення відсутня інформація щодо супровідних, документів на вантаж.

Враховуючи інформацію даних податкової звітності ТОВ «ТКМ і ДМ», а саме: відсутність необхідної кількості працівників для здійснення даного виду діяльності; - відсутність на балансі підприємства основні засоби, відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявний автомобільний транспорт, який необхідний для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, що не дає змогу здійснювати фінансово-господарську діяльність даного виду, діяльність ТОВ „ТКМ і ДМ” спрямована на здійснення операцій, пов’язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Проведеним аналізом баз даних Білоцерківської ОДПІ встановити походження послуг, які придбавалися ТОВ «Агропромисловий комплекс Насташка» у TOB «ТКМ і ДМ» неможливо, так як їх походження не підтверджується фактом (джерелом) законного введення в обіг тa реального задекларованого виробництва та надання послуг автоперевезень.

Враховуючи те, що здійснення операцій по ланцюгу ТОВ «ТКМ і ДМ» і ТОВ «Агропромисловий комплекс Насташка» не спричинили факту реального здійснення господарських операцій, то податковий кредит, задекларований платником по вказаних постачальниках, у податковій декларації з ПДВ за період з 01.01.2014 по 30.06.2016 є таким, що не відповідає дійсності та вважається відсутнім.

По взаємовідносинам укладеним між ТОВ «Агропромисловий комплекс Насташка» та ТОВ «Відродження ЗГП» встановлено, що надані для перевірки товарно-транспортні накладні (ф.№1-ТН) оформлені неналежним чином: не відображена повна адреса щодо пункту навантаження - зазначено лише м. Козятин та м. Ружин, не вказано перелік обов'язкових реквізитів первинних та зведених облікових документів, які необхідні для надання цим документам юридичної сили (в ТТН не зазначені первинні документи - видаткові накладні, згідно яких здійснюється перевезення придбаного товару наявність яких передбачена вимогами ч.2, 3 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.95 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995р. за №168/704, Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 22.05.06 №493, а саме: не вказана ціна та загальна вартість товару, відсутні відмітки щодо одержання вантажу вантажоодержувачем, а саме відсутнє п.і.б., посада та підпис вантажоодержувача; відсутня марка автомобілів та причепів, найменування перевізника містять виправлення відсутня інформація щодо супровідних документів на вантаж.

Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області зібрано податкову інформацію (від 03.08.2016 № 125/10-02-14-03/40262595) щодо ТОВ "Відродження ЗГП" (код ЄДРПОУ 40262595), якою встановлено не підтвердження проведення фінансово - господарських операцій з усіма контрагентами покупцями та постачальниками за періоди декларування ПДВ березень-квітень 2016 року. Зокрема, податкові розрахунки сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ) до Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області (Рокитнянське відділення) не подавались. Відомості щодо наявних основних засобів та працівників відсутні, що свідчить про відсутність трудових ресурсів для здійснення господарських операцій. За даними ЄРПН встановлено, що підприємство не використовувало орендованих основних засобів для виконання задекларованих господарських операцій. Таким чином, аналізом можливості виконання оформлених господарських операцій встановлено посутність фактичної можливості їх здійснення.

Встановлено, що діяльність ТОВ «Відродження ЗГП» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, в зв’язку з чим діяльність ТОВ «Відродження ЗГП».

Враховуючи вищевикладене, неможливо підтвердити факт поставки товару ТОВ «Відродження ЗГП», ТОВ «ТКМ і ДМ» на адресу ТОВ «Агропромисловий комплекс Насташка».

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 23 лютого 2017 року №0006271405 яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 27099 грн., яких за основним платежем – 21679 грн. та штрафні санкції – 5420 грн. та №0006281405 яким зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість на суму 96809 грн..

Позивачем було оскаржено податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України. Рішенням Державної фіскальної служби України від 26.04.2017 року № 8918/6/99-99-11-01-02-35 ППР залишено без змін, а скарга без задоволення.

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем та ТОВ «ТКМ і ДМ» в 2015 році були господарські взаємовідносини. На підтвердження їх реалізації позивачем до суду надано рахунки на оплату №22 від 03.08.2015, №87 від 29.10.2015, №106 від 31.12.2015, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №5 від 03.08.2015, №38 від 29.10.2015, №51 від 31.12.2015, товарно-транспортні накладні №529797 від 15.10.2015, №5233 від 12.10.2015, №22711 від 15.12.2015, №22712 від 16.12.2015, №22713 від 23.12.2015, №22714 від 24.12.2015, №5481 від 11.12.2015, №5504 від 21.12.2015, №5505 від 21.12.2015, №5514 від 23.12.2015, №5516 від 23.12.2015, податкові накладні №42 від 03.08.2015, №87 від 29.10.2015, №104 від 31.12.2015.

Оплата за отримані послуги здійснена позивачем у безготівковій формі, що підтверджується виписками по рахунку.

