Ухвала суду № 73556240, 18.04.2018, Борщівський районний суд Тернопільської області

Справа № 594/1167/13-ц

Провадження № 2-п/594/36/2017

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2018 року м.Борщів

Борщівський районний суд Тернопільської області в складі :

головуючої – судді Губіш О.А.

при секретарі – Окулянко У.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1, в особі представника – адвоката ОСОБА_2, про перегляд заочного рішення, –

в с т а н о в и в :

18 серпня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення забргованості, Борщівським районним судом Тернопільської області було ухвалено заочне рішення, яким позов задоволено.

12 грудня 2017 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_2 звернувся до Борщівського районного суду із заявою про перегляд заочного рішення, в якій просив скасувати заочне рішення та призначити справу до нового розгляду в загальному порядку.

26 грудня 2017 року адвокат ОСОБА_2 подав до суду уточнену заяву про перегляд заочного рішення, відповідно до якої просив заочне рішення Борщівського районного суду від 18 серпня 2014 року скасувати посилаючись на те, що відповідач по справі, на даний час, ОСОБА_1 ( яка після постановлення судового рішення вийшла заміж та змінила прізвище) в судове засідання не з»яавилась з поважних причин, оскільки особисто судові повістки про виклик до суду не отримувала. Крім того, в межах нового розгляду справи, за умови скасування заочного рішення, бажає зробити заяву про застосування строку позовної давності.

Ухвалою судді Борщівського районного суду від 13 грудня 2017р., подану адвокатом ОСОБА_2 заяву було залишено без руху у зв»язку з рядом недоліків такої, а ухвалою від 27 грудня 2017р. – повернуто заявнику, оскільки на думку суду, шляхом направлення уточненої заяви про перегляд заочного рішення, заявник не усунув неоліків поданої заяви.

Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 23 лютого 2018 року ухвалу Борщівського районого суду від 27 грудня 2017 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В судове засідання сторони не з»явилися. Заявник ОСОБА_1 викликалася до суду шляхом направлення судової повістки за місцем її проживання – с. Пилипче Борщівського району. Судова повістка повернулася на адресу суду без вручення адресату з відміткою, що остання в с. Пилипче не проживає.

Представник заявника – адвокат ОСОБА_2 подав до суду заяву, згідно якої судовий розгляд просив провести без його участі.

Представник позивача –ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_4 подала до суду відзив, згідно якого у прегляді заочного рішення просила відмовити, посилаючись на відсутність законних підстав для скасування заочного рішення, оскільки відповідач по справі ОСОБА_3 ( на даний час ОСОБА_4) О.Д. була належним чином та у визначеному законом порядку сповіщена про час та місце проведення судового засідання, нових доказів щодо предмету спору не подала.

За таких обставин, дослідивши доводи сторін, матеріали справи, суд приходить до висновку, що подана представником відповідача заява про перегляд заочного рішення не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до ст.ст. 287, 288 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою залишити заяву без задоволення або скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження. Заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з”явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, про розгляд такої, призначений на 18 серпня 2014 року, відповідач ОСОБА_3 була повідомлена у порядку визначеному ст. 76 ЦПК України (в редакції ЦПК України, яка діяла на той момент), шляхом вручення судової повістки її матері предстаниками органу місцевого самоврядування, оскільки за адресою, вказаною у позовній заяві, як місце проживання відповідача, та яке є її місцем реєстрації, – в с. Пилипче ОСОБА_3 не був виявлена.

При цьому, суд вважає за необхідне відмітити, що відповідач приховує місце проживання – матеріали справи вказують на те, що в період з 2013 року, тобто з моменту пред»явлення до ОСОБА_3 позову, така за місцем реєстрації в с. Пилипче не проживає, на що вказують ті обставини, що всі без виключення судові повістки, які направлялись відповідачу за місцем проживання (реєстрації) повертались на адресу суду з відміткою, що адресат не проживає. Аналогічна ситуація існує і на даний час - ОСОБА_1 викликалася в судове засідання щодо вирішення заяви про перегляд судового рішення шляхом направлення судової повістки за місцем проживання, яке було вказане її представником у поданій до суду заяві – в с. Пилипче Борщівського району. Судова повістка повернулась на адресу суду з відміткою, що адресат не проживає. Що суд розцінює як зловживання процесуальними правами стороною відповідача по справі, повідомлення такою суду неправдивої інформації щодо особи ОСОБА_1

Такий висновок суд обґрунтовує і тим, що незважаючи на тривалість судових процесів у даній справі, здійснення таких різними судовими інстанціями, ОСОБА_1 жодного разу не зазначала про зміну місця проживання, чим прямо порушувала вимоги цивільно-процесуального законодавства ( ст. 77 ЦПК України в редакції до 15.12.2017р.).

А тому, доводи представника відповідача, про те, що ОСОБА_1 в судове засідання не з»явилася у зв»язку з тим, що особисто судової повістки не отримувала, суд не знаходить підставними і розцінює такі як зловживання відповідачем своїми правами, оскільки останньою доказів, які б свідчили про те, що вона з поважних причин була позбавлена можливості повідомити суд про причини неявки, суду надано не було.

Повідомлення відповідача, у визначеному законом порядку, про час та місце судового розгляду давало суду право 18 серпня 2014 року при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає положенням ч. 1 ст. 224 ЦПК України ( в редакції, що дяіла на момент ухвалення судового рішення).

Крім того, суд не знаходить такими, що мають істотне значення для правильного вирішення справи ті обставини, на які представник відповідача посилається, як на підставу своїх вимог. А саме те, що при новому розгляді справи ОСОБА_1 має намір заявити про застосування строку позовної давності до пред»явлених до неї вимог, оскільки доказів цього представником відповідача наведено не було. Заява про перегляд заочного рішення фактично зводиться до цитування норм законодавства, практики Європейського Суду з прав людини щодо доступу до правосуддя.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що наведені представником відповідача обставини не є підставою для скасування заочного рішення.

Керуючись ст.ст. 287, 288 ЦПК України, -

у х в а л и в :

Заяву ОСОБА_1, в особі представника – адвоката ОСОБА_2, про перегляд заочного рішення - залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуюча: