Рішення № 73558067, 16.04.2018, Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/291/18

№ 2/688/298/18

Рішення

іменем України

16 квітня 2018 року Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого - судді Березової І.О.

при секретарі Грицак Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Шепетівки

цивільну справу за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2, ОСОБА_3

про відшкодування витрат на поховання спадкодавця,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 в поданій до суду позовній заяві просить стягнути на її користь з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які є спадкоємцями померлої ОСОБА_4, кошти, витрачені на поховання, в сумі 6 405 грн. 80 коп. і посилається на те, що 15 серпня 2015 року помер ОСОБА_5, який був її рідним дядьком. Вона оплатила всі витрати на поховання, а саме: на організацію та проведення поховання в сумі 942 грн.; на обслуговування поминального обіду в сумі 2 350 грн.; домовину, хреста, простині, покривала, набір ритуальних речей в сумі 2 409 грн. Діти померлого – відповідачі по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, на поховання батька матеріальної допомоги не надавали. На день смерті ОСОБА_5 проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. м. Шепетівка Хмельницької області. Згідно рішення Шепетівського міськрайонного суду від 01.03.2016 року у порядку спадкування було визнано за ОСОБА_5 ОСОБА_6 та ОСОБА_5 ОСОБА_7 право власності за кожним по ? частині житлового будинку з належними до нього надвірними будівлями, що знаходиться в м. Шепетівка, провулок Судилківський, 15, та по ? частині земельної ділянки площею 0,087 га, призначеної для обслуговування житлового вказаного житлового будинку за вказаною адресою. Вона неодноразово зверталась до відповідачів, щоб вони відшкодували їй понесені нею витрати на поховання, але вони відмовились. Вважає, що останні зобов'язані відповідно до ч.1 ст. 1232 ЦК України відшкодувати їй витрати, які були зроблені на поховання.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала свій позов, посилаючись на обставини, вказані у позовній заяві, при цьому уточнила позовні вимоги у сторону зменшення суми витрат, яку вона просить стягнути з відповідачів, а саме - 5 701 грн. та судові витрати в сумі 704 грн.

Відповідачі та їх представник ОСОБА_8 в судовому засіданні позов не визнали, просили відмовити позивачу в задоволенні її позовних вимог. 13.03.2018 року відповідачі надали до суду відзив на позов, в якому зазначили, що позовна заява є необґрунтованою і не підлягає до задоволення, оскільки витрати, які понесла позивач, не підтверджені належними доказами і не відповідають вимогами закону. Крім того, від діда відповідачів ОСОБА_9 позивачу надавались кошти в сумі 500 грн.

Вислухав сторони, представника відповідачів, заслухав свідків, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

15 серпня 2015 року помер ОСОБА_5, який був батьком відповідачів та рідним дядьком позивача.

Позивач ОСОБА_1 організувала поховання ОСОБА_5, що відповідачі не заперечували в судовому засіданні.

Як вбачається з пояснень сторін, матеріалів справи, 30.05.2015 року померла баба відповідачів ОСОБА_4, після смерті якої відкрилась спадщина на житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями, земельною ділянкою за адресою: м. Шепетівка, пров. Судилківський,15, які вона успадкувала після смерті свого чоловіка ОСОБА_10. Однак не встигла оформити свої спадкові права на земельну ділянку, яка призначена для обслуговування вказаного житлового будинку, та не отримавши свідоцтва про право на спадщину за законом, 30 травня 2015 року померла. Єдиним спадкоємцем за законом першої черги після її смерті був її син ОСОБА_5 - батько відповідачів, який помер 15.08.2015 року. Оскільки її син зловживав спиртними напоями, то за життя ОСОБА_5 ОСОБА_11 склала заповіт на ім’я ОСОБА_12 з умовою, що в разі смерті сина ОСОБА_5, ОСОБА_12 переоформить спадщину на онуків. Після смерті ОСОБА_5 ОСОБА_13, який помер15.08.2015 року, тобто через три місяці після смерті його матері ОСОБА_4, яка померла 30.05.2015 року, ОСОБА_12 відмовилась від прийняття спадщини за заповітом, а ОСОБА_4 ОСОБА_6 та ОСОБА_3 09.09.2015 року у зв’язку із тим, що вони є спадкоємцями в порядку трансмісії після смерті баби, звернулись до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після смерті батька та баби. Однак в нотаріальному порядку оформити спадщину їм було відмовлено у зв’язку із відсутністю оригінала документа, що підтверджує право власності на земельну ділянку, на якій розташований спадковий будинок.

З наведених підстав мати відповідачів ОСОБА_14 в інтересах останніх звернулась до суду з позовом до Шепетівської міської ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування (справа 688/1057/16-ц, № 2688/290/16).

