Рішення № 73553992, 18.04.2018, Балтський районний суд Одеської області

Справа № 493/2296/17

Провадження № 2/493/158/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2018 року м. Балта Одеської області

Балтський районний суд Одеської області в складі:

головуючого-судді Тітової Т.П.

за участю секретаря Сирота О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Балта цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

До Балтського районного суду Одеської області звернулися ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з позовом в якому просять стягнути з відповідача ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 60000 грн. та витрати за автотоварознавчу експертизу в розмірі 2000 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 18 квітня 2004 року о 19:00 год. відповідач, керуючи транспортним засобом автомобілем ВАЗ-2105, порушив правила дорожнього руху, при здійсненні повороту ліворуч на другорядну дорогу, не надав перевагу в русі автомобілю «ЗАЗ DAEWOO SENS» під його керуванням, який рухався назустріч, виїхав на полосу зустрічного транспорту, внаслідок чого допустив зіткнення вказаних автомобілів.

В зв`язку з тим, що після факту ДТП проводилась перевірка, тому він очікував прийняття законного рішення, яке б дало йому змогу звернутися з позовом до суду. Крім того, співробітниками поліції не було складено відносно відповідача протоколу про адміністративне правопорушення і тому він не мав змогу звернутися до суду з позовом, так як його звинувачували у вчиненні кримінального правопорушення. Отже він пропустив строк подачі позову з поважних причин та звернувся тільки після того, коли вирок про його невинуватість вступив в законну силу, тому просив суд визнати причини пропуску поважними та поновити пропущений строк, встановлений законом.

Вироком Любашівського районного суду Одеської області від 14.03.2016 року позивача було виправдано за недоведеністю його вини. Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 27.07.2016 року вирок Любашівського суду Одеської області від 14.03.2016 року було залишено без змін.

Жодних доказів того, що скоєння ДТП стало наслідком порушення правил дорожнього руху обома учасниками пригоди ні суд, ні органи досудового слідства не встановили. Однак всі докази вказують на вину відповідача, а саме: протокол огляду місця події та схемою до нього, протокол слідчого експерименту з ОСОБА_4 та ОСОБА_3, протокол слідчого експерименту із позивачем, протокол додаткового огляду місця події, протокол слідчого експерименту з ОСОБА_3, експертиза № 751/752/13-21.

В даній експертизі експерт прийшов до висновку, що у вказаній дорожній ситуації з технічної точки зору, причиною ДТП стала невідповідність дій водія автомобіля ВАЗ-2105 ОСОБА_3 технічним нормам вимог п. п. 10.1, 10.4 ПДР України. Перевищення швидкості руху автомобілем «ЗАЗ DAEWOO SENS» не вплинуло на наслідки.

З висновку експерта № 9875 також вбачається, що водій ОСОБА_3 не забезпечив виконання п. п. 10.1, 10.4 ПДР України, не переконався, що його маневр буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не зайняв відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку та не надав дорогу зустрічному транспортному засобу.

Згідно висновку про оцінку майна № 140 від 21.11.2016 року вартість відновлювального ремонту автомобіля на момент скоєння ДТП становить 13632 грн., або 2562 долара США. Враховуючи інфляцію, сума збитків на цей час становить 67869 грн.

Таким чином, ОСОБА_3 повинен відшкодувати позивачам витрати, які вони мусили зробити для відновлення первинного стану їхнього автомобіля, пошкодженого в ДТП, тобто витрати на його повний ремонт, а також судові витрати.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі і просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав невинуватості відповідача, необґрунтованості і незаконності заявленої майнової шкоди, та просив відмовити у задоволенні позову. Надав письмовий відзив в якому заявив про застосування наслідків пропуску строків позовної давності до вимог про відшкодування матеріальних збитків, в тому числі вартості пошкодженого автомобіля «ЗАЗ DAEWOO SENS», витрат на експертизу і судових витрат.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18 квітня 2004 року приблизно о 19:00 год. на автодорозі Криве-Озеро - Балта, за участю двох водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відбулося зіткнення автомобілів «ЗАЗ DAEWOO SENS» та ВАЗ-2105, які отримали механічні пошкодження, а водій ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, внаслідок яких перебував на лікуванні.

Вироком Любашівського районного суду Одеської області від 14.03.2016 р., залишеною в силі ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 27.07.2016 р., ОСОБА_2 було визнано невинуватим у вчиненні злочину за ст. 286 ч. 1 КК України та виправдано його в зв`язку з недоведеністю в його діянні складу кримінального правопорушення. При цьому в даному вироку суду не вказано про встановлення вини ОСОБА_3

Відповідно до вимог ЦПК України лише вирок у кримінальній справі або постанова в справі про адміністративне правопорушення є доказом того, що особа вчинила певні дії і вони вчиненні саме нею. Тобто винуватість ОСОБА_3 у даному ДТП суд вважає не доведеною.

Отже наслідки порушення ОСОБА_3 вимог ПДР не встановлені судовим рішенням і доводяться на засадах змагальності.

Щодо вимог позивача про настання ДТП саме від порушення відповідачем вимог ПДР, то слід зазначити наступне.

У судовому засіданні в обґрунтування такого факту міститься лише посилання на висновок експерта № 751/752/13-21 в кримінальній справі.

Але висновки експертиз № 1226 та № 347 з яких випливає, що з урахуванням допустимої швидкості в населеному пункті, ОСОБА_3 міг приступити до виконання маневру, вважаючи його безпечним, а ОСОБА_2 за умови належного виконання п. п. 12.3, 12.4 ПДР України, мав технічну можливість уникнути зіткненню.

Тобто висновки з вказаних питань у даних експертизах суперечать між собою і не дають можливості достовірно підтвердити прямий причинно-наслідковий зв'язок даної дорожньо-транспортної пригоди тільки з невідповідності дій ОСОБА_3 вимогам ПДР України.

Таким чином, досліджені в сукупності докази і висновки експертів не дають можливості суду однозначно дійти висновків про підтвердження факту вини тільки відповідача в дородньо-транспортній пригоді.

Позивач просив стягнути на його користь за пошкодження автомобіля «ЗАЗ DAEWOO SENS» суму матеріальної шкоди в розмірі 60000 грн. згідно висновку експерта № 140 від 21.11.2016 р. Крім того, даний автомобіль був відремонтований на момент проведення експертизи. Вказаний висновок експерта було виконано не по ухвалі суду, експерт не був попереджений про кримінальну відповідальність, тому не може бути доказом в цивільній справі.

Позивач не надав суду доказів по вартості відновлювального ремонту автомобіля, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин суд вважає, що відсутність належних та допустимих доказів унеможливлюють встановити дійсну вартість автомобіля, позивача.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Клопотань від позивача щодо проведення експертизи в судовому засіданні так і не було заявлено, чеки, квитанції, які б підтверджували суму витрат, пов'язаних з ремонтом автомобіля суду своєчасно не назвав та не надав.

Згідно вимог ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4ст. 267 ЦК України).

Позивач подав позов в листопаді 2017 року, тобто з моменту спричинення шкоди (момент ДТП 18.04.04 р.) до звернення до суду минуло 13 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Суд не знаходить підстав для поновлення строків на звернення позивача до суду за захистом його порушених прав.

У відповідності до роз`ясень, викладених у п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити за недоведеністю.

Суд зазначає, що питання про судові витрати, які були понесені відповідачем при розгляді даної справи, що полягають у понесених витратах на правову допомогу, так як представником відповідача у судовому засіданні заявлялось таке клопотання, а тому відповідно до положень ст. 141 ЦПК України понесені судові витрати мають бути стягнуті з позивача на користь відповідача, що підтверджено описом робіт, виконаних адвокатом, угодою № 03/18 та квитанцією № 03/18/01 від 30.01.2018 року в розмірі 1500 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259 ЦПК, ст. ст. 256, 257, 267 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволені позовної заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, та ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_2, на користь ОСОБА_3, РНОКПП НОМЕР_3, витрати за надання правової допомоги в сумі 1500 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Одеської області через Балтський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 23.04.2018 року.

СУДДЯ: