Ухвала суду № 73554097, 17.04.2018, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/4400/15-ц

Провадження № 6/496/42/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 року Біляївський районний суд Одеської області в складі:

головуючого – судді Буран В.М.,

при секретарі – Дигуляр А.С.,

третя особа – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Біляївка Одеської області заяву ПАТ «Дельта Банк» про видачу дублікату виконавчого листа,-

ВСТАНОВИВ:

Представник заявника звернувся до суду з вказаними вимогами. Свою заяву обґрунтовує тим, що під час поштової пересилки оригінали вказаних виконавчих листів було втрачено. Внаслідок втрати виконавчих листів банк був позбавлений можливості звернутися із заявою про відкриття виконавчого провадження та отримати належне виконання відповідно до рішення суду.

В судове засідання представник заявника не з’явився, але в заяві просив розглядати справу без участі представника. (а.с. 142).

Третя особа ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви. Надав ухвалу Апеляційного суду Одеської області про відмову у стягненні на предмет іпотеки.

Дослідивши матеріали заяви суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11 листопада 2015 року Біляївським районним судом Одеської області винесено рішення по справі № 496/4400/15-ц за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2

Олександрівни, третя особа ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яким

в задоволені позову було відмовлено. (а.с. 75-76).

18 квітня 2016 року рішенням Апеляційного суду Одеської області вказане рішення Біляївського районного суду Одеської області від 11.11.2015 року скасовано, та ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог ПАТ «Дельта Банк». (а.с. 123-128).

У відповідь, на заяву ПАТ «Дельта Банк» № 4565 від 29 березня 2017 року про отримання виконавчих листів, судом було повідомлено, що виконавчі листи було направлено на адресу Банку. (а.с. 138, 141).

Згідно довідки ПАТ «Дельта Банк», під час поштової пересилки оригінали вказаних виконавчих листів було втрачено. (а.с. 144).

Відповідно до п. 17.4 Розділу XIII «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» ЦПК України: до дня

початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Стаття 12 Закону України «Про виконавче провадження» вказує - виконавчі документи

можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років.

Статтею 129-1 Конституції України визначено - суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Постановою пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07.02.2014 року судам надано наступне роз’яснення - судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» в редакції від 02.06.2016 № 1404-УІІІ та Інструкція з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 22.04.2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Прецедентна практика Європейського Суду з прав людини вказує на те, що у розумний строк розгляду справи включається період від надходження до суду заяви до закінчення виконання рішення суду. Згідно із п.1 ст.6 зазначеної Конвенції, провадження з виконання судових рішень є самостійною і невід’ємною частиною судового розгляду. Зокрема, у Рішеннях Європейського Суду у справі «Хорнсбі проти Греції» від 19.03.97, у справі «Бурдов проти Росії» від 07.05.02, у справах «Ромашов проти України» від 27.07.04, «Шаренок проти України» від 22.02.04 та ряду інших, зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне зобов’язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід’ємною частиною судового процесу.

З цього слідує, що провадження з виконання судових рішень є завершальною і невід’ємною частиною (стадією) судового провадження.

Оскільки станом на 17 квітня 2018 року боржником зобов’язання за виконавчим листом не виконано, заборгованість не погашена, банк має право скористатися правом подачі виконавчого листа на примусове виконання до органів ДВС.

Ухвала Апеляційного суду Одеської області щодо відмови банку щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність не є підставою для відмови у видачі дублікату виконавчого листа, так як предмет виконання вказаного виконавчого листа - заборгованість за кредитним договором у сумі грошових коштів визначених ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 18 квітня 2016 року.

Таким чином, суд вважає, що заява обґрунтована, тому підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 258, 260 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ПАТ «Дельта Банк» про видачу дублікату виконавчого листа по цивільної справі № 496/4400/15-ц за позовом ПАТ «ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа – ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Видати ПАТ «Дельта Банк» дублікат виконавчого листа по цивільної справі № 496/4400/15-ц за позовом ПАТ «ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа – ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області на протязі 15 днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції.

Суддя Буран В.М.

17 квітня 2018 року