Рішення № 73559012, 23.04.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2018 року ЛуцькСправа № 803/611/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Ковальчука В.Д.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання рішення протиправним та зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Луцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області (далі – Луцьке об’єднане УПФУ Волинської області) про визнання протиправним рішення від 01.11.2017 року №41/3 про відмову у призначенні пенсії відповідно до розділу ІІІ статті 18 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” та зобов’язання призначити та виплачувати з 25 жовтня 2017 року йому пенсію відповідно до розділу ІІІ статті 18 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб”, як інваліду війни 1-ої групи інвалідності, яка встановлена внаслідок отримання захворювання (травми) при виконанні обов’язків військової служби та в період проходження військової служби.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 25.10.2017 року звернувся до Луцького об’єднаного УПФУ Волинської області із заявою про перехід на пенсію відповідно до розділу ІІІ статті 18 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб”, однак рішенням Луцького об’єднаного УПФУ Волинської області від 01.11.2017 року №41/3 йому відмовлено в призначенні вищевказаного виду пенсійного забезпечення, оскільки за результатами розгляду поданих ним документів встановлено, що в свідоцтві про хворобу №204/2 від 26.03.1979 року вказано про захворювання, яке отримане в 1972 році в період проходження військової служби з 24.05.1970 року по 24.06.1972 року, а також відповідь на звернення від 19.05.2016 року №858 видане військово-лікарською комісією на гр. ОСОБА_1 та довідки МСЕК містять дані, що позивачем отримана травма при виконанні обов'язків військової служби, а не захворювання.

Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним, оскільки звернувшись із заявою про перехід на вищенаведений вид пенсійного забезпечення, надав усі необхідні документи, що підтверджують отримання ним травми, яку він одержав внаслідок проходження військової служби і захворювання, яке виникло внаслідок такої травми, а тому відповідно до розділу ІІІ статті 18 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” має право на призначення такої пенсії, починаючи з дня подання заяви, тобто з 25 жовтня 2017 року.

На підставі наведеного позивач просить визнати протиправним оскаржуване рішення Луцького об’єднаного УПФУ Волинської області від 01.11.2017 року №41/3 та зобов’язати відповідача призначити та виплачувати з 25 жовтня 2017 року йому згадану пенсію, як інваліду війни 1-ої групи інвалідності, яка встановлена внаслідок отримання захворювання (травми) при виконанні обов’язків військової служби та в період проходження військової служби, а також стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу.

У відзиві на позовну заяву від 18.04.2018 року вих. №4389/06-14 (а.с.22-24) відповідач позов не визнає з тих підстав, що за результатами розгляду документів встановлено, що в свідоцтві про хворобу позивача №204/2 від 26.03.1979 року вказано про захворювання, яке отримано в 1972 році в період проходження військової служби з 24.05.1970 року по 24.06.1972 році, а також відповідь на звернення від 19.05.2016 року №858, яка видана військово-лікарською комісією на гр. ОСОБА_1 та довідки МСЕК містять дані, що позивачем отримана травма при виконанні обов’язків військової служби, а не захворювання.

Враховуючи зазначене, відповідач вважає, що для переходу ОСОБА_1 на пенсію відповідно до розділу ІІІ ст.18 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” немає законних підстав, а тому просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Згідно зі статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши докази та письмові пояснення, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 24.05.1970 року по 24.06.1972 року та з 14.02.1976 року по 15.06.1979 року проходив строкову військову службу в Збройних Силах колишнього СРСР, про що свідчить довідка Волинського обласного військового комісаріату від 13.02.2008 року №176 (а.с.12). Позивач був звільнений з лав ОСОБА_2 достроково на підставі свідоцтва про хворобу №204/2 від 26.03.1979 року внаслідок захворювання, яке виникло в період проходження служби (а.с.14).

Відповідно до пенсійного посвідчення серії ААЕ №284930 від 07.04.2010 року позивач отримує пенсію за віком як інвалід 2 групи (інвалід армії) відповідно до вимог Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (а.с.5).

З 12.08.2016 року позивачу було встановлено інвалідність 1-ї групи (Б), причиною якою є травма, отримана при виконанні обов’язків військової служби, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА №253912 (а.с.8).