Крім того, між позивачем та ТОВ «Відродження ЗГП» в 2016 році були господарські взаємовідносини. На підтвердження їх реалізації позивачем до суду надано рахунок на оплату №12 від 31.03.2016, №9 від 29.03.2016, №13 від 01.04.2016, товарно-транспортні накладні №050987 від 29.03.2016, №050986 від 29.03.2016, №050988 від 31.03.2016, №050989 від 01.04.2016, податкові накладні №2 від 01.04.2016, №11 від 31.03.2016, №8 від 29.03.2016, видаткові накладні №8 від 28.03.2016, №12 від 01.04.2016, №11 від 31.03.2016.

При дослідженні рахунків на оплату №22 від 03.08.2015, №87 від 29.10.2015, та акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №5 від 03.08.2015, №38 від 29.10.2015, №51 від 31.12.2015 судом встановлено, що вони виписані на підставі договору №20/07/15 від 20.07.2015, проте позивачем даного договору до суду надано не було.

Дослідженням рахунок на оплату №106 від 31.12.2015 та Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №51 від 31.12.2015 встановлено, що вони виписані на підставі договору про надання послуг, проте позивачем даного договору до суду надано не було. Крім того, даний договір зазначений без дати та номеру.

Також суд зазначає, що при дослідженні актів здачі-приймання робіт встановлено, що в жодному акті не зазначено інформації щодо пункту навантаження/розвантаження товару. Судом встановлено, що товарно-транспортні накладні, що свідчать про підтвердження транспортних перевезень ТОВ «ТКМ і ДМ» за серпень 2015 року до суду надані не були.

Дослідженням товарно-транспортних накладних № 5233 від 12.10.2015, №529797 від 15.10.2015, №5481 від 11.12.2015, №5516 від 23.12.2015, №5514 від 23.12.2015, №5504 від 21.12.2015, №5505 від 21.12.2015 встановлено, що в них не зазначено марку причепа; №22712 від 16.12.2015, №22713 від 23.12.2015, №22711 від 15.12.2015, №22714 від 24.12.2015 не містять марку автомобіля та марку причепа, не вказано вулицю пункту розвантаження, а також містять виправлення щодо найменування перевізника. В товарно-транспортних накладних вказано прізвища водіїв проте жодного документу на підтвердження того, що дані водії мають право отримувати та перевозити товар до суду надано не було. Також в товарно-транспортних накладних не вказана ціна та загальна вартість товару, відсутні відмітки щодо одержання вантажу вантажоодержувачем, а саме відсутнє П.І.Б., посада та підпис вантажоодержувача; інформація щодо супровідних документів на вантаж.

Також судом досліджено документи складенні на підтвердження господарських операцій укладених між позивачем та ТОВ «Відродження ЗГП», зокрема, рахунки на оплату №12 від 31.03.2016, №9 від 29.03.2016, №13 від 01.04.2016 та видаткові накладні №8 від 28.03.2016, №12 від 01.04.2016, №11 від 31.03.2016 встановлено, що вони виписані на підставі договору поставки від 28.03.2016 №28/03/16, проте позивачем даного договору до суду надано не було.

Дослідженням товарно-транспортних накладних №050987 від 29.03.2016, №050986 від 29.03.2016, №050988 від 31.03.2016, №050989 від 01.04.2016 встановлено, що не відображена повна адреса щодо пункту навантаження - зазначено лише м. Козятин та м. Ружин, не вказано перелік обов'язкових реквізитів первинних та зведених облікових документів, не вказана ціна та загальна вартість товару, відсутні відмітки щодо одержання вантажу вантажоодержувачем, а саме відсутнє П.І.Б., посада та підпис вантажоодержувача; відсутня марка автомобілів та причепів, найменування перевізника містять виправлення та відсутня інформація щодо супровідних документів на вантаж. В товарно-транспортних накладних вказано прізвища водіїв проте жодного документу на підтвердження того, що дані водії мають право отримувати та перевозити товар до суду надано не було.

Представником позивачем на вимогу суду не надано інших доказів, окрім вищеназваних документів, які досліджено судом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Вирішення даної справи залежить від доведеності або спростування тверджень податкового органу про відсутність реальності здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «Відродження ЗГП» та ТОВ «ТКМ і ДМ» за результатами здійснення яких податковим органом прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, кола суб'єктів податкових правовідносин та відповідальності за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 здійснюється Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та затверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 №996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товару або в разі, якщо придбаний товар не призначений для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Вирішення цієї справи залежить від доведеності суду факту реальності придбання товару по тих господарських операціях, за результатами здійснення яких податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення.

З метою встановлення факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, формування податкового кредиту, судом досліджено факт придбання товару від продавців якими є ТОВ «Відродження ЗГП» та ТОВ «ТКМ і ДМ» до покупця яким є позивач.

Для цього суд не одноразово витребував від позивача всі документи, які б підтверджували реальність вчинених господарських операцій із зазначеними вище контрагентами, а також надав позивачу необхідний час для надання таких доказів.

Суд бере до уваги приписи п.44.6 ст.44 ПК України, згідно з якими у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Проте, позивачем до суду не було надано належним чином оформлені видаткові накладні, акти здачі-приймання робіт, відомості щодо перевірки його кількості та якості, довіреності на осіб, які отримували продукцію, довіреності на осіб, які здійснювали перевезення товару, подорожні листи, договори на перевезення з автоперевізниками, рахунки, відомості щодо складських приміщень позивача з даними щодо розвантаження та завантаження придбаного товару, документів, що засвідчують транспортування та зберігання товару, наявність відповідного місця зберігання товару, реєстрації заїзду та виїзду автомобілів до позивача, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, сертифікати якості на товар тощо.

Суд враховує, що саме такі документи підлягали обов’язковому оформленню. При цьому суд визнає, що окремі з цих документів дійсно могли не складатися за відсутності для цього підстав, тому суд вважає, що установленим обставинам належить надавати оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності.

Суд бере до уваги, що оглядом примірників одних і тих же первинних документів (товарно-транспортних накладних), які спочатку надавалися позивачем податковому органу, а потім – до суду, встановлено відмінності і дописування певного тексту. При цьому представник позивача не зміг пояснити суду причини цих відмінностей.

Суд також визнає, що позивачем не в повному обсязі надано документи, які підтверджують транспортування товару та у достатній мірі відображали б процедуру виконання та суть цієї господарської операції.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 22.05.2006 №493 (далі - Правила перевезення), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбутковування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу і обліку виконаної роботи.

Крім того, підпунктом 11.1 пункту 11 вказаних Правил перевезення визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів. Пунктом 11.5. пункту 11 цих Правил передбачено: товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Згідно з підпунктом 11.7. пункту 11 Правил перевезення, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Як вбачається з матеріалів справи товариство здійснювало придбання у ТОВ «Відродження ЗГП» та ТОВ «ТКМ і ДМ» товару, подальша доля якого суду не відома.

Позивач не надав суду доказів того, що придбаний товар був реалізований чи використаний у власній господарській діяльності.

Неможливість позивача пояснити, яким чином здійснювалось транспортування придбаного товару на думку суду свідчить про сумнівний характер реального виконання умов правочинів між позивачем та ТОВ «Відродження ЗГП» та ТОВ «ТКМ і ДМ».

Порядок формування податкового кредиту визначено ст.198 Податкового кодексу України. Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, визначено в п.198.1 ст.198 ПК України.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт отримання послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товару або в разі, якщо отримані послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Відповідні висновки суду узгоджуються з позицією Верховного суду України, викладеною в постановах від 22 вересня 2015 року у справах №810/5645/14 та №2а-2717/11/2670. Зокрема, Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України було зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суд зазначає, що на перевірку та до суду надано податкові накладні, в яких формально є передбачені чинним законодавством реквізити.

Разом з тим, як зазначалось судом, рішення про донарахування зобов’язання з податку на додану вартість прийнято податковим органом у зв’язку з не підтвердженням реальності здійснених господарських операцій, а не у зв’язку з порушенням в оформленні документів. З метою встановлення факту реального здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення валових витрат судом досліджено такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, наявність спеціальної податкової правосуб’єктності учасників господарської операції, зв’язок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

Незважаючи на неодноразові вимоги суду, позивачем не надано на підтвердження реальності здійснених господарських операцій інших первинних документів, які передбачені та підлягали б оформленню у разі фактичного здійснення цих операцій, відтак, наявні у справі документи не можуть бути підтвердженням реальності її проведення.

Суд вважає, що встановленим обставинам належить давати оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності.

Суд враховує, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

При цьому в податкових відносинах не може застосуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов’язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Встановлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов’язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв’язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків. Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Суд бере до уваги ту обставину, що обов’язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (частина третя статті 228 Цивільного кодексу України). Проте встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з’ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів, за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку-учасників відповідної операції.

Як встановлено судом, факт придбання товару від контрагентів позивача - ТОВ «Відродження ЗГП» та ТОВ «ТКМ і ДМ» до позивача дійсно належним чином не підтверджується документально.

Суд визнає, що позивачем ні податковому органу, ні на вимогу суду не надано інші первинні документи, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій з ТОВ «Відродження ЗГП» та ТОВ «ТКМ і ДМ», а надані докази: не в повному обсязі акти здачі здачі-приймання робі, не в повному обсязі видаткові накладні, не в повному обсязі товарно-транспортні накладні, рахунки фактури, виписка по банку є недостатніми для підтвердження цього факту.

Суд зазначає, що у разі ненадходження витребуваних судом додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв’язано на підставі наявних у справі доказів.

Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

З огляду на це, суд вважає підтвердженим висновок відповідача про те, що фактичного здійснення господарських операцій позивача з контрагентом не було, оскільки ці операції не підтверджено відповідними документами.

Таким чином, збільшення суми грошового зобов’язання по податку на додану вартість та зменшення відповідачем від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту є правомірними і відповідають вимогам чинного законодавства, підстави для скасування оскаржених податкових повідомлень-рішень відсутні.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 9, 73-78, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лиска І.Г.