Постанова № 73555243, 19.04.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1274/18

Номер справи місцевого суду: 522/9521/16-ц

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Калараш А. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2018 року м. Одеса

Справа №522/9521/16-ц

Провадження №22-ц/785/1274/18

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Калараш А.А.,

суддів - Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання - Томашевської К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Одеська кіностудія» про стягнення заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги, за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Одеська кіностудія» на рішення Приморського районного суду м. Одеси, ухваленого під головуванням судді Чернявської Л.М. 03 жовтня 2016 року в м. Одеса,-

встановила:

У травні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що 1 грудня 2009 року між ним та відповідачем було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги в розмірі 2 млн. 151 тис. грн терміном до 30 грудня 2010 року. 27 травня 2010 року було укладено додаткову угоду № 1 до вказаного договору, за якою розмір фінансової допомоги становив 2 млн. 150 тис. грн. У вказаний строк відповідач зобов’язання по поверненню коштів не виконав.

Листом від 19 грудня 2013 року відповідач визнав борг та просив продовжити строк виконання зобов’язання по поверненню коштів до 31 грудня 2015 року. Листом від 30 вересня 2015 року відповідач визнав борг та просив продовжити строк виконання зобов’язання по поверненню коштів до 1 жовтня 2016 року. Проте відповідач у порушення умов договору зобов’язання по поверненню коштів не виконав.

З урахуванням наведеного ОСОБА_2 просив суд стягнути з відповідача на його користь 10 540 203 грн 39 коп., з яких: основний борг в сумі 2 млн. 150 тис. грн; пеня в сумі 2 831 579 грн 44 коп., передбачені договором 30 % річних в сумі 3 474 164 грн 38 коп., інфляційні втрати в сумі 2 084 459 грн 57 коп., а також понесені судові витрати.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 3 жовтня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з приватного акціонерного товариства «Одеська кіностудія» (далі – ПрАТ «Одеська кіностудія») на користь ОСОБА_2 суму заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги у розмірі 10 540 203 грн 39 коп., з яких: основний борг в сумі 2 млн. 150 тис. грн; пеня в сумі 2 831 579 грн 44 коп., 30 % річних в сумі 3 474 164 грн 38 коп., інфляційні втрати в сумі 2 084 459 грн 57 коп. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 18 квітня 2017 року рішення районного суду в частині стягнення пені, 30 % річних, інфляційних втрат скасовано. Позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення пені, 30 % річних, інфляційних втрат задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Одеська кіностудія» на користь ОСОБА_2 суму заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги, а саме: пеня в сумі 1 040 364 грн 38 коп., 30 % річних в сумі 645 тис. грн, інфляційні втрати в сумі 142 089 грн 44 коп. Вирішено питання розподілу судових витрат. В іншій частині рішення районного суду залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08.11.2017 року касаційну скаргу представника ОСОБА_3, діючого в інтересах ОСОБА_2, задоволено частково.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 18 січня 2017 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та 30% річних скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі ПрАТ «Одеська кіностудія» посилаючись на порушення судом норм процесуального права ,невірне застосування норм матеріального права ,просив суд скасувати рішення та ухвалити нове ,яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим ,що позивач при зверненні з позовом до суду пропустив строк позовної давності.

Заслухавши суддю доповідача, дослідивши докази у справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ПрАТ «Одеська кіностудія» підлягає частковому задоволенню , а рішення суду першої інстанції в частині стягнення інфляційних втрат та 30 відсотків річних – зміні, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Законніть та обґрунтованість рішення суду першої інстанції переглядається лише в частині стягнення інфляційних втрат та 30% річних. В решті рішення суду першої інстанції набрало законної сили та не переглядається.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення 30 відсотків річних від простроченої суми суд першої інстанції посилався на те, що сплата 30% від простроченої суми передбачена п. 6.1 Договору про надання поворотної фінансової допомоги від 01.12.2009 року, а сума інфляційних втрат підлягає стягненню на підставі ст. 625 ЦК україни та п. 6.1 Договору, яким передбачено обов’язок боржника сплатити пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня.

Колегія суддів, частково погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині.

В порядку ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцю позику грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що буле передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 01.12.2009 року між ОСОБА_2 та ПрАТ «Одеська кіностудія» укладено Договір № 20/1 про надання поворотної фінансової допомоги в розмірі 2 151 000 грн./а.с.10-12/.

27.05.2010 року було укладено додаткову угоду № 1 до Договору № 20/1 про надання поворотної фінансової допомоги, згідно якої розмір фінансової допомоги становив 2 150 000 грн./ а.с. 13/.

Згідно платіжного доручення № НОМЕР_1 від 01.12.2009 року ОСОБА_2 перерахував кошти на рахунок ПрАТ «Одеська кіностудія» за договором про надання поворотної фінансової допомоги в розмірі 2 150 000 грн. / а.с. 14/.

