Постанова № 73557605, 17.04.2018, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 року м. Херсон

справа № 648/1084/17

провадження № 22-ц/791/544/18

Апеляційний суд Херсонської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач) Пузанової Л.В.,

суддів: Склярської І.В.,

ОСОБА_1,

секретар Рябченко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Білозерського районного суду Херсонської області у складі судді Строілова С.О. від 27 лютого 2018 року в справі за заявою ОСОБА_2, заінтересовані особи: Українська незалежна морська профспілка, Прикордонна служба Федеральної служби безпеки Російської Федерації, про встановлення факту, що має юридичне значення,

встановив:

У квітні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, посилаючись на те, що на початку квітня 2017 року під його командуванням рибопромисловне судно «Рибак Херсона» під прапором України здійснювало рибний помисел відповідно до українського законодавства та відповідних дозволів в акваторії ОСОБА_1 моря.

4 квітня 2017 року судно без належних правових підстав було затримано та оглянуто кораблем Прикордонної служби ФСБ Російської Федерації „Аметист”.

За результатами огляду судна відносно нього складені документи із назвою «Протокол про адміністративне правопорушення» за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 18.1 Кодексу про адміністративні правопорушення Російської Федерації – порушення державного кордону Російської Федерації.

На підставі протоколів особою, що назвала себе командиром корабля «Аметист» ОСОБА_3, складено два документи під назвою «Постанова про призначення адміністративного покарання» та призначено покарання у вигляді адміністративного штрафу в розмірі 30 000 рублів за кожною постановою.

Посилаючись на те, що ці події відбулися на тимчасово окупованій території України, а зі змісту зазначених документів вбачається, що вони складені органом «Прикордонне управління по Республіці Крим. Служба в місті Балаклава» Федеральної служби безпеки Російської Федерації, розташованого в м. Севастополь, а тому згідно чинного законодавства України діяльність такого органу, його посадових та службових осіб на тимчасово окупованій території вважається незаконною, видані ним акти є недійсними і не створюють правових наслідків, заявник з метою захисту майнових та особистих прав, просив встановити факт, що орган „Прикордонне управління по Республіці Крим. Служба в місці Балаклава” Федеральної служби безпеки Російської Федерації, його посадові особи та службові органи згідно законодавства України є незаконними, а постановлені ним документи є недійсними і не створюють для заявника правових наслідків.

Ухвалою від 27 лютого 2018 року провадження у справі за заявою ОСОБА_2 закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу суду скасувати, справу повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду, зазначаючи, що висновки суду щодо відсутності підстав для розгляду справи в порядку цивільного судочинства не відповідають обставинам справи та суперечать положенням цивільного процесуального законодавства України, що регулює спірне питання.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. В судовому засіданні представник Української незалежної морської профспілки ОСОБА_4 доводи скарги підтримав, вважає висновки суду щодо предметної та суб’єктної юрисдикції даної справи помилковими.

Відповідно до ч.1 ст.351 ЦПК України судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Згідно із пунктом 8 Перехідних положень ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Враховуючи, що наразі апеляційні суди в апеляційних округах не утворені, справа підлягає перегляду в апеляційному порядку Апеляційним судом Херсонської області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває Білозерський районний суд Херсонської області, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах, визначених ст.367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ зробив висновок про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Закриваючи провадження у справі, суд керувався п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, відповідно до якого суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Суд вважав, що спір є публічно-правовим та роз’яснив заявнику право на звернення за вирішенням цього спору до суду в порядку адміністративного судочинства.

Висновок суду першої інстанції щодо адміністративної юрисдикції даної справи мотивований тим, що як вбачається із заяви та пояснень ОСОБА_2 в судовому засіданні, метою його звернення до суду фактично є захист порушених прав внаслідок незаконного притягнення до адміністративної відповідальності..

Відповідно до положень ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, в тому числі в порядку окремого провадження, яке призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно із ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, серед яких – рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності (п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України).

При цьому, відповідно до ст.4 КАС України, яка визначає поняття, що вживаються в цьому Кодексі, суб’єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень або наданні адміністративних послуг.

Серед переліку публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, справи щодо встановлення юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав, відсутні.

Разом з тим, із змісту поданої ОСОБА_2 заяви вбачається, що він звернувся до суду в порядку окремого провадження з метою встановлення юридичних фактів, які вважає такими, що мають значення для охорони його прав, зокрема права на працю. Заявник не оскаржує рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності, а просить встановити їх незаконність, недійсність та те, що вони не породжують для нього правових наслідків.

Зазначивши про те, що ОСОБА_2 фактично оспорює законність притягнення до адміністративної відповідальності, суд на свій розсуд визначив спосіб обраного заявником способу захисту, в той час, як відповідно до встановленого ст.13 ЦПК України принципу диспозитивності цивільного судочинства учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

При цьому, спрямовуючи заявника до захисту його прав в порядку адміністративного судочинства, та залучаючи до участі в справі як заінтересовану особу Прикордонну службу Федеральної служби безпеки Російської Федерації, суд не зважив на те, що орган та посадові особи, які прийняли рішення про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, не є суб’єктами владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а створені на тимчасово окупованій території України у порядку, не передбаченому законом. Ці органи та посадові особи діяли від імені Російської Федерації і приймали наведені заявником рішення відповідно до законів Російської Федерації.

Суд у прийнятому ним судовому рішенні не навів мотивованої оцінки доводам заявника щодо обраного ним способу захисту порушених прав та не послався на норми матеріального права, на яких ґрунтується його висновок про адміністративну юрисдикцію даної справи з врахуванням зазначених обставин.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про предметну та суб’єктну юрисдикцію даної справи та про наявність визначеної п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України підстави для закриття провадження у справі помилковими та передчасними, а постановлену ним ухвалу - такою, що підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду як це передбачено п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 379 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Білозерського районного суду Херсонської області від 27 лютого 2018 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції

Головуючий Л.В. Пузанова

Судді: І.В. Склярська

ОСОБА_1

Повний текст постанови складено 23 квітня 2018 року

Суддя Л.В. Пузанова