Рішення № 73559575, 02.04.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 квітня 2018 року 16:58Справа № 808/3341/17 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Гавриленко А.О. та представників

позивача: ОСОБА_1

відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Спецмашремонт»

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

02 листопада 2017 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Спецмашремонт» (далі - позивач або ТОВ «Завод Спецмашремонт») до Головного управління ДФС у Запорізькій облас ті (далі – відповідач, контролюючий орган або ГУ ДФС у Запорізькій області), в якому позивач, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (вх. №4516 від 12.02.2018), просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення №0013891401 від 20.10.2017 в частині збільшення грошового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 822105,75 грн., в тому числі за основним платежем – 746825,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями – 97331,75 грн., №0013911401 від 20.10.2017 в частині збільшення грошового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 855888,75 грн., в тому числі за основним платежем – 684711,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями – 171177,75 грн., та №0013911301 від 20.10.2017.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем на підставі хибних висновків акту перевірки від 06.09.2017 №488/08-01-14-01/33134397 про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами: ТОВ «ІНТОРГКІЙ», ТОВ «СТАФ-ТОРГ», ТОВ «ВЕНДЕН ГРУП», ТОВ «АСПИД ГРУП», ТОВ «АЙТ КОМ» та ТОВ «АНТАРІ ПЛЮС», який обґрунтовано тим, що вказані підприємства не знаходяться за основним місцем знаходження, не звітують у повному обсязі, не мали достатньої кількості працівників, мають ознаки фіктивності, та в Єдиному державному реєстрі судових рішень містяться судові рішення, в яких вказані підприємства фігурують в якості фіктивних.

Проте позивач не може погодитися із такими висновками контролюючого органу, оскільки у позивача в наявності є та до перевірки надавалися всі необхідні документи первинного бухгалтерського обліку по господарським операціям із вищенаведеними контрагентами. Посилання відповідача на ознаки фіктивності, в силу принципу індивідуальності відповідальності, не можуть бути належним доказом відсутності реальності вчинення господарських операцій. Посилання ж відповідача на судові рішення, в яких згадуються контрагенти позивача, також не спростовують реальність вчинення господарських операцій, оскільки в рамках судових справ, на які спирається контролюючий орган, господарські операції позивача із цими контрагентами не досліджувалися.

Також недоречними позивач вважає й зауваження відповідача щодо неможливості перевезення товарів в адресу позивача від його контрагентів транспортним засобом ЗИЛ 431410, який належить ТОВ «НВК «Гідромашпривод», оскільки, на думку відповідача, даний транспортний засіб не взмозі перевозити вантажи, що зазначені в товарно-транспортних накладних через їхні габарити та оскільки у вказаного транспортного засобу за даними МТСБУ відсутній поліс обов’язкового страхування цивільної відповідальності у період, що перевірявся. Так позивач вказує, що у період здійснення поставок даний транспортний засіб належав ТОВ «НВК «Гідромашпривод». Висновки контролюючого органу щодо неспроможності цього автомобіля перевозити вантажі, що придбавалися за договорами із наведеними вище контрагентами позивача, не відповідають дійсності, адже даний автомобіль має вантажопідйомність 7 000 кг., а про відсутність на цей автомобіль полісу обов’язкового страхування цивільної відповідальності позивач не знав та не міг знати.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, що викладені у поданому до суду відзиві на адміністративний позов (вх.36744 від 21.12.2017). В обґрунтування заперечень зазначив, що під час перевірки позивача встановлено порушення податкового законодавства України, що полягали у заниженні податку на прибуток та податку на додану вартість. Вказані порушення виникли внаслідок заниження сум доходу в результаті не включення до їх складу вартості товарно-матеріальних цінностей отриманих платником податків з джерела невідомого походження та легалізованих за рахунок використання документів ТОВ «ІНТОРГКІЙ», ТОВ «СТАФ-ТОРГ», ТОВ «ВЕНДЕН ГРУП», ТОВ «АСПИД ГРУП», ТОВ «АЙТ КОМ» та ТОВ «АНТАРІ ПЛЮС». Документи, складені між позивачем та вищенаведеними підприємствами, не мають юридичної сили, адже відсутній факт вчинення господарських операцій між ними. Вказані підприємства не знаходяться за місце реєстрації, не мають трудових та матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, входять до складу конвертаційних центрів. Щодо окремих підприємств наявні судові рішення, в яких встановлено, що вони створені з метою надання неправомірної вигоди реальним платникам податків щодо мінімізації податкових зобов’язань. Окрім того, Автомобіль ЗИЛ 431410, яким згідно з виписаними товарно-транспортними накладними здійснювалося перевезення товарів, за своїми параметрами не міг перевозити вантажі із габаритами, що вказані в товарно-транспортних накладних, та не мав полісу обов’язкового страхування цивільної відповідальності у періоді, що перевірявся.

За таких обставин просить відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Фіксування судового процесу здійснювалось за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Акорд».

У судовому засіданні 02 квітня 2018 року на підставі ст. 250 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод Спецмашремонт» зареєстровано як юридичну особу 17.08.2004 із присвоєнням ідентифікаційного коду 33134397.

У період з 08.08.2017 по 30.08.2017 посадовими особами ГУ ДФС у Запорізькій області було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Завод Спецмашремонт» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, а з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску за період з 01.01.2011 по 31.12.2016, результати якої викладені в акті перевірки №488/08-01-14-01/33134397 від 08.09.2017.

За результатами перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог, зокрема:

1) п. 135.1, п. 135.2, п. 135.4, п. 135.5 ст. 135, п. 137.1, п. 137.4 ст. 137 р. ІІІ та з врахуванням ст. 44 р. ІІ Податкового кодексу України, пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 р. ІІІ Податкового кодексу України (у редакції, що діяла протягом 2015 року), п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Доходи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов’язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.01.2000 №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 746 825 грн., у тому числі по періодах:

- 2014 рік – на суму 411 377 грн.;

- 2015 рік – на суму 335 448 грн.;

2) п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 192.1 ст. 192, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, Порядку заповнення податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 №966, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.10.2014 за №1267/26044, Порядку заповнення податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 862 281 грн., в тому числі:

- за січень 2014 року в сумі 30 408 грн.;

- за березень 2014 року в сумі 55 429 грн.;

- за травень 2014 року в сумі 22 217 грн.;

- за червень 2014 року в сумі 18 846 грн.;

- за липень 2014 року в сумі 25 624 грн.;

- за жовтень 2014 року в сумі 19 598 грн.;

- за листопад 2014 року в сумі 41 047 грн.;

- за грудень 2014 року в сумі 13 006 грн.;

- за січень 2015 року в сумі 40 339 грн.;

- за лютий 2015 року в сумі 13 757 грн.;

- за березень 2015 року в сумі 58 555 грн.;

- за квітень 2015 року в сумі 1 860 грн.;

- за червень 2015 року в сумі 70 661 грн.;

- за липень 2015 року в сумі 168 388 грн.;

- за серпень 2015 року в сумі 255 979 грн.;

- за грудень 2015 року в сумі 1 521 грн.;

- за грудень2016 року в сумі 25 046 грн.

20 жовтня 2017 року ГУ ДФС у Запорізькій області у відношенні ТОВ «Завод Спецмашремонт» на підставі висновків акту перевірки №488/08-01-14-01/33134397 від 08.09.2017 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- форми «Р» №0013891401, яким підприємству збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 849 669,25 грн., з яких 746 825 грн. за податковим зобов’язаннями та 102 844,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- форми «Р» №0013901401, яким підприємству збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 887 196,25 грн., з яких 709 757 грн. за податковим зобов’язаннями та 177 439,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- форми «В4» №0013911401, яким підприємству зменшено розмір від’ємного значення з податку на додану вартість по декларації за липень 2015 року на 51 647 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 5 164,70 грн.

Позивач, не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями контролюючого органу, звернувся до суду із даним позовом.

При цьому, як вбачається зі змісту вищевказаного акту перевірки №488/08-01-14-01/33134397 від 08.09.2017, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став висновок контролюючого органу про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами у період, що перевірявся, а саме: ТОВ «ІНТОРГКІЙ», ТОВ «СТАФ-ТОРГ», ТОВ «ВЕНДЕН ГРУП», ТОВ «АСПИД ГРУП», ТОВ «АЙТ КОМ» та ТОВ «АНТАРІ ПЛЮС».

При цьому в обґрунтування вказаного висновку контролюючим органом зазначено таке.

Щодо ТОВ «ІНТОРГКІЙ».

Відповідачем в акті перевірки вказано на акт зустрічної звірки ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №566/26-57-22-06-09/38441831 від 15.07.2014, яким за результатами виїзду за адресою реєстрації ТОВ «ІНТОРГКІЙ» встановлено, що за даною адресою знаходиться багатоповерховий житловий будинок. При обстеженні приміщення не встановлено виробничих та трудових потужностей. Управлінням податкового аудиту на ОУ ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві передано службову записку від 23.05.2014 №2259/26-57-22-06-19 щодо розшуку посадових осіб ТОВ «ІНТОРГКІЙ». Від ОУ ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві отримано службову записку від 13.06.2014 №3556/в4/26-57-07-02 згідно з якою за податковою адресою підприємство не знаходиться.

Також відповідачем зазначено про наявність кримінального провадження №12013000000000361 за ознаками ч. 2 ст. 209 КК України, в ході досудового розслідування якого встановлено, що починаючи з 2012 року невстановленими особами на території Дніпропетровської області із використанням створених та придбаних підприємств, в тому числі ТОВ «ІНТОРГКІЙ», що зареєстровані на номінальних керівників та засновників, а також заздалегідь організованого та налагодженого механізму з надання послуг по протиправному зменшенню податкових зобов’язань низки суб’єктів господарювання перед державою та переведення безготівкових коштів у готівку, внаслідок несплати обов’язкових платежів до Державного бюджету України, інтересам держави.

Щодо ТОВ «СТАФ-ТОРГ».

Так контролюючим органом в акті перевірки вказано, що до ЄДР внесено запис про відсутність підприємства за місцезнаходженням. Головний бухгалтер, директор та засновник – одна особа. Також, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві складено акти про неможливість проведення зустрічної звірки від 27.06.2013 №1520/26-59-22-03/38780860, від 23.07.2014 №1656/26-59-22-08/38780860 ( у зв’язку з відсутністю за юридичною адресою). ТОВ «СТАФ-ТОРГ» оскаржувало висновки актів про неможливість проведення зустрічної звірки, проте рішення суду прийнято на користь ДПІ.

Окрім того контролюючий орган вказав в акті перевірки на зміст ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13.08.2015 у справі №200/16600/15-к, а саме: надані до суду матеріалами кримінального провадження підтверджують, що ТОВ «СТАФ-ТОРГ» входить до складу конвертаційного центру.

Щодо ТОВ «ВЕНДЕН ГРУП».

В обґрунтування своїх висновків щодо господарських операцій між позивачем та ТОВ «ВЕНДЕН ГРУП» відповідачем в акті перевірки вказано, що до ЄДР також внесено запис про відсутність даного підприємства за місцезнаходженням.

Щодо ТОВ «АСПИД ГРУП».

Відповідачем в акті перевірки вказано, що щодо даного підприємства до ЄДР також внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. Також головним бухгалтером, засновником та директором є одна особа.

Щодо ТОВ «АЙТ КОМ».

Контролюючим органом зазначено, що директором, головним бухгалтером та засновником даного підприємства є одна особа, а також, що ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві зібрано податкову інформацію щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «АЙТ КОМ» по взаємовідносинам з ТОВ «РЕМПАРТ». Зустрічна звірка не проведена у зв’язку з тим, що ТОВ «АЙТ КОМ» має стан – 9 (направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням).

