Рішення № 73559449, 23.04.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2018 р. Справа№805/1834/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стойки В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов Виконавчого комітету Маріупольської міської ради до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання постанов державного виконавця протиправними, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2018 року Виконавчий комітет Маріупольської міської ради звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби) про визнання протиправними та скасування постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_1 від 20.02.2018 про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови №5124089, виданої тим же державним виконавцем 15.11.2016 про стягнення з виконавчого збору у розмірі 5800 грн. та постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_1 від 20.02.2018 про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови №51243089, виданої тим же державним виконавцем 15.11.2016 про стягнення штрафу у розмірі 5100 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 28.02.2018 отримав постанову від 20.02.2018 про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 5800 грн. від 15.11.2016 та постанову від 20.02.2018 про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення штрафу у розмірі 5100 грн. від 15.11.2016. Оскільки оскаржувані постанови про відкриття виконавчих проваджень з виконання постанов про накладення виконавчого збору та штрафу від 15.11.2016 року були відкриті лише 20.02.2018, тобто після спливу тримісячного строку, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Позивач зазначає, що виконавчі документи пред’являються до виконання у строки, встановлені статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження». Пропущені строки пред’явлення виконавчих документів суду до виконання поновлюються судом у встановленому порядку, а рішень про стягнення коштів, прийнятих державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, – не поновлюються. Позивач вважає, що крім порушення державним виконавцем строків пред’явлення до виконання виконавчого документа у нього були відсутні правові підстави для відкриття 20.02.2018 виконавчих проваджень з виконання постанов від 15.11.2016.

Також зауважив, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів, що передбачено частиною 2 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» та постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників». Таким чином, вважає позовні вимоги обґрунтованими та просив їх задовольнити.

19.04.2018 відповідач через відділ документообігу та архівної роботи суду надав письмовий відзив на позовну заяву та копії матеріалів виконавчих проваджень.

Так у відзиві відповідач зазначив, що на виконанні відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області перебував виконавчий лист №2/263/1242/2016 від 12.05.2016, виданий Жовтневим районним судом м. Маріуполя Донецької області про зобов’язання виконавчого комітету Маріупольської міської ради надати ОСОБА_2 та його родині – ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 – інше житлове приміщення, що відповідає встановленим санітарним та технічним нормам (ВП №51243089).

27.05.2016 було відкрито виконавче провадження; ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 15.07.2016 вирішено відстрочити виконання рішення суду до 15.10.2016.

Оскільки станом на 15.11.2016 рішення суду виконано не було, не зважаючи на неодноразове надання боржнику строку для самостійного виконання рішення суду, керуючись положеннями статей 3, 27, 40. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», 15.11.2016 було винесено постанови про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу по виконавчому провадженню ВП №51243089.

Відповідач вказав, що 16.02.2018 у зв’язку з повним фактичним виконанням рішення суду, виконавче провадження було завершено на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». Та оскільки, виконавчий збір та штраф самостійно божником не сплачені, 20.02.2018 було винесено оскаржувані постанови, що передбачено частиною 3 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» та п.8 Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень. Затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5.

Стосовно тверджень позивача щодо стягнення заборгованості з державного органу в порядку визначеному Постановою КМУ від 03.08.2011 «845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників» зазначив, що виконавець зобов’язаний відкрити виконавчі провадження за відповідними постановами, а вже в подальшому звернутися до органів Казначейства в порядку зазначеної Постанови. Вважає позовну заяву необґрунтованою та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19.03.2018 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13.04.2018 прийнято до розгляду позовну заяву Виконавчого комітету Маріупольської міської ради до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання постанов державного виконавця протиправними, відкрито провадження в адміністративній справі № 805/1834/18-а та призначено підготовче засідання на 19.04.2018.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19.04.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 23.04.2018.

23.04.2018 сторони явку своїх представників не забезпечили, докази належного повідомлення знаходяться в матеріалах справи.

Представник позивача засобами електронного зв’язку надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача через відділ документообігу та архівної роботи суду надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, якими встановлено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі сторін в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_1 27.05.2016 відкрито виконавче провадження № 51243089 по примусовому виконанню виконавчого листа №2/263/1242/2016 виданого 12.05.2016 на виконання рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя про зобов’язання виконавчого комітету Маріупольської міської ради надати ОСОБА_2 та його родині – ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 – інше житлове приміщення, що відповідає встановленим санітарним та технічним нормам.

27.10.2016 відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області направлено боржнику вимогу державного виконавця №265/5-16П про виконання рішення суду в строк до 14.11.2016. Разом з тим попереджено, що у разі невиконання, без поважних причин, у встановлений строк, рішення суду, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника – юридичну особу – 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

15.11.2016 державним виконавцем винесено вимогу про виконання рішення суду в строк до 29.11.2016. Разом з тим, винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 5100 грн. та постанова про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 5800 грн. Зазначені постанови отримані боржником 24.11.2016 (а.с. 17).

25.11.2016 боржнику направлена вимога про виконання рішення суду в строк до 09.12.2016.

24.11.2016 виконавчий комітет Маріупольської міської ради оскаржив до Начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби постанову про накладення штрафу та постанову про стягнення виконавчого збору від 15.11.2016.

Листами від 30.12.2016 відмовлено в задоволені скарги виконавчого комітету Маріупольської міської ради в частині скасування постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області від 15.11.2016 про стягнення з боржника виконавчого збору та накладення штрафу по виконавчому провадженню ВП №51243089. Разом з тим, роз’яснено про право оскаржити дії державного виконавця.

16.02.2018 постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_1 закрито виконавче провадження ВП № 51243089 оскільки рішення згідно виконавчого документа виконано фактично у повному обсязі.

Разом з тим, постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_1 від 20.02.2018 відкрито виконавче провадження № 55830916 про стягнення з Виконавчого комітету Маріупольської міської ради штраф на користь держави у розмірі 5100 грн. на підставі постанови №51243089 від 15.11.2016.

Крім того, постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_1 від 20.02.2018 відкрито виконавче провадження № 55830825 про стягнення з Виконавчого комітету Маріупольської міської ради виконавчого збору у розмірі 5800 грн. на підставі постанови №51243089 від 15.11.2016.

Зазначені постанови отримані позивачем 28.02.2018 (а.с. 11).

Не погоджуючись із вказаними постановами Виконавчий комітет Маріупольської міської ради звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Умови і порядок виконання на території України судових рішень визначається Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі – Закон № 1404-VIII) примусове виконання рішень проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини сьомої Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1404 виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Статтею 1 Закону № 1404 передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 27 Закону №1404 виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Частиною третьою статті 27 Закону №1404 визначено, що за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області перебував виконавчий лист №2/263/1242/2016 від 12.05.2016, 27.05.2016 було відкрито виконавче провадження по виконанню зазначеного виконавчого листа, яким встановлено боржнику самостійно виконати вимоги виконавчого документа у семиденний строк з дня відкриття виконавчого провадження. Крім того, попереджено, що у разі невиконання рішення в наданий для самостійного виконання строк виконати цього в примусовому порядку зі стягнення з боржника виконавчого збору та витрат, пов’язаних з провадженням виконавчих дій.

Приписами статті 11 Закону України “Про виконавче провадження” визначено, що строки у виконавчому провадженні – це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов’язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом – встановлюються виконавцем.

Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

Строки, встановлені цим Законом, обчислюються в робочих днях, місяцях і роках, а також можуть визначатися посиланням на подію, яка повинна неминуче настати.

Оскільки станом на 15.11.2016 рішення суду виконано не було, не зважаючи на неодноразове надання боржнику строку для самостійного виконання рішення суду, керуючись положеннями статей 3, 27, 40. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», 15.11.2016 було винесено постанови про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу по виконавчому провадженню ВП №51243089.

Враховуючи те, що виконавчий лист виданий щодо зобов’язання юридичної особи вчинити певні дії виконавцем було обраховано виконавчий збір на суму 5800 грн.

Частиною 2 статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII встановлено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Разом з тим, положеннями статті 75 Закону №1404 передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише при умові, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість, у тому числі і фінансову, виконати судове рішення, проте не зробив цього.

Отже, законодавець передбачив негативні наслідки (штрафні санкції) за невиконання в обумовлений строк відповідного рішення, за умови його невиконання без поважних причин.

Враховуючи те, що боржником у виконавчому провадженні є юридична особа, виконавцем було обраховано суму штрафу у розмірі 5100 грн.

Зазначені постанови були отримані боржником та оскаржені до начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби.

30.12.2016 у задоволені скарги виконавчого комітету Маріупольської міської ради відмовлено у повному обсязі.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404 виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Оскільки рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя згідно виконавчого документа виконано фактично у повному обсязі, постановою від 16.02.2018 виконавче провадження по виконанню виконавчого листа № 2/263/1242/2016 закінчено.

Частиною першою статті 40 Закону №1404 визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.

Відповідно до частини третьої статті 40 Закону №1404 у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев’ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Аналіз зазначених норм у сукупності надає підстави для висновків, що після зміни правового регулювання відповідно до Закону №1404 стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення без винесення відповідної постанови. Підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору є закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев’ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто. При цьому, виконання постанови про стягнення виконавчого збору відбувається в порядку, передбаченому для примусового виконання виконавчих документів.

Відповідно до пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1404 виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Згідно пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1404 виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Як встановлено з матеріалів справи, постанова про закінчення виконавчого провадження від 16.02.2018 ВП №51243089 прийнята саме на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з фактичним виконанням у повному обсязі.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 2 Закону №1404 постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом.

Судом встановлено, що на дату винесення головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_1 оскаржуваних постанов, тобто у лютому 2018 року та станом на момент розгляду справи судом, постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 15.11.2016 року ВП №51243089 та постанова про накладення штрафу від 15.11.2016 року ВП №51243089 не були оскаржені в судовому порядку та не скасовані.

Правомірність винесення даних постанов про виконавче провадження не є предметом розгляду даного спору.

Таким чином, відповідачем були вчинені дії, направлені на виконання постанов про стягнення з Виконавчого комітету Маріупольської міської ради виконавчого збору та суми штрафу у відповідності до вимог Закону №1404 від 02.06.2016. Вчинення аналогічних дій передбачала і попередня редакція Закону України Закону України "Про виконавче провадження".

Стосовно доводів позивача щодо порушення строку пред'явлення виконавчих документів, а саме постанови про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу суд зазначає наступне.

Статтею 28 Закону України Закону України "Про виконавче провадження" № 606 і статтею 40 Закону України Закону України "Про виконавче провадження" № 1404 стягнення виконавчого збору проводиться в межах "основного" виконавчого провадження, то відповідно постанови про стягнення виконавчого збору необхідно вважати пред'явленими до виконання.

Відповідно в період здійснення "основного" виконавчого провадження постанова про стягнення виконавчого збору автоматично є такою що пред'явлена до виконання.

Той факт що постанови про відкриття виконавчого провадження про стягнення з Виконавчого комітету Маріупольської міської ради виконавчого збору та штрафу відповідно до постанови №51243089 від 15.11.2016 не свідчить про пропуск строку звернення до суду, оскільки він в цьому випадку, має рахуватися з моменту закриття виконавчого провадження, а саме з 16.02.2018.

Відповідно до п. 8 Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 (далі – Інструкція) у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яка підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом.

Разом з тим, п. 7 Розділу IX Інструкції передбачено, що при виконанні рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, у разі якщо боржник самостійно не сплачує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження, основну винагороду приватного виконавця та накладені на нього штрафи, у передбачених Законом випадках, виконавець примусово стягує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження, основну винагороду приватного виконавця та накладені на боржника штрафи одночасно із виконанням такого рішення. Після завершення виконавчого провадження з виконання рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, якщо виконавчий збір, витрати виконавчого провадження, основна винагорода приватного виконавця та штрафи не стягнуто, виконавець відкриває виконавчі провадження за відповідними постановами та вживає заходів примусового виконання рішень, передбачених Законом, шляхом звернення стягнення на кошти та інше належне боржнику майно.

Як встановлено з матеріалів справи, постанова про закінчення виконавчого провадження від 16.02.2018 ВП №51243089 прийнята саме на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з фактичним виконанням у повному обсязі. Оскільки, 16.02.2018 припадало на п’ятницю, наступний робочий – 19.02.2018. Тобто, відповідачем порушено строк відкриття виконавчого провадження по стягненню виконавчого збору та штрафу на один день.

Разом з тим, суд вважає, що факт порушення статті 40 Закону №1404, щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня, не може бути підставою для не стягнення виконавчого збору та штрафу.

Строки визначені для пред’явлення виконавчих документів до виконання, які передбачені статтею 12 Закону №1404 не пропущені.

Аналогічна правова позиція викладено в постанові Верховного суду у справі №816/823/17 від 22.02.2018.

Разом з тим, суд не приймає доводи позивача стосовно порушення відповідачем механізму виконання рішень про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або боржників, та погоджується з твердженнями Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, що після завершення виконавчого провадження з виконання рішення, за яким боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, якщо виконавчий збір, витрати виконавчого провадження, основна винагорода приватного виконавця та штрафи не стягнуто, виконавець відкриває виконавчі провадження з відповідними постановами та вживає заходів примусового виконання рішень, передбачених Законом, шляхом звернення стягнення на кошти та інше належне боржнику майно. В подальшому, державний виконавець звертається до органів Казначейства в порядку п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників».

Відповідно до приписів частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на викладене, відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, довів суду правомірність своїх дій щодо винесення оскаржуваних постанов.

За таких умов позовні вимоги Виконавчого комітету Маріупольської міської ради до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання постанов державного виконавця протиправними є безпідставними, а заявлені вимоги не ґрунтуються на вимогах закону.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, залишаються за позивачем.

Разом з тим, судом встановлено, що за подання даного адміністративного позову позивачем сплачено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено Законом України «Про судовий збір». Таким чином, надмірно сплачений судовий збір у сумі 610 грн. підлягає поверненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 90, 132, 139, 193, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Виконавчого комітету Маріупольської міської ради до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання постанов державного виконавця протиправними – відмовити.

Повернути Виконавчому комітету Маріупольської міської ради (87500, Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Мира, 70; код ЄДРПОУ 04052784) з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір у сумі 610 грн.

Повний текст рішення складено та підписано 23.04.2018.

Рішення суду першої інстанції може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасниками справи, які не були присутні в судовому засіданні, рішення суду першої інстанції може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. Уразі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Стойка В.В.