Згідно платіжного доручення № НОМЕР_2 від 27.05.2010 року ОСОБА_2 перерахував кошти на рахунок ПрАТ «Одеська кіностудія» за договором про надання поворотної фінансової допомоги у розмірі 150 000 грн. / а.с. 15/.

Згідно п. 5.1. договору ПрАТ «Одеська кіностудія» зобов’язалася повернути отримані кошти ОСОБА_2 не пізніше 25 травня 2010 року.

ПрАТ «Одеська кіностудія» отримані за договором кошти не повернув у встановлені строки.

Пунктом 6.1. Договору передбачено, що за порушення строків повернення, визначених договором, ПрАТ «Одеська кіностудія» зобов’язана сплачувати ОСОБА_2 неустойку /пеню/ за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня. В тому числі ПрАТ «Одеська кіностудія» зобов’язана сплатити ОСОБА_2 суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30% річних від простроченої суми. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов’язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів. За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов’язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов’язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постановах від 17 жовтня 2011 року у справі 6-42цс11, від 6 червня 2012 року у справі № 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 року у справі № 6-38цс11.

Слід враховувати, що, незважаючи на подібність правової природи ч. 3 ст. 549 ЦК України (щодо сплати пені) та ст. 625 цього Кодексу (щодо сплати трьох процентів річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором), які в обох випадках застосовуються як відповідальність за порушення грошового зобов'язання, ці правові норми є різними за своєю правовою природою.

Це правило ґрунтується на засадах справедливості і виходить з неприпустимості безпідставного збереження грошових коштів однією стороною зобов’язання за рахунок іншої. Матеріальне становище учасників цивільного обороту схильне до змін, тому не виключено, що боржник, який не може виконати грошове зобов’язання зараз, зможе виконати його пізніше. Оскільки грошові кошти є родовими речами, неможливість виконання такого зобов'язання (наприклад, внаслідок відсутності у боржника грошей та інших підстав), не звільняє його від відповідальності.

Зважаючи на те, що передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України наслідки прострочення боржником грошового зобов’язання не є неустойкою, положення про скорочену позовну давність в один рік стосується лише вимог про стягнення неустойки і не регулює стягнення боргу з урахуванням відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України. Відповідно до позовних вимог щодо застосування відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, встановлений загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України), який може бути збільшений за домовленістю сторін (ст. 259 ЦК України).

Відтак, умовами договору про надання поворотної фінансової допомоги сторонами встановлено відповідальність боржника за прострочення грошового зобов’язання у вигляді інфляційних витрат витрат на суму боргу та 30% річних, що є визначеним договором інший розмір процентів за прострочення виконання грошового зобов’язання / ст. 625 ЦК України/.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов’язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних, якщо інший розмір процентів не передбачений договором, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

В судовому засіданні суду першої інстанції ПАТ «Одеська кіностудія» було заявлено про застосування строку позовної давності .

Суд першої інстанції , задовольняючи позов , посилався на те, що строк позовної давності не пропущений ,оскільки було преривання строку ,тому підстав для відмови у задоволенні позову з пропуску строку позовної давності не має.

Проте, суд першої інстанції ,при вирішенні питання щодо стягнення 30 % річних та інфляційних втрат не звернув уваги на те, що при зверненні з позовом до суду ОСОБА_2 просив суд стягнути з відповідача на його користь 30 % річних та інфляційні втрати за період з 30.12.2010 року по 24.05.2016 рорку ,що перевищує трирічний строк .

При встановлених обставинах , позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення 30 % річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в цій частині зміні ,оскільки стягненню підлягають такі втрати в межах трирічного строку.

Таким чином, на користь ОСОБА_2 з ПрАт «Одеська кіностудія» підлягає стягненню інформаційні втрати у розмірі 1 907 973 грн. 28 коп., 30 відсотків річних у розмірі 1 935 000 грн. В решті позовних вимог ОСОБА_2 до ПрАТ «Одеська кіностудія» про стягнення інфляційних втрат та 30 % річних необхідно відмовити.

За таких обставин, відповідно до ст. 376 ЦПК України, апеляційна скарга ПрАТ «Одеська кіностудія» підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині стягнення інфляційних втрат та 30 % річних підлягає зміні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 376,381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів,-

постановила:

Апеляційну скаргу ПрАТ «Одеська кіностудія» задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 жовтня 2016 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ПрАТ «Одеська кіностудія» про стягнення інфляційних втрат та 30 % річних змінити.

Стягнути з ПрАТ «Одеська кіностудія» на користь ОСОБА_2 інформаційні втрати у розмірі 1 907 973 грн. 28 коп., 30 відсотків річних у розмірі 1 935 000 грн.

В решті позовних вимог ОСОБА_2 до ПрАТ «Одеська кіностудія» про стягнення інфляційних втрат та 30 % річних відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 23.04.2018 року.

Судді апеляційного суду

Одеської області: ОСОБА_4

ОСОБА_5

ОСОБА_6