Рішення № 73555826, 10.04.2018, Путивльський районний суд Сумської області

Справа № 584/827/17 Провадження № 2/584/13/18

РІШЕННЯ

Іменем України

10.04.2018 Путивльський районний суд Сумської області

в особі: головуючого – судді Толстого О.О.

при секретарі Зікрати Я.В.

з участю : представника позивача – адвоката ОСОБА_1

представника відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 – адвоката ОСОБА_4

відповідача ОСОБА_5

розлянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Путивль цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5, про виселення, усунення перешкод у користуванні квартирою та проведенні будівельних робіт,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з позовом, який обґрунтовував тим, що мав у власності частку в житловому будинку по вул. Миколи Маклакова, 100, у м. Путивль Сумської області.

Рішенням Путивльського районного суду Сумської області від 31.05.2016 здійснений реальний поділ цього будинку між його співвласниками та встановлений обов'язок щодо проведення відповідних переобладнань у виділених приміщеннях.

Однак відповідачі не надають доступу до цих приміщень його представнику, зберігають там свої речі, чим чинять перешкоди в користуванні цим майном та проведенні будівельних робіт. Не зважаючи на письмове попередження, продовжують проживати там та користуватися ними.

Посилаючись на ці обставини, просив виселити відповідачів з квартири, усунути перешкоди в користуванні нею та проведенні будівельних робіт шляхом зобов’язання відповідачів звільнити приміщення від своїх речей та надати можливість провести будівельні роботи.

Ухвалою судді Путивльського районного суду Сумської області від 04.08.2017 відкрито провадження у вказаній справі та призначено попереднє судове засідання.

Ухвалою судді Путивльського районного суду Сумської області від 26.12.2017 розгляд даної справи продовжено за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

У відзиві на позов представник відповідача ОСОБА_2 проти заявлених позовних вимог заперечувала, посилаючись на те, що позивач мав можливість користуватися належним йому майном, оскільки судом була визначена можливість його потрапляння до належних йому приміщень шляхом проведення відповідних робіт. З приводу перешкод у їх проведенні позивач до правоохоронних органів, виконавчої служби або органів місцевого самоврядування не звертався.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 відзив на позов не направили, відповідач ОСОБА_3 подав заяву про розгляд справи без його участі.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав визначених у позові. Відповідач ОСОБА_5 позов в судовому засіданні не визнала та просила в його задоволенні відмовити. Представник відповідача проти позову заперечувала з підстав, викладених у відзиві на позов.

Заслухавши учасників справи, з’ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Путивльського районного суду Сумської області від 31.05.2016 (а.с. 11-12) проведено реальний поділ житлового будинку з господарськими будівлями по вул. Миколи Маклакова (стара назва - Луначарського), 100 в м. Путивль Сумської області та, зокрема, у приватну власність позивача ОСОБА_6 виділено 1/2 частини веранди літ. «І», площею 6,55 м2, комору літ. 3-1, площею 4,2 м2, ванну літ. 3-2, площею 7,5 м2, житлову кімнату літ. 3-3, площею 11,2 м2, кухню літ. 3-4, площею 11,8 м2 , 1/2 частину сараю літ. Б, 1/2 частину погрібу літ. «Пг», а відповідачу ОСОБА_3 – 1/2 частину веранди літ. «І» з ганком, площею 6,55 м2, коридор літ. 2-1, площею 9,7 м2, житлову кімнату літ. 2-2, площею 18,8 м2, 1/2 частину сараю літ. Б, 1/2 частину погрібу літ. «Пг».

У зв’язку з таким поділом зобов’язано ОСОБА_6 в приміщенні кухні літ. 3-4 будинку демонтувати віконний блок, частину простінку та встановити міжкімнатний дверний блок, демонтувати дверний блок та закласти цеглою проріз в стіні між приміщеннями кіхні літ. 3-4 та коридору літ. 2-1, на веранді літ. «І» демонтувати віконний блок, в стіні прорізати і розширити віконний отвір для вхідних дверей, встановити блок вхідних дверей та улаштувати ганок з навісом з окремим входом до веранди літ. «І», на веранді літ. «І» улаштувати перегородку, а ОСОБА_2 - у приміщенні коридору літ. 2-1 обладнати кухню з примусовою витяжною вентиляцією та обладнати її електроплитою без застосування у цьому приміщенні газової плити. Також виділені їм частини будинку обладнати самостійними інженерними системами електро-, газо-, водопостачання та опалення.

30.11.2016 ОСОБА_6 зареєстрував своє право власності на виділені приміщення, як квартиру АДРЕСА_1, що вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.12.2016 (а.с. 13).

Як встановлено оглядом на місці цього будинку, станом на 15.03.2018 згадане рішення суду в частині проведення необхідних переобладнань не виконано, окремий вхід до квартири ОСОБА_6 не облаштований, а виділені йому приміщення залишаються не ізольованими.

При цьому, у належних відповідачу ОСОБА_2 приміщеннях проживає його син ОСОБА_3 зі своєю цивільною дружиною ОСОБА_5, які користуються загальними системами водопостачання та опалення, що знаходиться в тому числі і в приміщеннях, які належать до квартири позивача ОСОБА_6, а також зберігають там належне їм майно (а.с. 87-88)

Сам ОСОБА_2 фактично проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується довідкою Бобинської сільської ради від 27.11.2017 (а.с. 75), а ОСОБА_6 мешкає в Російській Федерації, громадянином якої він є, що підтвердив в суді його представник та вбачається з наданої копії паспорта (а.с. 5,6).