З матеріалів справи слідує, що позивач звернувся до Луцького об’єднаного УПФУ Волинської області із заявою від 25.10.2017 року (а.с.38, 57) про перехід на інший вид пенсії та призначення йому пенсії відповідно до розділу ІІІ статті 18 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб”, як інваліду війни 1-ої групи інвалідності, яка встановлена внаслідок отримання захворювання (травми) при виконанні обов’язків військової служби та в період проходження військової служби.

Для визначення права на пенсію заявником були подані наступні документи:

- копія довідки від 13.02.2008 року №176, видана Волинським обласним військовим комісаріатом про проходження військової служби в Збройних Силах з 24.05.1970 року по 24.06.1972 року та з 14.02.1976 року по 15.06.1979 року (а.с.12);

- свідоцтво про хворобу №204/2 від 26.03.1979 року (а.с.14);

- довідка про обставини поранення, контузії, травми (а.с.13);

- відповідь на звернення №858 від 19.05.2016 року, надана Військово-лікарською комісією Західного регіону (а.с.7);

- копія посвідчення інваліда 1-ї групи серії Б №061952 від 16.08.2016 року, видане Департаментом соціальної політики Луцької міської ради (а.с.5).

Рішенням від 01.11.2017 року №41/3 за результатами розгляду заяви від 25.10.2017 року про перехід на пенсію відповідно до розділу 3 ст.18 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” позивачу відмовлено в переході на вказану пенсію, оскільки за результатами розгляду поданих ним документів встановлено, що в свідоцтві про хворобу №204/2 від 26.03.1979 року вказано про захворювання, яке отримане в 1972 році в період проходження військової служби з 24.05.1970 року по 24.06.1972 року, а також відповідь на звернення від 19.05.2016 року №858, видане військово-лікарською комісією на гр. ОСОБА_1 та довідки МСЕК містять дані, що позивачем отримана травма при виконанні обов'язків військової служби, а не захворювання (а.с.15).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

У відповідності до п. «в» ч.1 ст.1-2 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” №2262-ХІІ від 09.04.1992 року (далі - Закон №2262) право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п'ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи із числа військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, органів державної безпеки і внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, Національної гвардії України, Прикордонних військ України, військ цивільної оборони України.

З матеріалів справи слідує, що позивач проходив військову службу в Збройних Силах колишнього Союзу РСР та був звільнений з цієї служби внаслідок захворювання, яке виникло в період проходження служби, що підтверджується свідоцтвом про хворобу №204/2 від 26.03.1979 року, яке видане Військово-лікарською комісією 1120 ОВГ (а.с.14).

Відповідно до ст.18 Закону №2262-ХІІ пенсії по інвалідності особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються в разі, якщо інвалідність настала в період проходження ними служби або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше тримісячного терміну після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства.

Групи і причини інвалідності, а також час її настання встановлюються медико-соціальними експертними комісіями, які діють на підставі положення про них, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Залежно від ступеня втрати працездатності особи з інвалідністю поділяються на три групи (стаття 19 цього Закону).

Статтею 20 Закону №2262 визначено, що залежно від причини інвалідності особи з інвалідністю з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, поділяються на такі категорії:

а) особи з інвалідністю внаслідок війни - при настанні інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Великої Вітчизняної воєн або з участю у бойових діях у мирний час, а також інші особи, зазначені у статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

б) інші особи з інвалідністю з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, - при настанні інвалідності внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби.

Відповідно до ст.10 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Частиною 3 ст.45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

З матеріалів справи слідує, що позивач отримав травму в період проходження військової служби з 24.05.1970 року по 24.06.1972 року у військовій частині №83285 Збройних Силах колишнього Союзу РСР під час виконання обов’язків військової служби, про що свідчать довідка про обставини поранення, контузії, травми (а.с.13) та свідоцтво про хворобу №204/2 від 26.03.1979 року (а.с.14). Як зазначено у свідоцтві про хворобу №204/2 від 26.03.1979 року, позивач був визнаний непридатним до військової служби із зняттям з військового обліку у зв’язку із захворюванням, отриманим в період проходження військової служби.

Відповідно до довідки МСЕК серії МСЕ №150688 міської ВТЕК при другій міськлікарні від 09 березня 1995 року ОСОБА_1 визнано інвалідом ІІ-ї групи довічно, причиною інвалідності зазначено “Травма, отримана при виконанні обов’язків військової служби” (а.с.9).

