Постанова № 73555272, 05.04.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/512/18

Номер справи місцевого суду: 1512/2-234/11

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Заїкін А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2018 року м. Одеса

Справа № 1512/2-234/11

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді – Заїкіна А.П.,

- суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря – Томашевської К.В.,

учасники справи:

- позивач – публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»;

- відповідачі – 1) ОСОБА_4; 2) ОСОБА_5;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6, представника ОСОБА_5, на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси, ухваленого під головуванням судді Коваленко О.Б. 29 лютого 2012 рокуо 09 годині 20 хвилині в м. Одесі,

встановила:

У червні 2010 р. публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі – Банк) звернулося до суду з вищезазначеним неодноразово уточненим у вересні 2011 р., лютому 2012 р. позовом, в якому остаточно просило стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором № 1724-н від 13.07.2007 р. з тіла кредиту в розмірі – 26 397,97 доларів США, з процентів за користування кредитом у розмірі – 10 077,91 доларів США, з комісійної винагороди у розмірі – 3 120,00 грн., з пені за прострочений кредит у розмірі – 88 251,48 грн., з пені по процентам у розмірі – 21 731,74 грн., з пені по комісії у сумі – 876,55 грн..

Позовна заява мотивована тим, що 13.07.2007 р. між відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є - публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», та ОСОБА_4 укладений кредитний договір № 1724-н. Відповідно до умов кредитного договору Банк надав ОСОБА_4 кредит у розмірі – 39 600 доларів США, терміном - до 13.07.2010 р.. ОСОБА_4 зобов’язалася за час користування кредитом сплачувати відсотки у розмірі - 12,5% річних.

13.07.2007 р., в забезпечення виконання позичальником умов кредитного договору, між Банком та ОСОБА_5 укладений договір поруки, згідно з умовами якого останній зобов’язався відповідати солідарно, у повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_4 зобов’язань по кредитному договору № 1724-н від 13.07.2007 р..

Відповідачка ОСОБА_4 припинила виплачувати кредит та відсотки по кредиту, в результаті чого станом на 23.01.2012 р. утворилася заборгованість за кредитним договором у вищевказаному розмірі.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 29.02.2012 р. позов публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задоволено.

Стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» заборгованість по виплаті кредиту за кредитним договором № 1724-н від 13.07.2007 року у розмірі – 36 475,88 доларів США та 113 979,77 грн., з яких: - заборгованість за основним боргом по кредиту – 26 397,97 доларів США; - заборгованість по відсоткам – 10 077,91 доларів США; - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом – 88 251,48 грн.; - прострочена комісійна винагорода за супроводження кредиту – 3 120,00 грн.; - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом – 21 731,74 грн.; - пеня за прострочену комісійну винагороду за супроводження кредиту - 876,55 грн..

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 13.07.2007 р. між відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_4 укладений кредитний договір № 1724-н. Відповідно до умов кредитного договору Банк надав ОСОБА_4 кредит у розмірі – 39 600 доларів США, терміном - до 13.07.2010 р.. ОСОБА_4 зобов’язалася за час користування кредитом сплачувати відсотки у розмірі - 12,5% річних.

В забезпечення виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором 13.07.2007 р. між Банком та ОСОБА_5 укладений договір поруки, за умовами якого останній зобов’язався відповідати солідарно, у повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_4 по кредитному договору.

Відповідачка ОСОБА_4 припинила виплачувати кредит та відсотки по кредиту, в результаті чого утворилася заборгованість по кредиту (а. с. 178 – 178 зворотня сторона).