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду від 01 березня 2016 року по вищевказаній цивільній справі позов був задоволено, встановлені вказані дійсні обставини і за висновком суду в порядку ст.ст.1261, 1276, 1268 ЦК України ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які на день смерті баби, батька і розгляду справи про визнання права власності на майно в порядку спадкування, були неповнолітніми, визнані такими, що, як спадкоємці за законом першої черги після смерті батька ОСОБА_5, який, як спадкоємець першої черги після смерті своєї матері ОСОБА_4, помер до спливу встановленого законом шестимісячного строку на прийняття спадщини, в порядку ст. 1273 ЦК України прийняли спадщину після смерті свого батька і крім того, прийняли спадщину шляхом подачі в нотаріальну контору відповідних заяв 09.09.2015 року після відмови від прийняття спадщини за заповітом ОСОБА_12; визнано за ОСОБА_4 ОСОБА_6 та ОСОБА_4 ОСОБА_7 право власності за кожним по ? частині житлового будинку з належними до нього надвірними будівлями, що знаходиться в м. Шепетівка, провулок Судилківський, 15, та по ? частині земельної ділянки площею 0,087 га, призначеної для обслуговування житлового вказаного житлового будинку за вказаною адресою.

Таким чином, рішенням суду встановлено, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в порядку спадкової трансмісії є спадкоємцями після смерті батька та баби.

Відповідно до ч. 3 ст. 82 ЦПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З наведеного, суд не бере до уваги твердження представника відповідачів ОСОБА_8 про те, що позивач не має юридичних підстав звертатись до суду з даним позовом до відповідачів, оскільки останні є спадкоємцями після смерті баби, а не батька.

Як визнано сторонами та підтверджено показаннями допитаних в судовому засіданні свідків та наданими позивачем письмовими доказами, похованням ОСОБА_5 займалася позивач ОСОБА_1, яка понесла витрати на поховання дядька.

На підтвердження зазначених витрат позивачем було надано: договір замовлення № 485 від 15.08.2015 року на організацію та проведення поховання на суму 942 грн.; накладну № 24 від 17.08.2015 року на покупку домовини, хреста,простині, покривала, набір ритуальних речей в сумі 2 409 грн., накладну № 37 від 17.08.2015 року на оплату поминального обіду в день проведення похорон на суму 2 350 грн.

Відповідно до ст. 1232 ЦК України спадкоємці зобов'язані відшкодувати розумні витрати, які були зроблені одним із них або іншою особою на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця. Витрати на утримання, догляд, лікування спадкодавця можуть бути стягнені не більш як за три роки до його смерті.

Зазначена норма містить особливість при покладенні на спадкоємців обов'язку щодо покриття витрат на поховання спадкодавця, а саме: такі витрати повинні бути розумними, що стосується їхнього розміру та необхідності здійснення.

Як роз’яснено в пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», витрати на поховання (у тому числі на ритуальні послуги і обряди) відшкодовуються тій особі, яка понесла ці витрати.

Відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» похованням померлого є комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.

Під комплексом заходів та обрядових дій розуміється, зокрема, організація поховання померлого і проведення у зв'язку з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.

Відповідно до наданих позивачем документів (накладних, договору-замовлення) від 17.08.2015 року, 15.08.2015 року та 15.08.2015 року (а.с.7-9), виданих на ім’я ОСОБА_1 вбачається, що саме позивач організувала поховання батька відповідачів ОСОБА_5, у зв'язку з чим понесла витрати на ритуальні послуги у сумі 5 701,70 грн. Отже, докази, надані позивачкою на підтвердження понесених нею витрат на поховання ОСОБА_5, являються письмовими доказами, які відповідають вимогам ст.ст. 76-79, 95 ЦПК України, і суд на підставі ст. 89 ЦПК України оцінює їх як належні, допустимі і достовірні докази.

Проаналізувавши документи, якими підтверджується факт понесених позивачем витрат на поховання ОСОБА_5, суд вважає такі витрати позивача розумними.

Разом з тим, суд вважає, що відповідачами не доведено факту здійснення будь-яких витрат на поховання ОСОБА_5, оскільки вони не підтверджені належним чином, а тому суд не бере до уваги показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_15

На підставі ст. 1232 ЦК України, керуючись ст.ст. 2, 81, 263, 265, 268, 273 ЦПК України,

суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, солідарно, які є спадкоємцями ОСОБА_4, померлої 30 травня 2015 року, на користь ОСОБА_1 витрати на поховання в сумі 5 701 (п ять тисяч сімсот одна) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 704 грн. 80 к ( по 352 грн. 40 к – з кожного).

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Хмельницької області через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: