Рішення № 73559401, 23.04.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2018 р. Справа№805/1504/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаш Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОНПП: НОМЕР_1, 84130, АДРЕСА_1) до Донецького обласного військового комісаріату (87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Громової, буд. 67), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Міністерство оборони України (ЄДРПОУ 00034022, 03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 6) про визнання дій протиправним, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Донецького обласного військового комісаріату, у якому просив визнати протиправними дії та зобов’язати відповідача в 15-денний строк подати на розгляд Міністерства оборони України висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги та заяву з документами позивача, подану для призначення одноразової грошової допомоги.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 30 квітня 2004 року йому встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок травми, отриманої при виконанні обов’язків військової служби. В 2017 році він звернувся до військового комісаріату з заявою про призначення одноразової грошової допомоги у зв’язку з отриманням інвалідності. Відповідач повідомив, що не направив документи позивача до Міністерства оборони, оскільки закони та нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі та не застосовуються до позивача.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 5 березня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального судового провадження та призначено підготовче судове засідання на 3 квітня 2018 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 3 квітня 2018 року було закрито підготовче провадження, судовий розгляд призначений на 19 квітня 2018 року.

Представник позивача надіслав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача про дату, час та місце підготовчого провадження та судового розгляду справи був повідомлений належним чином, відзиву або будь-яких клопотань суду не надав.

Представником третьої особи надіслані заперечення до позовної заяви. В обґрунтування своєї позиції представник зазначає, що для вирішення питання виплати одноразової допомоги необхідно керуватися законодавством, що діяло на момент встановлення позивачу інвалідності. Третя особа вважає, що на час встановлення інвалідності (виникнення правовідносин) існувало державне обов’язкове особисте страхування військовослужбовців, та виплати страхових сум у разі встановлення інвалідності здійснювались через НАСК “ОРАНТА”. Відтак Постанова КМУ від 25.12.2013 року № 975 “Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві” на позивача не розповсюджується. З наведених підстав просив у позові відмовити.

У відповідності до приписів ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглянута у письмовому провадженні.

Розглянувши всі матеріали справи, перевіривши доводи, викладені в адміністративному позові, запереченнях третьої особи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 згідно свідоцтва Слов’янського об’єднаного міського військового комісаріату від 05.01.1999 року є учасником бойових дій.

З акту судово-медичного дослідження № 560 від 09.06.2003 року вбачається, що рубець на лобі позивача має багаторічну давність і міг з’явитися внаслідок травми, отриманої при підриві на мини БТРа.

Первинно позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності згідно довідки серії ДОН № 251777 від 30.01.2004 року з 07.07.2003 року. Безстроково інвалідність підтверджена згідно довідки серії ДОН-05 № 096924 від 03.02.2007 року. В обох довідках причиною інвалідності визначено поранення, пов’язане з виконанн ям обов’язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов’язку в ДРА. Також інвалідність підтверджена посвідченням серії б № 495855 Управління праці та соціального захисту населення м. Слов’янська.

10 січня 2018 року Донецьким обласним військовим комісаріатом повідомлено позивача, що для направлення його документів до Департаменту фінансів Міністерства оборони України підстав не має. Відмова обґрунтована тим, що інвалідність позивачу встановлена 07.07.2003 року, тобто до набуття чинності Закону України від 04.04.2006 року “Про внесення змін до Закону України “Про загальний військовий обов’язок і військову службу”, яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги.

Таким чином, предметом спору в даній справі є наявність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у зв’язку з встановленням інвалідності, пов’язаної з виконанням обов’язків військової службі за умови, що інвалідність встановлена 07.07.2003 року.

Відповідно до приписів ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

За приписами ч. 1 ст. 16 Закону грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно пп.4 п. 2 ст.16 вказаного Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Механізм призначення одноразової грошової допомоги визначений Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (далі - Порядок №975).

Згідно з п. 2 Порядку №975 допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктом 11 Порядку № 975 встановлено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;

документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Згідно п. 13 цього Порядку, керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Аналізуючи вищезазначені норми, порядок призначення та виплати допомоги, полягає у наступному: особа звертається з документами в обласний військовий комісаріат; обласний військовий комісаріат подає розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, та надсилається за належністю в Департамент фінансів Міністерства оборони України для розгляду їх Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги; перевірені фахівцями документи розглядаються Комісією та подаються Міністру оборони України для прийняття рішення про призначення одноразової допомоги; після прийняття рішення Міністром оборони України кошти надсилаються в обласний військовий комісаріат (військову частину), до якого були подані документи, для виплати одноразової допомоги отримувачам. Виплата одноразової допомоги провадиться в порядку черговості відповідно до дати подання документів після отримання Міністерством оборони коштів, передбачених на ці цілі.

При цьому, суд зазначає, що під прийняттям уповноваженим органом висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги розуміється вирішення таким органом питання щодо наявності або відсутності підстав для виплати одноразової грошової допомоги особі, що звернулась за її призначенням. В подальшому прийняте уповноваженим органом рішення (висновок) у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів подається на розгляд розпорядникові бюджетних коштів - створеній при Міноборони Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби.

Тобто, в розумінні вищезазначених норм, прийняття остаточного рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги при отриманні висновку уповноваженого органу та документів заявника належить до виключної компетенції Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби.

Донецький обласний військовий комісаріат пояснень стосовно заявлено позову не надав, проте з його відповіді на звернення позивача не вбачається направлення ним документів до Міністерства оборони України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частина третя вказаної статті встановлює, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Саме у цій нормі закріплено загальні критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Суб’єкти владних повноважень повинні враховувати ці критерії-принципи, знаючи, що адміністративний суд керуватиметься ними у разі оскарження відповідних рішень, дій чи бездіяльності. Законодавче закріплення цих критеріїв-принципів також дає можливість фізичній чи юридичній особі сформувати уявлення про якість та природу належних рішень чи дій, які вона має право очікувати від суб’єкта владних повноважень.

Прийняття рішень, вчинення (невчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України — за змістом цей критерій випливає з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

“У межах повноважень” означає, що суб’єкт владних повноважень повинен приймати рішення, вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

“У спосіб” означає, що суб’єкт владних повноважень зобов’язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Відповідно пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача – суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернення позивача, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, враховуючи приписи норм діючого законодавства, суд дійшов висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає в неподанні у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів, у зв'язку з чим суд вважає необхідним зобов'язати Донецький обласний військовий комісаріат подати документи ОСОБА_1 з власним висновком розпорядникові бюджетних коштів.

З огляду на викладені обставини, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 6 – 9, 19, 72 – 74, 77, 90, 139, 241 – 246, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОНПП: НОМЕР_1, 84130, АДРЕСА_1) до Донецького обласного військового комісаріату (87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Громової, буд. 67), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Міністерство оборони України (ЄДРПОУ 00034022, 03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 6) про визнання дій протиправним, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Донецького обласного військового комісаріату Міністерства оброни України, яка полягає в неподанні у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.

Зобов'язати Донецький обласний військовий комісаріат подати всі документи та висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 розпорядникові бюджетних коштів.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бабаш Г.П.