Окрім того, контролюючим органом зроблено зауваження до документів, що підтверджують транспортування товарів від ТОВ «ІНТОРГКІЙ», ТОВ «СТАФ-ТОРГ», ТОВ «ВЕНДЕН ГРУП», ТОВ «АСПИД ГРУП» та ТОВ «АЙТ КОМ» на ТОВ «Завод Спецмашремонт», а саме: згідно виписаних товарно-транспортних накладних транспортування нібито здійснювалося ТОВ «НВК «Гідромашпривод» на автомобілі НОМЕР_1, при цьому у ході перевірки згідно наданих первинних документів та даних бухгалтерського обліку встановлено, що між ТОВ «НВК «Гідромашпривод» та ТОВ «Завод Спецмашремонт» відсутні взаємовідносини щодо надання транспортних послуг (укладання будь-яких договорів на транспортування та їх виконання). Автомобіль ЗИЛ 431410, д.н.з. НОМЕР_2, за своїми параметрами не міг перевозити грузи із габаритами, які указані в ТТН. Крім того, згідно Централізованої бази даних МТСБУ автомобіль НОМЕР_1, у періоді здійснення перевезення вантажів від підприємств ТОВ «ІНТОРГКІЙ», ТОВ «СТАФ-ТОРГ», ТОВ «ВЕНДЕН ГРУП», ТОВ «АСПИД ГРУП» та ТОВ «АЙТ КОМ» не мав страхового полісу, який є обов’язковим документом при експлуатації наземних транспортних засобів на території України відповідно до Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 №1961-ІV (із змінами та доповненнями).

З наведеного відповідачем зроблено висновок, що задекларовані господарські операції із придбання у ТОВ «ІНТОРГКІЙ», ТОВ «СТАФ-ТОРГ», ТОВ «ВЕНДЕН ГРУП», ТОВ «АСПИД ГРУП» та ТОВ «АЙТ КОМ» ТМЦ не відбулися у дійсності. Рух активів від ТОВ «ІНТОРГКІЙ», ТОВ «СТАФ-ТОРГ», ТОВ «ВЕНДЕН ГРУП», ТОВ «АСПИД ГРУП» та ТОВ «АЙТ КОМ» до ТОВ «Завод Спецмашремонт» в дійсності не відбувався. Надані ТОВ «Завод Спецмашремонт» документи не опосередковувалися реальним рухом між ТОВ «ІНТОРГКІЙ», ТОВ «СТАФ-ТОРГ», ТОВ «ВЕНДЕН ГРУП», ТОВ «АСПИД ГРУП» та ТОВ «АЙТ КОМ» і ТОВ «Завод Спецмашремонт».

При цьому, відповідно до даних бухгалтерського обліку виробничі запаси були використані в господарській діяльності підприємства та віднесені до складу собівартості реалізованих товарів.

Фактично мало місце виготовлення та реалізація товару з ТМЦ джерело походження яких не встановлене. Наявність факту реалізації ТОВ «Завод Спецмашремонт» є свідченням набуття останнім у власність (безоплатного отримання ТМЦ) без наявності будь-яких первинних документів, які опосередковують таке отримання.

Щодо ТОВ «АНТАРІ ПЛЮС».

Відповідачем в акті перевірки вказано, що директор, головний бухгалтер та засновник даного підприємства це одна особа. Проведеним детальним аналізом постачальника ТОВ «АНТАРІ ПЛЮС» згідно з комп’ютерними інформаційними системами та АРМами: ІС «Податковий блок», Архів електронної звітності, Єдиний реєстр податкових накладних, веб-сайт ГУ ДФС України та інші бази даних ДФС; встановлено нереальність придбання ТОВ «Завод Спецмашремонт» у ТОВ «АНТАРІ ПЛЮС» ідентифікованого товару, введення в обіг якого (первинний продаж) не підтверджується фактом (законним джерелом) реального походження цього товару. Згідно баз даних ЄРПН встановлено «обрив» ланцюга постачання товару як у липні 2015 року, серпні 2015 року, так і у попередніх періодах, а саме: простежується придбання різноманітних ТМЦ (овочі, фрукти, продукти харчування, підшипники, шини, деталі та інше) ТОВ «АНТАРІ ПЛЮС», але придбання ТМЦ (кутники рівнополичні, різноманітні листи г/к, швелери), які у подальшому було реалізовано на ТОВ «Завод Спецмашремонт» відсутнє.

З наведеного відповідачем також зроблено висновок, що задекларовані господарські операції з придбання у ТОВ «АНТАРІ ПЛЮС» ТМЦ не відбулися у дійсності. Рух активів від ТОВ «АНТАРІ ПЛЮС» до ТОВ «Завод Спецмашремонт» в дійсності не відбувався. Надані ТОВ «Завод Спецмашремонт» документи не опосередковувалися реальним рухом між ТОВ «АНТАРІ ПЛЮС» і ТОВ «Завод Спецмашремонт».

При цьому, відповідно до даних бухгалтерського обліку виробничі запаси були використані в господарській діяльності підприємства та віднесені до складу собівартості реалізованих товарів.

Фактично мало місце виготовлення та реалізація товару з ТМЦ джерело походження яких не встановлене. Наявність факту реалізації ТОВ «Завод Спецмашремонт» є свідченням набуття останнім у власність (безоплатного отримання ТМЦ) без наявності будь-яких первинних документів, які опосередковують таке отримання.

Проте суд не може погодитися із такими висновками відповідача та вважає за необхідне зазначити наступне.

Щодо ТОВ «ІНТОРГКІЙ».

