Рішення № 73556778, 04.04.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.04.2018 Справа №607/2579/17

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді – Сливка Л. М.,

за участі секретаря судового засідання – Зарічної О. П., позивача-відповідача – ОСОБА_1, представника позиивача-відповідача – ОСОБА_2, відповідача-позивача – ОСОБА_3, представника відповідача-позивача ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення порядку користування квартирою та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування квартирою,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 27 лютого 2017 року пред’явила до суду позов до відповідача ОСОБА_3, у якому просила встановити порядок користування квартирою №92 в будинку №92, що знаходиться на проспекті ОСОБА_5 у м. Тернополі, виділивши їй у користування житлову кімнату площею 17,9 кв.м., житлову кімнату площею 9,6 кв.м., балкон площею 1,7 кв.м. та виділивши у користування відповідача ОСОБА_3 житлову кімнату площею 11,9 кв.м., лоджію площею 1,3 кв.м., залишивши у спільному користуванні кухню, коридор, ванну та санвузол. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що її батьку ОСОБА_6 належало 5/8 частини квартири АДРЕСА_1, після смерті якого вона (ОСОБА_1В.) успадкувала вказане майно, зареєструвавши за собою право власності на 5/8 частини квартири АДРЕСА_1. Решта 3/8 частини квартири належать на праві власності відповідачці ОСОБА_3 Із відповідачкою ОСОБА_3 у них склалися неприязні стосунки, у зв’язку із чим вони не можуть досягнути згоди щодо порядку користування квартирою. При цьому зазначає, що відповідачка ОСОБА_3 у спірній квартирі не проживає, оскільки забезпечена іншим житлом, а вона (ОСОБА_1В.) іншого житла немає, на даний час проживає у житловому будинку в с. Забойки, Тернопільського району, Тернопільської області, який належить на праві власності її діду. Спірна квартира №92, що знаходиться на проспекті ОСОБА_5 у м. Тернополі складається із: житлової кімнати площею 17,9 кв.м., житлової кімнати площею 9,6 кв.м., житлової кімнати площею 11,9 кв.м., кухні площею 8,1 кв.м., ванної кімнати площею 2,9 кв.м., вбиральні площею 1,2 кв.м., коридору площею 12,9 кв.м., балкону площею 1,7 кв.м. та лоджії площею 1,3 кв.м. Тому, враховуючи розмір її частки у праві власності на вказану квартиру, яка становить 5/8 частин, вважає, що доцільно виділити їй у користування житлову кімнату площею 17,9 кв.м., житлову кімнату площею 9,6 кв.м. та балкон площею 1,7 кв.м., а відповідачці ОСОБА_3 виділити житлову кімнату площею 11,9 кв.м. та лоджію площею 1,3 кв.м., кухню, коридор, ванну та санвузол – залишити у спільному користуванні.

05 травня 2017 року ОСОБА_3 подала зустрічну позовну заяву до відповідача ОСОБА_1 про визначення порядку користування квартирою, згідно якої позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала, просила встановити наступний порядок користування квартирою №92, що знаходиться на проспекті ОСОБА_5, 92 в м. Тернополі: виділити їй (ОСОБА_3М.) у користування житлову кімнату площею 17,9 кв.м. та балкон площею 1,7 кв.м.; виділити ОСОБА_1 у користування житлову кімнату площею 11,9 кв.м., житлову кімнату площею 9,6 кв.м. і лоджію площею 1,3 кв.м.; залишити у спільному користуванні сторін: кухню, коридор, ванну та санвузол. В обґрунтування зустрічної позовної заяви покликається на те, що їй на праві власності належить 3/8 частини квартири АДРЕСА_1. До 23 січня 2012 року вона (ОСОБА_3М.) сплачувала усі комунальні послуги, однак, після січня 2012 року почала сплачувати платежі частково у розмірі, який відповідає її частці власності у вказаній квартирі. Натомість, відповідач ОСОБА_1, яка є ї племінницею (дочкою рідного брата) не виконує своїх зобов’язань по утриманні житла, не сплачує комунальних послуг відповідно до належної їй частки у праві власності, у зв’язку із чим нараховується заборгованість, а підприємства, які здійснюють надання комунальних послуг пред’являють до неї (ОСОБА_3М.) попередження про необхідність погашення заборгованості та подають у суд матеріали про стягнення з неї коштів. Неодноразові звернення до ОСОБА_1 із проханням вирішити вказану ситуацію не принесли жодних результатів. Також вказує, що маючи на утриманні двох дітей вона не може погодитися на запропонований ОСОБА_1 варіант визначення порядку користування квартирою, який є неспіврозмірним із їх частками у праві власності на вказану квартиру. Окрім цього, просить взяти до уваги,що кімнатою житловою площею 17,9 кв.м. вона користується упродовж тривалого періоду часу.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позов ОСОБА_1 підтримали та просили задовольнити , у задоволенні зустрічного позову – відмовити .

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 позову ОСОБА_1 не визнали та просили відмовити у його задоволенні, зустрічний позов ОСОБА_3М підтримали та просили його задовольнити.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, оцінивши зібрані у справі докази, встановив наступні обставини:

ОСОБА_7 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 9923603 від 25 вересня 2013 року, ОСОБА_1 на праві приватної спільної часткової власності належить 5/8 часток квартири №92, що знаходиться на проспекті ОСОБА_5, 92 у м. Тернополі на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 липня 2013 року.

Довідкою №б/н виданою16 грудня 2016 року приватним підприємством “Східний масив” ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 не зареєстрована і не проживає на за адресою: проспект С. Бандери, 92/92, м. Тернопіль.

ОСОБА_7 з Державної реєстрації прав №33681769 виданого Товариством з обмеженою відповідальністю “Міське бюро технічної інвентаризації” (м. Тернопіль) від 02 квітня 2012 року, ОСОБА_3 на праві приватної спільної часткової власності належить 3/8 часток квартири №92, що знаходиться на проспекті ОСОБА_5, 92 у м. Тернополі на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 січня 2012 року. Дата прийняття рішення про державну реєстрацію – 04 квітня 2012 року.

22 липня 2013 року Товариством з обмеженою відповідальністю “Міське бюро технічної інвентаризації” виготовлено технічний паспорт на квартиру№92 в житловому будинку №92, що знаходиться по проспекту С. Бандери в м. Тернопіль. Замовниками Технічної інвентаризації у вказаному технічном паспорті зазначені: ОСОБА_1; ОСОБА_3.

Із технічної характеристики квартири вбачається, що квартира №92 в будинку №92, яка знаходиться на проспекті ОСОБА_5 в м. Тернопіль складається із 3 житлових кімнат (1 кімната – площею 17,9 кв.м., 2 кімната площею 9,6 кв.м., 3 кімната площею 11,9 кв.м.), кухні площею 8,1 кв.м., вбиральні площею 12 кв.м., коридору площею 12,9 кв.м., балкону площею 1,7 кв.м., лоджії площею 1,3 кв.м.. Загальна площа квартири – 69,2 кв.м., житлова площа – 39,4 кв.м.

Як убачається із довідки №б/н виданої 23 грудня 2011 року, ОСОБА_3 проживає без реєстрації за адресою: проспект С. Бандери, 92/92 в м. Тернопіль.

З 26 квітня 2012 року ОСОБА_3, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, що стверджується інформацією відділу адресно-довідкової роботи УДМС України в Тернопільській області від 03 березня 2017 року та відміткою зробленою ВГІРФ Тернопільського МВ УМВС України в Тернопільській області у паспорті громадянина України серії МС884293 виданого 02 липня 2002 року Тернопільським МУ УМВС України в Тернопільській області на ім’я ОСОБА_3.

Із довідки про склад сім’ї або зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб №150 виданої 28 лютого 2017 року Почапинською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3. За вказаною адресою також зареєстровані та проживають: ОСОБА_8 – мати ОСОБА_1; ОСОБА_9 – дідусь; ОСОБА_10 – бабуся; ОСОБА_11 – дядько; ОСОБА_12 – тітка.