При цьому дозволу на користування відповідачами своєю частиною будинку ОСОБА_6 не надавав, що вбачається з його нотаріально посвідченої заяви (а.с. 98).

Відповідно до ч. 1 ст. 496 ЦПК України іноземці мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів.

За правилами п. 1 ст. 38 частини ІV Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993, яка ратифікована 10.11.1994 та набула чинності для України 14.04.1995, право власності на нерухоме майно визначається за законодавством Договірної Сторони, на території якої знаходиться нерухоме майно.

Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядженням своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. У разі порушення своїх прав власник згідно зі статтею 391 ЦК України має право, зокрема, вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Як роз’яснено в п. 33 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Виходячи із аналізу вищенаведених норм права, підставою для задоволення негаторного позову власника є встановлення факту порушення прав власника і об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним цих прав.

З урахуванням наведеного та того, щовідповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 використовують для зберігання свого майна належну позивачу квартиру всупереч його волі, чим чинять перешкоди в здійсненні ним права користування цією власністю, останнє підлягає судовому захисту на підставі ст. 391 ЦК України шляхом зобов’язання цих відповідачів звільнити квартиру позивача від своїх особистих речей та іншого належного їм майна протягом одного місяця з дня набрання рішенням суду законної сили.

Достатніх підстав для застосування такого способу захисту як виселення, суд не вбачає, оскільки належних і допустимих доказів того, що ця квартира використовуються відповідачами для постійного проживання, суду не надано, не встановлено цього і під час огляду на місці цього житла.

Приймаючи доводи представника відповідача про те, що судом була визначена можливість потрапляння позивача до належних йому приміщень шляхом проведення відповідних будівельних робіт, а у його представника були відсутні повноваження на їх проведення, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог і в частині усунення перешкод у проведенні будівельних робіт.

По-перше, відповідно до технічного паспорту на цей житловий будинок, він відноситься до садибного (індивідуального) типу та має земельну ділянку для обслуговування цього будинку та належних до нього господарсько-побутових будівель (а.с. 15-19), а за змістом рішення суду про поділ будинку, для ізоляції своїх приміщень ОСОБА_6 необхідно облаштувати окремий вхід до своєї квартири шляхом встановлення вхідних дверей на веранді та улаштування ганку з навісом у дворі цього домоволодіння, що не вимагає доступу до житлових приміщень відповідача ОСОБА_3О та є необхідним і достатнім для проведення решти переобладнань у квартирі.

При цьому, позовних вимог про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою (спільним двором) ОСОБА_6 не заявляв, а суд розглядає справу лише в межах заявлених позовних вимог та не вправі виходити за їх межі (ст.ст. 13, 264 ЦПК України).

По-друге, ч. 3 ст. 244 ЦК України визначено, що довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Відповідно до ст. 1003 ЦК України, у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

У своєму письмовому попередженні про звільнення приміщень від 02.05.2017 представник ОСОБА_6 (а.с. 10) посилався на те, що діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 12.05.2016, але зі змісту останньої не вбачається того, що позивач, як власник квартири, наділив цього повіреного повноваженнями щодо здійснення відповідних переобладнань в цьому житлі самостійно або із залученням третіх осіб.

Таким чином, з огляду на те, що обсяг і характер згаданих переобладнань не встановлюють обов’язку відповідача ОСОБА_2 надавати доступ до своїх житлових приміщень позивачу для здійснення ним будівельних робіт, а також відсутності у представника останнього належним чином оформлених повноважень на їх проведення, показання свідка ОСОБА_7 про те, що відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_5 не пустили до будинку представника ОСОБА_6 - ОСОБА_1 з робочими для проведення будівельних робіт, суд не вважає достатнім доказом наявності перешкод у проведення таких робіт, а інших доказів на підтвердження цих обставин не надано.

На підставі ст.ст. 246, 259 ЦПК України суд вважає за необхідне вирішити питання про судові витрати в окремому судовому засіданні, зобов’язавши представника позивача подати всі докази щодо розміру понесених судових витрат, в тому числі детальний опис робіт (наданих послуг) та здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Виходячи з викладеного, керуючись п. 1 ст. 38 частини ІV Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993, ст.ст. 317, 319, 391 ЦК України, ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов ОСОБА_6 задовольнити частково.

2. Зобов’язати ОСОБА_3 та ОСОБА_5 усунути перешкоди в користуванні квартирою № 3, що розташована по вул. Миколи Маклакова, буд. 100, в м. Путивль Сумської області, шляхом звільнення її приміщень від особистих речей та іншого належного їм майна протягом одного місяця з дня набрання рішенням суду законної сили.

3. У задоволенні позову в інший частині відмовити.

4. Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 14 год. 30 хв. 20.04.2018, зобов’язавши представника позивача у строк до 20.04.2018 подати всі докази щодо розміру понесених судових витрат, в тому числі детальний опис робіт (наданих послуг) та здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Сумської області через Путивльський районний суд Сумської області шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду виготовлене 20.04.2018.

Суддя: підпис

З оригіналом згідно:

Суддя

Путивльського районного суду ОСОБА_8