Під час розгляду справи судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «ІНТОРГКІЙ» було укладено договір поставки №8 від 03.03.2014, за умовами якого постачальник (ТОВ «ІНТОРГКІЙ») зобов’язується поставити, а покупець (ТОВ «Завод Спецмашремонт») – на умовах даного договору прийняти та оплатити продукцію найменування (асортимент), ціна та кількість якої зазначається в Специфікаціях, які є невід’ємною частиною даного договору. Загальна орієнтовна ціна даного договору складає 350 000 грн. з урахуванням ПДВ. Транспортування товару здійснює покупець. Оплата здійснюється за фактично поставлену продукцію шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

На виконання умов укладеного договору між ТОВ «ІНТОРГКІЙ» та ТОВ «Завод Спецмашремонт» укладено:

- специфікацію №1 від 05.03.2014 на загальну суму без врахування ПДВ – 35 840 грн., ПДВ – 7 168 грн., усього – 43 008 грн.;

- специфікацію №2 від 10.03.2014 на загальну суму без врахування ПДВ – 42 613 грн., ПДВ – 8 522 грн., усього – 51 135 грн.;

- специфікацію №3 від 17.03.2014 на загальну суму без врахування ПДВ – 48 870 грн., ПДВ – 9 774 грн., усього – 58 644 грн.;

- специфікацію №4 від 21.03.2014 на загальну суму без врахування ПДВ – 32 630 грн., ПДВ – 6 526 грн., усього – 39 156 грн.;

- специфікацію №5 від 28.03.2014 на загальну суму без врахування ПДВ – 46 238 грн., ПДВ – 9 247 грн., усього – 55 485 грн.;

- специфікацію №6 від 31.03.2014 на загальну суму без врахування ПДВ – 47 886 грн., ПДВ – 9 577,20 грн., усього – 57 463,20 грн.

За вищенаведеними специфікаціями в адресу позивача поставлявся наступний товар (мовою оригіналу): двутавровая балка 14; уголок (в асортименті); швеллер (в асортименті); лист г/к (в асортименті); прокат г/к толстолистовой (в асортименті).

На підтвердження виконання умов цього договору до матеріалів справи надано видаткові накладні №126 від 05.03.2014, №273 від 10.03.2014, №486 від 17.03.2014, №586 від 21.03.2014, №821 від 28.03.2014, №709 від 31.03.2014, та податкові накладні №126 від 05.03.2014, №273 від 10.03.2014, №486 від 17.03.2014, №586 від 21.03.2014, №821 від 28.03.2014, №709 від 31.03.2014.

На підтвердження факту перевезення товару до матеріалів справи надано товарно-транспортні накладні №126 від 05.03.2014, №273 від 10.03.2014, №486 від 17.03.2014, №586 від 21.03.2014, №821 від 28.03.2014, №709 від 31.03.2014.

Окрім того, між позивачем та ТОВ «ІНТОРГКІЙ» було укладено договір поставки №9 від 21.03.2014, за умовами якого постачальник (ТОВ «ІНТОРГКІЙ») зобов’язується поставити, а покупець (ТОВ «Завод Спецмашремонт») – на умовах даного договору прийняти та оплатити продукцію найменування (асортимент), ціна та кількість якої зазначається в Специфікаціях, які є невід’ємною частиною даного договору. Загальна орієнтовна ціна даного договору складає 30 000 грн. з урахуванням ПДВ. Транспортування товару здійснює покупець. Оплата здійснюється за фактично поставлену продукцію шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

На виконання умов даного договору між ТОВ «ІНТОРГКІЙ» та ТОВ «Завод Спецмашремонт» укладено специфікацію №1 від 21.03.2014 на загальну суму без врахування ПДВ – 23 068,15 грн., ПДВ – 4 613,63 грн., усього – 27 681,78 грн.

За вищенаведеною специфікацією в адресу позивача поставлявся наступний товар (мовою оригіналу): реле напряжения; автоматический выключатель; терморегулятор; розетка 2-ая с заземлением; провод (в асортименті); вентилятор; лента уплотнительная; саморез по металу; лист металлический; та інші будівельні матеріали.

На підтвердження виконання умов цього договору до матеріалів справи надано видаткову накладну №585 від 21.03.2014 та податкову накладну №585 від 21.03.2014.

Щодо ТОВ «СТАФ-ТОРГ».

Під час розгляду справи судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «СТАФ-ТОРГ» було укладено договір поставки №12 від 05.05.2014, за умовами якого постачальник (ТОВ «СТАФ-ТОРГ») зобов’язується поставити, а покупець (ТОВ «Завод Спецмашремонт») прийняти та оплатити продукцію, вказану в Специфікаціях, які додаються до цього договору. Кількість, номенклатура, ціна і термін поставки товару, умови оплати визначені в Специфікаціях, які додаються до цього договору і складають його невід’ємну частину. Загальна орієнтовна сума цього договору складає 950 000 грн. з врахуванням ПДВ. Постачальник поставляє товар на умовах, зазначених в Специфікаціях. Розрахунки за даним договором здійснюються у національній валюті України – гривнях.

На виконання умов укладеного договору між ТОВ «СТАФ-ТОРГ» та ТОВ «Завод Спецмашремонт» укладено специфікацію №1 від 05.05.2014 на загальну суму без врахування ПДВ – 303 303 грн., ПДВ – 60 660,60 грн., усього – 363 963,60 грн.

За вищенаведеною специфікацією в адресу позивача поставлявся наступний товар: лист г/к; кутник рівнополичниц (в асортименті); швелер (в асортименті); балка двотаврова (в асортименті); дріт; електроди (в асортименті); круг відрізний; круг зачисний.

На підтвердження виконання умов цього договору до матеріалів справи надано видаткові накладні №78 від 07.05.2014, №115 від 12.05.2014, №116 від 22.05.2014, №260 від 06.06.2014, №563 від 13.06.2014, №910 від 20.06.2014, №1106 від 24.06.2014 та податкові накладні №78 від 07.05.2014, №115 від 12.05.2014, №116 від 22.05.2014, №260 від 06.06.2014, №563 від 13.06.2014, №910 від 20.06.2014, №1106 від 24.06.2014.

На підтвердження факту перевезення товару до матеріалів справи надано товарно-транспортні накладні №78 від 07.05.2014, №115 від 12.05.2014, №116 від 22.05.2014, №260 від 06.06.2014, №563 від 13.06.2014, №910 від 20.06.2014, №1106 від 24.06.2014.

Щодо ТОВ «ВЕНДЕН ГРУП».

Під час розгляду справи судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «ВЕНДЕН ГРУП» було укладено договір поставки №18 від 29.09.2014, за умовами якого постачальник (ТОВ «ВЕНДЕН ГРУП») зобов’язується поставити, а покупець (ТОВ «Завод Спецмашремонт») прийняти та оплатити продукцію, вказану в Специфікаціях, які додаються до цього договору. Кількість, номенклатура, ціна і термін поставки товару, умови оплати визначені в Специфікаціях, які додаються до цього договору і складають його невід’ємну частину. Загальна орієнтовна сума цього договору складає 600 000 грн. з врахуванням ПДВ. Постачальник поставляє товар на умовах, зазначених в Специфікаціях. Розрахунки за даним договором здійснюються у національній валюті України – гривнях.

На виконання умов укладеного договору між ТОВ «ВЕНДЕН ГРУП» та ТОВ «Завод Спецмашремонт» укладено специфікацію №1 від 29.09.2014 на загальну суму без врахування ПДВ – 496 002 грн., ПДВ – 99 200,40 грн., усього – 595 202,40 грн.

За вищенаведеною специфікацією в адресу позивача поставлявся наступний товар: лист н/ж; лист г/к (в асортименті); коло н/ж (в асортименті); кутник рівнополичний.

На підтвердження виконання умов цього договору до матеріалів справи надано видаткові накладні №6 від 01.10.2014, №101 від 03.10.2014, №305 від 07.10.2014, №400 від 09.10.2014, №653 від 14.10.2014, №750 від 16.10.2014, №1060 від 21.10.2014, №1116 від 23.10.2014, №1205 від 24.10.2014, №1404 від 28.10.2014, №1505 від 30.10.2014 та податкові накладні №6 від 01.10.2014, №101 від 03.10.2014, №305 від 07.10.2014, №400 від 09.10.2014, №653 від 14.10.2014, №750 від 16.10.2014, №1060 від 21.10.2014, №1116 від 23.10.2014, №1205 від 24.10.2014, №1404 від 28.10.2014, №1505 від 30.10.2014.

На підтвердження факту перевезення товару до матеріалів справи надано товарно-транспортні накладні №6 від 01.10.2014, №101 від 03.10.2014, №305 від 07.10.2014, №400 від 09.10.2014, №653 від 14.10.2014, №750 від 16.10.2014, №1060 від 21.10.2014, №1116 від 23.10.2014, №1205 від 24.10.2014, №1404 від 28.10.2014, №1505 від 30.10.2014.

Щодо ТОВ «АСПИД ГРУП».

Під час розгляду справи судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «АСПИД ГРУП» було укладено договір поставки №20 від 01.11.2014, за умовами якого постачальник (ТОВ «АСПИД ГРУП») зобов’язується поставити, а покупець (ТОВ «Завод Спецмашремонт») прийняти та оплатити продукцію, вказану в Специфікаціях, які додаються до цього договору. Кількість, номенклатура, ціна і термін поставки товару, умови оплати визначені в Специфікаціях, які додаються до цього договору і складають його невід’ємну частину. Загальна орієнтовна сума цього договору складає 1 200 000 грн. з врахуванням ПДВ. Транспортування товару здійснює покупець. Оплата здійснюється за фактично поставлену продукцію шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

На виконання умов укладеного договору між ТОВ «АСПИД ГРУП» та ТОВ «Завод Спецмашремонт» укладено специфікацію №1 від 01.11.2014 на загальну суму без врахування ПДВ – 478 280 грн., ПДВ – 95 656 грн., усього – 573 936 грн. та специфікацію №2 від 27.11.2014 на загальну суму без врахування ПДВ – 480 080 грн., ПДВ – 96 016 грн., усього – 576 096 грн.

За вищенаведеними специфікаціями в адресу позивача поставлявся наступний товар (мовою оригіналу): двутавровая балка 14; лист г/к (в асортименті); проволока; уголок (в асортименті); швеллер (в асортименті); электроды.

На підтвердження виконання умов цього договору до матеріалів справи надано видаткові накладні № 62 від 03.11.2014, №63 від 06.11.2014, №63 від 07.11.2014, №65 від 11.11.2014, №66 від 13.11.2014, №67 від 17.11.2014, №68 від 19.11.2014, №69 від 20.11.2014, №76 від 25.11.2014, №111 від 27.11.2014, №13 від 01.12.2014, №107 від 03.12.2014, №208 від 05.12.2014, №407 від 09.12.2014, №505 від 11.12.2014, №563 від 12.12.2014, №708 від 15.12.2014, №819 від 17.12.2014, №928 від 19.12.2014, №1064 від 22.12.2014 та податкові накладні № 62 від 03.11.2014, №63 від 06.11.2014, №63 від 07.11.2014, №65 від 11.11.2014, №66 від 13.11.2014, №67 від 17.11.2014, №68 від 19.11.2014, №69 від 20.11.2014, №76 від 25.11.2014, №111 від 27.11.2014, №13 від 01.12.2014, №107 від 03.12.2014, №208 від 05.12.2014, №407 від 09.12.2014, №505 від 11.12.2014, №563 від 12.12.2014, №708 від 15.12.2014, №819 від 17.12.2014, №928 від 19.12.2014, №1064 від 22.12.2014.

На підтвердження факту перевезення товару до матеріалів справи надано товарно-транспортні накладні № 62 від 03.11.2014, №63 від 06.11.2014, №63 від 07.11.2014, №65 від 11.11.2014, №66 від 13.11.2014, №67 від 17.11.2014, №68 від 19.11.2014, №69 від 20.11.2014, №76 від 25.11.2014, №111 від 27.11.2014, №13 від 01.12.2014, №107 від 03.12.2014, №208 від 05.12.2014, №407 від 09.12.2014, №505 від 11.12.2014, №563 від 12.12.2014, №708 від 15.12.2014, №819 від 17.12.2014, №928 від 19.12.2014, №1064 від 22.12.2014.

Щодо ТОВ «АЙТ КОМ».

Під час розгляду справи судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «АЙТ КОМ» було укладено договір поставки №12 від 03.07.2014, за умовами якого постачальник (ТОВ «АЙТ КОМ») зобов’язується поставити, а покупець (ТОВ «Завод Спецмашремонт») прийняти та оплатити продукцію, вказану в Специфікаціях, які додаються до цього договору. Кількість, номенклатура, ціна і термін поставки товару, умови оплати визначені в Специфікаціях, які додаються до цього договору і складають його невід’ємну частину. Загальна орієнтовна сума цього договору складає 200 000 грн. з врахуванням ПДВ. Постачальник поставляє товар на умовах, зазначених в Специфікаціях. Розрахунки за даним договором здійснюються у національній валюті України – гривнях.

На виконання умов укладеного договору між ТОВ «ВЕНДЕН ГРУП» та ТОВ «Завод Спецмашремонт» укладено специфікацію №1 від 03.07.2014 на загальну суму без врахування ПДВ – 128 120 грн., ПДВ – 25 624 грн., усього – 153 744 грн.

За вищенаведеною специфікацією в адресу позивача поставлявся наступний товар: лист г/к; кутник рівнополичниц; балка двотаврова; дріт; електроди; аргон (балон); кисень (балон).

На підтвердження виконання умов цього договору до матеріалів справи надано видаткові накладні №22 від 10.07.2014, №44 від 14.07.2014, №63 від 21.07.2014 та податкові накладні №22 від 10.07.2014, №44 від 14.07.2014, №63 від 21.07.2014.

На підтвердження факту перевезення товару до матеріалів справи надано товарно-транспортні накладні №22 від 10.07.2014, №44 від 14.07.2014, №63 від 21.07.2014.

Щодо ТОВ «АТАРІ ПЛЮС».

Під час розгляду справи судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «АТАРІ ПЛЮС» було укладено договір поставки №8 від 01.07.2015, за умовами якого постачальник (ТОВ «АТАРІ ПЛЮС») зобов’язується поставити, а покупець (ТОВ «Завод Спецмашремонт») прийняти та оплатити продукцію, вказану в Специфікаціях, які додаються до цього договору. Кількість, номенклатура, ціна і термін поставки товару, умови оплати визначені в Специфікаціях, які додаються до цього договору і складають його невід’ємну частину. Загальна орієнтовна сума цього договору складає 2 000 000 грн. з врахуванням ПДВ. Постачальник поставляє товар на умовах, зазначених в Специфікаціях. Розрахунки за даним договором здійснюються у національній валюті України – гривнях.

На виконання умов укладеного договору між ТОВ «АТАРІ ПЛЮС» та ТОВ «Завод Спецмашремонт» укладено:

- специфікацію №1 від 27.07.2015 на загальну суму без врахування ПДВ – 308 703,50 грн., ПДВ – 61 740,70 грн., усього – 370 444,20 грн.;

- специфікацію №2 від 28.07.2015 на загальну суму без врахування ПДВ – 135 317,75 грн., ПДВ – 27 063,55 грн., усього – 162 381,30 грн.;

- специфікацію №3 від 29.07.2015 на загальну суму без врахування ПДВ – 178 235 грн., ПДВ – 35 647 грн., усього – 213 882 грн.;

За вищенаведеними специфікаціями в адресу позивача поставлявся наступний товар: швелер (в асортименті); кутник рівнополичний (в асортименті); лист г/к (в асортименті); дротовар; круг г/к.

На підтвердження виконання умов цього договору до матеріалів справи надано видаткові накладні №1365 від 27.07.2015, №1407 від 28.07.2015, №1456 від 29.07.2015 та податкові накладні №1365 від 27.07.2015, №1407 від 28.07.2015, №1456 від 29.07.2015.

На підтвердження факту перевезення товару до матеріалів справи надано товарно-транспортні накладні №1365 від 27.07.2015, №1407 від 28.07.2015, №1456 від 29.07.2015 та акти прийому-передачі виконаних транспортних послуг, а саме: від 27.07.2015; від 28.07.2015; від 29.07.2015.

Окрім того, як свідчать матеріали справи, між позивачем та ТОВ «АТАРІ ПЛЮС» було укладено договір поставки №3/08 від 15.08.2015, за умовами якого постачальник (ТОВ «АТАРІ ПЛЮС») зобов’язується поставити, а покупець (ТОВ «Завод Спецмашремонт») прийняти та оплатити продукцію, вказану в Специфікаціях, які додаються до цього договору. Кількість, номенклатура, ціна і термін поставки товару, умови оплати визначені в Специфікаціях, які додаються до цього договору і складають його невід’ємну частину. Загальна орієнтовна сума цього договору складає 2 000 000 грн. з врахуванням ПДВ. Постачальник поставляє товар на умовах, зазначених в Специфікаціях. Розрахунки за даним договором здійснюються у національній валюті України – гривнях.

На виконання умов укладеного договору між ТОВ «АТАРІ ПЛЮС» та ТОВ «Завод Спецмашремонт» укладено:

- специфікацію №1 від 16.08.2015 на загальну суму без врахування ПДВ – 215 326,02 грн., ПДВ – 43 065,20 грн., усього – 258 391,22 грн.;

- специфікацію №2 від 18.08.2015 на загальну суму без врахування ПДВ – 165 148,80 грн., ПДВ – 33 029,76 грн., усього – 198 178,56 грн.;

- специфікацію №3 від 20.08.2015 на загальну суму без врахування ПДВ – 172 509,60 грн., ПДВ – 34 501,92 грн., усього – 207 011,52 грн.;

- специфікацію №4 від 21.08.2015 на загальну суму без врахування ПДВ – 191 931,48 грн., ПДВ – 38 386,30 грн., усього – 230 317,78 грн.;

- специфікацію №5 від 24.08.2015 на загальну суму без врахування ПДВ – 190 504,60 грн., ПДВ – 38 100,92 грн., усього – 228 605,52 грн.;

- специфікацію №6 від 26.08.2015 на загальну суму без врахування ПДВ – 188 021,60 грн., ПДВ – 37 604,32 грн., усього – 225 625,92 грн.;

- специфікацію №7 від 28.08.2015 на загальну суму без врахування ПДВ – 117 903,80 грн., ПДВ – 23 580,76 грн., усього – 141 484,56 грн.

За вищенаведеними специфікаціями в адресу позивача поставлявся наступний товар: лист г/к (в асортименті); кутник рівнополичний (в асортименті); швелер (в асортименті); дротовар; лист рифл.

На підтвердження виконання умов цього договору до матеріалів справи надано видаткові накладні №751 від 16.08.2015, №860 від 18.08.2015, №971 від 20.08.2015, №1003 від 21.08.2015, №1150 від 24.08.2015, №1254 від 26.08.2015, №1352 від 28.08.2015 та податкові накладні №751 від 16.08.2015, №860 від 18.08.2015, №971 від 20.08.2015, №1003 від 21.08.2015, №1150 від 24.08.2015, №1254 від 26.08.2015, №1352 від 28.08.2015.

На підтвердження факту перевезення товару до матеріалів справи надано товарно-транспортні накладні №751 від 16.08.2015, №860 від 18.08.2015, №971 від 20.08.2015, №1003 від 21.08.2015, №1150 від 24.08.2015, №1254 від 26.08.2015, №1352 від 28.08.2015 та акти прийому-передачі виконаних транспортних послуг, а саме: від 16.08.2015; від 18.08.2015; від 20.08.2015; від 21.08.2015; від 24.08.2015; від 26.08.2015; від 28.08.2015.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд виходить із наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 (надалі – ПК України).

Зокрема ПК України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (абз. 1 п. 1.1 ст. 1 ПК України).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За змістом п.135.2 ст.135, п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування та доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат та отримання ним доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пункт 138.1 ст.138 ПК України визначає витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, які складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності. У п.138.1.1 цієї ж статті визначено, що такі витрати включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 ст.140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку;

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов’язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Платник податку має право зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу протягом 365 календарних днів, що наступають за датою виникнення податкових зобов’язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі якщо реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена в порядку, визначеному в пункті 201.16 цієї статті, реєстрація таких податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у підпункті 201.16.4 пункту 201.16 цієї статті. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 цієї статті перебіг зазначеного строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 цієї статті.

Якщо сума, визначена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов’язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов’язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов’язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв’язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, контролюючий орган зобов’язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з’ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов’язань з податку за такою операцією.

Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов’язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку та відповідно витрат платника податків.

Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Як свідчать матеріали справи, зауважень до податкових накладних у контролюючого органу не було.

Поряд із цим, суд зазначає, що, відповідно до ч.2 ст.74 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а його статтею 3 передбачено, що бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також в пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок. Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно з ст. 1 Закону № 996-ХІV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції – дії або події, що спричинили реальні зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства, тобто майновому стані платника податків.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положення.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та відповідно понесених витрат до складу витрат господарської діяльності для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток є факт придбання товарів та послуг із метою використання їх в господарській діяльності.

Суд вважає за необхідне зазначити, що усі придбані товари відповідають напрямку господарської діяльності позивача. Більш того, контролюючим органом в акті перевірки самостійно вказано на використання придбаних товарів у господарський діяльності позивача.

Отже, укладання договорів з ТОВ «ІНТОРГКІЙ», ТОВ «СТАФ-ТОРГ», ТОВ «ВЕНДЕН ГРУП», ТОВ «АСПИД ГРУП», ТОВ «АЙТ КОМ» та ТОВ «АТАРІ ПЛЮС» безпосередньо пов’язано з господарською діяльністю позивача.

Документи, які надані позивачем, суд вважає достатніми та такими, що підтверджують факт придбання товарів у контрагентів, використання їх у власній господарській діяльності, та настання змін в майновому стані платника податків.

За таких обставин підстави для невключення сум ПДВ по таких податкових накладних до складу податкового кредиту та сум витрат до складу витрат господарської діяльності для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток позивача відсутні.

При цьому, суд відхиляє посилання контролюючого органу на наявність зареєстрованих кримінальних проваджень, в яких фігурують підприємства-контрагенти позивача, з огляду на таке.

Частинами 6, 7 статті 78 КАС України встановлено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов’язковою для суду.

Диспозиція наведеної правової норми прямо вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення.

Разом з тим, відповідачем до суду не надано доказів наявності обвинувальних вироків відносно посадових (службових) осіб підприємств-контрагентів позивача.

Так само й не надано до суду й судових рішень про визнання угод позивача з названими контрагентами недійсними.

Отже висновки перевіряючих наразі є передчасними та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10.

Господарсько-фінансові взаємовідносини позивача та вищевказаних контрагентів позивача в ході вказаних відповідачем кримінальних проваджень не досліджувалися та правової оцінки судом їм надано не було.

Суд зазначає, що створення підприємства для надання незаконних послуг та переваг іншим підприємствам не свідчить про нереальність всіх господарських операцій, вчинених від імені такого підприємства. В ході досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження повинно бути достовірно встановлено перелік підприємств, яким надавались послуги всупереч вимог чинного законодавства.