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 11.05.2012 р. заяву ОСОБА_7 від 05.04.2012 р. про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 12.10.2017 р. заяву ОСОБА_5 від 27.06.2017 р. про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

ОСОБА_6, представник ОСОБА_5, в апеляційній скарзі оскаржує рішення в частині солідарного стягнення з ОСОБА_5 заборгованості по кредиту. Просить рішення суду першої інстанції в оскарженій частині скасувати. Ухвалити нове рішення про повну відмову в задоволенні позову Банку до поручителя.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення в оскарженій частині ухвалено судом першої інстанції при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вказує на те, що договір поруки є нікчемним, оскільки ОСОБА_5 його не підписував. Особа ОСОБА_7 зовсім не відома ОСОБА_5. Припускає, що співробітники Банку за змовою з ОСОБА_7 використали без відома ОСОБА_5 копію його паспорту, підробили підпис, з приводу чого він звернувся до поліції. Задоволення позову до нього є передчасним.

ОСОБА_6, представник ОСОБА_5, у судовому засіданні підтримала викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги.

Банк представника у судове засідання не направив, ОСОБА_7 у судове засідання не з’явилася. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Письмового відзиву (заперечень) на апеляційну скаргу/пояснень, заяв та клопотань не надали.

Частиною 2 ст. 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

За вищевказаних обставин колегія суддів ухвалила розглядати справу за відсутності представника Банку та ОСОБА_7.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України, чинних на час ухвалення рішення судом першої інстанції, передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України, чинного на час апеляційного перегляду, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене не підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції на підставі наявних у справі, наданих сторонами і досліджених судом доказів, дійшов правильного висновку про задоволення позову Банку до поручителя. Висновки суду відповідають обставинам справи, вимогам норм матеріального (ст. ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 553, 554, 1054 ЦК України) та процесуального (ст. ст. 11, 60, 61, 179, 213 ЦПК України, які були чинними на час ухвалення рішення, ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України) права.

Висновки суду першої інстанції зроблені, відповідні правовідносини між сторонами встановлені на підставі наявних у справі, наданих сторонами і досліджених судом доказів.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідно до укладеного 13.07.2007 р. кредитного договору № 1724-н (а. с. 7 – 10) ОСОБА_4 отримала кредит у розмірі – 39 600 доларів США, терміном - до 13.07.2010 р., зі сплатою відсотків у розмірі - 12,5% річних.

В забезпечення виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором 13.07.2007 р. між Банком та ОСОБА_5 укладений договір поруки (а. с. 11 -12), за умовами якого останній зобов’язався відповідати солідарно, у повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_4 зобов’язань по кредитному договору (п. п. 1.1, 3.1).

Відповідачка ОСОБА_4 припинила виплачувати кредит та відсотки по кредиту, в результаті чого утворилася заборгованість по кредиту (а. с. 15 – 18, 125 – 129, 167 – 174).

Направлені Банком вимоги про усунення порушення умов кредитного договору (а. с .65 – 69, 132 – 146) відповідачі залишили без задоволення.

Між сторонами виникли правовідносини з кредитного договору, договору поруки.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори.

За правилами, передбаченими ст. ст. 509, 525, 526 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

Згідно із ч. 1 ст. 554 ЦК України в разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема примусове виконання обов’язку в натурі.

Оскільки беззаперечно встановлено, що забезпечений порукою ОСОБА_5 кредит позичальник не повернула, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про солідарне стягнення з поручителя заборгованості за кредитним договором.

Апелянт не надав суду доказів, які б спростовували вищевказані висновки суду першої інстанції.

Доводи апелянта щодо нікчемності договору поруки, оскільки ОСОБА_5 його не підписував, можливої підробки підпису ОСОБА_5 працівниками Банку та використання копії паспорту останнього, колегія суддів не приймає до уваги, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦПК України у випадку не підписання договору він є оспорюваним, а не нікчемним. Апелянт не довів, що договір поруки ОСОБА_5 не підписував. Підробка підпису, використання працівниками Банку копії паспорту ОСОБА_5 не доведені.

Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_6, представника ОСОБА_5, є безпідставною, а тому її треба залишити без задоволення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів ОСОБА_6, представника ОСОБА_5, а також для прийняття доводів апеляційної скарги останньої у суду апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України колегія суддів,

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6, представника ОСОБА_5, – залишити без задоволення.

Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 лютого 2012 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 16 квітня 2018 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: А. А. Калараш

ОСОБА_3