16 березня 2016 року позивач звернувся до Військово-лікарської комісії Західного регіону із заявою про надання висновку щодо встановлення причинного зв’язку між отриманою травмою та захворюванням, які виникли в період проходження військової служби (а.с.6).

У листі-відповіді від 19 травня 2016 року №858 Військово-лікарська комісія Західного регіону прийшла до висновку, що рішення МСЕК по довідці серії МСЕ №150688 міської ВТЕК при другій міськлікарні від 09 березня 1995 року винесено вірно, згідно діючого законодавства та перегляду питання причинного зв’язку травми та її наслідків не потребує (а.с.7).

Відповідно до довідки Луцької міської МСЕК до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА №253912 ОСОБА_1 встановлена перша – Б група інвалідності, причиною якої зазначено “Травма, отримана при виконанні обов’язків військової служби” (а.с.8). Група інвалідності встановлена позивачу довічно.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком відповідно до вимог Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Водночас суд вважає, що позивач має право відповідно до ст.10 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та частини 3 ст.45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” перейти на отримання пенсії відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб”, оскільки відноситься до категорії осіб, які мають право на отримання цієї пенсії. Так, матеріалами справи підтверджено, що позивач на даний час є інвалідом першої – Б групи, інвалідність якого виникла внаслідок одержання травми, яка отримана при виконанні обов’язків військової служби.

Приписами статті 18 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” визначено, що пенсії по інвалідності особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються також в разі, якщо інвалідність настала внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби. Тобто, зазначена стаття Закону №2262 передбачає також право на призначення пенсії по інвалідності внаслідок одержання травми, яка отримана в період проходження військової служби під час виконання обов’язків військової служби, а тому, позивач, надавши відповідачу необхідні документи, має право на призначення йому пенсії відповідно до розділу ІІІ ст.18 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб”.

Крім того, позивач відповідно до посвідчення Департаменту соціальної політики Луцької міської ради серії Б №061952 від 16.08.2016 року є інвалідом 1-ої групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни (а.с.5).

Частинами 1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, а також надані суду статтею 245 Кодексу адміністративного судочинства України повноваження при вирішенні справи, суд дійшов висновку, що відповідач не підтвердив належними, допустимими та достатніми доказами правомірність прийняття ним оскаржуваного рішення, тому позов підлягає до задоволення повністю шляхом визнання протиправним та скасування рішення Луцького об’єднаного УПФУ Волинської області від 01.11.2017 року №41/3 про відмову у призначенні пенсії відповідно до розділу ІІІ статті 18 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб”. Крім того, враховуючи те, що позивач звернувся із заявою про переведення його з одного виду пенсії на інший 25 жовтня 2017 року, тому суд зобов’язує Луцьке об’єднане УПФУ Волинської області призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 25 жовтня 2017 року пенсію відповідно до розділу ІІІ статті 18 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб”, як інваліду війни 1-ої групи інвалідності, яка встановлена внаслідок отримання захворювання (травми) при виконанні обов’язків військової служби та в період проходження військової служби.

В позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1600,00 грн., додавши до позовної заяви лише квитанцію до прибуткового касового ордера №04 від 30.03.2018 року. Водночас, стаття 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає умови, дотримання яких надає право на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Так, частинами 1-4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Враховуючи те, що позивач для підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу не надав суду договору про надання йому такої правничої допомоги та доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, а саме детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, тому такі витрати не підлягають стягненню на користь позивача.

Керуючись статтями 243 – 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб”, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Луцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області від 01.11.2017 року №41/3 за результатами розгляду заяви від 25.10.2017 р. про перехід на пенсію відповідно до розділу 3 статті 18 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб”.

Зобов’язати Луцьке об’єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області (43005, Волинська область, місто Луцьк, проспект Президента Грушевського, будинок 1, ідентифікаційний код 40370530) призначити та виплачувати ОСОБА_1 (43000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з 25 жовтня 2017 року пенсію відповідно до розділу ІІІ статті 18 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб”, як інваліду війни 1-ої групи інвалідності, яка встановлена внаслідок отримання захворювання (травми) при виконанні обов’язків військової служби та в період проходження військової служби.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя В.Д. Ковальчук