Як вбачається із наявних у матеріалах справи копій квитанцій, зокрема: від 04 травня 2011 року; 10 червня 2011 року; 22 червня 2011 року; 08 липня 2011 року; 22 серпня 2011 року; 22 вересня 2011 року; 21 жовтня 2011 року; 21 листопада 2011 року; 23 грудня 2011 року; 22 січня 2013 року; 23 лютого 2013 року; 18 травня 2013 року; 20 березня 2013 року; 13 червня 2013 року; 30 липня 2013 року; 22 серпня 2013; 26 вересня 2013 року; 23 жовтня 2013 року; 20 листопада 2013 року; 27 грудня 2013 року; 23 січня 2014 року; 01 березня 2014 року; 22 березня 2014 року; 25 квітня 2014 року; 27 травня 2014 року; 26 червня 2014 року; 06 серпня 2014 року; 01 вересня 2014 року; 26 вересня 2014 року; 27 жовтня 2014 року; 01 грудня 2014 року; 30 січня 2015 року; 19 лютого 2015 року; 25 березня 2015 року; 29 квітня 2015 року; 29 травня 2015 року; 30 червня 2015 року; 27 серпня 2015 року; 07 жовтня 2015 року; 28 жовтня 2015 року; 30 листопада 2015 року; 29 грудня 2015 року; 29 січня 2016 року; 29 лютого 2016 року; 29 квітня 2016 року; 22 квітня 2016 року; 26 травня 2016 року; 29 червня 2016 року; 26 липня 2016 року; 22 серпня 2016 року; 26 вересня 2016 року; 25 жовтня 2016 року; 28 листопада 2016 року; 27 грудня 2016 року; 29 грудня 2016 року; 24 січня 2017 року; 28 березня 2017 року; 27 квітня 2017 року; 22 травня 2017 року; 23 червня 2017 року; 24 липня 2017 року; 29 серпня 2017 року; 25 вересня 2017 року; 27 жовтня 2017 року; 21 листопада 2017 року, оплату комунальних послуг, які надаються у квартиру №92 що знаходиться на проспекті ОСОБА_5, 92 в м. Тернопіль здійснює ОСОБА_3.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснила, що з 1975 року проживає у квартирі №90, що знаходиться в будинку №92 на проспекті ОСОБА_5 у м. Тернополі, у спірній квартирі №92, яка знаходиться у їх будинку постійно проживала та проживає ОСОБА_3, натомість ОСОБА_1 у вказаній квартирі вона не бачила відколи помер ОСОБА_6 (батько ОСОБА_1 та брат ОСОБА_3М.).

Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні вказала, що проживає у квартирі №91 що знаходиться в будинку №92 на проспекті ОСОБА_5 у м. Тернополі, у квартирі №92 вказаного будинку ОСОБА_1 не бачила давно, знає,що там проживає ОСОБА_3.

ОСОБА_7 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Статтею 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов’язує.

ОСОБА_7 зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Вимогами ст. 322 ЦК України передбачено, що власник зобов’язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

ОСОБА_3 надано суду докази на підтвердження утримання нею квартири №92, що знаходиться на проспекті ОСОБА_5, 92 в м. Тернополі, зокрема квитанції з оплати комунальних послуг вказаної квартири. Натомість ОСОБА_1 жодних доказів на підтвердження того, що вона бере участь в утриманні спірної квартири не надано.

Відповідно до ст. 356 ЦК України власність двох або більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

ОСОБА_7 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до п.14Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» №20 від 22.12.1995р., квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю на вимогу учасника цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо сторонам виділити ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватись як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд.

Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-12цс13 виходячи з аналізу ст. 358 ЦК України слід дійти висновку, що ця норма регулює саме порядок здійснення права часткової власності, тобто порядок користування спільною частковою власністю без її поділу в натурі, наслідком якого є припинення права спільної часткової власності. Зокрема при встановленні порядку користування будинком кожному із співвласників передається в користування конкретна частина будинку, виходячи із його частки в праві спільної власності на будинок. Разом з тим виділені у користування приміщення можуть бути і неізольовані, і не завжди точно відповідати належним співвласникам часткам, оскільки встановлення порядку користування майном не припиняє право спільної часткової власності на це майно.

Встановлення співвласниками порядку користування будинком з виділенням конкретних приміщень в натурі, не припиняє право спільної часткової власності, оскільки такі частини не перетворюються в об'єкт самостійної власності кожного з них.

Враховуючи встановлені обставини, суд вважає, що варіант визначення порядку користування спірною квартирою, запропонований позивачем ОСОБА_1 у позовній заяві зокрема шляхом виділення їй у користування житлової кімнати площею 17,9 кв.м., житлової кімнати площею 9,6 кв.м., балкону площею 1,7 кв.м.; виділення у користування відповідача ОСОБА_3 житлової кімнати площею 11,9 кв.м., лоджії площею 1,3 кв.м., залишивши у спільному користуванні кухню, коридор, ванну та санвузол, не є прийнятним з огляду на те, що він порушуватиме права відповідача ОСОБА_3, як іншого співвласника та не відповідатиме її частці у праві спільної часткової власності.

Крім цього, як установлено у судовому засіданні та не оспорювалось сторонами, ОСОБА_3 проживає у спірній квартирі значно довше, ніж ОСОБА_1, оскільки вказана квартира належала її померлим батькам та брату. До смерті матері ОСОБА_3 доглядала за хворою матір’ю та проживала разом із нею.

Заслухавши пояснення учасників справи та проаналізувавши в сукупності досліджені докази, встановлені ними обставини та визначені відповідно до них правовідносини сторін, суд приходить до переконання, що у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 слід відмовити, а зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1В – задовольнити, встановивши наступний порядок користування квартирою №92, що знаходиться в будинку №92 на проспекті ОСОБА_5 у м. Тернополі: у користування ОСОБА_3 виділити житлову кімнату площею 17,9 кв. м. та балкон площею 1,7 кв.м.; у користування ОСОБА_1 виділити житлову кімнату площею 11,9 кв.м., житлову кімнату площею 9,6 кв.м. та лоджію площею 1,3 кв.м.; у спільному користуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_1 залишити: кухню, коридор, ванну кімнату та санвузол.

Суд вважає, що з урахуванням вищевказаних обставин, беручи до уваги розмір часток сторін у праві власності на спірну квартиру, зокрема: ОСОБА_1 – 5/8 частин, ОСОБА_3 – 3/8 частин, саме такий порядок користування спільним майном буде відповідати інтересам усіх власників та не порушуватиме їх прав.

Крім того, при ухваленні рішення, суд не бере до уваги доводи ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_3 не проживає у спірній квартирі та забезпечена іншим житлом, оскільки за змістом ст.317 ЦК України, Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» на здійснення права власності не впливають зареєстроване та фактичне місце проживання власника, а також наявність у особи на праві власності іншого житла. Такі обставини не змінюють змісту права власності щодо конкретного майна і не обмежують його.

При цьому, суд зауважує, що встановлення зазначеного порядку користування квартирою №92, що знаходиться у будинку №92 на проспекті ОСОБА_5 у м. Тернополі між співвласниками не тягне за собою припинення права спільної часткової власності чи зміну часток у праві власності кожного із співвласників та не порушує їх прав як власників.

ОСОБА_7 вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81 141, 258, 259, 264, 265, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

У позові ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрована адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_5, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) про встановлення порядку користування квартирою – відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрована адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_5, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) до ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) встановлення порядку користування квартирою – задовольнити.

Встановити наступний порядок користування квартирою №92, що знаходиться на проспекті ОСОБА_5, 92 в м. Тернополі: у користування ОСОБА_3 виділити житлову кімнату площею 17,9 кв. м. та балкон площею 1,7 кв.м.; у користування ОСОБА_1 виділити житлову кімнату площею 11,9 кв.м., житлову кімнату площею 9,6 кв.м. та лоджію площею 1,3 кв.м.; у спільному користуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_1 залишити: кухню , коридор , ванну кімнату та санвузол.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 640 (шістсот сорок) гривень судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Тернопільської області або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Повний текст рішення складений 13 квітня 2018 року.

Головуючий суддяОСОБА_15