За таких обставин, з урахуванням наявності в матеріалах справи належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського та податкового обліку по взаємовідносинах позивача з його контрагентами та з урахуванням відсутності вироків суду щодо посадових (службових) осіб контрагентів позивача, посилання відповідача на наявність зареєстрованих кримінальних проваджень, в яких фігурують ці підприємства, не можуть бути взяті судом до уваги як беззаперечний доказ нереальності господарських операцій з вказаними контрагентами.

Згідно з ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Суд зазначає, що платник податків, який правильно застосовує норми податкового права, не повинен залежати у своїх правовідносинах з державою від іншого платника податків, який ці норми порушує.

Дефектність та наявність ознак фіктивності контрагента платника податків сама собою не свідчить про обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагента або про дефектність самих господарських операцій, а відтак не є вичерпним доказом при встановленні реальності або нереальності господарської операції, наявності або відсутності в ній ділової мети, яка за змістом пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК передбачає обов’язкову спрямованість будь-якої операції на отримання позитивного економічного ефекту.

До суду не надано доказів того, що контрагенти позивача на час вчинення операцій не були належним чином зареєстрованими як юридичні особи, тому суд виходить з того, що наведені в акті перевірки, рівно як і в відзиві відповідача на позовну заяву, доводи щодо неспроможності контрагентів позивача здійснювати певні види господарської діяльності відповідачем як суб’єктом владних повноважень суду не доведені та не підтверджені жодними доказами.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов’язковим для правозастосування органами правосуддя.

У п. 38 рішення Європейського суду з прав людини від 9 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України» (заява №803/02, INTERSPLAV проти України) зазначено, що на думку суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Таким чином, твердження контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами у період, що перевірявся, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Судом не приймаються до уваги покликання відповідача на результати аналізу ЄРПН по контрагентам позивача, оскільки процес аналізу інформаційних баз даних ДФС України та ЄРПН є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов’язань й податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці. Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджується податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов’язаних з нарахуванням і сплатою податку.

В даному випадку до перевірки, рівно як і до суду, надано весь необхідний перелік документів первинного бухгалтерського обліку, що свідчать про реальність вчинення господарських операцій між підприємствами та про настання змін в майновому стані позивача, що само по собі спростовує висновки контролюючого органу про фіктивність таких операцій.

Також суд не може прийняти до уваги посилання відповідача на зібрану податкову інформацію (акти про неможливість проведення зустрічної звірки, тощо) з огляду на наступне.

В силу закону збирання та оброблення податковим органом податкової інформації, в якій викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону. Така податкова інформація не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є доказом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування податкового кредиту платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації про порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме до цієї особи.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Окрім того, суд звертає увагу на недоречні зауваження контролюючого органу до обставин перевезення придбаних товарів, адже, по-перше, відсутність між підприємствами укладеного договору надання транспортних послуг не є безумовним свідченням відсутності факту надання таких послуг, адже договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання. Відповідно до вищенаведеного, визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК (аналогічна позиція висловлена Верховним Судом України у своїй постанові від 22.09.2015 у справі №826/16369/13-а, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР – 52867861).

Окрім того, безпідставними та недоречними є й покликання контролюючого органу на неспроможність транспортного засобу ЗИЛ 431410 за своїми параметрами перевозити вантажі із габаритами, що вказані в товарно-транспортних накладних, адже дане твердження, на думку суду, є оціночним судженням посадових осіб контролюючого органу, що складали акт перевірки. За умови відсутності підтвердження таким доводам, останні не можуть бути покладені в основу рішення відповідача – суб’єкта владних повноважень.

Також безпідставними є й зауваження відповідача до відсутності за даними Централізованої бази даних МТСБУ у періоді, в якому здійснювалися перевезення, у транспортного засобу ЗИЛ 431410 полісу обов’язкового страхування цивільної відповідальності, адже в силу об’єктивних причин позивач не знав та не міг знати про дану обставину. Більш того, дана обставина ніяким чином не може впливати на правовідносини позивача із контролюючим органом, адже відповідальність за дане порушення вимог чинного законодавства несе особа, яка його вчинила, тобто власник вказаного транспортного засобу, а не позивач.

Такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, також є й доводи відповідача щодо відсутності у ТОВ «НВК «Гідромашпривод» транспортних засобів, адже як свідчить додаток до листа Регіонального сервісного центру МВС України в Запорізькій області №31/8-4038 від 22.08.2017, автомобіль НОМЕР_1, зареєстрований за ТОВ «НВК «Гідромашпривод», про що свідчить свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу №САК-226627.

Хибним є й висновок контролюючого органу про отримання позивачем активу у вигляді товару невідомого походження, що вважається безоплатно отриманим.

За визначенням пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 ПК України, безоплатно надані товари, роботи, послуги:

а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;

в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Під час розгляду справи не встановлено укладання позивачем договорів дарування, інших договорів, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості товарів чи їх повернення, або отримання позивачем таких товарів без укладення таких договорів.

Не встановлено також й факту передавання позивачеві на відповідальне зберігання товарів та використання їх позивачем.

Напроти, під час розгляду справи судом встановлено факт сплати позивачем грошових коштів за отримані товари.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновок про порушення позивачем податкового законодавства, зроблений відповідачем в акті перевірки, є необґрунтованим та недоведеним, у зв'язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем на підставі встановлених актом перевірки порушень, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності..

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність необхідної сукупності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Спецмашремонт» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 20.10.2017 №0013891401 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Завод Спецмашремонт» грошового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 822105,75 грн., в тому числі за основним платежем – 746825,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями – 97331,75 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 20.10.2017 №0013911401 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Завод Спецмашремонт» грошового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 855888,75 грн., в тому числі за основним платежем – 684711,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями – 171177,75 грн.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 20.10.2017 №0013911301.

5. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 25247 (двадцять п’ять тисяч двісті сорок сім) гривень 39 копійок присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Спецмашремонт» (69000, м. Запоріжжя, вул. Штабна, 9, код ЄДРПОУ 33134397) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено 12.04.2018.

Суддя Ю.П. Бойченко